Ухвала

від 14.11.2017 по справі 813/2792/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10118/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участі представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Львів до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі по тексту - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2017 року №0013331401.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що зміст та висновки акта перевірки і прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах закону, порушують права та законні інтереси Товариства, а тому останнє підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0013331401 від 27.07.2017 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДФС у Львівській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що в період із 03.07.2017 року по 07.07.2017 року ГУ ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Готель Львів код за ЄДРПОУ 13836941 з питань взаєморозрахунків з ТзОВ Фармхаус (39166448), за липень 2014 року, ТзОВ Клуб професійного футболу Карпати (31805003) за листопад 2014 року, ТзОВ Діал-Компані (стара назва - ТзОВ ІДЕАЛ ІНВЕСТ ) (39421863) за березень, червень 2015 року, ТзОВ Атлантик-Груп (37401693) за жовтень, листопад, грудень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №1004/13-01-14-01/13836941 від 14.07.2017 року, у якому було зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ Готель Львів у своїй діяльності:

1)п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V (із змінами та доповненнями), в результатів чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, на загальну суму 37 991 грн., в тому числі за липень 2014 року - на суму 4 908 грн., за жовтень - на суму 1 095 грн., за листопад - на суму 1 211 грн., за грудень 2014 року - на суму 2 220 грн., за березень 2015 року - на суму 9 579 грн., за червень 2015 року - на суму 18 978 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, а сааме з акту №1004/13-01-14-01/13836941 від 14.07.2017 року, контролюючий орган дійшов висновку, що ТзОВ Готель Львів занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, на загальну суму 37 991 грн., а саме: ТзОВ Фармхаус (39166448) за липень 2014 року - на суму 4 908 грн.; ТзОВ Діал-Компані (39421863) за березень 2015 року - на суму 9 579 грн., червень 2015 року - на суму 18 978 грн.; ТзОВ Атлантик-Груп (37401693) за жовтень - на суму 1 095 грн., листопад - на суму 1 211 грн., грудень 2014 року - на суму 2 220 грн.

Так, в акті №1004/13-01-14-01/13836941 від 14.07.2017 року відповідач вказує, зокрема що позаплановою виїзною перевіркою встановлено не підтвердження факту отримання меблів та засобів сангігієни від ТзОВ Фармхаус (39166448) за липень 2014 року, ТзОВ Діал-Компані (39421863) за березень, червень 2015 року, ТзОВ Атлантик-Груп (37401693) за жовтень, листопад та грудень 2014 року на адресу ТзОВ Готель Львів . А відтак, фактично здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

На підставі акту №1004/13-01-14-01/13836941 від 14.07.2017 року, Головним управлінням ДФС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0013331401 від 27.07.2017 року, яким збільшено ТзОВ Готель Львів суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 56 987,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 37 991,00 грн., за штрафними санкціями 18 996,00 грн.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що основним видом діяльності ТзОВ Готель Львів за період, що перевірявся було діяльність готелів.

Відтак, готель розрахований на 506 проживаючих, (280 номерів) має у власності будівлю загальною площею 11 307,8 м2, зареєстрований знак для товарів і послуг. У свою чергу, у Товаристві постійно працює 97 осіб, регулярно проводиться ремонт номерів, закупляються нові меблі та здійснюються інші покращення умов проживання та обслуговування клієнтів готелю.

Протягом періоду, що перевірявся, позивачем з ТзОВ Фармхаус , ТзОВ Діал-Компані та ТзОВ Атлантик-Груп були проведенні фінансово-господарські операції, а саме придбання в основному невеликих партій чи наборів меблів, засобів сангігієни(мило для унітазу, порошок для прання), що підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками, інвентарними картками, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, які підтверджують факт отримання вищевказаних товарів та їх подальше використання.

В акті перевірки фактично не проаналізовано подальше використання вищевказаних товарів у господарській діяльності позивача та реальну потребу і можливість такого використання.

Так, відповідач під час перевірки дійшов до висновку про не підтвердження факту отримання придбаних товарів, а відповідно про відсутність операцій продажу, тобто про безтоварність господарських операцій. Цей висновок обґрунтовується відсутністю перевізних документів (товаро-транспортних накладних), договорів з перевізниками, актів наданих послуг по перевезенню, розрахунків з перевізниками, документів щодо транспортування, розвантаження, збирання та використання в господарській діяльності меблів і сангігієнічних виробів, сертифікатів якості (походження) товару.

Відповідач посилається на податкову інформацію про контрагентів позивача про неможливість проведення їх перевірки (ТзОВ ІДЕАЛ ІНВЕСТ ), неможливість встановлення ланцюга походження меблів і сангігієнічних виробів та їх реалізації (ТзОВ Фармхаус , ТзОВ Атлантик-Груп ), а також відсутність можливостей контрагентів виконання вищевказаних операцій наявним трудовим ресурсом, відсутністю будь-якої інформації про місця зберігання товарів.

Як аргумент нереальності господарської операції відповідачем вказується відсутність товарно-транспортних накладних (ТТН). Це мотивується Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту №363 від 14.10.1997 року (надалі по тексту - Наказ). Проте, ці правила визначають, згідно преамбули, права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників . Абзацом 11, п.1 Терміни та поняття Наказу визначено термін Замовник: Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів .

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не заключав договорів про перевезення вантажів. Згідно погоджених сторонами умов поставки доставку товару здійснювали або самі контрагенти або найняті ними перевізники. А відтак, на позивача не покладено обов'язок згідно Наказу зберігати ТТН, вказані зобов'язання поширюються лише на перевізників та замовників транспортних послуг. Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними.

Згідно закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

ТТН не є первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Аналогічна позиція узгоджується з практикою ВАС України. Зокрема, в Ухвалі ВАС України від 19.02.2013 року по справі №К/9991/64514/11.

Щодо придбання миючих засобів, чинне законодавство не передбачає конкретних норм витрат миючих засобів для догляду за туалетами, душами, прання білизни, дотримання особистої гігієни в готелях чи інших приміщеннях для проживання, а відповідно відповідач не вправі і вимагати наявності у позивача таких норм.

Статтею 22 Закону України Про затвердження санітарного та епідеміологічного благополуччя населення встановлено, що підприємства зобов'язані утримувати належні їм жилі, виробничі, побутові приміщення відповідно до вимог санітарних норм, а в процесі експлуатації таких приміщень створити безпечні та здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм.

Відповідно до п.4.9 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг затверджених Наказом Держтурадміністрації №19 від 16.03.2004 року зміна постільної білизни, рушників та туалетних речей проводяться у відповідності до категорії готелю, але не рідше двох разів на тиждень. А відповідно до п.4.10 цих Правил готель забезпечує належність і справжність обладнання в номері, а також якість підготовки приміщення під заселення.

Згідно пп.100, 102, 105 діючої Інструкції з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств затверджених Мінохорони здоров'я СРСР від 31.12.1966 року №658-66 всі санітарно - побутові приміщення повинні щоденно прибиратися, стоки, канали, трапи, пісуари та унітази в душових і туалетах повинні регулярно прочищатись і промиватись, при умивальниках повинні бути мило і регулярно змінювані рушники.

Враховуючи ці вимоги законодавства відповідач мав би проаналізувати потребу позивача в миючих засобах з врахуванням того, що в готелі є 280 номерів для проживання з туалетами, душовими, ваннами, умивальниками, побутовими приміщеннями для працівників, є власна пральня.

Пунктом 14.127 ст.14 ПК України встановлено, що витратами визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матерiальнiй або нематерiальнiй формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власникам). Операція зі списання коштів з банківського рахунку Позивача за поставку товарів призвела до зміни стану та структури його активів і зобов'язань тобто спричинила реальні зміни майнового стану Позивача. Так само як і подальше використання цього майна в господарській діяльності Позивача.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Однак, відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 198.3 статті 198 ПК України.

Вiдповiдно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх iмпортi), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при iмпортi, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів ( основних фондів ) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані первинні документи також відповідають і вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року у справі №813/2792/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст судового рішення виготовлено 15.11.2017 року