Постанова

від 19.09.2017 по справі 813/2792/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року № 813/2792/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Львів до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

01 серпня 2017 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Львів (надалі по тексту - ОСОБА_3 Готель Львів , Товариства, позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі по тексту - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2017 року №0013331401.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зміст та висновки акта перевірки і прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах закону, порушують права та законні інтереси Товариства, а тому останнє підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 02.08.2017 року провадження у справі відкрито, хід її розгляду відображено в ухвалах суду, а в судовому засіданні 19 вересня 2017 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

На заперечення позовних вимог відповідачем було подано до суду заперечення на адміністративний позов, в якому обгрунтовується законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засідання представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, просила у позові відсовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 Готель Львів зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради від 23.01.1995 року №14151450000024261. Взято на податковий облік 23.01.1995 року №03299 ДПІ у Галицькому районі м.Львова станом на 14.07.2017 року перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова. У період, який перевірявся, ОСОБА_3 Готель Львів було платником: податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску. Консолідовано податки не сплачувались. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.11.2010 року №100306910, видане ДПІ у Галицькому районі м.Львова.

Як підтверджується матеріалами справи, в період із 03.07.2017 року по 07.07.2017 року ГУ ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ОСОБА_3 Готель Львів код за ЄДРПОУ 13836941 з питань взаєморозрахунків з ОСОБА_3 Фармхаус (39166448), за липень 2014 року, ОСОБА_3 Клуб професійного футболу Карпати (31805003) за листопад 2014 року, ОСОБА_3 Діал-Компані (стара назва - ОСОБА_3 ІДЕАЛ ІНВЕСТ ) (39421863) за березень, червень 2015 року, ОСОБА_3 Атлантик-Груп (37401693) за жовтень, листопад, грудень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №1004/13-01-14-01/13836941 від 14.07.2017 року, у якому було зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ОСОБА_3 Готель Львів у своїй діяльності:

1)п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V (із змінами та доповненнями), в результатів чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, на загальну суму 37 991 грн., в тому числі за липень 2014 року - на суму 4 908 грн., за жовтень - на суму 1 095 грн., за листопад - на суму 1 211 грн., за грудень 2014 року - на суму 2 220 грн., за березень 2015 року - на суму 9 579 грн., за червень 2015 року - на суму 18 978 гривень.

Як випливає зі змісту акту №1004/13-01-14-01/13836941 від 14.07.2017 року, контролюючий орган дійшов висновку, що ОСОБА_3 Готель Львів занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, на загальну суму 37 991 грн., а саме: ОСОБА_3 Фармхаус (39166448) за липень 2014 року - на суму 4 908 грн.; ОСОБА_3 Діал-Компані (39421863) за березень 2015 року - на суму 9 579 грн., червень 2015 року - на суму 18 978 грн.; ОСОБА_3 Атлантик-Груп (37401693) за жовтень - на суму 1 095 грн., листопад - на суму 1 211 грн., грудень 2014 року - на суму 2 220 грн.

Так, в акті №1004/13-01-14-01/13836941 від 14.07.2017 року відповідач вказує, зокрема що позаплановою виїзною перевіркою встановлено не підтвердження факту отримання меблів та засобів сангігієни від ОСОБА_3 Фармхаус (39166448) за липень 2014 року, ОСОБА_3 Діал-Компані (39421863) за березень, червень 2015 року, ОСОБА_3 Атлантик-Груп (37401693) за жовтень, листопад та грудень 2014 року на адресу ОСОБА_3 Готель Львів . А відтак, фактично здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

На підставі акту №1004/13-01-14-01/13836941 від 14.07.2017 року, Головним управлінням ДФС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0013331401 від 27.07.2017 року, яким збільшено ОСОБА_3 Готель Львів суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 56 987,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 37 991,00 грн., за штрафними санкціями 18 996,00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивачем було заявлено означений позов, у якому ОСОБА_3 Готель Львів стверджує про відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №0013331401 від 27.07.2017 року та, відповідно, про його протиправність.

Вирішуючи даний спір, керуючись принципом змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд оцінює доводи й докази позивача, які ним подані на спростування висновків відповідача щодо нереальності й безтоварності господарських операцій із ОСОБА_3 Фармхаус , ОСОБА_3 Діал-Компані та ОСОБА_3 Атлантик-Груп та на підтвердження їх фактичного здійснення сторонами.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ОСОБА_3 Готель Львів за період, що перевірявся було діяльність готелів. Так, готель розрахований на 506 проживаючих, (280 номерів) має у власності будівлю загальною площею 11 307,8 мІ, зареєстрований знак для товарів і послуг. У свою чергу, у Товаристві постійно працює 97 осіб, регулярно проводиться ремонт номерів, закупляються нові меблі та здійснюються інші покращення умов проживання та обслуговування клієнтів готелю.

Разом із тим, протягом періоду, що перевірявся, позивачем з ОСОБА_3 Фармхаус , ОСОБА_3 Діал-Компані та ОСОБА_3 Атлантик-Груп були проведенні фінансово-господарські операції, а саме придбання в основному невеликих партій чи наборів меблів, засобів сангігієни(мило для унітазу, порошок для прання), що підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками, інвентарними картками, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями.

Так, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій позивачем представлено:

1.ТзОВ Фармхаус - видаткова накладна №11 від 21.07.2014 року на 29445,00 грн. (стіл косметичний, 3 шт. стіл письмовий з вбудованим холодильником, 5 шт.), платіжне доручення №925 від 18.07.2014 року, податкова накладна №159 від 21.07.2014 року;

2.ТзОВ Атлантик-Груп - договір купівлі-продажу №11/10/13 від 11.10.2013 року; видаткова накладна №АГ-0002583 від 02.10.2014 року на 1422,00 грн. ( SANO Мило д/унітазу 4в1 Букет 55 мл, 24 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Полуниця 55 гр, 24 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Тюльпан 55 гр, 24 шт.), платіжне доручення №1445 від 09.10.2014 року, податкова накладна №2520 від 02.10.2014 року; видаткова накладна №АГ-0002588 від 02.10.2014 року на 352,51 грн. ( SANO Чист. порошок запаска PWDR з відбіл. Лимон 600 г, 24 шт.), платіжне доручення №1445 від 09.10.25014 року, податкова накладна №2525 від 02.10.2014 року; видаткова накладна №АГ-0002644 від 07.10.2014 року на 1320,46 грн. (Порошок для прання Super Ti 3 кг для білої білизни, 18 шт.), платіжне доручення №1461 від 13.10.2014 року, податкова накладна №2580 від 07.10.2014 року; видаткова накладна №АГ-0002648 від 07.10.2014 року на 146,71 грн. (Порошок для прання Super Ti 3 кг для білої білизни, 2 шт.), платіжне доручення №1461 від 13.10.2014 року, податкова накладна №2583 від 07.10.2014 року; видаткова накладна №АГ-0002656 від 07.10.2014 року на 1389,24 грн. ( SANO Засіб д/видалення плісняви та залишків мила 750 мл, 12 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Букет 55 мл, 12 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Полуниця 55 гр, 12 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Тюльпан 55 гр, 12 шт., SANO підкрохмалював д/легкого прасування зап.500 мл, 12 шт.), платіжне доручення №1461 від 13.10.2014 року, податкова накладна №2591 від 07.10.2014 року; видаткова накладна №АГ-002967 від 28.10.2014 року на 1939,22 грн. ( SANO Мило д/унітазу 4в1 Букет 55 мл, 24 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Полуниця 55 гр, 24 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Тюльпан 55 гр, 24 шт., SANO Чист. порошок запаска PWDR з відбіл. Лимон 600 г, 16 шт.), платіжне доручення №1566 від 29.10.2014 року, податкова накладна №2900 від 28.10.2014 року; видаткова накладна №АГ-0003279 від 19.11.2014 року на 2492,06 грн. ( SANO Мило д/унітазу 4в1 Букет 55 мл, 24 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Полуниця 55 гр, 24 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Тюльпан 55 гр, 24 шт., SANO Плямовивідник д/одягу САНОКАЛЬ 750 г, 5 шт., плямовивідник САНОКАЛЬ запаска 500 г/12, 5 шт.), платіжне доручення №1683 від 19.11.2014 року, податкова накладна №3207 від 19.11.2014 року; видаткова накладна №АГ-0003372 від 26.11.2014 року на 2263,19 грн. ( SANO Мило д/унітазу 4в1 Лимон 55 гр, 12 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Тюльпан 55 гр, 12 шт., SANO Мило д/унітазу 5в1 Бузок 55 гр, 12 шт., Бджілка - для духовок та грилів 500 г, 10, Бджілка - для миття скла 0.70 кг, 10 шт., Бджілка - засіб для ванної кімнати 0.750 кг, 10 шт., засіб Бджілка - д/вид. солей твердості, 500 кг, 10 шт., засіб Бджілка чистильна паста - кремоподібна 400 гр, 10 шт., засіб Бджілка-Ворс д/чищення килимів та оббивки м'яких меблів, 10 шт., засіб миючий желеподібний з хлором Бджілка-Санітарний , 750 гр, 10 шт., засіб чистильний загущений Бджілка-Санітарний-Т , 750 гр, 10 шт.), платіжне доручення №1734 від 27.11.2014 року, податкова накладна №3298 від 26.11.2014 року; видаткова накладна №АГ-0003371 від 26.11.2014 року на 2511,46 грн. (Порошок для прання Super Ti 3 кг для білої білизни, 18 шт., порошок для прання Super Ti 3 кг для кольорової білизни, 18 шт.), платіжне доручення №1734 від 27.11.2014 року, податкова накладна №3297 від 26.11.2014 року; видаткова накладна №АГ-0003559 від 10.12.2014 року на 2099,77 грн. ( SANO Засіб д/видалення плісняви та залишків мила 750 мл, 12 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Букет 55 мл, 12 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Полуниця 55 гр, 12 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Тюльпан 55 гр, 12 шт., SANO плямовивідник-спрей відбіл. без хлору 750 мл Тригер, 12 шт.) платіжне доручення №1832 від 11.12.2014 року, податкова накладна №3478 від 10.12.2014 року; видаткова накладна №АГ-0003753 від 23.12.2014 року на 2047,20 грн. ( SANO Мило д/унітазу 4в1 Букет 55 мл, 24 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Полуниця 55 гр, 24 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Тюльпан 55 гр, 24 шт., SANO Чист. порошок запаска PWDR з відбіл. Лимон 600 г, 24 шт.), платіжне доручення №1939 від 29.12.2014 року, податкова накладна №3679 від 23.12.2014 року; видаткова накладна №АГ-0003754 від 23.12.2014 року №196,20 грн. ( SANO Чист. порошок запаска PWDR з відбіл. Лимон 600 г, 24 шт.), платіжне доручення №1939 від 29.12.2014 року, податкова накладна №3680 від 23.12.2014 року; видаткова накладна №АГ-0003854 від 30.12.2014 року на 1641,38 грн. ( SANO Мило д/унітазу 4в1 Букет 55 мл, 24 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Полуниця 55 гр, 24 шт., SANO Мило д/унітазу 4в1 Тюльпан 55 гр, 24 шт.), платіжне доручення №6 від 06.01.2015 року, податкова накладна №3780 від 30.12.2014 року; видаткове накладна №АГ-0003852 від 30.12.2014 року на суму 7335,84 грн. (порошок для прання Super Ti 3 кг для білої білизни, 100 шт.), платіжне доручення №17 від 08.01.2015 року, податкова накладна №3778 від 30.12.2014 року;

3.ТзОВ Діал-Компані (стара назва ТзОВ Ідіал-Інвест ) - договір купівлі-продажу від 18.03.2015 року; договір купівлі-продажу від 16.06.2015 року; видаткова накладна №ОП-3442 від 26.03.2015 року на 57475,00 грн. (Ліжко (1,6х2,0) Сідней , 3 шт., ліжко (1,4х2,0) Сідней , 2 шт., ліжко (1,2х2,0) Сідней , 1 шт.), платіжне доручення №279 від 18.03.2015 року, податкова накладна №94 від 26.03.2015 року; видаткова накладна №ОП-7675 від 19.06.2015 року на 71925,00 грн. (Прихожа 2200х1700х450 2 шт., дзеркало настінне 1200*600, 4шт., тумба під валіза 500*800*500, 4 шт.), платіжне доручення №801 від 16.06.2015 року, податкова накладна №404 від 19.06.2015 року; видаткова накладна №ОП-7679 від 23.06.2015 року на 41940,00 грн. (Прихожа 2200х1700х450 2 шт.), платіжне доручення №848 від 23.06.2015 року, податкова накладна 405 від 23.06.2015 року.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, які підтверджують факт отримання вищевказаних товарів та їх подальше використання.

Водночас, в акті перевірки фактично не проаналізовано подальше використання вищевказаних товарів у господарській діяльності позивача та реальну потребу і можливість такого використання. Так, відповідач під час перевірки дійшов до висновку про не підтвердження факту отримання придбаних товарів, а відповідно про відсутність операцій продажу, тобто про безтоварність господарських операцій. Цей висновок обґрунтовується відсутністю перевізних документів (товаро-транспортних накладних), договорів з перевізниками, актів наданих послуг по перевезенню, розрахунків з перевізниками, документів щодо транспортування, розвантаження, збирання та використання в господарській діяльності меблів і сангігієнічних виробів, сертифікатів якості (походження) товару.

Зокрема, відповідач посилається на податкову інформацію про контрагентів позивача про неможливість проведення їх перевірки (ОСОБА_3 ІДЕАЛ ІНВЕСТ ), неможливість встановлення ланцюга походження меблів і сангігієнічних виробів та їх реалізації (ОСОБА_3 Фармхаус , ОСОБА_3 Атлантик-Груп ), а також відсутність можливостей контрагентів виконання вищевказаних операцій наявним трудовим ресурсом, відсутністю будь-якої інформації про місця зберігання товарів. Як аргумент нереальності господарської операції відповідачем вказується відсутність товарно-транспортних накладних (ТТН). Це мотивується Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту №363 від 14.10.1997 року (надалі по тексту - Наказ). Проте, ці правила визначають, згідно преамбули, права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників . Абзацом 11, п.1 Терміни та поняття Наказу визначено термін Замовник: Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів .

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не заключав договорів про перевезення вантажів. Згідно погоджених сторонами умов поставки доставку товару здійснювали або самі контрагенти або найняті ними перевізники. А відтак, на позивача не покладено обов'язок згідно Наказу зберігати ТТН, вказані зобов'язання поширюються лише на перевізників та замовників транспортних послуг. Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними.

Згідно закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

ТТН не є первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Така позиція узгоджується з практикою ВАС України. Зокрема, в Ухвалі ВАС України від 19.02.2013 року по справі №К/9991/64514/11 зазначається, що вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей .

У свою чергу, неможливість проведення перевірки контрагента (ОСОБА_3 ІДЕАЛ ІНВЕСТ ), оскільки стан платника 45-платник до кінця року і як наслідок, неотримання відповідною ДПІ необхідних документів не може слугувати належним доказом відсутності документів у такого контрагента і безтоварності здійснених ним операцій з поставки товарів. Адже, не встановлено самого факту відсутності таких документів у контрагента.

Як вбачається із акту перевірки №1004/13-01-14/13836941 від 14.07.2017 року, відповідачем повністю не реалізував своїх прав та повноважень щодо проведення виїзних чи невиїзних перевірок контрагентів позивача. Зокрема, відсутні будь-які рішення судів, вироки по кримінальним провадженням, які могли б підтвердити фіктивність цих юридичних осіб, чи умисел на ухилення від сплати податків. А відтак, у вказаному акті відповідачем безпідставно, на підставі припущень, стверджується, що таких документів немає і операції з поставки ТМЦ позивачу не можуть бути підтверджені, внаслідок відсутності у контрагентів необхідних умов для здійснення господарських операцій. Крім того, фактично відбулась підміна суб'єктів відповідальності, де за ймовірні порушення одного притягують до відповідальності другого.

Згідно ст.ст.109 та 110 Податкового кодексу України, (надалі по тексту - ПК України), відповідальність носить індивідуальний характер і може застосовуватися лише до тих осіб, які вчинили податкове правопорушення.

Так, посилання у акті перевірки відповідачем на відсутність господарської діяльності контрагентів, непідтвердження показників податкової звітності не може бути причиною і поясненням настання негативних податкових наслідків для позивача.

Суд зазначає, що відповідачем ігнорується ст.8 п.5 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV, яка зазначає: Підприємство самостійно: ( … ) розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Обрана позивачем форма бухгалтерського обліку товару ведеться згідно прихідних/розхідних накладних і надає можливість дотримати вимог законодавства щодо ідентифікації сторін та інших деталей господарської операції.

Щодо придбання миючих засобів, чинне законодавство не передбачає конкретних норм витрат миючих засобів для догляду за туалетами, душами, прання білизни, дотримання особистої гігієни в готелях чи інших приміщеннях для проживання, а відповідно відповідач не вправі і вимагати наявності у позивача таких норм.

Відповідно до ст.22 Закону України Про затвердження санітарного та епідеміологічного благополуччя населення підприємства зобов'язані утримувати належні їм жилі, виробничі, побутові приміщення відповідно до вимог санітарних норм, а в процесі експлуатації таких приміщень створити безпечні та здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм.

Згідно п.4.9 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг затверджених Наказом Держтурадміністрації №19 від 16.03.2004 року зміна постільної білизни, рушників та туалетних речей проводяться у відповідності до категорії готелю, але не рідше двох разів на тиждень. А відповідно до п.4.10 цих Правил готель забезпечує належність і справжність обладнання в номері, а також якість підготовки приміщення під заселення.

Згідно пп.100, 102, 105 діючої Інструкції з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств затверджених Мінохорони здоров'я СРСР від 31.12.1966 року №658-66 всі санітарно - побутові приміщення повинні щоденно прибиратися, стоки, канали, трапи, пісуари та унітази в душових і туалетах повинні регулярно прочищатись і промиватись, при умивальниках повинні бути мило і регулярно змінювані рушники.

Враховуючи ці вимоги законодавства відповідач мав би проаналізувати потребу позивача в миючих засобах з врахуванням того, що в готелі є 280 номерів для проживання з туалетами, душовими, ваннами, умивальниками, побутовими приміщеннями для працівників, є власна пральня.

Відповідно до п.14.127 ст.14 ПК України витратами визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матерiальнiй або нематерiальнiй формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власникам). Операція зі списання коштів з банківського рахунку Позивача за поставку товарів призвела до зміни стану та структури його активів і зобов'язань тобто спричинила реальні зміни майнового стану Позивача. Так само як і подальше використання цього майна в господарській діяльності Позивача.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 198.3 статті 198 ПК України.

Вiдповiдно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх iмпортi), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при iмпортi, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів ( основних фондів ) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Суд зазначає, що виконання вищезазначених угод про поставку меблів і сангігієнічних виробів і їх подальше використання позивачем в своїй господарській діяльності належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи податковими та видатковими накладними, документами про розрахунки, інвентарними картками, актами приймання та іншими документами.

Проаналізувавши ж надані позивачем первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні), а також платіжні доручення, суд відзначає, що вони відповідають домовленостям сторін і за своїм змістом засвідчують факти передачі від продавця до покупця товару. Тобто такі докази свідчать про здійснення конкретних господарських операцій між ОСОБА_3 Готель Львів і ОСОБА_3 Фармхаус , ОСОБА_3 Діал-Компані та ОСОБА_3 Атлантик-Груп . При цьому, суд відзначає, що подані первинні документи також відповідають і вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

Вирішуючи даний спір, суд також акцентує на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, саме податковий орган, відповідно до принципу офіційності, повинен доводити в суді фіктивність, нереальність та безтоварність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. У зв'язку з чим, тягар доведення існування обставин, які були підставою для позбавлення позивача податкових вигод і на яких базувалися оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, покладено у даній справі на відповідача.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Розглянувши матеріали акта перевірки №1004/13-01-14-01/13836941 від 14.07.2017 року, який був підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та взявши до уваги доводи відповідача у даній справі, суд відзначає, що висновки податкового органу щодо порушення норм податкового законодавства зі сторони ОСОБА_3 Готель Львів не підтверджені доказовою базою та ґрунтуються на міркуваннях контролюючого органу щодо нереальності операцій позивача (у частині відносин з ОСОБА_3 Фармхаус , ОСОБА_3 Діал-Компані та ОСОБА_3 Атлантик-Груп ).

Проте, такий підхід не може бути визнаний судом обґрунтованим і достатнім для висновку щодо порушення платником податків норм чинного законодавства України та, як наслідок, позбавлення його права на певні податкові вигоди.

У першу чергу суд відзначає, що в силу ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник. Відповідно, на платника податків не може автоматично покладатися відповідальність за можливі порушення, які були вчинені його контрагентами чи їх партнерами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес ОСОБА_4 проти Болгарії , п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А тому, допущені порушення податкового законодавства контрагентом позивача (постачальником або покупцем товарів, робіт чи послуг) тягнуть негативні наслідки саме для такої особи. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків (контрагентами позивача) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями таких осіб чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди і в позивача.

У зв'язку з чим, висновки податкового органу про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання такими особами вимог закону. Лише у разі, якщо буде встановлено, що платник податку (позивач) знав про такі обставини і його дії були узгодженими з недобросовісними платниками податків, посилання на них буде обґрунтованим. Така позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Крім того, вiдповiдачем не наведено належних доказів, які б підтверджували його висновки про проведення операцій без реального настання правових наслідків , відсутності юридичної сили первинних документів (податкових та видаткових накладних).

Відсутність таких доказів з врахуванням змісту пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПКУ (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платників податків) є, на думку ВАС України (Ухвала від 30.01.2013р. у справі № К/9991/70158/12), підставою для висновку про неправомірність оскаржуваного рішення контролюючого органу.

Суд відзначає, що у відповідності до позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Проте, наведені Головним управлінням ДФС у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ОСОБА_3 Готель Львів і ОСОБА_3 Фармхаус , ОСОБА_3 Діал-Компані та ОСОБА_3 Атлантик-Груп , які перевірялися відповідачем. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача, а отже, він не виконав свого обов'язку по доказуванню правомірності своїх висновків та рішень.

У свою чергу, факт реального здійснення ОСОБА_3 Готель Львів задокументованих господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, наданими позивачем суду на реалізацію принципу змагальності при вирішенні адміністративних спорів.

У зв'язку з чим, беручи до уваги всі докази в їх сукупності, суд не знаходить достатнього та належного підтвердження того, що господарські операції між ОСОБА_3 Готель Львів і ОСОБА_3 Фармхаус , ОСОБА_3 Діал-Компані та ОСОБА_3 Атлантик-Груп , які перевірялися відповідачем в межах позапланової виїзної перевірки ОСОБА_3 Готель Львів , здійсненої з 03.07.2017 року по 07.07.2017 року, були нереальними та такими , що не містять у сумі своїх розумних економічних чи інших причин (ділової мети). Навпаки, зібрані докази по справі дозволяють дійти висновків про реальне здійснення таких господарських операцій.

Тож, з огляду на вказане вище, суд приходить до висновку, що позивач має право розраховувати на ті податкові вигоди, визначені чинним законодавством України, які пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності та її належним документуванням у контексті вимог податкового законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суду всі дійсні обставини справи в своїй сукупності свідчать про реальність господарських операцій позивача ОСОБА_3 Готель Львів з ОСОБА_3 Фармхаус , ОСОБА_3 Діал-Компані та ОСОБА_3 Атлантик-Груп їх належне документування.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не вповні дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення №0013331401 від 27.07.2017 року слід визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 24, 69-72, 86, 87, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0013331401 від 27.07.2017 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Львів (код ЄДРПОУ 13836941) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 вересня 2017 року.