Постанова

від 15.02.2018 по справі 500/2837/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2079/18

Номер справи місцевого суду: 500/2837/16-ц

Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018 року м. Одеса

1.Всутпна частина

1.а.

15 лютого 2018 року м. Одеса справа № 22ц\785\2079\2018

1.б.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.

за участі секретаря - Ярахмедова Є.О.

1.в.г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника фермерського господарства Стоянов А.А. на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року (суддя Грубіян Л.І.) у цивільній справі за позовом фермерського господарства Стоянов А.А. до фермерського господарства Дінекс-Агро , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

2. Описова частина

2.а.

25.05.2016 року фермерське господарство Стоянов А.А. (далі-ФГ 1) звернулось із позовом до фермерського господарства Дінекс-Агро (далі-ФГ 2) , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,6428 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва . З 2005 року зазначена земельна ділянка, зі згоди власника ОСОБА_3, використовувалась позивачем у господарській діяльності. 04.01.2011 року між позивачем і власником земельної ділянки ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Того ж дня, за актом приймання-передачі, земельна ділянка передана позивачу. Позивач належним чином використовує земельну ділянку і сплачує орендну плату. Договір оренди сторони достроково не розривали. Позивачу стало відомо, що 01.09.2014 року між ОСОБА_3 і ФГ 2 укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років, а право оренди земельної ділянки ФГ 2 зареєстровано у державному реєстрі.

Посилаючись на те, що між ФГ 1 і відповідачем ОСОБА_3 04.01.2011 року укладено договір оренди земельної ділянки, який є чинним з 01.01.2013 року, договір оренди від 01.09.2014 року, за наявності договору оренди від 04.01.2011 року, має бути визнаний недійсним зі скасуванням державної реєстрації права оренди ФГ 2, позивач просив визнати недійсним договір оренди землі від 01.09.2014 року і скасувати державну реєстрацію права оренди землі, яка здійснена на підставі договору оренди від 01.09.2014 року.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2017 року у позові відмовлено у повному обсязі.

2.б.

В апеляційній скарзі представник ФГ 1 просить рішення суду від 21.09.2017 року скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись не незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

2.в.

Апеляційна скарга представника ФГ 1 зазначає, що: суд дійшов неправильного висновку про те, що договір оренди землі від 04.01.2011 року є неукладеним, оскільки за зазначеним договором сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди; починаючи з 01.01.2013 року договір оренди землі від 04.01.2011 року не підлягав державній реєстрації через те, що державній реєстрації підлягало право оренди землі; договір оренди від 04.01.2011 року, відповідно до ст. 638 ЦК України, набрав чинності після досягнення сторонами договору згоди з усіх його істотних умов та його підписання сторонами і фактично набув чинності з 01.01.2013 року; суд розглянув справу по суті 21.09.2017 року за відсутності представника позивача, який був відсутній з поважних причин.

2.г.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ФГ 2 просив апеляційну скаргу відхилити, а судове рішення залишити без змін, зазначаючи, що: договір оренди землі від 04.01.2011 року, згідно п.3.1 договору, укладався строком на 10 років, починаючи з часу його державної реєстрації; договір оренди землі від 04.01.2011 року не пройшов державну реєстрацію в період з січня 2011 року по січень 2013 року і у подальшому, сторони цього договору, починаючи з січня 2013 року не реєстрували право оренди за цим договором, а тому він є неукладеним; суд має виходити з правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 13.06.2016 року та від 18.01.2017 року і численної судової практики апеляційного суду по даній категорії справ; право оренди землі ФГ 2 зареєстровано на підставі договору від 01.09.2014 року, відповідно до вимог чинного на час вчинення правочину Закону України Про оренду землі .

Відповідач ОСОБА_3 відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Представник ФГ 1 додаткових пояснень на заперечення представника ФГ 2 не подав.

4. Мотивувальна частина

4.а.б.

Суд першої інстанції відмовляючи у позові виходив з того, що сторони договору від 04.01.2011 року - ФГ 1 і ОСОБА_3 не дотримались вимог закону щодо його державної реєстрації з січня 2011 року по січень 2013 року, а з січня 2013 року не здійснили реєстрацію права оренди, а тому договір є неукладеним, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 01.09.2014 року (а.с.156-159).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині зважаючи на наступне.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені такі обставини.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,6428 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.12-15).

04.01.2011 року між ФГ 1 і ОСОБА_3 підписано договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_3, власник земельної ділянки, передав позивачу у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років і в цей же день, за актом приймання-передачі, земельна ділянка передана ФГ 1 (а.с.8-11).

Пункт 3.1 договору оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року зазначає, що договір укладено строком на 10 років починаючи з часу його державної реєстрації (а.с.8).

Договір оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року не містить відомостей про його державну реєстрацію (а.с.10).

3

01.09.2014 року між ФГ 2 і ОСОБА_3 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, а реєстраційною службою, на підставі договору від 01.09.2014 року, зареєстровано право оренди земельної ділянки за ФГ 2 (а.с.16-19,38).

Між сторонами виникли правовідносини з правочину про оренду землі, які регулюються нормами ЦК України, ЗК України, Законом України Про оренду землі , (далі-Закон 1) і Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-Закон 2).

Відповідно до ст. ст. 18, 20 Закону 1, в редакції, чинній в період з січня 2011 року по січень 2013 року (ст. 18, 20 виключено на підставі Закону N 1878-17 від 11.02.2010 і діяли по 01.01.2013 року відповідно змін, які внесені Законом N 4152-VI (41523-17) від 09.12.2011) договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації .

З 01.01.2013 року, відповідно до ст. 6 ч. 5 Закону 1, державній реєстрації підлягало право оренди землі (Закон N 4152-VI (4152-17 від 09.12.2011).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ч.1 ЦК України).

Згідно із положеннями ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а

також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону 2.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам, зокрема, право оренди земельної ділянки (ст.4 Закону 2).

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду

встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст. 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації (правовий висновок Верховного Суду України від 13.06.2016 року у справі №6-643цс16).

Згідно п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року, договір укладено на 10 років, починаючи з часу його державної реєстрації. Крім того, відповідно до п.6.1 договору, земельна ділянка повинна передаватись в оренду за актом приймання-передачі, який необхідно оформити не пізніше семи днів з моменту державної реєстрації даного договору (а.с. 8).

Договір оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року, в період з січня 2011 року по січень 2013 року, відповідно до п. 3.1 договору не проходив державну реєстрацію.

В період з січня 2013 року по вересень 2014 року право оренди спірної земельної ділянки, у встановленому законом порядку, за ФГ 1 не реєструвалось.

Недодержання сторонами договору від 04.01.2011 року вимог закону про державну реєстрацію договору оренди в період з січня 2011 року по січень 2013 року, а в період з січня 2013 року по вересень 2014 року державної реєстрації права оренди земельної ділянки - є підставою вважати такий договір неукладеним, оскільки державна реєстрація зазначеного виду правочину прямо передбачена законом - ст. 210 ч.1 ЦК України, ст. ст. 125,126 ЗК України.

Так, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації - ст. ст. 210 ч.1, 640 ч.3 ЦК України.

Таким чином, укладаючи 01.09.2014 року договір оренди земельної ділянки, сторони цього договору, незважаючи на наявність договору оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року, однак за відсутності факту державної реєстрації договору оренди, а в подальшому і державної реєстрації права оренди земельної ділянки, виходили з того, що у ФГ 1 станом на 01.09.2014 року відсутнє право користування спірною земельною ділянкою, а у ОСОБА_3, відповідні обов'язки за договором від 04.01.2011 року, оскільки через відсутність державної реєстрації сторони договору не набули цивільних прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямовано волевиявлення сторін під час підписання договору оренди від 04.01.2011року (з 01.01.2013 року відсутність реєстрації права оренди).

4.в.

Доводи представника ФГ 1 в апеляційній скарзі про те, що: суд дійшов неправильного висновку, що договір оренди землі від 04.01.2011 року є неукладеним, оскільки за зазначеним договором сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди; починаючи з 01.01.2013 року договір оренди землі від 04.01.2011 року не підлягав державній реєстрації через те, що державній реєстрації підлягало право оренди землі; договір оренди від 04.01.2011 року, відповідно до ст. 638 ЦК України, набрав чинності після досягнення згоди з усіх його істотних умов та його підписання сторонами і фактично набув чинності з 01.01.2013 року; суд розглянув справу по суті 21.09.2017 року за відсутності представника позивача, який був відсутній з поважних причин, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 210 ч.1, 640 ч.3 ЦК України, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Всупереч ст. ст. 77-79 ЦПК України, суду не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження державної реєстрації договору оренди від 04.01.2011 року в період з січня 2011 року по січень 2013 року, а у подальшому і права оренди за договором від 04.01.2011 року.

У розумінні ст. 638 ч.1 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

21.09.2017 року суд прийняв рішення по суті спору за відсутності представника позивача і відповідачів (а.с.153).

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи тривав в суді першої інстанції з травня 2016 року (а.с.2-7), справа неодноразово призначалась до розгляду у судові засідання, представники ФГ 1 і ФГ 2 давали пояснення по суті спору у судовому засіданні 07.09.2016 року, а також надавали суду додаткові письмові заперечення та пояснення (а.с.30-36,50-54,58,59,61-65,73-75,104-197,115-124).

Справа призначалась до розгляду у судове засідання, зокрема на: 23.06.2017 року і 21.09.2017 року (а.с.148,154).

В матеріалах справи є відомості про належне сповіщення у судове засідання на 23.06.2017 року і 21.09.2017 року представника ФГ 1 (а.с.144,151).

Розгляд справи 23.06.2017 року відкладено на 21.09.2017 року за клопотанням представника позивача, який посилався на поважні причини відсутності - хворобу (а.с.145,148).

21.09.2017 року представник ФГ 2 подав заяву до суду про розгляд справи за його відсутності (а.с.153).

Оскільки в матеріалах справи наявні відомості про належне сповіщення у судове засідання на 23.06.2017 року та 21.09.2017 року представника позивача ФГ 1, в силу ст. 169 ЦПК України, в редакції, чинній на час прийняття судового рішення, у суду першої інстанції не було перешкод для розгляду справи за відсутності представника позивача ФГ 1, у тому числі і за відсутності представника позивача з поважних причин.

4г.ґ.

Зважаючи на те, що позивач не довів своїх вимог стосовно порушення його прав на оренду земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_3, а орендарем з вересня 2014 року - ФГ 2, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові за недоведеністю вимог.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що висновок суду про відмову у позові відповідає обставинам справи і вимогам закону, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а судове рішення залишає без змін з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

4. Резолютивна частина

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника фермерського господарства Стоянов А.А. - відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 15.02.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Г.Я. Колесніков

Є.С . Сєвєрова