Постанова

від 14.03.2018 по справі 35/223

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 35/223

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

позивача - Лисенка Володимира Олександровича (довіреність № 14-197 від 11.12.2017), Случа О.В. (довіреність від № 14-200 від 11.12.2017),

відповідача - Перепелиці А.В. (довіреність від 11.01.2017 № 01/01/07/01-03-137/д),

третьої особи 1 - не з'явився,

третьої особи 2 - Федорової Т.В. (довіреність від 13.11.2017 № 6-395), Трегубова Д.В. (довіреність від 27.11.2017) № 6-417), Никеруя Т.М. (довіреність від 22.12.2017 № 6-478),

третьої особи 3 - Мицька Р.М. (довіреність від 27.12.2017 № 86/17),

третьої особи 4 - не з'явився,

прокурора - Савицької О.В. (посвідчення від 04.02.2016 № 041103),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1) Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз";

2) Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

3) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017

(колегія суддів: Літвінова М.Є. - головуючий, Головіна К.І., Плотницька Н.Б.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017

(колегія суддів: Тарасенко К.В. - головуючий, Тищенко О.В., Іоннікова І.А.)

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

треті особи:

1) Компанія "Моментум Ентерпрайзис (Істерн Юроп) Лімітед;

2) Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз";

3) Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

4) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг

за участю: Прокуратури м. Києва

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Укрнафта (далі - Відповідач) про зобов'язання Публічне акціонерне товариство Укрнафта як уповноважену особу за Договором спільної діяльності від 24.12.1997 № 999/97 укласти з Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України договір поставки протягом 2011 року природного газу власного видобутку для потреб населення (далі в тексті - Проект Договору) у редакції, поданій Національною акціонерною компанією Нафтогаз України для підписання листами від 16.03.2011 № 6-1531/1.2-11 та № 6-1533/1.2-11.

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач вказував на те, що відповідно до вимог ст. ст. 10, 22 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу та постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 Про забезпечення споживачів природним газом Відповідач, як юридична особа, до складу якої входить філія НГВУ Полтавнафтогаз , та уповноважена особа за Договором про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997 був зобов'язаний передати Позивачу видобутий у 2011 році природний газ власного видобутку за ціною, визначеною відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 23.12.2010 № 1950, на підставі відповідного договору купівлі-продажу для його подальшої реалізації Позивачем для потреб населення. У зв'язку з цим, Позивач направив Відповідачу проект означеного Договору, проте, Відповідач в порушення вищевказаних вимог закону договір щодо купівлі-продажу (поставки) природного газу, видобутого у 2011 році, у редакції Позивача не підписав, протоколу розбіжностей до вказаного договору не направив. При цьому, Позивач зазначає, що природний газ, видобутий Відповідачем в рамках договору про спільну діяльність №999/97 від 24.12.1997, був спожитий населенням, у зв'язку з чим Відповідачу були направлені відповідні акти приймання-передачі природного газу.

3. Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2011 порушено провадження у справі № 35/223.

4. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2012 на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі № 35/223 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 2а-8944/11/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕ від 23.12.2011 № 1950.

5. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 35/223 у задоволенні позову відмовлено.

6. Вказаним судовим рішенням встановлено наступні обставини:

6.1. 24.12.1997 року між Підприємством Полтафнафтогаз (Підприємство та Компанією Моментум Енерджі Інтернешнл Інк. (Компанія) було укладено Договір № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища (далі - Договір), предметом якого є вкладення інвестицій для створення необхідних виробничих потужностей для експлуатації Родовища, впровадження передової техніки і технологій в технологічному циклі від розробки родовища до реалізації товарної продукції; ведення спільної виробничо-господарської діяльності з видобутку газу і конденсату в процесі освоєння і розробки Родовища з використанням виробничих потужностей і основних фондів, створених в процесі інвестиційної діяльності, для отримання прибутків (п. 1.2. Договору).

6.2. Згідно з п. 3.1. Договору ліцензія на експлуатацію Родовища належить ВАТ Укрнафта і використовується його структурною одиницею підприємством Полтавнафтогаз в інтересах спільної діяльності.

6.3. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Підприємство визнається оператором в розумінні, традиційному для міжнародного нафтогазового бізнесу і буде вести всю організаційну та практичну діяльність з експлуатації Родовища. Окремі операції, пов'язані з розробкою Родовища, бурінням і капітальним ремонтом свердловин за рішенням Комітету з Управління можуть виконуватись/організовуватись Компанією самостійно або з залученням іноземних підрядників.

6.4. 06.03.2011 року позивач листами № 6-1531/1.2-11 та № 6-1533/1.2-11 від 16.03.2011 направив ВАТ Укрнафта та НГВУ Полтавнафтогаз підписаний ним проект договору поставки протягом 2011 року природного газу власного видобутку обсягом до 32 443 000 куб.м., за ціною 553 грн. за 1000 куб.м., а з урахуванням ПДВ - 663,60 грн. за 1 000 куб.м.

6.5. ПАТ Укрнафта отримало направлений Позивачем Проект Договору поставки природного газу - 22.03.2011 р., а НГВУ Полтаванафтогаз - 24.03.2011, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень № 0100176242951 та № 0100176242943.

6.6. Вказаний Проект Договору Відповідачем підписаний не був.

6.7. За змістом п. 1.1 Проекту договору поставки природного газу, наданого Позивачем, Постачальник (НГВУ Полтаванафтогаз ПАТ Укрнафта ) зобов'язується передати покупцю (НАК Нафтогаз України ) протягом 2011 року у власність природний газ власного видобутку для потреб населення, а покупець - приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

6.8. Пунктом 2.1 Проекту Договору встановлено, що Постачальник передає Покупцеві протягом 2011 року газ в обсязі до 32 443 000 кубічних метрів.

6.9. Відповідно п. 4.1. Проекту Договору ціна газу за 1 000 куб.м. відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.12.10 № 1950 становить: 553,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 110, 60 грн., разом з ПДВ - 663,60 грн.

6.10. Сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в пункті 4.1. цього Договору, визначена на день його підписання і може бути змінена у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни Сторони оформляють додаткову угоду до цього Договору і в разі необхідності здійснюють перерахунок за отриманий природний газ за новими цінами (п. 4.2. Договору).

6.11. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1950 від 23.12.2010 встановлено ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до Договору Спільної діяльності від 24.12.1997 № 999/97 між ВАТ Укрнафта і Компанією Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) ЛТД у розмірі 553,00 грн. за 1 000 м.куб. (без урахування ПДВ).

6.12. Вищевказана постанова НКРЕ № 1950 від 23.12.2010 була визнана протиправною та скасована з дати її прийняття постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 2а-15313/12/2670, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2015 і набрала законної сили.

7. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції у оскаржуваному судовому рішенні дійшов до висновку про те, що ціна у Договорі поставки природного газу знаходиться у беззаперечній залежності від зазначеного вище нормативно-правового акту, який скасовано в судовому порядку у зв'язку з чим зроблено у рішенні висновок, про наявність підстав вважати ціну, запропоновану позивачем у Проекті Договору не визначеною (законодавчо не підтвердженою).

8. Також судом першої інстанції зроблено висновок, що зважаючи на скасування протиправного нормативно-правового акту, на підставі якого умовами спірного Проекту Договору була визначена ціна продажу природного газу, суд відхиляє доводи Позивача про те, що ціна на природний газ була встановлена на законодавчому рівні, натомість, зазначена обставина вказує на відсутність погодження такої істотної умови договору, як ціна. У свою чергу, судом встановлено, що сторони не погодили ціну продажу природного газу на власний розсуд.

9. Разом з тим у рішенні суду першої інстанції зроблено встановлено, що Закон України Про засади функціонування ринку природного газу та постанова КМУ № 1729 від 27.12.2001 Про забезпечення споживачів природним газом , якими закріплювалась обов'язковість укладення спірного договору, та які були визначені ПАТ НАК Нафтогаз України як правова підстава даного позову, на момент розгляду та вирішення даного спору втратили свою чинність.

10. Керуючись висновками Верховного Суду України, викладених у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2016, складених 01.01.2017, суд першої інстанції зазначив, що як встановлено судом, у 2011 році відповідні правовідносини між сторонами не виникли, оскільки спірний договір поставки природного газу укладений не був. Тому застосування вказаних нормативно-правових актів, що передбачали обов'язковість укладення спірного договору, до правовідносин, які не виникли протягом строку чинності цих нормативно-правових актів, а виникатимуть після нього - неможливе.

11. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання укладеним договору, на визначених в проекті Позивача умовах, задоволенню не підлягають.

12. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 35/223 залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції у зазначеній постанові встановив наступне:

13.1. Відповідно до п. 10.1 проекту договору строк дії договору в частині поставки газу становить період з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного завершення покупцем.

13.2. Кількість газу до поставки за договором, який Позивач просить суд визнати укладеним, була визначена на підставі первинних документів, складених Позивачем без їх погодження із ПАТ Укрнафта .

13.3. Зокрема, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що правлінням НАК Нафтогаз України були прийняті рішення (протокол № 77 від 20.04.2011, протокол № 255 від 28.12.2011) оформити акти відбору природного газу ПАТ Укрнафта з ПСГ ДК Укртрансгаз та газотранспортної системи України.

13.4. Згідно з Актом № 255-7 від 29.12.11 приймання-передачі природного газу в газотранспортній системі ДК Укртрансгаз Національна акціонерна компанія Нафтогаз України прийняла в газотранспортній системі ДК Укртрансгаз природний газ, видобутий НГВУ Полтаванафтогаз ПАТ Укрнафта як оператором за Договором № 999/97 від 24.12.1997 у лютому 2011 року для забезпечення потреб населення 4 724 495 куб. м. газу.

13.5. Згідно з актом № 265 (01) від 29.12.11 закачування природного газу до ПСГ ДК Укртрансгаз Національна акціонерна компанія Нафтогаз України закачала до підземних сховищ ДК Укртрансгаз природний газ, видобутий НГВУ Полтаванафтогаз ПАТ Укрнафта як оператором за СІД 999/97 у січні 2011 року в об'ємі 4 172 669 м.куб. Вказаний обсяг газу був відібраний з підземних сховищ газу ДК Укртрансгаз згідно з актом № 102 (03/1) від 29.12.2011.

13.6. З матеріалів справи вбачається, що між НАК Нафтогаз України та ДК Газ України був підписаний договір № 06/11-181 від 28.01.2011 про закупівлю газу, у тому числі видобутого на території України як газ власного видобутку.

13.7. На виконання умов даного договору позивач згідно з Актом приймання-передачі природного газу № 02/11-НГУ-ГВВ від 29.12.2011 передав ДК Газ України використаний населенням у лютому 2011 року газ в обсязі 1 337 281, 025 тис.куб.м., а згідно з актом № 03/11-НГУ-ГВВ від 29.12.2011 позивач передав, а ДК Газ України прийняв газ, використаний населенням у березні 2011 року в обсязі 832 723 210 куб.м.

13.8. Як зазначив сам Позивач та підтверджено наданими доказами - копіями первинних документів, НАК Нафтогаз України було передано ДК Газ України для реалізації населенню газ, видобутий ПАТ Укрнафта по Договору № 999/97 від 24.12.1997 у січні, лютому та березні 2011 року в розмірі 11 940 909 м.куб.

14. З наведеного судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що кількість природного газу, видобутого ПАТ Укрнафта у 2011 році за договором про спільну інвестиційну діяльність № 999/97 від 24.12.1997, при поданні Позивачем позову була визначена на підставі фактичних даних про кількість газу, переданого НАК Нафтогаз України на користь ДК Газ України на підставі договору № 06/11-181 від 28.01.2011 та складених на його виконання актів приймання-передачі.

15. Поряд із цим, слід у постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що у п. 1.1 Проекту Договору передбачено, що предметом договору є передача газу протягом 2011 року, а не зобов'язання постачальника у будь-який час передати (без визначення періоду) газ, видобутий у 2011 році в рамках договору про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997, як стверджує Позивач.

16. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів суду апеляційної інстанції, правомірно відхилив доводи Позивача в частині того, що ним було поставлено населенню та спожито останнім природний газ, в тому числі видобутий НГВУ Полтаванафтогаз ПАТ Укрнафта в рамках договору про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997, а надані Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог докази жодним чином не свідчать про фактичне виконання саме договору поставки природного газу, спір щодо укладення якого розглядається в межах даної справи.

17. Також у постанові від 19.12.2017 суд апеляційної інстанції підтримав позицію суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання укладеним Договору, на визначених в проекті Позивача умовах, задоволенню не підлягають.

18. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтовані положеннями статей 11, 355, 626, 638 Цивільного кодексу України, статей 20, 179, 180, 187 Господарського кодексу України, статей 10, 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

19. Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через Київський апеляційний господарський суд подали касаційні скарги у яких просять суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 та прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

20. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" наводять у своїх касаційних скаргах наступні доводи:

20.1. Суди першої та апеляційної інстанцій в своїх висновках проігнорували факт існування між ПАТ "Укрнафта" в особі філії НВГУ "Полтаванафтогаз" та НАК "Нафтогаз України" обов'язку оформлення господарського зобов'язання, яке існувало на підставі ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" шляхом укладення з НАК "Нафтогаз України" угоди з реалізації природного газу.

20.2. Судами першої та апеляційної інстанції під час прийняття рішення та постанови було порушено приписи ст. 187 Господарського кодексу України.

20.3. Суди першої та апеляційної інстанції у своїх рішеннях неправильно застосували ст. ст. 632, 638 Цивільного кодексу України.

20.4. Суди у оскаржуваних судових рішеннях не надали належної оцінки доказам у справі, чим, на переконання скаржників, порушили положення вимог ст. ст. 73, 74, 77, 238 ГПК України.

20.5. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням вимог ст. 270 ГПК України.

21. Також через Київський апеляційний господарський суд до Верховного Суду від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшла касаційна скарга у якій третя особа просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 та прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

22. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у своїй касаційній скарзі наводить наступні доводи:

22.1. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням положень ст. ст. 632, 638 ЦК України та ст. 180 ГК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

23. 27.02.2018 до Верховного Суду від Відповідача надійшов відзив на касаційні скарги у справі № 35/223 у якому Відповідач просить суд касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Публічного акціонерного товариства"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 35/223 залишити без змін.

23.1. 27.02.2018 до Верховного Суду від Третьої особи 1 надійшов відзив на касаційні скарги у справі № 35/223 у якому Компанія "Моментум Ентерпрайзис (Істерн Юроп) Лімітед з підстав того, що суди першої та апеляційної інстанції у оскаржуваних судових рішеннях вірно застосували норми матеріального та процесуального права, просить суд касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Публічного акціонерного товариства"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 35/223 залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

24. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 прийнято до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та відкрито касаційне провадження у справі № 35/223 за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017; призначено вищезазначені касаційні скарги у відкритому судовому засіданні на 14 березня 2018 року.

25. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційні скарги потрібно залишити без задоволення а рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 35/223 потрібно залишити без змін виходячи з наступного.

26. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

27. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Щодо доводу касаційних скарг про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в своїх висновках проігнорували факт існування між ПАТ "Укрнафта" в особі філії НВГУ "Полтаванафтогаз" та НАК "Нафтогаз України" обов'язку оформлення господарського зобов'язання, яке існувало на підставі ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" шляхом укладення з НАК "Нафтогаз України" угоди з реалізації природного газу, колегія суддів зазначає наступне.

29. Відповідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

30. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно до п. 4.1. проекту Договору ціна газу за 1 000 куб.м. відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.12.10 № 1950 становить: 553,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 110, 60 грн., разом з ПДВ - 663,60 грн.

31. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1950 від 23.12.2010 встановлено ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до Договору Спільної діяльності від 24.12.1997 № 999/97 між ВАТ Укрнафта і Компанією Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) ЛТД у розмірі 553,00 грн. за 1 000 м.куб. (без урахування ПДВ).

32. Разом з тим, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні встановив, що постанова НКРЕ № 1950 від 23.12.2010 була визнана протиправною та скасована з дати її прийняття постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 2а-15313/12/2670, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2015 і набрала законної сили.

33. Враховуючи те, що положення ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який був чинний станом на 2011 рік) встановлюють обов'язок Відповідача щомісяця здійснювати продаж усього товарного природного газу за закупівельними цінами, які для Відповідача щороку встановлюються національною комісією, котра здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, а також ту обставину, що постанова НКРЕ № 1950 від 23.12.2010 була визнана протиправною та скасована з дати її прийняття, колегія суддів вважає, що зазначені обставини спростовують довід касаційних скарг проте, що суди першої та апеляційної інстанцій в своїх висновках проігнорували факт існування між ПАТ "Укрнафта" в особі філії НВГУ "Полтаванафтогаз" та НАК "Нафтогаз України" обов'язку оформлення господарського зобов'язання, яке існувало на підставі ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" шляхом укладення з НАК "Нафтогаз України" угоди з реалізації природного газу, оскільки запропонована в проекті Договору ціна поставки газу є невизначеною та такою, що базується на скасованій постанові НКРЕ № 1950 від 23.12.2010.

34. За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим та таким що підтверджується матеріалами справи, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у проекті Договору відсутня погоджена сторонами договору істотна умова договору, як ціна.

35. Щодо доводу касаційних скарг про те, що судами першої та апеляційної інстанції під час прийняття рішення та постанови було порушено приписи ст. 187 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

36. Відповідно положень ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

37. Судом першої інстанції встановлено, що листами від 16.03.2011 № 6-1531/1.2-11 та № 6-1533/1.2-11 Позивач направив Відповідачеві для укладення проект Договору поставки договору.

38. Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки Позивач звернувся до Відповідача із пропозицією укласти договір, між сторонами спору виникли переддоговірні відносини.

39. За таких обставин не вбачається неправильного застосування попередніми судовими інстанціями приписів ст. 187 Господарського кодексу України.

40. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити що зобов'язання Відповідача в силу Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який був чинний станом на 2011 рік) здійснювати продаж Позивачу усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, не означає що між вказаними сторонами не можуть існувати переддоговірні відносини, що підтверджується положення ч. 1 ст. 187 ГК України, які передбачають вирішення спорів судом, що виникають при укладанні господарських договорів укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

41. Відповідно до положень ч. ч. 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у п. 1.1 проекту Договору передбачено, що предметом договору є передача газу протягом 2011 року.

43. Також попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідно до п. 10.1 проекту Договору строк дії Договору в частині поставки газу становить період з 01.01.2011 до 31.12.2011, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного завершення покупцем.

44. Враховуючи ту обставину, що такі істотні умови проекту Договору як предмет та строк дії договору щодо виконання Відповідачем своїх зобов'язань за вказаним Договором передбачають поставку газу Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" у власність Позивачу протягом визначеного періоду з 01.01.2011 до 31.12.2011, колегія суддів касаційного суду вважає вірним висновок судів попередніх судових інстанцій про те, що у разі задоволення позову спірний Договір поставки природного газу фактично буде укладений після спливу строку, наданого постачальнику для виконання обов'язку щодо поставки товару, що позбавить його можливості виконати умови договору належним чином та може мати несприятливі економічні наслідки для постачальника у вигляді застосування до нього господарських санкцій, а відтак - порушить його права. Отже, на даний час укладення договору з наведеним предметом є неможливим.

45. Відповідно приписів ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

46. Згідно положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

46. Враховуючи те, що істотна умова проекту Договору як ціна є невизначеною та такою, що базується на скасованій постанові НКРЕ № 1950 від 23.12.2010, а також враховуючи те, що такі істотні умови як предмет Договору та строк дії Договору є такими, що унеможливлюють прийняття рішення про укладення Договору поставки газу станом на момент прийняття рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість доводів касаційних скарг про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням положень ст. ст. 632, 638 ЦК України та ст. 180 ГК України.

47. Щодо доводу касаційних скарг про те, що суди у оскаржуваних судових рішеннях не надали належної оцінки доказам у справі, чим, на переконання скаржників, порушили положення вимог ст. ст. 73, 74, 77, 238 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

48. Вказаний довід обґрунтований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки документам, що підтверджують видобуток газу у 2011 році, закачування природного газу до підземних сховищ газу ПАТ "Укртрансгаз", приймання/передачу природного газу в газотранспортній системі та реалізацію такого природного газу для задоволення потреб населення.

49. Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Протоколом № 255 від 28.12.2011 засідання правління НАК Нафтогаз України на рахунки Національної акціонерної компанії Нафтогаз України надійшли кошти за спожитий населенням у лютому-квітні 2011 року природний газ від ДК Газ України згідно з алгоритмом, затвердженим постановою НКРЕ від 25.12.08 № 1529. Проте, доказів того, що НАК Нафтогаз України отримані від ДК Газ України грошові кошти за газ перерахував ПАТ Укрнафта на підтвердження виникнення фактичних правовідносин за договором поставки, який він просить визнати укладеним, Позивачем не надано.

50. Доводи касаційних скарг не спростовують вищезазначені фактичні обставини справи, тому колегія суддів не приймає довід касаційних скарг про те, що суди у оскаржуваних судових рішеннях не надали належної оцінки доказам у справі, чим, на переконання скаржників, порушили положення вимог ст. ст. 73, 74, 77, 238 ГПК України.

51. Щодо доводу касаційних скарг про те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням вимог ст. 270 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

52. Вказаний довід обґрунтований тим, що в судовому засіданні 19.12.2017 суд апеляційної інстанції розпочав розгляд справи з пояснень представника Відповідача, вказавши, що інші учасники справи свої пояснення вже надали та будуть мати можливість виступити у судових дебатах, що на переконання заявників касаційних скарг є порушенням порядку розгляду справи, визначеного в ст. 270 ГПК України.

53.Разом з тим, колегія зазначає, що відповідно до відомостей протоколу судового засідання від 19.12.2017 у справі № 35/223 (том 6 а.с. 178-184) не вбачається порушень положень ст. 270 ГПК України.

54. Відповідно положень ч. 1 ст. 224 ГПК України, учасники справи мають право ознайомитися з технічним записом судового процесу, протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня підписання протоколу у справі подати до суду письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності технічного запису або відомостей, вміщених у протоколі судового засідання.

55. Матеріали справи не містять письмових зауважень з приводу неповноти або неправильності відомостей, вміщених у протоколі судового засідання.

56. За таких обставин, довід касаційних скарг про те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням вимог ст. 270 ГПК України є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

57. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань .

58. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційних скарг Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 35/223, а вказані судові рішення слід залишити без змін.

59. Оскільки підстав для скасування судових рішень та постановлення нового немає, то судовий збір за подачу касаційних скарг покладається на Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 35/223 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 35/223 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко