Постанова

від 20.09.2017 по справі 826/20153/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2017 року № 826/20153/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сокільське , приватного підприємства Агрофірма Хлібодар про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією Сантрейд (далі - позивач, ДП з ІІ Сантрейд ) до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач), за участю третіх осіб - з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сокільське (далі - третя особа 1, ТОВ Агрофірма Сокільське ), приватного підприємства Агрофірма Хлібодар (далі - третя особа 2, ПП Агрофірма Хлібодар ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2014 №0000334050.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, яке складене на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявні усі первинні документи, які супроводжували господарські операції в зазначений період, у зв'язку з чим, позивач вважає, що ним правомірно розраховано суму бюджетного відшкодування у періоді, що перевірявся.

Представник позивача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зазначив суду, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до норм чинного законодавства.

Представник відповідача зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок його контрагентів, проведеною перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а лише документування зазначених операцій та формування господарських операцій із відображенням їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надано.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслухати свідка та експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ДП з ІІ Сантрейд (код ЄДРПОУ 25394566) зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 26.01.1998, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 21052.

Міжрегіональним ГУ Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП з ІІ Сантрейд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Агрофірма Сокільське (код ЄДРПОУ 32685222), ТОВ Алген (код ЄДРПОУ 34214952), ТОВ Агро-Самара (код ЄДРПОУ 30355604), ПП Агрофірма Хлібодар (код ЄДРПОУ 30364137), ТОВ фірма Агропроменерго ЛТД (код ЄДРПОУ 03048935) , ТОВ Фоліант Груп (код ЄДРПОУ 37540027), ТОВ Дельта В.В.В. (код ЄДРПОУ 36023200), ТОВ Вента-Трейд (код ЄДРПОУ 38091272), ТОВ Станколідер (код ЄДРПОУ 35341554), ТОВ КЛМ Транс (код ЄДРПОУ 36573203), ТОВ ТС Реальто (код ЄДРПОУ 37148521), ТОВ Астер Груп (код ЄДРПОУ 38433773), ПП Джерел Стайл (код ЄДРПОУ 34983589), ТОВ Ель Лібро (код ЄДРПОУ 38114823), ТОВ Ліа Компані (код ЄДРПОУ 38200498), ТОВ Цетеріс (код ЄДРПОУ 36054244), ТОВ Юдіс Інвест (код ЄДРПОУ 36725808), ТОВ Люкс-Спецторг (код ЄДРПОУ 37211540), ТОВ Пактор-А (код ЄДРПОУ 38019217), ТОВ Геліос-Груп (код ЄДРПОУ 37066140), ТОВ Вектор Ц (код ЄДРПОУ 38299521), ПП Компанія Інвестиційні Технології (код ЄДРПОУ 37383224), ПП Буд-Владлена (код ЄДРПОУ 34705140), ФГ Литвин Іван Віталійович (код ЄДРПОУ 19146249), ТОВ Центуріон ЛТД (код ЄДРПОУ 35934574), ТОВ Зерно Дім (код ЄДРПОУ 38268755) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатом якої складно акт від 11.09.2014 №43/28-10-40-5/25394566.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено, зокрема, порушення п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 12 003 284,00 грн. та порушення п.200.1, п.200.4, п.200.6, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 12 003 284,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 24.09.2014 №0000334050, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12 003 284,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 001 642,00 грн.

Позивач, вважаючи, що вказане рішення прийняте з порушення норм податкового законодавства, що призводить до порушення його прав та інтересів, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, остання проведена, зокрема, на підставі постанови від 06.02.2014 про призначення позапланової документальної перевірки та постанови від 16.05.2014 про уточнення постанови про призначення позапланової документальної перевірки старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів у зборів України підполковника податкової міліції ОСОБА_2, якими постановлено призначити позапланову документальну перевірку ДП з ІІ Сантрейд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Агрофірма Сокільське (код ЄДРПОУ 32685222), ТОВ Алген (код ЄДРПОУ 34214952), ТОВ Агро-Самара (код ЄДРПОУ 30355604), ПП Агрофірма Хлібодар (код ЄДРПОУ 30364137), ТОВ фірма Агропроменерго ЛТД (код ЄДРПОУ 03048935), ТОВ Фоліант Груп (код ЄДРПОУ 37540027), ТОВ Дельта В.В.В. (код ЄДРПОУ 36023200), ТОВ Вента-Трейд (код ЄДРПОУ 38091272), ТОВ Станколідер (код ЄДРПОУ 35341554), ТОВ КЛМ Транс (код ЄДРПОУ 36573203), ТОВ ТС Реальто (код ЄДРПОУ 37148521), ТОВ Астер Груп (код ЄДРПОУ 38433773), ПП Джерел Стайл (код ЄДРПОУ 34983589), ТОВ Ель Лібро (код ЄДРПОУ 38114823), ТОВ Ліа Компані (код ЄДРПОУ 38200498), ТОВ Цетеріс (код ЄДРПОУ 36054244), ТОВ Юдіс Інвест (код ЄДРПОУ 36725808), ТОВ Люкс-Спецторг (код ЄДРПОУ 37211540), ТОВ Пактор-А (код ЄДРПОУ 38019217), ТОВ Геліос-Груп (код ЄДРПОУ 37066140), ТОВ Вектор Ц (код ЄДРПОУ 38299521), ПП Компанія Інвестиційні Технології (код ЄДРПОУ 37383224), ПП Буд-Владлена (код ЄДРПОУ 34705140), ФГ Литвин Іван Віталійович (код ЄДРПОУ 19146249), ТОВ Центуріон ЛТД (код ЄДРПОУ 35934574), ТОВ Зерно Дім (код ЄДРПОУ 38268755) за 2011 - 2013 роки.

Водночас, як вбачається з акту в ході проведення перевірки, в тому числі, достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість податковим органом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач перебував у господарських взаємовідносинах з ТОВ Агрофірма Сокільське (код ЄДРПОУ 32685222), ПП Агрофірма Хлібодар (код ЄДРПОУ 30364137), ТОВ фірма Агропроменерго ЛТД (код ЄДРПОУ 03048935), ТОВ Дельта В.В.В. (код ЄДРПОУ 36023200), ТОВ Станколідер (код ЄДРПОУ 35341554), ТОВ Цетеріс (код ЄДРПОУ 36054244), ТОВ Центуріон ЛТД (код ЄДРПОУ 35934574).

Разом з тим, відповідно до наданих до перевірки документів, з урахуванням податкової інформації, відповідачем встановлено безпідставне та документально не підтверджене формування податкового кредиту за рахунок контрагентів ТОВ Агрофірма Сокільське (код ЄДРПОУ 32685222), ПП Агрофірма Хлібодар (код ЄДРПОУ 30364137).

Платники податків, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 ПК України).

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Окрім того, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, а також подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Суд при вирішенні даної справи враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену ним у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, відповідно до якого податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини позивача з ТОВ Агрофірма Сокільське ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорах поставки сільськогосподарської продукції №4500598664 від 08.11.2011, №4500600110 від 16.11.2011, №4500606502 від 31.01.2012, №4500612939 від 28.02.2012, №4500613431 від 02.03.2012, №4500615376 від 15.03.2012, №4500620177 від 24.04.2012, № 4500622413 від 11.05.2012, №4500622758від 16.05.2012, №4500623245 від 21.05.2012, № 4500640526 від 13.09.2012, №4500640270 від 17.09.2012, №4500642157 від 18.09.2015, за якими Постачальник зобов'язується продати (поставити), а Покупець - прийняти та оплатити товар - насіння соняшника на умовах, передбачених вказаними договорами.

На виконання умов договорів ТОВ Агрофірма Сокільське виписані для позивача податкові накладні на загальну суму 17 358 609,95 грн., в тому числі ПДВ - 2 893 101,65 грн., а саме від 09.11.2011 №6/2 на загальну суму 221999,76 грн., у тому числі ПДВ - 36999,96 грн., від 17.11.2011 №11/2 на загальну суму 225000 грн., у тому числі ПДВ - 37500 грн., від 01.02.2012 №1/2 на загальну суму 478150,70 грн., у тому числі ПДВ - 79691,78 грн., від 01.03.2012 №1/2 на загальну суму 1012500 грн., у тому числі ПДВ - 168750 грн., від 02.03.2012 №3/2 на загальну суму 1012500 грн., у тому числі ПДВ - 168750 грн., від 05.03.2012 №11/2 на загальну суму 1026580,81 грн., у тому числі ПДВ - 171096,80 грн., від 21.03.2012 №39/2 на загальну суму 837502,39 грн., у тому числі ПДВ - 139583,73 грн., від 26.04.2012 №22/2 на загальну суму 889386,01 грн., у тому числі ПДВ - 148231 грн., від 15.05.2012 №7/2 на загальну суму 969799,50 грн., у тому числі ПДВ - 161633,25 грн., від 16.05.2012 №10/2 на загальну суму 813172,50 грн., у тому числі ПДВ - 135528,75 грн., від 17.05.2012 №12/2 на загальну суму 108000 грн., у тому числі ПДВ - 18000 грн., від 17.05.2012 №11/2 на загальну суму 469053 грн., у тому числі ПДВ - 78175,50 грн., від 18.05.2012 №14/2 на загальну суму 1379700 грн., у тому числі ПДВ - 229950 грн., від 25.05.2012 №20/2 на загальну суму 2145437,60 грн., у тому числі ПДВ - 357572,93 грн., від 14.09.2012 №9/2 на загальну суму 1395000 грн., у тому числі ПДВ - 232500 грн., від 17.09.2012 №14/2 на загальну суму 1221606,24 грн., у тому числі ПДВ - 203601,04 грн., від 18.09.2012 №19/2 на загальну суму 645681,85 грн., у тому числі ПДВ - 107613,64 грн., від 21.09.2012 №23/2 на загальну суму 1090400,93 грн., у тому числі ПДВ - 181733,49 грн., від 24.09.2012 №24/2 на загальну суму 1417138,66 грн., у тому числі ПДВ - 236189,78 грн.

Передача позивачу товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних та рахунків-фактур, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, від 09.11.2011 №6/11 на загальну суму 221999,76 грн., у тому числі ПДВ - 36999,96 грн., від 17.11.2011 №11/11 на загальну суму 225000 грн., у тому числі ПДВ - 37500 грн., від 01.02.2012 №1 на загальну суму 478150,70 грн., у тому числі ПДВ - 79691,78 грн., від 01.03.2012 №1 на загальну суму 1012500 грн., у тому числі ПДВ - 168750 грн., від 02.03.2012 №3 на загальну суму 1012500 грн., у тому числі ПДВ - 168750 грн., від 05.03.2012 №11 на загальну суму 1026580,81 грн., у тому числі ПДВ - 171096,80 грн., від 21.03.2012 №39 на загальну суму 837502,39 грн., у тому числі ПДВ - 139583,73 грн., від 26.04.2012 №22 на загальну суму 889386,01 грн., у тому числі ПДВ - 148231 грн., від 15.05.2012 №7 на загальну суму 969799,50 грн., у тому числі ПДВ - 161633,25 грн., від 16.05.2012 №10 на загальну суму 813172,50 грн., у тому числі ПДВ - 135528,75 грн., від 17.05.2012 №12 на загальну суму 108000 грн., у тому числі ПДВ - 18000 грн., від 17.05.2012 №11 на загальну суму 469053 грн., у тому числі ПДВ - 78175,50 грн., від 18.05.2012 №14 на загальну суму 1379700 грн., у тому числі ПДВ - 229950 грн., від 25.05.2012 №20 на загальну суму 2145437,60 грн., у тому числі ПДВ - 357572,93 грн., від 14.09.2012 №9 на загальну суму 1395000 грн., у тому числі ПДВ - 232500 грн., від 17.09.2012 №14 на загальну суму 1221606,24 грн., у тому числі ПДВ - 203601,04 грн., від 18.09.2012 №19 на загальну суму 645681,85 грн., у тому числі ПДВ - 107613,64 грн., від 21.09.2012 №25 на загальну суму 1090400,93 грн., у тому числі ПДВ - 181733,49 грн., від 24.09.2012 №24 на загальну суму 1417138,66 грн., у тому числі ПДВ - 236189,78 грн.

Згідно умов договорів, поставка соняшника ТОВ Агрофірма Сокільське здійснювалась партіями на умовах EXW (франко-зерновий склад/елеватор згідно правил Інкотермс 2010) - елеватор ТОВ Павлоградзернопродукт , де товар зберігався.

Також, в підтвердження реальності виконання умов договорів поставки позивачем надано та судом досліджено товарно-транспортні накладні на прийняте зерно з визначенням якості, а також акти, складські квитанції, які містять підписи та печатки Постачальника і Покупця, зернових елеваторів, картки аналізу зерна.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні від 04.07.2002 року № ІV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів (п. 22 ст. 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (п. 15 ст. 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня (ст. 37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 43 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Разом з тим, відповідно до статті 46 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено . Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Враховуючи викладене, складські квитанції є тими первинними документами, які відповідно до законодавства підтверджують факт прийняття зерна на зберігання на зерновий склад та факт його належності на праві власності поклажодавцеві. Відмітка погашено на складській квитанції підтверджує факт видачі зерна власнику.

Згідно наданих складських квитанцій за листопад 2011 року, лютий-травень 2012 року, вересень 2012 року зберігачем товару - ТОВ Павлоградзернопродукт здійснено переоформлення товару (соняшника) з ТОВ Агрофірма Сокільське та ДП з ІІ Сантрейд .

В підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо здійснення переоформлення товару на зерновому складі ТОВ Павлоградзернопродукт надані трьохсторонні акти приймання-передавання зерна (соняшника), які містять дані про те, що перший власник зерна (ТОВ Агрофірма Сокільське ) передає новому власнику зерна (ДП з ІІ Сантрейд ) товар (соняшник), зберігання якого здійснюється на зерновому складі (ТОВ Павлоградзернопродукт ).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи акти приймання-передавання зерна, картки аналізу зерна, складські квитанції містять всі необхідні реквізити первинного документа та які підтверджують приймання та зберігання товару, складські квитанції містять відмітку погашено , що підтверджує видачу переоформленого на позивача, як покупця, товару зі складу та свідчить про подальший його рух.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

За вказаними господарськими операціями ДП з ІІ Сантрейд , в результаті яких отримано товару за період, що перевірявся від ТОВ Агрофірма Сокільське на загальну суму 17 358 609,95 грн., сформовано податковий кредит в розмірі 2 893 101,65 грн.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП Агрофірма Хлібодар укладено наступні договори поставки: №4500614651 від 13.03.2012, №4500607629 від 15.03.2012, №4500615695 від 15.03.2012, №4500615905 від 19.03.2012, № 4500619887 від 24.04.2012, №4500620318 від 27.04.2012, №4500620856 від 08.05.2012, №450022289 від 08.05.2012, №4500622304 від 11.05.2012, №4500622756від 16.05.2012, №4500615621 від 16.05.2012, №4500623244 від 21.05.2012, №4500625083 від 05.06.2012, №4500625215 від 05.06.2012, №4500625983 від 12.06.2012, №4500639171 від 10.09.2012, №4500637750 від 10.09.2012, №4500639879 від 13.09.2012, № 4500639341 від 17.09.2012, №4500641305 від 18.09.2012, за якими Постачальник зобов'язується продати (поставити), а Покупець - прийняти та оплатити товар - насіння соняшника на умовах, передбачених вказаними договорами.

Також між сторонами були укладені договори поставки №4500645684 від 13.10.2012, №4500645731 від 17.10.2012, за якими ПП Агрофірма Хлібодар зобов'язується продати (поставити), а ДП з ІІ Сантрейд - прийняти та оплатити товар - насіння сої на умовах, передбачених вказаними договорами.

На виконання умов договорів поставки ПП Агрофірма Хлібодар виписані для позивача податкові накладні на загальну суму 54 661 088,86 грн., в тому числі ПДВ - 9 110 181,49 грн., а саме від 14.03.2012 №13/2, від 19.03.2012 №14/2, від 20.03.2012 №15/2, від 21.03.2012 №16/2, від 21.03.2012 №17/2, від 23.03.2012 №18/2, від 24.04.2012 №41/2, від 25.04.2012 №42/2, від 26.04.2012 №43/2, від 27.04.2012 №44/2, від 27.04.2012 №45/2, від 03.05.2012 №48/2, від 04.05.2012 №49/2, від 08.05.2012 №50/2, від 10.05.2012 №51/2, від 11.05.2012 №52/2, від 14.05.2012 №53/2, від 14.05.2012 №54/2, від 15.05.2012 №55/2, від 16.05.2012 №56/2, від 17.05.2012 №57/2, від 18.05.2012 №58/2, від 21.05.2012 №59/2, від 21.05.2012 №60/2, від 22.05.2012 №61/2, від 24.05.2012 №62/2, від 07.06.2012 №73/2, від 11.06.2012 №74/2, від 11.06.2012 №75/2, від 11.06.2012 №76/2, від 15.06.2012 №79/2, від 18.06.2012 №83/2, від 18.06.2012 №84/2, від 10.09.2012 №14/2, від 11.09.2012 №17/2, від 13.09.2012 №19/2, від 17.09.2012 №20/2, від 19.09.2012 №21/2, також на виконання умов договорів поставки сої позивачу виписані наступні податкові накладні від 13.10.2012 №9/2, від 18.10.2012 №10/2.

Отримання товару згідно умов договору підтверджується виписаними видатковими накладними та рахунками-фактури на загальну суму 54 661 088,86 грн., а саме від 14.03.2015 №13, від 19.03.2012 №14, від 20.03.2012 №15, від 21.03.2012 №16, від 21.03.2012 №17, від 23.03.2012 №18, від 24.04.2012 №41, від 25.04.2012 №42, від 26.04.2012 №43, від 27.04.2012 №44, від 27.04.2012 №45, від 03.05.2012 №48, від 04.05.2012 №49, від 08.05.2012 №50, від 10.05.2012 №51, від 11.05.2012 №52, від 14.05.2012 №53, від 14.05.2012 №54, від 15.05.2012 №55, від 16.05.2012 №56, від 17.05.2012 №57, від 18.05.2012 №58, від 21.05.2012 №59, від 21.05.2012 №60, від 22.05.2012 №61, від 24.05.2012 №62, від 07.06.2012 №73, від 11.06.2012 №74, від 11.06.2012 №75, від 11.06.2012 №76, від 15.06.2012 №79, від 18.06.2012 №83, від 18.06.2012 №84, від 10.09.2012 №14, від 11.09.2012 №17, від 13.09.2012 №19, від 17.09.2012 №20, від 19.09.2012 №21, на виконання умов договорів поставки сої від 13.10.2012 №4500645684, від 17.10.2012 №4500645731 виписані видаткові накладні від 13.10.2012 №РН-9, від 18.10.2012 №РН-10, рахунки-фактури від 13.10.2012 №СФ-131001, від 18.10.2012 №СФ-181001.

Згідно вказаних документів підтверджено отримання ДП з ІІ Сантрейд від ПП Агрофірма Хлібодар насіння соняшника у березні-червні та вересні-жовтні 2012 року в кількості 12 332,287т та сої в кількості 94,44т на загальну суму 54 661 088,86 грн., в тому числі ПДВ - 9 110 181,49 грн.

Також, в підтвердження реальності виконання вказаних умов договорів поставки з подальшим зберіганням такого товару на ТОВ Павлоградзернопродукт (зерновий склад) позивачем надано акти приймання-передавання, складські квитанції та картки аналізу зерна.

Окрім того, в підтвердження виконання своїх зобов'язань за умовами договору та здійснення переоформлення товару на зерновому складі позивачем надані трьохсторонні акти приймання-передавання зерна (соняшника) за березень-червень і вересень-жовтень 2012 року, які містять дані про те, що перший власник зерна (ПП Агрофірма Хлібодар ) передає новому власнику зерна (ДП з ІІ Сантрейд ) товар (соняшник), зберігання якого здійснюється на зерновому складі (ТОВ Павлоградзернопродукт ).

Разом з цим, згідно наявних в матеріалах справи складських квитанцій за березень-червень і вересень-жовтень 2012 року місцем поставки сої, придбаної у ПП Агрофірма Хлібодар вказано Миколаївський морський торговий порт, Миколаїв-вантажний (на умовах фрахт/перевезення оплачені до… ).

Документальним підтвердженням здійснення операцій щодо поставки сої ПП Агрофірма Хлібодар позивачу, окрім зазначених вище первинних документів, також є залучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні від 12.10.2012 №657507, від 16.10.2012 №656327, від 16.10.2012 №657509. В наданих товарно-транспортних накладних вантажовідправником зазначено ПП Агрофірма Хлібодар , експортером - ДП з ІІ Сантрейд , вантажоодержувачем - підприємство-експедитор ТОВ Грінтур-Екс .

Як свідчать матеріали справи, за поставлене насіння соняшника та сої ПП Агрофірма Хлібодар виставлено рахунки-фактури, на підставі яких позивачем здійснено оплату, що підтверджується платіжними дорученнями.

За вказаними господарськими операціями ДП з ІІ Сантрейд , в результаті яких отримано товару за період, що перевірявся від ПП Агрофірма Хлібодар на загальну суму 54 661 088,86 грн., сформовано податковий кредит в розмірі 9 110 181,49 грн.

Окрім того, на підтвердження реальності операцій з придбаним у контрагента товаром, позивачем подано до суду первинні документи по його подальшій реалізації.

Зокрема, насіння соняшникове, придбане на умовах EXW з переоформленням на елеваторах, зберігалося на цих елеваторах до моменту відвантаження. Реальність відносин по зберіганню товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів про надання послуг зберігання з ТОВ Павлоградзернопродукт від 05.07.2011 №3, від 02.07.2012 №24, актів здачі-прийняття, рахунків, накладних тощо, де останнім передано позивачу зерно від ТОВ Агрофірма Сокільське та ПП Агрофірма Хлібодар .

Згідно договорів на перевезення продукції (з додатками), актів наданих послуг з транспортування продукції, рахунків-фактури, з реєстрами автомобілів, товарно-транспортними документами, насіння соняшникове придбане позивачем перевезено з ТОВ Павлоградзернопродукт на ПрАТ з ІІ Дніпропетровський олійно-екстракційний завод та, в подальшому, товар перероблено на олію.

В матеріалах справи наявні книги ТОВ Павлоградзернопродукт руху зерна та зернопродуктів (форма №36), в яких ДП з ІІ Сантрейд зазначено власником зернопродуктів за періоди з 09.11.2011 по 06.11.2012 (соняшник 2011), з 31.12.2011 по 31.07.2012 (соняшник нестандартний), з 31.12.2011 по 31.07.2012 (соняшник нестандартний), з 29.08.2012 по 31.10.2012 (соняшник). Вказав книги руху зерна містять відомості щодо дати і кількості соняшника, переоформленого з ТОВ Агрофірма Сокільське і ПП Агрофірма Хлібодар на ДП з ІІ Сантрейд , що відповідають даним вищевказаних складських квитанцій та обліку вибуття соняшника із зазначенням реквізитів товарно-транспортних накладних.

До матеріалів справи також додано копії договорів складського зберігання зерна, укладені ТОВ Агрофірма Сокільське з ТОВ Павлоградзернопродукт від 13.09.2011 №63 та ПП Агрофірма Хлібодар з ТОВ Павлоградзернопродукт від 13.03.2012 №91.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому зерно, яке є власністю позивача, перевозилось ТОВ Павлоградзернопродукт на переробку на переробний завод ПрАТ з ІІ Дніпропетровський олійно-екстракційний завод перевізниками: ТОВ Павлоградзернопродукт , ТОВ Зернопром , ТОВ ПКП Комкор , ПП ОСОБА_3, ТОВ АТН Сервіс , ТОВ Еліт Агротранс , що підтверджується копіями договорів на перевезення продукції, додаткових угод, актів надання послуг з транспортування продукції, рахунків-фактур, розшифровок, реєстрів автомобілів та додатків до актів наданих послуг та товарно-транспортних накладних.

Водночас, в матеріалах справи наявний договір на переробку давальницької сировини №1 від 01.09.2007, укладений між позивачем та ПрАТ з ІІ Дніпропетровський олійно-екстракційний завод , відповідно до умов якого ПрАТ з ІІ Дніпропетровський олійно-екстракційний завод зобов'язується переробити насіння соняшника (давальницьку сировину) в соняшникову олію та інші побочні продукти.

Приймання ПрАТ з ІІ Дніпропетровський олійно-екстракційний завод зерна від ДП з ІІ Сантрейд підтверджується актами приймання-передачі насіння соняшника для подальшої переробки відповідно до договору від 01.09.2007 №1, а саме від 30.12.2011 №88, від 30.01.2012 №10, від 28.02.2012 №12, від 30.03.2012 №26, від 29.04.2012 №37, від 30.05.2012 №45, від 29.06.2012 №47, від 30.07.2012 №61, від 30.08.2012 №68, від 29.09.2012 №76, від 30.10.2012 №84, від 29.11.2012 №92, від 30.12.2012 №95.

Після переробки соняшника, виготовлена олія була перевезена ТОВ ТЕП Транско на станцію призначення Іллічівськ, одержувач - ПАТ Іллічівський оліяжиркомбінат для подальшого оформлення експедитором позивача в Іллічівському морському порту ТОВ Олір .

Здійснення вказаних операцій підтверджується відповідними договорами на товарно-транспортне обслуговування, актами здачі-прийняття робіт, рахунками, залізничними накладними.

Також, з досліджених письмових доказів судом встановлено, що надалі виготовлена олія була продана на експорт. В підтвердження позивачем надано копії зовнішньоекономічних контрактів, вантажно-митні декларації, довідки ПАТ Сітібанк , в яких підтверджено отримання позивачем оплати від компанії Bunge Handelgesellschaft mbH за поставлений товар.

Поряд з цим, згідно наявних доказів у справі, місцем поставки сої, придбаної позивачем ПП Агрофірма Хлібодар , є зерновий склад Миколаївського морського торгового порту. До матеріалів справи подано реєстри за формою 3ХС-4 (реєстр накладних на прийняте зерно) та 3ХС-5 (перелік реєстрів прибуткових документів), в яких зазначені постачальники сої позивача а також зазначено кількість сої, поставленої ПП Агрофірма Хлібодар . Реєстри підписані представниками ТОВ Грінтур-Екс . Крім того, надано до матеріалів також складські квитанції (погашені), з яких вбачається оформлення ТОВ Грінтур-Екс прийняття зерна від позивача на зберігання.

Згідно з умовами договору про надання послуг на портовому зерновому терміналі від 10.07.2012 №10/07-1-2012, укладеного між ТОВ Грінтур-Екс та ДП з ІІ Сантрейд , ТОВ Грінтур-Екс здійснено перевалку сої на зерновому терміналі на території порту в кількості 16 970,340т, про що складений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.11.2012 №ОУ-0000264.

Реалізацію сої здійснено позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту від 04.10.2012 №Р106443/1087723, укладеного позивачем з компанією Bunge SA.Switzerland (Швейцарія), умовою поставки якого є франко-борт судна Миколаївський морський торговий порт та визначено період постачання сої з жовтня по грудень 2012 року.

Матеріали справи містять вантажну митну декларацію від 12.11.2012 №103851, якою оформлено експорт сої на адресу компанії Bunge SA.Switzerland (Швейцарія). Згідно наявної довідки ПАТ Сітібанк від 06.08.2015, банком підтверджено оплату компанією Bunge SA.Switzerland за поставлений товар.

Досліджені вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених вказаної господарської операції ДП з ІІ Сантрейд , крім того вбачається підтвердження подальшого руху і реалізації закуплених товарів.

Разом з тим, відповідач стверджує, що господарські операції позивача з його контрагентами - ТОВ Агрофірма Сокільське і ПП Агрофірма Хлібодар носять характер безтоварності по ланцюгу постачання сільськогосподарської продукції.

Відповідач стверджує, що у ТОВ Агрофірма Сокільське та ПП Агрофірма Хлібодар відсутні достатні ресурси для здійснення господарської діяльності, зокрема, вирощування та реалізації зерна, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з покупцями по ланцюгу постачання, посилаючись на отримані матеріали перевірки вказаних підприємств, а саме акт Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.09.2013 № 34/22.3-32685222 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Агрофірма Сокільське з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2013 , акт Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.08.2013 № 337/221/30364137 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Агрофірма Хлібодар з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.05.2013 , матеріали, отримані від старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України підполковника податкового міліції ОСОБА_2, іншу податкову інформацію.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували обставини відображені в акті, а саме: протоколом допиту свідка громадянина ОСОБА_4 встановлено, що товарних поставок ТОВ Агрофірма Сокільське на підприємства не було, від підприємств-контрагентів кошти не надходили. На території Олексіївської сільської ради Юр'ївського району числиться за ТОВ Агрофірма Сокільське 1 026,4818 га земель сільськогосподарського призначення; актом перевірки від 22.04.2013 №122/22/5 не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ Агрофірма Сокільське з покупцями ТОВ Зерноторгівельна компанія Прометей , ТОВ Дельта В.В.В. , ТОВ Вента-Трейд , ПАТ Креатив ; перевіркою встановлено відсутність будь-яких документальних підтверджень виконання Агрофірма Сокільське договорів №1, №2 про спільну діяльність без об'єднання вкладів по вирощуванню та продажу сільськогосподарської продукції; вказані договори в податковому органі не зареєстровано; ПП Агрофірма Хлібодар не надано до перевірки первинних документів: актів на оприбуткування поточних біологічних активів рослинництва, оцінених за справедливою вартістю з полів врожаю 2010-2013 років, накладних внутрігосподарського призначення, книг складського обігу, актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, актів витрат насіння і садивного матеріалу на посів сільськогосподарських культур, товарно-транспортних накладних, інших первинних документів, договори оренди не зареєстровані в Державному земельному кадастрі, отже сільськогосподарська продукція вирощена на таких земельних ділянках не може вважатись власно вирощеною, що унеможливлює визначення понесених ПП Агрофірма Хлібодар витрат, що формують собівартість продукції.

Однак, судом не беруться до уваги вказані твердження відповідача, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що факт виконання вимог договорів та рух активів підтверджується первинними документами, зокрема, договорами, видатковими і податковими накладними тощо, що відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Податкового кодексу України, що не спростовується і актом перевірки. Отримані товари використано та реалізовано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій та які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено суду обставин недостатності доданих до матеріалів справи документів чи їх дефектності, а також податковим органом не заперечувалося та не спростовано фактичне виконання господарських операцій позивача із контрагентами, участь контрагентів позивача у здійсненні таких операцій, наявності у них спеціальної податкової правосуб'єктності (реєстрації платниками ПДВ), факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН тощо.

Також, з урахуванням сутності операцій відповідачем не доведено недостатності кількості у контрагентів трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що договори оренди земельних ділянок, надані контрагентами позивача, частково не були зареєстровані, а таким чином контрагенти не могли виростити соняшник на цих ділянках та продати його позивачеві. Доказів наявності таких обставин відповідач суду не надав. Крім того, відсутність реєстрації договорів оренди землі не позбавляє таку землю статусу об'єкта оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком. Відсутність державної реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку та застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ діяльності у сфері сільського господарства. У податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування ПДВ, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог податкового законодавства.

З акта перевірки вбачається, що відповідач також будує свої висновки на статистичних даних щодо середньої врожайності соняшника та сої. Однак, подібна аргументація є припущенням стосовно того, яку кількість продукції міг виростити контрагент позивача на гектарі землі. Слід зазначити також і те, що посадові особи податкових органів не є спеціалістами в сфері агропромисловості, та, відтак, не можуть зробити жодних професійних висновків щодо можливостей певного контрагента виростити врожай. Статистичні дані, на які посилається відповідач, не охоплюють інформації щодо родючості земель тих районів, в яких вирощувалася придбана позивачем продукція. Вони не враховують технологій, які використовуються цими особами при посіві та збиранні врожаю, можливості повторного посіву.

Також суд наголошує, що акти перевірок контрагентів позивача ТОВ Агрофірма Сокільське та ПП Агрофірма Хлібодар не є достатніми доказами відсутності ресурсів для ведення господарської діяльності такими особами, та не доводять безтоварності здійснених ними операцій. Висновки контролюючого органу, які містяться у актах зроблені взагалі без дослідження його первинних документів, які використовувалися ним в податковому обліку з метою нарахування і сплати відповідних податків та зборів.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу стосовно безтоварності господарських операцій базуються лише на фіктивності контрагентів та пояснень директора ТОВ Агрофірма Сокільське , що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Додатково суд зазначає, що висновки акта перевірки контрагента позивача ПП Агрофірма Хлібодар від 27.08.2013 № 337/221/30364137, на який посилається відповідач на обґрунтування своєї позиції, були оскаржені в судовому порядку в межах адміністративної справи №804/14241/13-а.

В контексті наведеного, суд зазначає, що постановою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2016 у вказаній справі скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 в частині задоволення позовних вимог. У решті рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін. Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначив, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно і правильно, однак висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, які можуть в подальшому бути враховані податковим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. При цьому встановлено, що податкові повідомлення-рішення за наслідками здійснення цієї перевірки контролюючим органом не приймались, що свідчить про те, що виявлені порушення не призвели до донарахування грошових зобов'язань.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на протокол допиту свідка та ніші докази зібрані в рамках кримінального провадження, суд зазначає, що такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

Окрім того, щодо посилань на вирок від 03.02.2015 року у справі № 185/309/15-к, яким директора ТОВ Агрофірма Сокільське ОСОБА_4 визнано винним в ухиленні від сплати податків за ст.212 КК України, суд не бере до уваги оскільки відповідачем не доведено та судом не встановлено про те, що у межах даної кримінальної справи розглядались конкретно досліджувалась реальність/фіктивність господарської діяльності позивача, що є предметом розгляду даної адміністративної справи. Вирок винесений не стосовно посадових осіб позивача, а отже не може вважатися доказом будь-яких порушень законодавства саме з боку позивача.

При цьому, доказів набрання законної сили даним вироком суду відповідачем не надано.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі роботи (послуги) позивачем не отримувались від контрагента.

Крім того, на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

В контексті з викладеним слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

Чинне законодавство не ставить умови виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в численній практиці, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.03.2013 №К/9991/29375/11, від 15.06.2015 №К/9991/9804/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, матеріали справи містять копії договорів поставки, рахунків-фактур, видаткових накладних, платіжних доручень, складських квитанцій, а також документів на підтвердження подальшої реалізації та/або використання у своїй господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників суб'єктів господарювання, установлено зв'язок між фактом поставки, придбання товару, експорт товару, понесення витрат та господарську діяльність платників податку, що свідчить про реальність господарських операцій та свідченням добросовісності платників податків.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що за наслідками вищезгаданої проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ДП з ІІ Сантрейд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах, зокрема, з ТОВ Агрофірма Сокільське (код ЄДРПОУ 32685222), ПП Агрофірма Хлібодар (код ЄДРПОУ 30364137) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 з урахуванням виявлених порушень податкового законодавства, відповідачем також прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2014 №0000324050, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 16 282 219,50 грн. (за основним платежем 13 045 422 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 236 787,50 грн.).

Вказане податкове повідомлення-рішення від 24.09.2014 №0000324050 позивачем було оскаржено в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2015 в адміністративній справі № 826/19639/14 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 24.09.2014 №0000324050.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 у вказаній справі, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2015 залишено без змін.

Як вбачається зі змісту вказаних судових рішень, в межах даної справи судами надавалась оцінка господарським операціям між ДП з ІІ Сантрейд та ТОВ Агрофірма Сокільське і ПП Агрофірма Хлібодар за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

Зокрема, в межах вказаної адміністративної справи судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що з наданих позивачем оборотних відомостей підтверджується надходження позивачу придбаної у спірних постачальників продукції та їх подальше вибуття зі складу, зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ Агрофірма Сокільське , ПП Агрофірма Хлібодар виконано сторонами у повному обсязі, первинні документи, складені між підприємствами, у повній мірі відображають реальні наслідки, що наступили за такими правочинами, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Вказані судові рішення по адміністративній справі набрали законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Як свідчать положення частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до частини першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30.06.2015 №6561/6562/15-45, проведеної на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2015 у справі №826/20153/14, експертами встановлено, що за результатами дослідження наданих документів, розмір податкового кредиту, сформований ДП з ІІ Сантрейд у листопаді 2011 року та лютому, березні, квітні, травні, червні, вересні та жовтні 2012 року за господарськими операціями з ТОВ Агрофірма Сокільське та ПП Агрофірма Хлібодар , зазначеними відповідачем в акті від 11.09.2014 №43/28-10-40-5/25394566 підтверджується документально на суму 12 003 283,14 грн. Надані на експертизу документи в їх сукупності свідчать про здійснення ДП з ІІ Сантрейд господарських операцій з поставки, перевезення, переробки, доставки до місць відвантаження та продажу (експорту) товарів по категоріях.

Крім того, згідно вказаного висновку, висновки акту документальної позапланової перевірки ДП з ІІ Сантрейд з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 №43/28-10-40-5/25394566 щодо завищення ДП з ІІ Сантрейд розміру бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2011 року та березень, квітень, травень, червень, липень, жовтень, листопад 2012 року на загальну суму 12 003 284 грн. документально не підтверджується.

Тобто, експерти у своєму дослідженні фактично підтримали позицію позивача щодо його відносин із ТОВ Агрофірма Сокільське та ПП Агрофірма Хлібодар , що випливають із договорів поставки.

Відповідно до частини 5 статті 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Дослідивши в ході судового розгляду справи зазначений висновок експерта, співставивши викладені в ньому висновки з встановленими судом фактичними обставинами та іншими доказами, наявними в матеріалах справи, суд зауважує, що із аналізу змісту наявних в матеріалах справи документів відсутні підстави для незгоди із даним висновком.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.09.2014 №0000334050, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12 003 284,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 001 642,00 грн., та наявність підставі для його скасування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем не доведено правомірність та не надано належних та допустимих доказів в підтвердження викладених в акті перевірки позивача висновків, покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В той час, як позивачем в обґрунтування позовних вимог надано достатньо доказів, що спростовують висновки податкового органу про допущення порушень податкового законодавства.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що податковим органом не доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також беручи до уваги положення частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, необхідно визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відтак, адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 24.09.2014 №0000334050.

Присудити на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд (код ЄДРПОУ 25394566) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. за рахунок асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур