Постанова

від 19.09.2017 по справі 808/1129/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2017 рокусправа № 808/1129/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Головко О.В.

           суддів:                     Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання:          Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

в с т а н о в и в :

                              ТОВ «Караван» у травні 2017 року звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA112080/2017000030/2 від 13.04.2017; визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA 112080/2017/00110 від 13.04.2017.

                    Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року позов задоволено.

                    Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

                    Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

                    Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

                    Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між Prayon SA, Engis, Бельгія та ТОВ «Караван», Україна, м. Запоріжжя, було укладено контракт № 1 від 10 березня 2017 року.

                    За умовами договору Prayon SA, Engis, Бельгія зобов'язується поставити на умовах FCA HERSTAL, Бельгія, а ТОВ «Караван» прийняти та оплатити діамонійфосфат технічний, кількість та асортимент формується продавцем на кожен контейнер окремо за заявкою покупця і має відповідати інвойсам, які є невід'ємною частиною контракту.

                    З метою митного оформлення партії товару, поставленого за вищевказаним контрактом, ТОВ «Караван» до відповідача було подано вантажну митну декларацію № UA112080/2017/007338 від 12.04.2017, в якій заявлено митну вартість товару за ціною договору (контракту), а саме 1,13 євро за 1 кг, враховуючи умови поставки, митна вартість склала 24251,98 євро за 20,4 метричних тон, тобто 1,19 євро за 1 кг.

                    Проте Запорізькою митницею ДФС було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № UA112080/2017/000030/2 від 13 квітня 2017 року, яким здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості товару та визначено митну вартість за третім методом у розмірі 1,2788 євро одиницю продукції, на підставі якого винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № UA112080/2017/00110 від 13.04.2017.          

                    Товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання з митною вартістю, визначеною декларантом, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, визначених Запорізькою митницею ДФС відповідно до рішення про коригування митної вартості.                                        

                    Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для відмови у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю відсутні, оскільки підприємством на підтвердження ціни товару до митного органу надано всі документи, передбачені статтею 53 МК України, відсутні законні підстави для витребування додаткових документів.

                    Проте суд апеляційної інстанції знаходить висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

                    Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

                    Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу

                    Статтею 52 визначено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

                    У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

                    Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

                    У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

                    Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

                    Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

                    Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

                    Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296 визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

                              Відповідно до ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

                              Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

                              Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

                    Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

                    За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

                    Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

                    Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

                    Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об'єктивної неможливості застосування попереднього методу.

                    Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару та методу її визначення разом з ВМД № UA112080/2017/007338 від 12.04.2017 було надано: зовнішньоекономічний контракт № 1 від 10.03.2017, автотранспортну накладну № 40365685 від 06.04.2017, інвойс № 8780 від 06.04.2017, сертифікат про походження товару № 87201702314 від 06.04.2017, банківський платіжний документ № 2 від 23.03.2017, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 44 від 12.04.2017, договір про надання послуг митного брокера № 33/2017 від 06.04.2017, лист № 11/04 від 11.04.2017, сертифікат № 453/2010 від 02.05.2012, копія митної декларації країни відправника № 17ВЕЕ0000014223175 від 06.04.2017.

                              В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів Запорізька митниця ДФС встановила, що документи, надані на підтвердження митної вартості задекларованого товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

                              Митним органом були витребувані додаткові документи, а саме: виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, копію митної декларації країни відправлення.

                     Декларант не надав додатково витребувані документи на підтвердження митної вартості товару, а тому відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару за митною вартістю аналогічного (подібного) товару на рівні 1,22 євро за 1 кг товару.

                               Митним органом булло встановлено наступні розбіжності: в наданому до митного оформлення інвойсі № 2 від 23.03.2017 в графі 70 «Призначення платежу» не зазначено посилання на документ, в якому передбачена сума на передоплату конкретної партії товару, а згідно пункту 10 «умови оплати продукції» контракту №1 від 10.03.2017 100% переоплата здійснюється покупцем в євро банківським переказом на підставі інвойсу; на наданому інвойсі № 2 від 23.03.2017 відсутні відмітки банку; довідка про транспортні витрати видана ТОВ «Вела-Транс Логістік», тоді як перевізником згідно товарно-транспортної накладної є «Dnepravtotrans 2011», що не дає можливості прослідкувати зв'язок між експедитором та перевізником.

                              Суд першої інстанції зазначив, що в графі 70 «Призначення платежу» є посилання на контракт № 1 від 10.03.2017, платіж був здійснений на підставі контракту, а не на підставі інвойсу. Позивачем 100% переоплата внесена в повному обсязі, що підтверджується інвойсом № 8780 від 06.04.2017 та платіжним дорученням № 2 від 23.03.2017.

                              Проте колегія суддів зазначає, що відповідно до умов контракту № 1 від 10.03.2017, покупцем здійснюється 100% переоплата товару в євро банківським переказом на підставі інвойсу.

                              Згідно з п. 7 контракту, період завантаження становить 20 днів після отримання постачальником переоплати від покупця.

                              Таким чином, передбачено певний алгоритм дій сторін договору: з моменту отримання інвойсу продавцем здійснюється 100% передоплата товару, після чого покупцем здійснюється поставка товару протягом 20 днів.

                              Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснена 12 квітня 2017 року, після отримання 100% передоплати, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 23.03.2017, яке подано декларантом на підтвердження митної вартості товару.

                              Проте, інвойс на підставі якого, згідно з поясненнями позивача, була здійснена оплата поставленого товару, виписаний лише 06.04.2017, тобто вже після здійснення оплати, що обґрунтовано ставить під сумнівів заявленої митної вартості товару за ціною договору, адже інвойс на конкретну партію товару є невід'ємною частиною останнього.

                              Також суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами договору, а саме п. 9, ціна товару визначається за згодою сторін і відповідає цінам, визначеним в інвойсі.

                              Доводи позивача, що встановлені обставини не можуть досліджуватися судом, оскільки не були покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів знаходить необґрунтованими, адже зазначені первинні документи, зокрема, інвойс від 06.04.2017 самостійно було надано позивачем для дослідження судом з метою встановлення об'єктивних обставин справи та надання оцінки обґрунтованості та законності рішення контролюючого органу.

                               Щодо відсутності в платіжному дорученні № 2 від 23.03.2017 відміток банку, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1.4 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 216 від 28.07.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за № 910/15601, платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або в окремому договорі з платником).

                              Відповідно пункту 3.2. Положення відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку. Уповноважений банк має право не проставляти дату надходження платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо вона збігається з датою його виконання.

Таким чином, здійснення розрахунків за допомогою електронних систем у будь-якому випадку передбачає наявність на платіжних документах відміток банку.

                               Також суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості прослідкувати зв'язок між експедитором та перевізником, оскільки довідка про транспортні витрати видана ТОВ «Вела-Транс Логістік», тоді як перевізником згідно з товарно-транспортною накладною є «Dnepravtotrans 2011», адже на момент винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару позивачем у спростування та на вимогу контролюючого органу щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, не було виконано, не надано договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 549 від 22.04.2016, укладений між ТОВ «Вела-Транс Логістік» та ТОВ «Дніпротрансавто 2011», а тому у відповідача була відсутня об'єктивна можливість дослідити вказані первинні документи.

                              При цьому позивач не скористався правом випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання з правом подання додаткових документів у подальшому, а тому подані до суду документи, які не були подані при митному оформлені, не можуть вважатися такими, що були наявні на момент прийняття митним органом оскаржуваного рішення.

                              Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки митного органу, що подані позивачем документи на підтвердження митної вартості задекларованого товару містять невідповідності, розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

                               З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA112080/2017000030/2 від 13.04.2017 та картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA 112080/2017/00110 від 13.04.2017 є обґрунтованими та такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                              Колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, а тому постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення.

                              Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

                              Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС задовольнити.

                              Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року в адміністративній справі № 808/1129/17 скасувати.

                              У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» відмовити.

                              Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

          Повний текст постанови складений 25 вересня 2017 року.

Головуючий:                                                                      О.В. Головко

Суддя:                                                                      А.В. Суховаров

Суддя:                                                                      Т.І. Ясенова