Постанова

від 14.05.2019 по справі 813/2792/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/2792/17

адміністративне провадження №К/9901/39567/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у складі судді Сакалоша В.М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у складі суддів Улицького В.З., Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

у справі № 813/2792/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Львів»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель «Львів» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2017 року №0013331401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56987 грн, у тому числі 37 991 грн основного платежу та 18996 грн штрафних (фінансових) санкцій, з мотивів безпідставності його прийняття.

19 вересня 2017 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2017 року №0013331401.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування позивачем за липень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та березень, червень 2015 року податкового кредиту за господарськими операціями з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Фармхаус», «Діал-Компані», «Атлантік-Груп» з придбання наборів меблів, засобів сангігієни (мило для унітазу, порошок для прання) на підставі відповідних первинних документів та податкових накладних, а також встановили зв'язок господарських операцій з цими контрагентами з господарською діяльністю Товариства.

У грудні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить нормативно-правове обґрунтування шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до непогодження відповідача з оцінкою наданою судами попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, нереальність господарських операцій податковий орган доводить відсутністю документів, які підтверджують факт транспортування, відображають час, місце отримання товарів, осіб, які брали безпосередню участь у виконанні, здійсненні вищевказаних господарських операцій, сертифікатів якості продукції тощо.

06 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №813/2792/17 витребувана з суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу податкового органу від Товариства не надавались, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

11 січня 2018 року справа №813/2792/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справа №813/2792/17 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/39567/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у липні 2017 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства (ЄДРПОУ 13836941) з питань взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармхаус» (39166448), за липень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» (31805003) за листопад 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Діал-Компані» (стара назва ТзОВ «ІДЕАЛ ІНВЕСТ») (39421863) за березень, червень 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантик-Груп» (37401693) за жовтень, листопад, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт №1004/13-01-14-01/13836941 від 14 липня 2017 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, на загальну суму 37 991 грн, в тому числі за липень 2014 року на суму 4 908 грн, за жовтень на суму 1 095 грн, за листопад на суму 1 211 грн, за грудень 2014 року на суму 2 220 грн, за березень 2015 року на суму 9 579 грн, за червень 2015 року на суму 18 978 гривень.

27 липня 2017 року на підставі акта перевірки керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення №0013331401, яким збільшено Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 56 987,00 грн, з яких за податковими зобов'язаннями 37 991,00 грн, за штрафними санкціями 18 996,00 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Фармхаус», «Діал-Компані», «Атлантік-Груп», за результатами яких Товариством включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, відсутністю перевізних документів (товаро-транспортних накладних), договорів з перевізниками, актів наданих послуг по перевезенню, розрахунків з перевізниками, документів щодо транспортування, розвантаження, збирання та використання в господарській діяльності меблів і сангігієнічних виробів, сертифікатів якості (походження) товару, наявністю податкової інформації про контрагентів позивача про неможливість проведення їх перевірки (ТзОВ «ІДЕАЛ ІНВЕСТ»), неможливість встановлення ланцюга походження меблів і сангігієнічних виробів та їх реалізації (ТзОВ «Фармхаус», ТзОВ «Атлантик-Груп»), а також відсутність можливостей контрагентів виконання вищевказаних операцій наявним трудовим ресурсом, відсутністю будь-якої інформації про місця зберігання товарів.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, зумовлює висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності Товариства за період, що перевірявся було діяльність готелів. Так, готель розрахований на 506 проживаючих, (280 номерів) має у власності будівлю загальною площею 11 307,8 м кв, зареєстрований знак для товарів і послуг, у Товаристві постійно працює 97 осіб, регулярно проводиться ремонт номерів, закупляються нові меблі та здійснюються інші покращення умов проживання та обслуговування клієнтів готелю.

Товариством з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Фармхаус», «Діал-Компані», «Атлантік-Груп» проведенні фінансово-господарські операції з придбання в основному невеликих партій чи наборів меблів, засобів сангігієни (мило для унітазу, порошок для прання), що підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками, інвентарними картками, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями.

Судами попередніх інстанцій досліджені та оцінені на їх відповідність вимогам законодавства надані Товариством документи:

- по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармхаус» - видаткова накладна №11 від 21 липня 2014 року на 29445,00 грн (стіл косметичний, 3 шт. стіл письмовий з вбудованим холодильником, 5 шт.), платіжне доручення №925 від 18 липня 2014 року, податкова накладна №159 від 21 липня 2014 року;

- по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантик-Груп» - договір купівлі-продажу №11/10/13 від 11 жовтня 2013 року з придбання засобів сангігієни; видаткові накладні; платіжні доручення; податкові накладні;

- по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діал-Компані» (стара назва «ТзОВ «Ідіал-Інвест») - договір купівлі-продажу від 18 березня 2015 року; договір купівлі-продажу від 16 червня 2015 року; видаткові накладні; податкові накладні; платіжні доручення.

До матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, які підтверджують факт отримання вищевказаних товарів та їх подальше використання.

Аналізуючи положення частини першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ, та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентами та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Реальність операцій з придбання товарів, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій відносно того, що відсутність в межах спірних відносин ТТН, які не є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій з поставки товарів, не може бути безумовним доказом нереальності цих операцій, більш того, витрати на транспортування товару (суми пдв) не включені Товариством до податкового кредиту спірних податкових (звітних) періодів.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 813/2792/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер