Рішення

від 18.09.2017 по справі 35/223

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017№35/223

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

треті особи 1) Компанія "Моментум Ентерпрайзис (Істерн Юроп) Лімітед"

2) Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"

3) Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

4) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері

енергетики та комунальних послуг

про визнання договору укладеним

за участю: Прокуратури м. Києва

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Плотницька Н.Б.

Головіна К.І.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Лиховид О.С. за посвідченням;

від позивача: Петрук Я.О. за довіреністю;

від відповідача: Перепелиця А.В. за довіреністю № 10-532/д від 23.08.2017;

від третьої особи:1 не з'явився;

від третьої особи-2: Некеруй Т.М. за довіреністю;

від третьої особи-3: Мицько Р.М. за довіреністю;

від третьої особи-4: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Укрнафта (далі - відповідач) про зобов'язання Публічне акціонерне товариство Укрнафта як уповноважену особу за Договором спільної діяльності від 24.12.1997 № 999/97 укласти з Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України договір поставки протягом 2011 року природного газу власного видобутку для потреб населення у редакції, поданій Національною акціонерною компанією Нафтогаз України для підписання листами від 16.03.2011 № 6-1531/1.2-11 та № 6-1533/1.2-11.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказував на те, що відповідно до вимог ст. ст. 10, 22 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу та постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 Про забезпечення споживачів природним газом відповідач, як юридична особа, до складу якої входить філія НГВУ Полтавнафтогаз , та уповноважена особа за Договором про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997 був зобов'язаний передати позивачу видобутий у 2011 році природний газ власного видобутку за ціною, визначеною відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 23.12.2010 № 1950, на підставі відповідного договору купівлі-продажу для його подальшої реалізації позивачем для потреб населення. У зв'язку з цим, позивач направив відповідачу проект означеного Договору, проте, відповідач в порушення вищевказаних вимог закону договір щодо купівлі-продажу (поставки) природного газу, видобутого у 2011 році, у редакції позивача не підписав, протоколу розбіжностей до вказаного договору не направив. При цьому, позивач зазначає, що природний газ, видобутий відповідачем в рамках договору про спільну діяльність №999/97 від 24.12.1997, був спожитий населенням, у зв'язку з чим відповідачу були направлені відповідні акти приймання-передачі природного газу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2011 порушено провадження у справі № 35/223, її розгляд призначено на 27.07.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2011 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 15.08.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2011 на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Компанію Моментум Ентерпрайзис (Істерн Юроп), в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 35/223 на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 21.09.2011 року.

В судовому засіданні 21.09.2011 року суд відклав розгляд справи № 35/223.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.09.2011 було призначено колегіальний розгляд справи № 35/223 у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді Ягічева Н.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2011 колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді Ягічева Н.І., Шаптала Є.Ю. прийнято справу № 35/223 до свого провадження, її розгляд призначено на 31.10.2011 року.

18.10.2011 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2011 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 26.12.2011 року.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 10.11.2011 змінено склад колегії суддів у справі № 35/223 у зв'язку із завантаженістю судді Ягічевої Н.І., справу № 35/223 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Літвінова М.Є., судді Борисенко І.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2011 колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді Борисенко І.І., Шаптала Є.Ю., прийнято справу № 35/223 до свого провадження, її розгляд призначено на 26.12.2011 року.

16.12.2011 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.12.2011 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.01.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2012 на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі № 35/223 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 2а-8944/11/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕ від 23.12.2011 № 1950.

30.09.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 17.12.2013, у зв'язку з відпусткою судді Борисенко І.І. та призначення судді Шаптала Є.Ю. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, справу № 35/223 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді Головіна К.І., Сташків Р.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2013 колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді Головіна К.І., Сташків Р.Б., прийнято справу № 35/223 до свого провадження, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 35/223, її розгляд призначено на 18.06.2014 року.

09.01.2014 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

04.06.2014 року від прокуратури міста Києва надійшло повідомлення про вступ у справу № 35/223.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 18.06.2014, у зв'язку з відпусткою судді Головіної К.І., справу № 35/223 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Літвінова М.Є., судді Ломака В.С., судді Сташків Р.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014колегією суддів у складі: Головуючий суддя Літвінова М.Є., судді Ломака В.С., судді Сташків Р.Б. прийнято справу № 35/223 до свого провадження, її розгляд призначено на 28.07.2014 року.

В судовому засіданні 28.07.2014 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.08.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 35/223 на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 15.09.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 15.09.2014 у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. та Сташківа Р.Б. у відпустці та перебуванням судді Ломаки В.С. на навчанні у Національній школі суддів справу № 35/223 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Мельник В.І., судді Головіна К.І., Паламар П.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Мельник В.І., судді Головіна К.І., Паламар П.І. прийнято справу № 35/223 до свого провадження, її розгляд призначено на 13.10.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у зв'язку з поверненням судді Літвінової М.Є. з відпустки та відрядженням судді Паламар П.І, справу № 35/223 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді Головіна К.І., Полякова К.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2014 колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді Головіна К.І., Полякова К.В. прийнято справу № 35/223 до свого провадження, її розгляд призначено на 13.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2014 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 12.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2014 відповідно до статті 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 35/223 до вирішення адміністративної справи № 2а-15313/12/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері електроенергетики України, треті особи: Товариство з обмеженою "Надра-Інвест", Приватна компанія "Регал Петролеум Корперейшн Лімітед", Компанія "Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед", Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, за участю Прокуратури м. Києва про визнання дій протиправним, скасування постанови та набрання постанови суду законної сили.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання № 10/529 від 03.03.2017 про поновлення провадження у справі № 35/223.

У зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Полякової К.В., яка приймала участь у колегіальному розгляді справи, розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва призначено повторний автоматизований розподіл справи № 35/223.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу № 35/223 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді Головіна К.І., Плотницька Н.Б.

Судом встановлено, що 02.07.2014 Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято постанову у справі № 2а-15313/12/2670, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері електроенергетики України, треті особи: Товариство з обмеженою "Надра-Інвест", Приватна компанія "Регал Петролеум Корперейшн Лімітед", Компанія "Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед", Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, за участю Прокуратури м. Києва про визнання дій протиправним, скасування постанови задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 вищевказане судове рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 2а-15313/12/2670 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2017 колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді Головіна К.І., Плотницька Н.Б. прийнято справу № 35/223 до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.04.2017 року.

05.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 05.04.2017 року підтримав подане через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники присутніх у судовому засіданні 05.04.2017 року також підтримали подане через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 26.04.2017 року.

26.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано Заяву № 14/4-330 від 25.04.2017 про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог.

26.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-2 подані письмові пояснення щодо заявленого позову.

В судовому засіданні 26.04.2017 року суд відклав розгляд поданої позивачем заяви про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог до встановлення фактичних обставин справи.

Представник третьої особи-1 в судове засідання 26.04.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 16.05.2017 року.

16.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також клопотання про витребування додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

16.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дочірню компанію "Газ України".

В судовому засіданні 16.05.2017 року судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються судом в редакції означеної заяви.

Розгляд поданих 16.05.2017 року представниками позивача та відповідача клопотань судом відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2017 здійснено процесуальне правонаступництво третьої особи-2 - Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" замінивши її правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.06.2017 року.

12.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

13.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

При цьому, розглянувши подане представником позивача клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дочірню компанію "Газ України", суд вирішив його задовольнити.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", розгляд справи відкладено на 24.07.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2017 на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 12.09.2017 року.

25.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

11.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 20.09.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.09.2017 року проти задоволення позову заперечив.

Представники третьої особи-2 та третьої особи-3 в судовому засіданні 20.09.2017 року надали пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-4 в судове засідання 20.09.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників третьої особи-1 та третьої особи-4 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 20.09.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.1997 року між Підприємством Полтафнафтогаз (Підприємство та Компанією Моментум Енерджі Інтернешнл Інк. (Компанія) було укладено Договір № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища (далі - Договір), предметом якого є вкладення інвестицій для створення необхідних виробничих потужностей для експлуатації Родовища, впровадження передової техніки і технологій в технологічному циклі від розробки родовища до реалізації товарної продукції; ведення спільної виробничо-господарської діяльності з видобутку газу і конденсату в процесі освоєння і розробки Родовища з використанням виробничих потужностей і основних фондів, створених в процесі інвестиційної діяльності, для отримання прибутків (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору ліцензія на експлуатацію Родовища належить ВАТ Укрнафта і використовується його структурною одиницею підприємством Полтавнафтогаз в інтересах спільної діяльності.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Підприємство визнається оператором в розумінні, традиційному для міжнародного нафтогазового бізнесу і буде вести всю організаційну та практичну діяльність з експлуатації Родовища. Окремі операції, пов'язані з розробкою Родовища, бурінням і капітальним ремонтом свердловин за рішенням Комітету з Управління можуть виконуватись/організовуватись Компанією самостійно або з залученням іноземних підрядників.

Таким чином, відповідач - ПАТ Укрнафта є учасником договору про спільну діяльність, та оператором і газодобувним підприємством згідно змісту вказаного договору, тобто - суб'єктом правовідносин, що виникали на ринку природного газу, і регулювались, зокрема, Законом України Про засади функціонування ринку природного газу .

Положеннями вищевказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на учасників договорів про спільну діяльність покладався обов'язок щомісяця здійснювати продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, - безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення. Таким уповноваженим суб'єктом згідно постанови КМУ № 1729 від 27.12.2001 Про забезпечення споживачів природним газом була визначена Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - позивач.

Зважаючи на встановлену законодавством обов'язковість укладення угод з реалізації природного газу, 16.03.2011 року позивач листами № 6-1531/1.2-11 та № 6-1533/1.2-11 від 16.03.2011 направив ВАТ Укрнафта та НГВУ Полтавнафтогаз підписаний ним проект договору поставки протягом 2011 року природного газу власного видобутку обсягом до 32 443 000 куб.м., за ціною 553 грн. за 1000 куб.м., а з урахуванням ПДВ - 663,60 грн. за 1 000 куб.м.

Факт направлення позивачем вищевказаного проекту договору підтверджується фіскальними чеками підприємства поштового зв'язку № 5407, № 5395 від 16.03.2011 р. та описами вкладення у цінний лист від 16.03.2011 р.

Судом також встановлено, що ПАТ Укрнафта отримало направлений позивачем проект договору поставки природного газу - 22.03.2011 р., а НГВУ Полтаванафтогаз - 24.03.2011р., про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень № 0100176242951 та № 0100176242943.

Проте, вказаний проект договору відповідачем підписаний не був, тому позивач звернувся до суду з даним позовом (з урахуванням зміни предмету позовних вимог) про визнання договору поставки природного газу між ПАТ Укрнафта в особі НГВУ Полтаванафтогаз та ПАТ НАК Нафтогаз України укладеним з 01.01.2011 р. в редакції, запропонованій позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу приписів частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Пунктом 3 частини 2 статті 22 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на газодобувні підприємства покладений обов'язок укладати угоди з реалізації природного газу за закупівельними цінами у випадках, визначених статтею 10 цього Закону.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Таким уповноваженим суб'єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для потреб населення, згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 Про забезпечення споживачів природним газом (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) була визначена Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач).

Крім того, пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 було встановлено, що потреба населення, релігійних організацій, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) в природному газі задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарськими товариствами, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими такими договорами особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом находження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України), а у разі нестачі - за рахунок інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Підприємства, зазначені в абзаці першому цього підпункту, а також учасники договорів про спільну діяльність, відповідно до яких розмір внеску підприємств, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарських товариств, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств перевищує 50 відсотків загального розміру внесків учасників договорів про спільну діяльність, реалізують видобутий природний газ (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України) виключно Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за ціною, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики для кожного суб'єкта господарювання, визначеного в цьому абзаці.

З огляду на вищевикладене, укладення між оператором за договором про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997 - НГВУ Полтаванафтогаз ПАТ Укрнафта та уповноваженим суб'єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для потреб населення, - НАК Нафтогаз України договору, предметом якого є поставка природного газу, видобутого оператором, - було обов'язковим в силу положень закону.

При цьому, суд зазначає, що типова форма договору поставки природного газу, умови якого були б обов'язковими для його сторін в силу статті 184 Господарського кодексу України, була відсутня.

Судом встановлено, що оскільки позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір, між сторонами спору виникли переддоговірні відносини.

В силу приписів частини 1 статті 187 Господарського кодексу України переддоговірні спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону, можуть бути предметом розгляду суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.09.2012 у справі № 3-39гс12.

Статтею 20 Господарського кодексу України закріплене право кожного суб'єкту господарювання та споживача на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Верховний Суд України у листі від 01.04.2014 Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України роз'яснив, що у зобов'язаннях по укладенню господарських договорів можливість вимагати укладення договорів у судовому порядку закріплюється законодавчо.

Поряд із цим, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України від 01.06.2016 у справі № 910/268/16, від 10.05.2016 у справі № 920/1837/14.

З огляду на вищевикладене, позивачем обрано належний спосіб захисту його прав та інтересів, а позовна вимога про визнання договору укладеним відповідає способам захисту прав, що передбачені ст. 20 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Частиною ч. 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У свою чергу, перелік істотних та обов'язкових умов договору купівлі-продажу визначено у главі 54 ЦК України.

Так, за змістом п. 1.1 проекту договору поставки природного газу, наданого позивачем, Постачальник (НГВУ Полтаванафтогаз ПАТ Укрнафта ) зобов'язується передати покупцю (НАК Нафтогаз України ) протягом 2011 року у власність природний газ власного видобутку для потреб населення, а покупець - приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 проекту договору встановлено, що Постачальник передає Покупцеві протягом 2011 року газ в обсязі до 32 443 000 кубічних метрів.

Відповідно до п. 4.1. проекту Договору ціна газу за 1 000 куб.м. відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.12.10 № 1950 становить: 553,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 110, 60 грн., разом з ПДВ - 663,60 грн.

Сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в пункті 4.1. цього Договору, визначена на день його підписання і може бути змінена у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни Сторони оформляють додаткову угоду до цього Договору і в разі необхідності здійснюють перерахунок за отриманий природний газ за новими цінами (п. 4.2. Договору).

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1950 від 23.12.2010 встановлено ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до Договору Спільної діяльності від 24.12.1997 № 999/97 між ВАТ Укрнафта і Компанією Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) ЛТД у розмірі 553,00 грн. за 1 000 м.куб. (без урахування ПДВ).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що вищевказана постанова НКРЕ № 1950 від 23.12.2010 була визнана протиправною та скасована з дати її прийняття постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 2а-15313/12/2670, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2015 і набрала законної сили.

За таких обставин, враховуючи що ціна у Договорі поставки природного газу знаходиться у беззаперечній залежності від зазначеного вище нормативно-правового акту, який скасовано в судовому порядку, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати ціну, запропоновану позивачем у проекті Договору не визначеною (законодавчо не підтвердженою).

Зважаючи на скасування протиправного нормативно-правового акту, на підставі якого умовами спірного проекту договору була визначена ціна продажу природного газу, суд відхиляє доводи позивача про те, що ціна на природний газ була встановлена на законодавчому рівні, натомість, зазначена обставина вказує на відсутність погодження такої істотної умови договору, як ціна. У свою чергу, судом встановлено, що сторони не погодили ціну продажу природного газу на власний розсуд.

Також суд зазначає, що умови п. 10.1 спірного проекту договору щодо строку дії договору, з огляду на тривалий розгляд справи в суді, не узгоджуються з приписами ч. 7 ст. 180 ГК України, відповідно до яких строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Розділом 6 спірного проекту договору встановлена відповідальність сторін. Так, у випадку порушення термінів поставки/непоставки місячного обсягу газу постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,1% вартості недопоставленого протягом місяця обсягу газу, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 6.2). За порушення строку платежу покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 1% від суми простроченого платежу (п. 6.3).

Відповідно до п. 10.1 проекту договору строк дії договору в частині поставки газу становить період з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного завершення покупцем.

Судом встановлено, що кількість газу до поставки за договором, який позивач просить суд визнати укладеним, була визначена на підставі первинних документів, складених позивачем без їх погодження із ПАТ Укрнафта .

Зокрема, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що правлінням НАК Нафтогаз України були прийняті рішення (протокол № 77 від 20.04.2011, протокол № 255 від 28.12.2011) оформити акти відбору природного газу ПАТ Укрнафта з ПСГ ДК Укртрансгаз та газотранспортної системи України.

Згідно з Актом № 255-7 від 29.12.11 приймання-передачі природного газу в газотранспортній системі ДК Укртрансгаз Національна акціонерна компанія Нафтогаз України прийняла в газотранспортній системі ДК Укртрансгаз природний газ, видобутий НГВУ Полтаванафтогаз ПАТ Укрнафта як оператором за Договором № 999/97 від 24.12.1997 у лютому 2011 року для забезпечення потреб населення 4 724 495 куб. м. газу.

Згідно з актом № 265 (01) від 29.12.11 закачування природного газу до ПСГ ДК Укртрансгаз Національна акціонерна компанія Нафтогаз України закачала до підземних сховищ ДК Укртрансгаз природний газ, видобутий НГВУ Полтаванафтогаз ПАТ Укрнафта як оператором за СІД 999/97 у січні 2011 року в об'ємі 4 172 669 м.куб. Вказаний обсяг газу був відібраний з підземних сховищ газу ДК Укртрансгаз згідно з актом № 102 (03/1) від 29.12.2011.

З матеріалів справи вбачається, що між НАК Нафтогаз України та ДК Газ України був підписаний договір № 06/11-181 від 28.01.2011 про закупівлю газу, у тому числі видобутого на території України як газ власного видобутку.

На виконання умов даного договору позивач згідно з Актом приймання-передачі природного газу № 02/11-НГУ-ГВВ від 29.12.2011 передав ДК Газ України використаний населенням у лютому 2011 року газ в обсязі 1 337 281, 025 тис.куб.м., а згідно з актом № 03/11-НГУ-ГВВ від 29.12.2011 позивач передав, а ДК Газ України прийняв газ, використаний населенням у березні 2011 року в обсязі 832 723 210 куб.м.

Як зазначив сам позивач та підтверджено наданими доказами - копіями первинних документів, НАК Нафтогаз України було передано ДК Газ України для реалізації населенню газ, видобутий ПАТ Укрнафта по Договору № 999/97 від 24.12.1997 у січні, лютому та березні 2011 року в розмірі 11 940 909 м.куб.

Таким чином, кількість природного газу, видобутого ПАТ Укрнафта у 2011 році за договором про спільну інвестиційну діяльність № 999/97 від 24.12.1997, при поданні позивачем позову була визначена на підставі фактичних даних про кількість газу, переданого НАК Нафтогаз України на користь ДК Газ України на підставі договору № 06/11-181 від 28.01.2011 та складених на його виконання актів приймання-передачі.

Поряд із цим, слід зауважити, що у п. 1.1 проекту договору передбачено, що предметом договору є передача газу протягом 2011 року, а не зобов'язання постачальника у будь-який час передати (без визначення періоду) газ, видобутий у 2011 році в рамках договору про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997, як стверджує позивач.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи позивача в частині того, що ним було поставлено населенню та спожито останнім природний газ, в тому числі видобутий НГВУ Полтаванафтогаз ПАТ Укрнафта в рамках договору про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997, а надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог докази жодним чином не свідчать про фактичне виконання саме договору поставки природного газу, спір щодо укладення якого розглядається в межах даної справи.

Крім того, дослідивши наведені положення спірного проекту договору, суд зазначає, що за його умовами на відповідача покладений обов'язок здійснити поставку природного газу протягом чітко визначеного строку, а саме - протягом 2011 року.

При цьому, за порушення строку виконання вказаного обов'язку встановлена відповідальність постачальника у вигляді сплати неустойки.

Таким чином, у разі задоволення даного позову спірний договір поставки природного газу фактично буде укладений після спливу строку, наданого постачальнику для виконання обов'язку щодо поставки товару, що позбавить його можливості виконати умови договору належним чином та може мати несприятливі економічні наслідки для постачальника у вигляді застосування до нього господарських санкцій, а відтак - порушить його права. Отже, на даний час укладення договору з наведеним предметом є неможливим.

Також, суд зазначає, що згідно з Протоколом № 255 від 28.12.2011 засідання правління НАК Нафтогаз України на рахунки Національної акціонерної компанії Нафтогаз України надійшли кошти за спожитий населенням у лютому-квітні 2011 року природний газ від ДК Газ України згідно з алгоритмом, затвердженим постановою НКРЕ від 25.12.08 № 1529.

Проте, доказів того, що НАК Нафтогаз України отримані від ДК Газ України грошові кошти за газ перерахував ПАТ Укрнафта на підтвердження виникнення фактичних правовідносин за договором поставки, який він просить визнати укладеним, позивачем не надано.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору у редакції, запропонованій позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З позовних вимог вбачається, що ПАТ НАК Нафтогаз України просить суд визнати спірний договір поставки природного газу укладеним з 01.01.2011 р.

Приписами ч. 3 ст. 631 ЦК України сторонам договору надано право встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Разом з тим, суд зазначає, що за змістом вказаної норми застосування умов договору на період до його укладення можливе лише у випадку, коли між сторонами вже існували правовідносини до моменту укладення договору.

Позивачем всупереч приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів на підтвердження поставки природного газу та його оплати, тобто не доведено існування між ними відповідних правовідносин, у зв'язку з чим застосування умов спірного договору на період до його укладення є неможливим.

При цьому, суд зазначає, що Закон України Про засади функціонування ринку природного газу та постанова КМУ № 1729 від 27.12.2001 Про забезпечення споживачів природним газом , якими закріплювалась обов'язковість укладення спірного договору, та які були визначені ПАТ НАК Нафтогаз України як правова підстава даного позову, на момент розгляду та вирішення даного спору втратили свою чинність.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, як роз'яснив Верховний Суд України у Висновках, викладених у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2016 р., складених 01.01.2017, до правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Проте, як встановлено судом, у 2011 році відповідні правовідносини між сторонами не виникли, оскільки спірний договір поставки природного газу укладений не був. Тому застосування вказаних нормативно-правових актів, що передбачали обов'язковість укладення спірного договору, до правовідносин, які не виникли протягом строку чинності цих нормативно-правових актів, а виникатимуть після нього - неможливе.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання укладеним договору, на визначених в проекті позивача умовах, задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, викладеної у запереченнях, поданих до суду 16.05.2017 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що підстави для визнання укладеним з 01.01.2011 р. договору поставки природного газу між НГВУ Полтаванафтогаз ПАТ Укрнафта та ПАТ НАК Нафтогаз України - відсутні, тому суд відмовляє в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та не застосовує положення законодавства щодо позовної давності.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України Згідно статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2017.

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді К.І. Головіна

Н.Б. Плотницька