Ухвала

від 17.10.2017 по справі 808/1129/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

              ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА            17 жовтня 2017 року                                             м. Київ                                                         К/800/33272/17 Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРАВАН” на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРАВАН” до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, встановив: ТОВ «Караван» звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA112080/2017000030/2 від 13.04.2017; визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA 112080/2017/00110 від 13.04.2017. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 112080/2017/000030/2 від 13 квітня 2017 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, комерційного призначення № UA 112080/2017/00110 від 13 квітня2017 року. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасовано, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» відмовлено. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван", не погоджуючись з даним рішенням, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суд апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на  наступне. Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10    календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 02.06.2015 року (справа 21-498а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)    на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)    резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод    – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не надав в повному обсязі належні документи, витребувані Митницею, що дало підставу, після проведення консультацій, для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений статтями 57, 64 МК. При цьому Митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості. Враховуючи, що висновок суду апеляційної інстанції, зроблений на підставі досліджених  ним матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна  скарга  є необґрунтованою  і  викладені  в ній доводи не  викликають необхідності перевірки  матеріалів справи. За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті –пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи). Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права. Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за  скаргою  Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРАВАН” на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРАВАН” до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень. Копію  ухвали  разом  з  доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.   Суддя                                                                                                                  В.Ф. Мороз