Рішення

від 21.09.2017 по справі 500/2837/16-ц

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/2837/16-ц

Провадження № 2/500/427/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Грубіян Л.І,

при секретарі - Івановій Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом Фермерського господарства ОСОБА_1А. до Фермерського господарства Дінекс-Агро , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки ,-

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство ОСОБА_1А. звернулося до суду із позовом до Фермерського господарства Дінекс-Агро , ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди землі від 01.09.2014 року, укладеним між ОСОБА_2та Фермерським господарством Дінекс-Агро , скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки Фермерського господарства Дінекс-Агро , що виникло на підставі договору оренди землі від 01.09.2014 року, укладеного між ОСОБА_2та Фермерським господарством Дінекс-Агро .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2є власником земельної ділянки загальною площею 2,6428 га, кадастровий номер земельної ділянки 5122084500:01:001:0436 витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно № 44414628.

04.01.2011 р. між ОСОБА_2та фермерським господарством ОСОБА_1А. укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, за умовами якого позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. У виконання умов договору, 04.01.2011 р. ОСОБА_2передав фермерському господарству ОСОБА_1А. належну йому земельну ділянку за ОСОБА_1 приймання-передачі. Зазначає, що позивач належним чином виконує умови договору оренди, сплачує орендну плату та використовує земельну ділянку за цільовим призначенням. Вказаний договір оренди сторонами достроково не розривався, відповідно договір оренди є чинним, строк його дії не сплинув, відповідно до договору, розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається, вказаний договір не оспорювався в судовому порядку, а тому до закінчення строку його дії орендодавецьОСОБА_2не мав права укладати будь-які правочини щодо вищевказаної земельної ділянки, оскільки її права власника обмежені укладеним договором та дії власника земельної ділянки порушують законні права та інтереси позивача, як орендаря земельної ділянки.Земельна ділянка за відповідним ОСОБА_1 приймання-передачі ОСОБА_2позивачем не поверталась.

Разом з тим, 01.09.2014 року між ОСОБА_2та Фермерським господарством Дінекс-Агро в особі голови ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення строком на 10 років. Зазначений договір в подальшому зареєстрований Реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції. Зазначає, що укладення цього договору супроводжувалось веденням ОСОБА_2 в оману стосовно припинення діяльності ФГ ОСОБА_1А. через раптову смерть засновника господарства. За змістом оскарженого договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Дінекс-Агро 01.09.2014 року сторони досягли домовленості про передачу ФГ Дінекс-АГРО тієї самої земельної ділянки, яка за ОСОБА_1 прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 04.01.2011 року вже на той час була передана ФГ ОСОБА_1А. на виконання умов раніше укладеного договору оренди між ОСОБА_2 та ФГ ОСОБА_1А. . Укладенням договору оренди між відповідачами, ОСОБА_2 в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору і виконання зобов'язань з договору оренди, раніше укладеного між ним та ФГ ОСОБА_1А. , тобто вчинив дії які обмежили право і можливість ФГ ОСОБА_1А. здійснити державну реєстрацію права оренди на підставі чинного договору оренди та користуватись орендованим майном. Вказана у договорі земельна ділянка фактично передана власником землі ФГ ОСОБА_1А. та не поверталася і до теперішнього часу.

Представник відповідача - фермерського господарства Дінекс-Агро надав суду заперечення на позов, в обґрунтування яких вказує, що вільне волевиявлення власників спірних земельних ділянок щодо укладення договорів оренди земельних ділянок з ФГ Дінекс-Агро не може ототожнюватись з вчиненням останнім будь-яких протиправних дій у відношенні до ФГ ОСОБА_1А. . Зазначив, що правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Пояснив, що підписуючи з ФГ Дінекс-Агро договір оренди землі від 01.09.2014 року, сторони оспорюваного правочини, попри наявність договору оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року з ФГ Стоянов , але за відсутністю факту його державної реєстрації, виходили з юридичного факту відсутності у ФГ ОСОБА_1А. права користування спірними земельними ділянками, а у власника земельних ділянок-відповідних обов'язків.

Представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, наполягали на задоволені позову, давали пояснення по справі.

19.04, 31.05., 23.06. 21.09.2017 року в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду сповіщались належним чином.

Відповідач ОСОБА_2у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був сповіщений належним чином.

Ухвалою суду від 02.11.2016 року явка відповідача визнавалася обов'язковою, судом неодноразово попереджався відповідач, що у разі їх неявки у судове засідання, судом будуть застосовані норми статті 169 ЦПК України, у відповідності з частиною 4 якої, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Представник відповідача - фермерського господарства Дінекс-Агро ОСОБА_8 позов не визнав надавав заперечення та пояснення по справі, в останнє у судове засідання 21.09.2017 року не з'явився, про час та місце судового розгляду був сповіщений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про їх належне сповіщення.

У зв'язку з неявкою сторін, на підставі ст. 197 ч. 2 ЦПК України, фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 1 ст.20 ЦК України передбачає, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка загальною площею 2,6428 га, кадастровий номер земельної ділянки 5122084500:01:001:0436 витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно №44414628. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

04.01.2011 року між фермерським господарством ОСОБА_1А. і ОСОБА_2укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 власник земельної ділянки, передав позивачу у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років і в цей же день, за актом приймання-передачі, передав позивачу спірну земельну ділянку (а.с.8-11).

01.09.2014 року між фермерським господарством Дінекс-Агро і ОСОБА_2 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, а реєстраційною службою зареєстровано право оренди земельної ділянки за ФГ Дінекс-Агро на підставі договору від 01.09.2014 року (а.с.16-18).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав (ст ст. 2,3,4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Так, обов'язковій державній реєстрації підлягали речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам, зокрема, право оренди земельної ділянки (ст.4 Закону 2).

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із положеннями ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону 2.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст. 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації (правовий висновок Верховного Суду України від 13.06.2016 року у справі №6-643цс16).

Згідно п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року, договір укладено на 10 років, починаючи з часу його державної реєстрації. Крім того, відповідно до п.6.1 договору, земельна ділянка повинна була передаватись в оренду за актом приймання-передачі, який мав оформлятись не пізніше семи днів з моменту державної реєстрації даного договору (а.с.8).

Договір оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року, в період з січня 2011 року по січень 2013 року не проходив державну реєстрацію.

В період з січня 2013 року по вересень 2014 року право оренди спірної земельної ділянки, у встановленому законом порядку, за фермерським господарством ОСОБА_1А. не реєструвалось.

Недодержання сторонами договору від 04.01.2011 року вимог закону про державну реєстрацію договору оренди в період з січня 2011 року по січень 2013 року, а в період з січня 2013 року по вересень 2014 року державної реєстрації права оренди земельної ділянки - дає підстави вважати такий договір неукладеним, оскільки державна реєстрація такого правочину передбачена законом - ст. 210 ч.1 ЦК України, ст. ст. 125,126 ЗК України.

Так, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації - ст. ст. 210 ч.1, 640 ч.3 ЦК України.

Таким чином, укладаючи 01.09.2014 року договір оренди земельної ділянки, сторони цього договору, незважаючи на наявність договору оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року, однак за відсутності факту державної реєстрації договору оренди, а в подальшому права оренди земельної ділянки, виходили з того, що у фермерського господарства ОСОБА_1А. станом на 01.09.2014 року відсутнє право користування спірною земельною ділянкою, а у ОСОБА_2 - відповідні обов'язки за договором від 04.01.2011 року, оскільки сторони цього договору не набули цивільних прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямовано волевиявлення сторін під час укладення договору оренди від 04.01.2011 року, через відсутність його державної реєстрації (відсутність реєстрації права оренди).

Будь-які домовленості між ОСОБА_2 і фермерським господарством ОСОБА_1А. щодо користування спірною земельною ділянкою, що передували правочину від 01.09.2014 року, у даному випадку, не є підставою для ствердження про порушення прав ФГ ОСОБА_1А. на користування спірною земельною ділянкою з 01.09.2014 року і у подальшому, а також для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.09.2014 року.

Фермерське господарство ОСОБА_1А. , заявляючи вимоги про визнання недійсним договору від 01.09.2014 року з підстав ст. 215 ЦК України, зазначав, що Фермерське господарство Дінекс-Агро і ОСОБА_2 порушили права та охоронювані законом інтереси ФГ ОСОБА_1А. на користування спірною земельною ділянкою.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК України і іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Суд прийшов до висновку, що незгода ФГ ОСОБА_1А. з укладенням 01.09.2014 року договору між ФГ Дінекс-Агро і ОСОБА_2, зважаючи на те, що договір оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року в період з січня 2011 року по вересень 2014 року не пройшов обов'язкову державну реєстрацію, також за цим договором не була здійснена державна реєстрація права оренди землі, у даному випадку, не є підставою для визнання договору від 01.09.2014 року недійсним з підстав ст. 203 ч.1 ЦК України, а тому відмовляє ФГ ОСОБА_1А. у позові про визнання цього правочину недійсним за необґрунтованістю вимог.

Вирішуючи позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ Дінекс-АГРО суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Державна реєстрація речового права - права оренди земельної ділянки здійснена 18.09.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (а.с.38).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, яка чинна на час розгляду справи, У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Аналіз зазначеного положення закону дозволяє зробити висновок, що в судовому порядку може бути скасоване: рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права, документ, на підставі якого проведено державну реєстрацію права, записи про проведену державну реєстрацію права.

Оскарження рішення державного реєстратора або записів про проведену державну реєстрацію передбачає участь державного реєстратора у справі в якості відповідача. Суд враховує, що позивачем не заявлялись питання про скасування рішення державного реєстратора або про скасування записів про проведену державну реєстрацію права. При розгляді даної справи судом, на вимогу позивача, перевірялась правомірність укладення оскаржуваного договору оренди, на підставі якого була проведена реєстрація речового права, правомірність дій державного реєстратора не перевірялась, державний реєстратор участь у справі не приймав.

Таким чином, вимоги позивача про скасування реєстрації речового права оренди Фермерським господарством Дінекс-Агро є передчасними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.209-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фермерського господарства ОСОБА_1А. до Фермерського господарства Дінекс-Агро , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки , - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_9