Постанова

від 19.09.2017 по справі 816/1048/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/1048/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.

та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (надалі - позивач, ОСОБА_4І.) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом від 13.05.2017 №2675/6-17, про відмову у поновленні договору оренди землі від 14.11.2011, укладеного між Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_4, щодо земельної ділянки площею 30,27 га пасовищ, кадастровий номер 5321685600:00:008:0182 строком на сім років, орендна плата у розмірі 2%;

зобов'язати відповідача поновити договір оренди земельної ділянки площею 30,27 га пасовищ, кадастровий номер 5321685600:00:008:0182 строком на сім років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" має переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки добросовісно виконував обов'язки орендаря упродовж терміну дії договору та повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Відповідач позов не визнав, у наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що за даними картографічного матеріалу до ОСОБА_6 роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Вакулиха" Халтуринської сільської ради Карлівського району Полтавської області запитувана земельна ділянка позначена як землі природоохоронного призначення, а Головне управління не уповноважене розпоряджатись землями відповідної категорії.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

На підставі укладеного 14.11.2011 між Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення , розташовану на території Халтуринської сільської ради Карлівського району Полтавської області, площею 30,27 га пасовища. Договір укладено на п'ять років, пунктом 8 Договору передбачено переважне право орендаря на поновлення його дії на новий строк /а.с. 13-15/.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Карлівському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.08.2012 за №532160004001707 /а.с. 15/.

03.05.2017 позивач звернувся до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про поновлення договору оренди землі на новий строк /а.с. 54/. До клопотання позивач додав проект додаткової угоди, агрохімпаспорт, витяг з ДЗК про земельну ділянку, копію договору оренди землі.

ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.05.2017 вих. №5675/6-17 позивачу відмовлено у поновленні договору оренди землі /а.с. 55-56/. У якості підстави для відмови відповідач зазначив, що за інформацією відділу у Карлівському районі міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11.05.2017 за змістом ОСОБА_6 роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Вакулиха" Халтуринської сільської ради Карлівського району Полтавської області запитувана земельна ділянка позначена як землі природоохоронного призначення, а Головне управління не уповноважене розпоряджатись землями відповідної категорії. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що бажана земельна ділянка знаходиться на території Халтуринської сільської ради Карлівського району Полтавської області, тоді як у клопотанні від 03.05.2017 позивач зазначив Білухівську сільську раду.

Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною першою статті 6 названого Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Як визначено статтею 13 згаданого Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, підставою для виникнення права оренди землі є відповідний договір.

Порядок поновлення договору оренди землі визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі", за змістом якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частиною другою згаданої статті визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У спірних відносинах підставою для відмови позивачу у поновленні договору оренди землі відповідач, до якого з 0.01.2013 перейшли права орендодавця, вказав віднесення земельної ділянки до земель природоохоронного призначення та, як наслідок, відсутність у ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області повноважень на розпорядження відповідними землями.

Оцінюючи наведені твердження відповідача, суд враховує, що відповідно до пункту 5 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 №2200-ХІІ "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" установлено, що роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених частиною другою пункту 3 цієї Постанови, провадиться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств і організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів.

За змістом пункту 3.4 Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України 15.05.1992, із земель, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств і організацій, відмежовують земельні ділянки, що визначені як землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, і не можуть передаватися у колективну і приватну власність. До земель природоохоронного призначення відносяться природоохоронні території та розташовані на них об'єкти, що підлягають особливій охороні, мають велику екологічну цінність як унікальні типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ, а також місцеві дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, заповідні урочища, пам'ятки природи, сільськогосподарські угіддя, що підлягають тимчасовій консервації внаслідок деградації, а також земельні ділянки, які за проектами контурно-меліоративної організації території повинні бути залісені або залужені.

Відмежовані землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення позначаються на проектному плані, обчислюється їх площа і складається відповідна експлікація.

Судом витребувано та досліджено в судовому засіданні ОСОБА_6 роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Вакулиха" Халтуринської сільської ради Карлівського району Полтавської області, зі змісту якого встановлено, що обрана позивачем земельна ділянка знаходиться у площині, позначеній на ОСОБА_6 як землі природоохоронного позначення. Викопіювання із даного ОСОБА_6 залучено до матеріалів справи /а.с. 65-66/.

З посиланням на наведені обставини представник відповідача у судовому засіданні стверджував про правомірність відмови ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області у поновленні договору оренди землі.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За приписами статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) /стаття 44 Земельного кодексу України/.

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність /частина перша статті 46 Земельного кодексу України/.

Як зауважив в судовому засіданні 25.07.2017 заслуханий судом як свідок начальник відділу земельних ресурсів та екомережі управління природокористування Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_7, у межах земельної ділянки кадастровий номер 5321685600:00:008:0182 природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність і перебувають на обліку в Департаменті відсутні, надана позивачу в оренду земельна ділянка не входить у межі існуючих та перспективних заповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Свідок ОСОБА_7 також зазначив, що обрана позивачем земельна ділянка наразі позначена як землі сільськогосподарського призначення, а саме - пасовища.

За повідомленням Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації від 13.06.2017 вих. №99/03-03-06, наданим на запит позивача від 01.06.2017, земельна ділянка кадастровий номер 5321685600:00:008:0182 не відноситься до земель іншого природоохоронного призначення /а.с. 9/.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

А в силу положень частини сьомої цієї ж статті, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що наданий відповідачем ОСОБА_6 роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Вакулиха" Халтуринської сільської ради Карлівського району Полтавської області не містить відомостей про те, на підставі яких нормативних документів запитувану земельну ділянку позначено як об'єкт природоохоронного призначення.

До того ж, у наданому ОСОБА_6 роздержавлення міститься висновок державної землевпорядної експертизи від 22.03.2001 №219, за змістом якого ОСОБА_6 не у повній мірі відповідає вимогам земельного законодавства та потребує доопрацювання /а.с. 61-63/. Докази усунення недоліків відсутні.

Сторонами у ході судового розгляду справи не надано доказів прийняття компетентними органами рішень про віднесення запитуваної земельної ділянки до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Як підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 5321685600:00:008:0182 /а.с. 10-11/, дана земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до категорії земель: землі сільськогосподарського призначення, 01.08 - для сінокосіння і випасання худоби.

Таким чином, наразі згадана земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських угідь, доказів зміни її цільового призначення суду не надано.

Згідно з пунктом "а" частини другої статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

А відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, визначено, що Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що розпорядження обраною позивачем земельною ділянкою здійснює відповідач, як територіальний орган Держгеокадастру у Полтавській області.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем у клопотанні помилково вказано іншу сільську раду, суд зауважує, що дана неточність є опискою, яка, з огляду на наявну інформацію про кадастровий номер земельної ділянки, не впливає на розгляд цього клопотання.

А відтак, відмова ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області у поновленні договору оренди землі, оформлена листом від 13.05.2017 вих. №5675/6-17, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, зібраними у справі доказами спростовано доводи відповідача про віднесення обраної позивачем земельної ділянки до земель природоохоронного призначення.

За таких обставин, позов ОСОБА_4 в цій частині належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити договір оренди земельної ділянки площею 30,27 га пасовищ, кадастровий номер 5321685600:00:008:0182 строком на сім років, суд звертає увагу на таке.

В силу наведених вище положень частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з цим, відмовляючи позивачу у поновленні договору оренди землі відповідач виходив з відсутності у нього повноважень на розпорядження обраною земельною ділянкою та не розглянув клопотання ОСОБА_4 від 03.05.2017 по суті.

За таких обставин, оскільки відповідач не виконав приписи закону щодо перевірки клопотання позивача на відповідність вимогам закону, суд, виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу влади.

А тому, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача поновити договір оренди землі не можуть бути задоволені судом.

Натомість, згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

А відповідно до частини другої статті 162 названого Кодексу, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на суть порушено права позивача, належним способом його захисту буде зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про поновлення договору оренди землі від 03.05.2017.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_4 частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

А відповідно до частини першої цієї ж статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову у поновленні договору оренди землі від 14.11.2011, укладеного між Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_4, щодо земельної ділянки площею 30,27 га пасовищ, кадастровий номер 5321685600:00:008:0182, оформлену листом ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.05.2017 №2675/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про поновлення договору оренди землі від 03.05.2017.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2017 року.

Суддя (підпис) О.О. Кукоба