Постанова

від 13.08.2021 по справі 820/3627/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 820/3627/15

касаційне провадження № К/9901/39609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (головуючий суддя - Мельников Р.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жигилій С.П.; судді - Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.)

у справі № 820/3627/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

до Офісу великих платників податків ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - ПАТ Українська залізниця ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 квітня 2015 року № 0000124900.

Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2017 року адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Офіс ВПП ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДФС.

12 грудня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на реальному характері оспорюваних поставок.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ Українська залізниця з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю Строительство и монтаж за вересень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Енергорезерв за жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницьке інноваційне підприємство Ельдорадо за жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Центр гальмівного устаткування за вересень, жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Новабуд-Інвест за жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Мастер Клін за вересень, жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Алегробуд за вересень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Промікс-М за вересень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Інрекс за вересень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Укрспецеко за жовтень 2014 року, Приватним підприємством Компанія БІР за жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Славенергопром за жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Трансспецтехніка за жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Профіт-Трейд за жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Домоград за жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК Техно-Інжінірінг за жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Український сервісний спеціальний ремонт за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24 березня 2015 року № 64/28-09-49-15/01072609.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю Строительство и монтаж , Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницьке інноваційне підприємство Ельдорадо , Товариством з обмеженою відповідальністю Центр гальмівного устаткування , Товариством з обмеженою відповідальністю Мастер Клін , Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Алегробуд , Товариством з обмеженою відповідальністю Промікс-М , Товариством з обмеженою відповідальністю Інрекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Домоград , Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК Техно-Інжінірінг за наслідками постачання товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг, з огляду на фіктивний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, Офіс ВПП ДФС посилався на відсутність у контрагентів позивача в достатній кількості основних засобів, технологічних можливостей та трудових ресурсів для виконання обумовлених поставок, а також звертав увагу на ненадання деякої документації (товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, акта готовності об`єкта до експлуатації тощо) та недоліки частини представлених для здійснення контрольного заходу документів.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2015 року № 0000124900, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1490961,00 грн за основним платежем та 745480,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та господарський характер понесених за ними витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення ПАТ Українська залізниця розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Щодо твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів платника необхідних основних засобів, технологічних можливостей та трудових ресурсів для виконання договірних зобов`язань, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

За таких обставин висновок судових інстанцій про необ`єктивність доводів відповідача щодо неправомірності відображення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу ВПП ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова