Рішення

від 19.09.2017 по справі 925/1040/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа № 925/1040/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Валтас" до товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" про визнання додаткової угоди № 1 від 26.02.2015 року недійсною

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання додаткової угоди № 1 від 26.02.2015 до Договору поставки № CVS 62270 від 11.03.2014, укладених між сторонами по справі, недійсною.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в останнє судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву (а.с. 109-113) просить суд відмовити в позові. Клопотання про відкладення розгляду справи суду не подано.

Клопотання відповідача (а.с. 56) про передачу справи за підсудністю судом розглянуто та відхилено з підстав правомірності подачі позову за місцем знаходження позивача, як зобов'язаної сторони за спірним правочином, що відображено у протоколі судового засідання від 30.08.2017 (а.с. 84).

За приписами п. 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ N 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається:

11.03.2014 між сторонами у справі було укладено договір поставки № CVS 62270 (а.с. 10-16), у відповідності до якого Постачальник (відповідач по справі) зобов'язався поставити і передати у власність, а Покупець (позивач по справі) прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно специфікації до цього договору ( п. 1.1. договору).

Загальна кількість Товару визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку неможливості поставки Товару в асортименті, передбаченому відповідною Специфікацією, Постачальник має право запропонувати Покупцеві змінити вид Товару, поставка якого неможлива, на аналогічний. У разі відмови Покупця від заміни виду Товару, поставка якого не можлива, вважається, що зобов'язання Сторін щодо поставки такого Товару припинені за взаємною згодою ( п. 2.1. договору).

Ціна товару зазначається у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна Товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4. цього Договору (п. 3.1. договору).

На підставі Специфікацій (а.с. 17-23) відповідач здійснив поставку Товару позивачу на загальну суму 1 093 076,82 грн.

В порядку п. 3.9. договору Постачальник погоджується поставити Покупцеві Товар протягом дії цього Договору на умовах оплати після поставки Товару на загальну суму по всьому асортименту Товару не більш, як 1 380 000,00 грн., що складає еквівалент (------) доларів США на дату укладення цього Договору. Постачальник залишає за собою право в будь-який час змінити вказаний ліміт після оплати в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення Покупцеві.

За своїм правовим змістом цей договір є договором поставки і відповідає положенням ст. 712 ЦК України, яка визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ч. 5 ст. 180, ч. 2 ст. 189 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Як вбачається з умов договору від 11.03.2014, сторонами визначено, що ціна товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4. цього договору.

Сторонами у розділі 3 договору передбачено кілька окремих (самостійних) варіантів розрахунку за товар на їх вибір.

За доводами представників обох сторін, оскільки товар було передано відповідачу без попередньої оплати, то порядок розрахунків для нього у такому разі визначається згідно п. 3.4.3. договору "Часткова (повна) оплата після поставки товару із застосуванням базової ціни товару". Підпункт 3.4.3.3. при цьому визначає, що базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані у Специфікаціях в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника-відповідача (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше, ніж на 1 % у порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної Специфікації.

Згідно п. 3,5 та 3.6. договору сторони домовилися про те, що коригування ціни за процедурою, передбаченою у п. 3.4. договору, є чинним протягом всього строку дії договору і не вважається односторонньою зміною умов договору.

При коригуванні ціни і загальної вартості товару за цим договором Постачальник надає Покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством).

Сторонами не заперечується, що на виконання умов договору між сторонами, позивач отримав від відповідача товар за сімома Специфікаціями на загальну суму 1 093 076,82 грн.

При цьому позивач доводить, що розрахунок за цей товар ним із відповідачем проведено повністю -- сплачено в загальній сумі 1 164 676,06 грн., з яких повернуто (стягнуто) 71 600,00 грн. за судовим рішенням господарського суду Черкаської області від 31.10.2016 у справі № 925/2028/15. Різниця становить оплачену суму вартості отриманого товару.

Здійснені оплати за товар підтверджуються наявними у справі виписками з банківського рахунку позивача : 04.09.2014 - 200 000,00 грн., 09.10.2014 - 491 999,80 грн. 27.10.2014 - 401 077,06 грн. (а.с. 32-38), тобто 27.10.2014 відповідач здійснив останній платіж та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором поставки від 11.03.2014 № CVS 62270 .

Строки розрахунків за партію товару вказано у кожній Специфікації -- 10.10.2014, 20.08.2014, 20.10.2014.

Як вбачається із розрахунків позивача, за трьома Специфікаціями ним було допущено прострочення розрахунку на 7-13 днів, решта Специфікацій оплачені навіть достроково (а.с. 139).

Відповідно до п. 7.1 договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач доводить, що станом на 27.10.2014 договір поставки від 11.03.2014 № CVS 62270 припинив свою дію в зв'язку з повним виконанням Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Натомість відповідач доводить, що він має право на коригування ціни товару, вказаної у Специфікаціях і вже оплаченого позивачем, в зв'язку із чим сторонами було укладено спірну додаткову угоду від 26.02.2015 (а.с. 40).

За доводами позивача, цю додаткову угоду ТОВ "ВКФ "Валтас" уклав під впливом помилки, визнавши у ній, що зобов'язання щодо оплати Товару залишається невиконаним на дату підписання цієї угоди ( п. 1 угоди)

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, Позивач повністю та беззаперечно визнає свою прострочену та непогашену заборгованість перед Відповідачем в розмірі 717 796,14 грн., що на дату підписання цієї Додаткової угоди складає еквівалент 25 593,53 доларів США за курсом Банку.

В ході вирішення спору з представниками сторін було обговорено питання механізму коригування ціни товару за умовами п. 3.4.3. Договору.

За змістом п. 3.4.3.3. Договору вказані у Специфікаціях в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури у випадку фактичного зарахування коштів на банківський рахунок відповідача (у випадку сплати за простроченим рахунком).

Відповідач, як постачальник товару, не довів суду, що він виставляв рахунки-фактури, або з боку позивача мала місце оплата товару за простроченим рахунком.

Пункт 3.4.3. не містить чіткої умови, який курс Банку ( офіційний НБУ, комерційний чи якийсь інший) може застосовуватися для коригування ціни товару. Також у цьому пункті та у його підпунктах немає вказівки на конкретний Банк, курс якого має застосовуватися для коригування ціни товару.

Доводи представника відповідача про те, що для вирішення даного питання сторони можуть керуватися положеннями п. 3.4.2.2. Договору, де встановлено, що під курсом Банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. Курс Банку підтверджується довідкою Банку з печаткою Банку і підписом уповноваженої особи Банку, яка видається щоденно Постачальнику, суд відхиляє, виходячи з такого:

Підпункт 3.4.2.2 знаходиться у розділі 3.4.2. договору поставки (Повна попередня оплата із застосуванням базової ціни Товару), який сторонами застосований бути не може, оскільки товар позивачу передано без попередньої оплати.

Пункти 3.4.2 та 3.4.3. сторонами у Договорі визначали як істотні умови та окремі самостійні пункти для їх застосування сторонами за певних умов, які вони врегульовують.

Договір не містить умови про те, що коригування ціни товару є обов'язком позивача, як покупця товару.

Навіть якщо б сторони прямо домовилися про застосування до їх відносин тлумачень з п. 3.4.2.2. договору, на думку суду, позивач ніяк не може самостійно розраховувати середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь", бо у нього для цього немає ніяких вихідних даних і невідомо за який період слід вираховувати цей середній курс -- за 10 днів, за 15, за місяць чи за інший період.

За цим пунктом курс банку слід підтверджувати саме довідкою Банку, яка видається щоденно Постачальнику-відповідачу, а не позивачу.

Отже, якщо відповідач не проводив коригування ціни товару "на момент виставлення ним рахунку-фактури" (яку відповідач навіть не виставляв), то у позивача немає підстав вважати свої зобов'язання перед відповідачем не повністю виконаними.

З урахуванням всі вищевикладених обставин, неможливо з'ясувати, як сторонами було вираховано суму боргу позивача в розмірі 717 796,14 грн., що становить еквівалент 25 593,53 долари США, як вказано у Додатковій угоді від 26.02.2015 року, як беззаперечний борг позивача перед відповідачем.

При цьому представник відповідача пояснив, що кошти в розмірі 717 796,14 грн. є виключно сумою коригування вартості товару, отриманого позивачем за договором від 11.03.2014.

Якщо відповідач і вважає правомірним керуватися пунктом 3.4.2.2. для проведення коригування ціни товару, то він не виконав і його -- відповідач не надав суду довідку ПАТ "КІБ Креді Агріколь" про середній курс долара до гривні з доказами, що в прострочені позивачем дні оплати товару середній курс банку "Креді Агріколь" змінився більше ніж на 1%. Ці документи повинні були бути у відповідача в наявності на час укладення ним із позивачем спірної додаткової угоди.

Крім того, у формулі розрахунку коригування ціни товару згідно п. 3.4.3.4. договору від 11.03.2014 задіяна ціна товару на момент попередньої оплати, якої не може бути у відносинах між сторонами взагалі -- товар фактично передано позивачу без попередньої оплати і тому розрахунок проводиться за умовами п. 3.4.3. договору.

Отже, обумовлена сторонами у Додатковій угоді від 26.02.2015 істотна умова про те, що позивач має перед відповідачем беззаперечний борг на суму 717 796,14 грн. із визначеним доларовим еквівалентом, не відповідає дійсності, оскільки її визначення не підтверджується за умовами укладеного між сторонами договору від 11.03.2014 року.

До такого ж висновку прийшов і суд у справі № 925/2028/15 (рішення від 31.10.2016), яке в даний час оскаржується в суді апеляційної інстанції.

Крім того, відповідач не заперечив на доводи позивача про те, що лише за трьома Специфікаціями позивачем було прострочено термін оплати за товар, а за рештою чотирма Специфікаціями таке прострочення не мало місця (а.с. 139). При цьому відповідачем ніяк не доведено, що курс долара змінився у цей період більше ніж на 1%, а тому, за твердженням позивача, коригування ціни товару не повинно проводитися взагалі.

З тексту Додаткової угоди від 26.02.2015 не вбачається і ніяк не може бути визначено судом, за якими саме Специфікаціями позивач визнав за собою борг у вигляді відкоригованої ціни товару і наскільки це коригування відповідає дійсності та підтверджено банківськими довідками про середній курс долара до гривні.

В ході розгляду справи відповідач не надав суду всіх обумовлених договором від 11.03.2014 підтверджуючих документів для проведення коригування ціни товару і не виставляв позивачу відповідного рахунку-фактури, лише за яким позивач і міг заплатити таку скориговану ціну.

Слід зазначити, що у договорі від 11.03.2014 не вказано строку, в який відповідач повинен був довести до відома позивача скореговану ціну поставленого товару. Однак, на думку суду, затягування вирішення цього питання на невизначений строк з боку відповідача є зловживанням ним своїми правами, від чого він повинен утриматися згідно вимог ст. 13 ЦК України.

Уточнивши свої обґрунтування щодо заявлених позовних вимог, представник позивача доводить, що при укладенні спірної додаткової угоди від 26.02.2015 року керівник ТОВ "ВКФ "Валтас" діяв під впливом помилки, оскільки помилявся в тому, що його зобов'язання за договором не виконані в повному обсязі, договір не припинився виконанням і позивач нібито ще повинен відшкодувати відповідачу курсову різницю вартості товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно роз'яснення п. 3.9. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" --- за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Суд вважає, що позивач зібраними у справі доказами довів укладення ним додаткової угоди від 26.02.2015 під впливом помилки, оскільки на момент вчинення цього правочину він помилявся щодо дійсності своїх майнових зобов'язань перед відповідачем і щодо наявності належних правових підстав для коригування відповідачем вартості отриманого товару за договором.

Укладення сторонами також і договору застави майбутнього врожаю від 26.02.2015 року (а.с. 118) на забезпечення виконання договору поставки від 11.03.2014 та спірної додаткової угоди до нього саме по собі не є достатнім доказом вважати таку додаткову угоду дійсною та укладеною не під впливом помилки з боку позивача.

На думку суду, помилка позивача мала істотне значення, що в т.ч. підтверджується реальною неможливістю (для суду та для позивача) перевірки обрахунку визначеної спірною додатковою угодою суми боргу, яку визнав позивач, як своє безспірне зобов'язання перед відповідачем. Якби питання належного дотримання процедури коригування ціни товару (і підтвердження її належними документами) за умовами договору від 11.03.2014 року позивачем було ретельно досліджено та перевірено на час укладення спірної додаткової угоди, то цей спірний правочин позивачем не було б укладено взагалі.

При цьому, на думку суду, відповідач не вправі мотивувати правомірність спірного правочину самим лише фактом свободи волевиявлення сторін на його укладення. Виходячи із взаємовідносин сторін та істотних умов цього правочину, спірна додаткова угода до договору випливає із положень та умов Договору поставки № CVS 62270 від 11.03.2014 і повинна йому відповідати. При цьому повинні бути усунуті всі сумніви щодо можливості помилки будь-якої сторони у істотних умовах цього правочину.

Суд за матеріалами справи не знаходить доказів недбальства позивача при укладенні спірної додаткової угоди № 1 від 26.02.2015 року .

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову через наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 26.02.2015 року до Договору поставки № CVS 62270 від 11.03.2014, укладеного між ТОВ "АТ Каргілл" та ТОВ ВКФ "Валтас", як правочину, укладеного під впливом помилки з боку позивача.

На підставі ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 26.02.2015 року до Договору поставки № CVS 62270 від 11.03.2014, укладеного між ТОВ "АТ Каргілл" та ТОВ ВКФ "Валтас".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (ідентифікаційний код 20010397, м. Київ, вул. Мечнікова, 3 поверх 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Валтас" (ідентифікаційний код 21379995, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Нове життя) - 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 25 вересня 2017 року (понеділок)

Суддя Н.М. Спаських