Ухвала

від 21.09.2017 по справі 820/3627/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 р.Справа № 820/3627/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представників сторін: позивача - Григор'єва І.В., відповідача - Ковальчука Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2017р. по справі № 820/3627/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі по тексту - позивач, ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, Офіс великих платників податків ДФС в особі Харківського управління офісу великих платників податків ДФС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року № 0000124900.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року по справі № 820/3627/15 адміністративний позов Державного підприємства Південна залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 07.04.2015 року № 0000124900.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Південна залізниця (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609) судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп..

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року по справі № 820/3627/15 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишено без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 р. по справі № 820/3627/15 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 року по справі № 820/3627/15 касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС задоволено частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року скасовано.

Справу за позовом Державного підприємства Південна залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 року по справі № 820/3627/15 адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 07.04.2015 року № 0000124900.

Стягнуто на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Конарева, 7, код ЄДРПОУ 40075815) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (адреса: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ 39779935).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 року по справі № 820/3627/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник відповідача, в обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні, зокрема, посилається на обґрунтованість висновків акта перевірки та прийнятого на підставі зазначеного акта оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Зазначає, що під час проведення перевірки контролюючим органом зроблено висновки про порушення позивачем положень п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 та п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження підприємством ПДВ на загальну суму 1490961,00 грн. та п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неправомірність подання уточнюючих розрахунків № 9024439927 від 26.02.2015 року за вересень 2014 року та № 9024459882 від 26.02.2015 року за жовтень 2014 року в період проведення даної позапланової виїзної документальної перевірки в частині взаємовідносин з ТОВ "Центр гальмівного устаткування" за період вересень та жовтень 2014 року. Таким чином, вказує на те, що висновки акту перевірки є вірними та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, посилаючись на те, що на підставі акта перевірки від 24.03.2015 року № 64/28-09-49-15/01072609 відповідачем безпідставно були зроблені висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також неправомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Стверджує, що під час проведення перевірки відповідачу ДП Південна залізниця надано для перевірки всі первинні документи, які підтверджують реальність вчинення господарських операцій, правильність розрахунку та декларування податків за період, що перевірявся, проте податковим органом не в повному обсязі проаналізовано обставини справи. Враховуючи наведене, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства.

Усною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 року замінено первинного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на належного - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями контролюючого органу на підставі наказу № 69 від 12.02.2015 року та направлень від 16.02.2015 року № 60, 61, 62, 63, 64, виданих СДПІ з ОВП у м. Харкові, на підставі п.п.78.1.11, п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України, з 16.02.2015 року по 10.03.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Південна залізниця" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками ТОВ "Строительство и монтаж", ТОВ "Енергорезерв", ТОВ НДІП "Ельдорадо", ТОВ "Центр гальмівного устаткування", ТОВ "Новабуд-Інвест", ТОВ "Мастер Клін", ТОВ "Компанія Алегробуд", ТОВ "Промікс-М", ТОВ"Інрекс", ТОВ"Укрспецеко", ПП"Компанія "БІР", ТОВ "ТК "Славенергопром", ТОВ"завод Трансспецтехніка", ТОВ" ТК "Профіт-Трейд", ТОВ "Домоград", ТОВ "ПБК "Техно-Інжінірінг", ТОВ "Український сервісний спеціальний ремонт", за результатами якої складено акт від 24.03.2015 року № 64/28-09-49-15/01072609.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Строительство и монтаж", ТОВ НДІП "Ельдорадо", ТОВ "Центр гальмівного устаткування", ТОВ "Мастер Клін", ТОВ "Компанія Алегробуд", ТОВ "Промікс-М", ТОВ"Інрекс", ТОВ "Домоград", ТОВ "ПБК "Техно-Інжінірінг", а саме:

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 та п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження підприємством ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 1490961, 00 грн.;

- п. 50.2 ст. 50 ПК України, в результаті чого встановлено неправомірність подання уточнюючих розрахунків № 9024439927 від 26.02.2015 року за вересень 2014 року та № 9024459882 від 26.02.2015 року за жовтень 2014 року в період проведення даної позапланової виїзної документальної перевірки в частині взаємовідносин з ТОВ "Центр гальмівного устаткування" за період вересень та жовтень 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року № 0000124900.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування останнього.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення-рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 та п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження підприємством ПДВ на загальну суму 1 490 961, 00 грн..

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.1995 року №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (аналогічні позиції викладалися Вищим адміністративним судом у листах від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року № 1936/11/13 - 11).

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП "Південна залізниця" в особі начальника відокремленого підрозділу "Локомотивне депо"Основа" (Покупець) та ТОВ"Промікс-М" укладено аналогічні за своїм змістом договори поставки № П/Т-14032/ТЧ-3 від 07.08.2014 року, № 12082014 від 12.08.2014 року, реальність виконання яких підтверджується специфікацією № 1 від 07.08.2014 року, платіжним дорученням № 2771 від 22.09.2014 року, видатковою накладною. № 122 від 16.09.2014 року, № 91 від 03.09.2014 року, № 90 від 03.09.2014 року, № 92 від 03.09.2014 року, платіжним дорученням № 28/78 від 29.09.2014 року, податковою накладною від 16.09.2014 року № 36, № 14 від 03.09.2014 року, № 13 від 03.09.2014 року, № 12 від 03.09.2014 року, специфікацією № 1 від 12.08.2014 року, видатковими накладними № 123-126 від 16.09.2014 року, сертифікатом якості № 157 від 17.06.2013 року, податковими накладними № 42-44 від 29.09.2014 року, № 45 від 30.09.2014 року, № 122 від 16.09.2014 року, платіжними дорученнями, ТТН № 56564, рахунками на оплату, сертифікатом якості (т. 2, а. с. 123-135, 147-151, 153-157, 160-163; т. 4, а.с. 28-29, 33; т.6, а.с. 212-216),

Рух товару на складі підтверджується рахунком № 63101 та картками складського обліку матеріалів (т.2, а.с 136-140, 152, 158-159), інвентарною карткою обліку основних засобів (т. 6, а.с. 218).

Факт прийняття товару відповідною уповноваженою особою підтверджується посвідченням про відрядження, звітом про відрядження, витягом з журналу реєстрації довіреностей (т.6, а.с. 219-222, 235-236).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пояснень ДП "Південна залізниця" ВП "Локомотивне депо Основа" від 19.02.2015 року № 31 (т. 2, а.с. 116-117), запасні частини були використані при виконанні технічного обслуговування та ремонтів тепловозів в IV кварталі 2014 року та відображені в бухгалтерському обліку проведеннями: Д-т 23500 "Надання послуг локомотивної тяги" К-т 2070 "Запасні частини" на суму 14400 грн.; Д-т 23630 "Ремонт рухомого складу" К-т 2070 "Запасні частини" на суму 57600 грн.; запасні частини були використані при виконанні ремонтів тепловозів в січні 2015 року та відображені в бухгалтерському обліку проведеннями: Д-т 23630 "Ремонт рухомого складу" К-т 2070 "Запасні частини" на суму 28800 грн., що, в свою чергу, вказує на реальний характер виконання договорів між ДП "Південна залізниця" в особі начальника відокремленого підрозділу "Локомотивне депо"Основа" (Покупець) та ТОВ"Промікс-М". Залишок запчастин, згідно вище вказаних накладних, станом на 17.02.2015 року, знаходився в депо на суму 43200 грн..

В подальшому автозчепи СА було використано локомотивним депо Гребінка під час організації власної господарської діяльності, а саме: проведено поточний ремонт за програмою ПР-3 тепловозів 2ТЕ116 №1483 приписки ТЧ-3 Основа відповідно до лімітної карти №26 від 24.09.2014 року на суму 57600,00 грн. в кількості чотири одиниці, поточний ремонт за програмою ПР-3 електровозів ВЛ80 №1486 приписки ТЧ-12 Гребінка відповідно до лімітної карти №28 від 24.09.2014 року на суму 28800,00 грн. в кількості дві одиниці.

Необхідність укладення вищезазначених договорів зумовлена потребою в забезпеченні безперебійного процесу перевезень, що унеможливлюється з огляду на відсутність нових автозачепних пристроїв на складі та необхідністю виконання плану ремонту тяглового рухомого складу, а також подальшого використання у виробництві, що підтверджується листом від 24.04.2015 року (т.4, а.с. 20), актами на демонтаж автозчепних пристроїв (т.4, а.с. 22-24) та рапортом про сприяння в заміні зношених автозчепів (т. 4, а.с. 27)

В свою чергу, потреба у проведенні ремонтних робіт була предметом обговорення на засіданні робочої групи експлуатаційного вагонного депо Основа та експертно-договірної комісії відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Гребінка" Державного підприємства "Південна залізниця", що підтверджується відповідними протоколами від 07.08.2014 року та від 11.08.2014 року, а також листом-пропозицією ТОВ "Проміс-М" від 05.08.2014 року № 05-08-5 (т.4, а.с.16-17, 25).

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про неможливість здійснення ТОВ "Проміс-М" господарських операцій у період, що перевірявся, з огляду на відсутність ТТН на перевезення ТМЦ, сертифікатів якості, а також не зазначення реквізитів у видаткових накладних.

Колегія суддів зауважує, що відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості товару, актів прийому-передачі товару щодо перевезення (передачі) товару не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на положення розділу п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Колегія суддів зазначає, що сертифікати якості та сертифікати відповідності товару не є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже у позивача відсутній обов'язок зберігати отримані документи щодо якості товару.

Окрім того, слід відмітити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій, а тому посилання відповідача на відсутність вказаних первинних документів, колегією суддів до уваги не приймається.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Відсутність окремих реквізитів у первинних документах є лише окремим недоліком та не може спростовувати наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Отже, колегія суддів вважає хибним твердження податкового органу про порушення суб'єктом господарювання ст.200 Податкового кодексу України, з огляду на те, що вказане не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції, за умови належного заповнення інших реквізитів та не тягне за собою втрати статусу належного податкового документа.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Домоград", колегія суддів зазначає наступне.

Між ТОВ ДП "Південна залізниця" (замовник) та ТОВ "Домоград" (Підрядник) укладено договір підряду № П/НА-1455/НЮ від 31.01.2014 року (т. 2, а.с. 184-191).

Відповідно до п.1.1 Договору, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик із свого матеріалу, своїми силами та засобами реконструкцію приміщень служб, підрозділів та інженерних мереж відповідно до проектно-кошторисної документації.

Склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначається на підставі проектно-кошторисної документації (п.1.3 Договору).

Робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт замовником (п. 5.2 Договору).

На підставі підписаних обома сторонами актів виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт проводиться оплата на протязі 60 банківських днів (п. 4.2.2 Договору)

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано договірну ціну, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року № 1, № 2, № 3, податкову накладні, платіжні доручення, акт готовності об'єкта до експлуатації (т.2, а.с., 184-193, 201-202, 231-250; т.3, а.с.1-21, 250; т.4, а.с. 1-2).

Факт погодження питання щодо укладення вищезазначеного договору саме з ТОВ "Домоград", підтверджується протоколом засідання експертно-договірної комісії відокремленого підрозділу "Господарська служба" державного підприємства "Південна залізниця" по розгляду господарських договорів з метою отримання згоди на укладення договору від 23.01.2014 року та проколом засідання договірної комісії Південної залізниці з питань капітальних вкладень, капітального ремонту будівель, споруд, обладнання, закупівлі за напрямком фінансування "інші" по розгляду матеріалів, підготовлених відокремленим підрозділом "Господарська служба" Державного підприємства "Південна залізниця" з метою укладення договору № 7/10 від 28.01.2014 року. (т. 2, а.с. 194-195).

Окрім того, позивачем надано листи-звернення з проханням про надання тимчасових пропусків працівникам ТОВ "Домоград" для виконання ремонтних робіт (т.6, а.с. 181-186).

Також, колегія суддів зазначає, що діяльність ТОВ "Домоград" з проведення ремонтних робіт відповідає статутній діяльності підприємства, що підтверджується статутом ТОВ "Домоград", ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції України (т.2, а.с. 207-226, 227-228) та проведена у відповідності до видів діяльності підприємства за КВЕД -2010 (довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 896424 -т.2, а.с. 226).

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган, як на підставу відсутності ознак реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Домоград", посилається на відсутність акту готовності об'єкта до експлуатації та відсутність документів, які підтверджують якість використаних матеріалів (т.1, а.с. 135).

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що позивачем, на спростування вищезазначених тверджень контролюючого органу, надано до суду першої інстанції акт готовності об'єкта до експлуатації (т.3, а.с. 250; т.4, а.с. 1-2).

Щодо господарських операцій ДП Південна залізниця з ТОВ "Мастер Клін", колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ДП "Південна залізниця" (Замовник) та ТОВ "Мастер Клін" (Виконавець) укладено ряд аналогічних за своїм змістом договорів надання послуг № П/ДН-4-14315/НЮ від 24.03.2014 року, № П/ДН-4-14316/НЮ від 24.03.2014 року, на підтвердження виконання яких позивачем надано перелік і графік надання послуг, технічні вимоги, калькуляції по прибиранню приміщень і прилеглої території, виписку по рахунку, рахунки на оплату, акти прийому-здачі виконаних робіт, податкові накладні (т.3, а.с. 69-88).

На підтвердження факту попереднього погодження питання щодо необхідності комплексного прибирання на території вокзалів станції Прилука та Полтава-Київська, позивачем надано протокол засідання робочої групи ВП "Полтавська дирекція залізничних перевезень" ДП "Південна залізниця" від 08.01.2014 року (т. 3, а.с. 59).

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом під час проведення перевірки не зазначено жодних зауважень щодо дефектності чи наявності розбіжностей у наданих позивачем необхідних первинних документах (т. 1, а.с. 74-80).

Як вбачається зі змісту акту перевірки (т.1, а.с. 75-80, 134-136), податковий орган дійшов висновку про неможливість виконання робіт ТОВ "Мастер Клін" та ТОВ "Домоград" з огляду на недостатність трудових ресурсів, транспортних засобів та основних засобів.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність у ТОВ "Мастер Клін" та ТОВ "Домоград" основних фондів та недостатність трудових ресурсів не може свідчити про невчинення господарських операцій, оскільки підприємства не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Інрекс", колегія суддів вказує наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ДП "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Полтавська дистанція електропостачання" (Замовник) та ТОВ "Інрекс" (Виконавець) укладено договір на виконання робіт по вирубці чагарника на ділянці ст. Ромодан-ст. Лубни № 4/03-79/12 від 12.08.2014 року (т.2, а.с. 168-171), на підтвердження реальності виконання якого позивачем надано протокол узгодження договірної ціни від 12.08.2014 року, графік виконання робіт по вирубці чагарника, локальний кошторис № 2075, відомість об'єктів робіт, акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.09.2014 року, податкову накладну № 3 від 01.09.2014 року, платіжне доручення № 1828 від 17.09.2014 року, № 1868 від 22.09.2014 року, № 1958 від 01.10.2014 року, № 2073 від 15.10.2014 року (т.3, а.с. 229-232, 234-249; т.2, а.с. 174-182).

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ "НДІП "Ельдорадо", колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ДП "Південна залізниця" (в особі начальника відокремленого підрозділу "Моторвагонне депо "Люботин" ДП "Південна залізниця" Гаврилюка С.С. в якості Покупця) та ТОВ "НДІП "Ельдорадо" (Постачальник) укладено ряд аналогічних за своїм змістом договорів поставки № П/НРП-01/1413/РП4-4 від 15.10.2014 року (т.1, а.с. 240-243), № П/РПС-114024 від 09.10.2014 року (т. 3, а.с. 173-177) , № РП42-14/22 від 28.02.2014 року (т.3, а.с. 193-194), відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Підтвердженням якості товару з боку постачальника є надання покупцю сертифікатів якості, які надаються разом з товаром (п. 2.2 Договору).

Відповідно до приписів п. 5.2. Договору, прийом товару здійснюється покупцем при наявності товаросупровідних документів: товарно-транспортної накладної, пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, документів, що підтверджують якість товару.

На підтвердження факту виконання вищезазначених умов договорів, позивачем надано специфікаю № 1 (т.2, а.с. 1; т. 3, а.с. 177, 195), ТТН від 22.10.2014 року № 2210/2 (т.2, а.с. 4) , податкову накладну № 84 від 22.10.2014 року (т.2, а.с. 3), видаткову накладну № 84 від 22.10.2014 року (т.2, а.с. 5), графік погрузки та вигрузки, штатний розпис ВП "Моторвагонне депо Люботин" (т.5, а.с. 167-176), рахунки на оплату (т.6, а.с. 198, 200), витяг з журналу довіреностей (т.6, а.с. 199), рахунок на оплату № 122 від 08.09.2014 року на суму 4764,00грн., платіжне доручення № 1845 від 29.10.2014 року, податкову накладну № 90 від 29.10.2014 року, видаткову накладну № 188 від 29.10.2014 року, платіжне доручення № 1847 від 30.10.2014 року, податкову накладну № 91 від 30.10.2014 року, видаткову накладну № 189 від 30.10.2014 року, специфікацію № 1 (т.3, а.с. 177, 195) , платіжне доручення № 1959 від 31.10.2014 року, рахунок на оплату № 143 від 17.10.2014 року, податкову накладну № 83 від 20.10.2014 року, видаткову накладну № 83 від 20.10.2014 року, повідомлення про відвантаження товару, рахунок на оплату № 146 від 22.10.2014 року (т. 3, а.с. 177-180, 182-183; т.6, а.с. 198, 201; т.3, а.с. 195-216), паспорти якості товарів, сертифікати відповідності (т.6, а.с. 202-207).

Факт оплати придбаних ТМЦ підтверджується платіжним дорученням № 2089 від 28.11.2014 року та заявкою на виділення фінансування для придбання запасних частин (т.3, а.с. 222-224, 179).

Наявність необхідного кваліфікованого персоналу та складських приміщень підтверджується штатним розписом підприємства (т.6, а.с. 168-176) та технічним паспортом на виробничий будинок (сараїв-кладових та гаражів) (т. 6, а.с. 208-211).

Крім того, факт надходження та оприбуткування придбаних ТМЦ у власність позивача також підтверджується бухгалтерською довідкою за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року (т.2, а.с. 7-13), а також довідкою ВП "Моторвагонного депо Полтава" ДП "Південна залізниця" від 18.02.2015 року № 4166 (т.3, а.с. 191-192), вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. 2, а.с. 39-73; т.3, а.с. 184, 178).

В якості доказу використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності позивачем надано розхід ТМЦ на об'єктах витрат за період з 01.11.2014 року по 28.02.2015 року та накладні вимоги (т.2, а.с. 23- 33, 36-73) та з 01.10.2014 року по 20.02.2015 року (т. 2, а.с. 8-10).

Необхідність укладення даного договору зумовлена зношеністю механічних елементів, які потребували заміни, що підтверджується дефектним актом від 07.10.2014 року, нормативом виробничих запасів та номенклатурою не знижувального запасу (т.3, а.с. 169-172), розрахунком потреби матеріально-технічних ресурсах (т.3, а.с. 218-221).

Крім того, факт завчасного погодження на укладення вищезазначених правочинів з ТОВ "НДІП "Ельдорадо" підтверджується протоколом засідання робочої групи Моторвагонного депо Люботин від 14.10.2014 року (т.3, а.с. 217), протоколом засідання робочої групи Моторвагонного депо Полтава Південної залізниці з метою отримання згоди на укладання договору від 13.10.2014 року (т. 3, а.с. 187), протоколами засідання робочої групи Моторвагонного депо Полтава Південної залізниці з метою отримання згоди на укладання договору від 13.10.2014 року (т.3, а.с. 188-190).

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Центр гальмівного устаткування", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ДП "Південна залізниця" (Замовник) та ТОВ "Центр гальмівного устаткування" (Виконавець) укладено ряд аналогічних за своїм змістом договорів поставки № Т4-12-14 від 18.09.2014 року (т.3, а.с. 90-92) та № П/НРП-01/1414/РПЦ-4 від 20.10.2014 року (т.3, а.с. 142-146), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, у відповідності до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Підтвердженням якості товару з боку постачальника є декларація про відповідність та сертифікат якості, які надаються при постачанні кожної партії товару ( п.2.2. договорів).

Ціни в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України (п. 3.3 договорі).

На підтвердження виконання умов вказаних правочинів позивачем надано наступні документи: специфікацію № 1, платіжні доручення, видаткові накладні, ТТН, відомості про вантаж, податкові накладні, сертифікати якості, акти вхідного контролю, декларацію про відповідність, свідоцтва про приймання (т.3, а.с. 93-110), рахунки на оплату (по договору № Тч-12-14 від 18.09.2014 року (т.6, а.с. 187-192), листи з проханням відвантажити товар на Головний матеріально-технічний склад - станція Основа (т.6, а.с. 193-195), специфікацію № 1, податкові накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей, рахунок на оплату № 66 від 13.11.2014 року, видаткові накладні № 59 від 22.10.2014 року, № 60 від 31.10.2014 року, акти прийому-передачі товарів, сертифікати відповідності завода - виробника ТОВ "Красилівський ливарний завод" (т. 3, а.с. 147, 149-150; т.5, а.с.144-147; т.3, а.с. 151, 153, 152,154; т.5, а.с. 148-150), накладну № РН-0041 від 30.10.2014 року.

Використання придбаного товару підтверджується розходом ТМЦ по об'єктах витрат (т.3, а.с. 162167).

Факт попереднього погодження необхідності укладення вищезазначених правочинів підтверджується протоколом засідання експертно-договірної робочої групи відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Куп'янськ" державного підприємства "Південна залізниця" від 17.09.2014 року (т.4, а.с. 32) та протоколом засідання робочої групи моторвагонного депо Люботин південної залізниці з метою отримання згоди на укладення договору від 18.10.2014 року (т.3, а.с. 141).

Також, на підтвердження необхідності придбання ТМЦ за вищезазначеними правочинами, позивачем надано акти від 14.11.2014 року та від 08.11.2014 року про необхідність заміни тормозних колодок (т. 6, а.с. 151-152), розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах (т. 6, а.с. 153-154).

Крім того, на підтвердження наявності складських приміщень та права власності на нерухоме майно, позивачем надано свідоцтва про право власності на нерухоме майно (т. 6, а.с. 223-226), технічні паспорти на нежитлові приміщення (т. 6, а.с. 155-166, 227-234).

Надаючи правовий аналіз спірним правовідносинам, які виникли між позивачем та ТОВ "СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ", ТОВ "Компанія Алегробуд" на підставі договорів підряду, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Так, між ДП "Південна залізниця" в особі начальника відокремленого підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Куп'янськ" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Алегробуд" (Підрядник) укладено договір підряду № П/в -14/152/НЮ від 11.08.2014 року (т. 2, а.с. 76-80).

Відповідно до умов вказаного договору, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик та власними силами та засобами із свого матеріалу роботи з ремонту будівель ПТО Лозова експлуатаційного вагонного депо Куп'янськ відповідно до дефектного акту, який видається підряднику замовником.

Виконані роботи приймаються замовником з обов'язком складанням відповідного акту приймання виконаних робіт (п. 5 Договору).

Договірна ціна робіт (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору складає 479609, 75 грн. (п. 3.1 Договору).

Розрахунки між сторонами проводяться на підставі підписаних сторонами актів виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3)(п. 4. 1 Договору).

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що істотні умови, дотримання яких є необхідною умовою підтвердження виконання умов договору підряду, визначено ст. ст.837- 854 Цивільного кодексу України.

Зокрема, у відповідності до вимог ст. 837 ЦК України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст.839 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до вимог ст. 843-844 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Статтею 846 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Окрім того, ст.853 ЦК України визначено за замовником обов'язок прийняти роботу, виконану підрядником.

Так, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також, у відповідно до приписів ст. 857 ЦК України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Таким чином, зважаючи на приписи вищезазначених норм права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність документів, які підтверджують якість використаних матеріалів, на яку посилався контролюючий орган під час проведення перевірки, не визначена законодавцем, як істотні умови договору підряду, згідно зі ст.837- 854 Цивільного кодексу України.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного правочину та дотримання істотних умов договору підряду позивачем надано: Договірну ціну, платіжне доручення, рахунок № 63101, довідку про вартість виконаних робіт за вересень 2014 року, акт прийому виконаних робіт за вересень 2014 року (без зазначення номеру акту та дати підписання замовником), локальний кошторис, податкову накладну № 516 від 30.09.2014 року (т.2, а.с. 31-114), дефектний акт від 05.08.2014 року (т.4, а.с. 13-15), зауважень до яких у контролюючого органу не виникло (т.1, а.с. 80-90).

Факт необхідності обрання саме даного контрагента на виконання ремонтних робіт підтверджується протокол засідання робочої групи експлуатаційного вагонного депо Куп'янськ від 28.07.2014 року (т.4, а.с.11-12).

Окрім того, слід відмітити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливає на оподаткування таких операцій, а тому посилання відповідача (т.1, а. с. 44, 46, 135) на відсутність вказаних первинних документів колегія суддів відхиляє.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП "Південна залізниця" (Замовник) та ТОВ "СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ" (Підрядник) укладено договір підряду № П/НА-14196/НЮ від 03.03.2014 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик із свого матеріалу, своїми силами та засобами реконструкцію кімнат та допоміжних приміщень відповідно до проектно-кошторисної документації, яка надається Замовником, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу, виконану підрядником відповідно до договору.

Згідно п. 1.3 Договору, склад та обсяги робіт визначаються на підставі проектно-кошторисної документації.

Виконані роботи приймаються Замовником з обов'язком складання відповідного акту-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками замовника та підрядника (п. 5.11 Договору).

Ціна договору визначається відповідно договірної ціни (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору та визначається на основі кошторису та складає 5813004, 00 грн..

Факт реальності виконання умов договору та дотримання необхідних істотних умов договору підряду підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт, актами прийому виконаних робіт № 8/ 1, 8/2, податковою накладною № 1 від 04.09.2014 року на суму 3914204, 28грн., випискою з банку, актом готовності об'єкта до експлуатації від 31.12.2014 року (т.1, а.с. 183-184, 207-237; т. 4, а.с. 3-5).

Окрім того, позивачем надано листи-звернення з проханням надання тимчасових пропусків працівникам ТОВ "Строительство и монтаж" для виконання ремонтних робіт третього поверху (т.6, а.с. 177-180).

Також, колегія суддів зазначає, що на підтвердження факту попереднього погодження на укладення правочину між ДП "Південна залізниця" та ТОВ "СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ", позивачем залучено до матеріалів справи протокол "Засідання договірної комісії Південної залізниці з питань капітальних вкладень, капітального ремонту будівель, споруд, обладнання, закупівлі за напрямком фінансування "інші" по розгляду матеріалів, підготовлених відокремленим підрозділом "Господарська служба" державного підприємства "Південна залізниця" з метою укладення договору № 10/12 від 24.02.2014 року та протокол "Засідання експертно-договірної комісії відокремленого підрозділу "Господарська служба" державного підприємства "Південна залізниця" по розгляду господарських договорів з метою отримання згоди на укладення договору від 17.02.2014 року "(т.1, а.с.185-188).

Окрім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи ліцензії № 559594 від 12.10.2010 року та додатку до вказаної ліцензії з переліком робіт підприємства (т.1, а.с. 193-195), господарська діяльність ТОВ "СТРОИТЕЛЬСТВО И МОНТАЖ" безпосередньо пов'язана із створенням об'єктів архітектури.

Як вбачається з змісту акту перевірки (т.1, а.с. 31), у податкового органу виникли зауваження щодо відсутності акту готовності об'єкта до експлуатації. Однак, під час судового розгляду справи позивачем надано вищезазначений акт готовності об'єкта до експлуатації (т. 4, а.с. 3-5).

Щодо особливостей господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ПБК" Техно-Інжинірінг", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП "Південна залізниця" (замовник) та ТОВ "ПБК "Техно-Інжінірінг" (підрядник) укладено договір № 120-2/7 від 27.12.2013 року та додаткові угоди № 1, 2 від 14.04.2014 року, 18.07.2014 року (т.3, а.с. 24-27, 37-38 41) на виконання проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п. п. 1.1-1.2 договору, підрядник зобов'язується за завданням замовника розробити проектно - кошторисну документацію по об'єкту "об'єкти реконструкції та технічного переоснащення будівлі вокзалу Харків - пасажирський по Привокзальному майдану 1 у м. Харкові". Наукові, технічні та інші вимоги до проектно-кошторисної документації, що становлять предмет договору, відповідають завданню на проектування (додаток № 10, який становить невід'ємну частину договору.

Приймання і оцінка розробленої проектно-кошторисної документації здійснюється відповідно до вимог завдання на проектування (п. 1.4 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, ціна визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни та зведеним кошторисом (додаток № 3).

Поряд з цим колегія суддів звертає увагу, що істотні умови договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт передбачені ст. 887 - 891 ЦК України.

Зокрема, у відповідності до вимог ст. 887 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: 1) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом; 2) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника; 3) надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором; 4) брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 5) відшкодувати підрядникові додаткові витрати, пов'язані із зміною вихідних даних для проведення проектних та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника (ст. 889 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

Позивачем, на підтвердження виконання умов вищезазначеного договору та дотримання істотних умов договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт у відповідності до вимог ЦК України, надано завдання на проектування, протокол погодження договірної ціни, зведений кошторис, календарний план робіт, платіжні доручення, податкова накладна № 1 від 29.10.2014 року, акт здачі-приймання проектної документації № 10 (т.3, а.с. 28-45), а також необхідну робочу документацію, у т.ч. робочі креслення, об'єктні кошториси (т. 4, а.с. 92-250; т.5, а.с.1-228; т. 6, а.с. 1-143)

В обґрунтування попереднього погодження на укладення вказаного правочину, позивачем надано лист - звернення на отримання дозволу на укладення договору на виконання проектних робіт (т.4, а.с. 6-7), порівняльну таблицю цінових пропозицій (т.4, а.с. 8) та протокол засідання договірної комісії № 37/12 від 27.12.2013 року (т.4, а.с. 9-10), робочу документацію (т.4, а.с. 167-215, 234-240), відомість ресурсів (т.5, а.с. 2-60), об'єктні кошториси (т.5, а.с. 62-142).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в основу висновку податкового органу про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами покладено інформацію, отриману від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, Словянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та інших щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Вищевказана позиція суду узгоджується із рішенням Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, з якого вбачається, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Крім того, такий висновок відповідає практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Також, колегія суддів вказує на те, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо предмету, вартості робіт і порядку розрахунків, порядку здачі та приймання робіт, відповідальності сторін, інших умов, термінів дії договорів та юридичних адрес сторін, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вказує на те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Крім того, з наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), а податкові накладні згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 50.2 ст. 50 ПК України, в результаті чого встановлено неправомірність подання уточнюючих розрахунків № 9024439927 від 26.02.2015 року за вересень 2014 року та № 9024459882 від 26.02.2015 року за жовтень 2014 року в період проведення даної позапланової виїзної документальної перевірки в частині взаємовідносин з ТОВ "Центр гальмівного устаткування" за період вересень та жовтень 2014 року колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зазначене не було підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 07.04.2015 року № 0000124900 підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при внесенні податкового повідомлення-рішення від 07.04.2015 року № 0000124900, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 року по справі № 820/3627/15 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, не впливають на вирішення справи по суті та висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2017р. по справі № 820/3627/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 26.09.2017 р.