Рішення

від 20.09.2017 по справі 139/18/17

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 139/18/17

Провадження №2/523/2525/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р.Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючий суддя Бабаков В.П.,

при секретарі Мельніченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.09.2016р. між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу будинку №4 по вул. Котовського в с. Михайлівці, Мурованокуриловецького району Вінницької області, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 про отримання коштів за продаж даного будинку в розмірі 8000,00 доларів США. Оскільки даний договір нотаріально не посвідчений, ОСОБА_1 вважає його нікчемним. У зв'язку з викладеним, позивач за первісним позовом просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного договору шляхом стягнення переданих коштів в розмірі 220000грн.(екв.8000 доларів США).

ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 ухиляється від нотаріального посвідчення вищевказаного договору купівлі-продажу, а тому ОСОБА_2 на підставі ч.2 ст.220 ЦК України просить суд визнати даний договір дійсним.

У судове засідання сторони не з'явилися, подали суду заяви про можливість розгляду справи за їх відсутності, в яких ОСОБА_1 підтримав первісний позов, зустрічний позов не визнав, ОСОБА_2 наполягала на задоволенні зустрічного позову, заперечувала проти задоволення первісного позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що на підставі рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15.09.2010р. ОСОБА_2 належить будинок №4 по вул. Паркова(Котовського) в с. Михайлівці, Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вказаний житловий будинок 20 жовтня 2010р. зареєстрований за ОСОБА_2

Зі змісту розписки від 20.09.2016р. вбачається, що ОСОБА_2 підтверджує факт того, що грошові кошти у сумі 8000,00 доларів США сплачені за вищевказаний будинок.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочин у кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Разом з тим, передбачені ст. 216 ЦК України правові наслідки застосовуються лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

Однак, суд вважає, що договір купівлі-продажу житлового будинку, який за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, сторони лише усно домовилися укласти такий договір у майбутньому, а тому передана ОСОБА_1 відповідачу грошова сума у розмірі 8000,00 доларів США фактично є авансом.

За таких обставин, суд доходить висновку, що первісний позов слід задовольнити частково, стягнувши, в межах позовних вимог, вищевказану суму авансу в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу.

Щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, то суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, у разі, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно зі ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, закон надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.

На підставі ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу будинку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч.1 ст.210 та ч.3 ст.640 ЦК України такий договір є укладеним з моменту його державної реєстрації. Отже до моменту його державної реєстрації договір купівлі-продажу будинку юридично не є укладеним.

Разом з тим, як зазначалося вище, ч.2 ст.220 ЦК України надає суду право визнавати дійсним нікчемний договір, а не договір, який не є укладеним. Саме на це звертав увагу Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9.

У зв'язку з цим, не будучи укладеним, вищевказаний договір купівлі-продажу житлового будинку не може бути визнаний судом дійсним на підставі ст.220 ЦК України.

Вищевказані фактичні обставини дають суду підстави вважати, що вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним судові витрати у розмірі 2200,00грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11,208-209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.210,215,220,640,657 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 8000,00 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2200,00грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя