Постанова

від 21.09.2017 по справі 906/652/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа № 906/652/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Василишин А.Р.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації на рішення господарського суду Житомирської області від 19.09.16 р.

у справі № 906/652/16 (суддя Кудряшова Ю.В. )

позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранітний кар'єр"

відповідач ОСОБА_2 районна державна адміністрація

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Житомирська обласна державна адміністрація

про визнання договору продовженим та визнання додаткової угоди укладеною

за участю представників сторін:

прокурор-Марщівська О.П. ( посвідчення № 019161)

позивача - не з'явився

відповідача - не з"явився

третя особа - не з"явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.09.2016 року у справі № 906/652/16 (суддя Кудряшова Ю.В.) позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранітний кар"єр" до ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання договору продовженим та визнання додаткової угоди укладеною задоволені.

Суд вирішив,вважати продовженим на 10-річний строк на тих же умовах договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Жеревецької сільської ради, площею 45,1906 га, укладений від 16.01.2006 між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гранітний кар'єр» , зареєстрований в Державному реєстрі земель 01.06.2006 за №060121200001.

Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 16.01.2006, укладену між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гранітний кар'єр» , зареєстрованого у Лугинському районному відділі ЖРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» 01.06.2006 за №060121200001, в наступній редакції:

"Додаткова угода

до Договору оренди землі від « 16» січня 2006 року.

смт. Лугини Лугинського району " " 2015 р.

ОСОБА_2 районна державна адміністрація Житомирської області, далі іменована «Орендодавець» , у особі тимчасово виконуючого обов'язки голови РДА ОСОБА_3, який діє на підставі розпорядження Президента України від « 29» жовтня 2014 року №1192/2014-рп, з однієї сторони, та

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гранітний кар'єр» , далі іменоване «Орендар» в особі Директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, що разом далі іменуються «Сторони» , а кожна окремо «Сторона» , -

уклали цю Додаткову угоду (далі - «Додаткова угода» ) до Договору оренди землі від « 16» січня 2006 року (далі - «Договір» ) про наступне:

1. Сторони дійшли згоди укласти Договір на новий строк (продовжити дію) - на 10 (десять) років, що буде обчислюватись з « 17» січня 2016 року (але не раніше набуття чинності цією Додатковою угодою).

2. Всі інші умови Договору залишаються чинними у попередній редакції і Сторони підтверджують їх обов 'язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена у трьох оригінальних примірниках - по одному для кожної із Сторони, та третій - для органу, що провів її державну реєстрацію.

4. Ця Додаткова угода з моменту набуття нею чинності є невід'ємною частиною Договору.

5. Ця Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін та її державної реєстрації."

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд керувався ст.4, ч.4 ст.32 ,33 Закону України "Про оренду землі" ,ст.ст.179,187, ч.4,ч.5 ст. 188 Господарського кодексу України, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду у спорах, що виникають із земельних відносинах" та прийшов до висновку, що позивачем дотримано всіх вимог законодавства щодо пролонгації договору оренди землі.

Не погодившись з постановленим рішенням, Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду є незаконним, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, які викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам земельного законодавства, при постановленні судового рішення істотно порушено норми матеріального та процесуального права.

Серед іншого вказує, що при постановлені рішення судом порушено вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 116, 122 Земельного кодексу України, ст.638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 15 Закону України «Про оренду землі» , ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» , ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» .

Апелянт наголошує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.638 ЦК України, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору у зв'язку із відсутністю нормативно-грошової оцінки землі, з якої визначається орендна плата.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ч.3 ст. 179 ГК України, оскільки остання стосується укладення господарського договору, який заснований на державному замовленні, а спірний договір оренди земельної ділянки до вказаної категорії не відноситься.

Також, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем дотримано всіх вимог законодавства з метою пролонгації договору оренди землі, та не надав належної оцінки доводам відповідача про необхідність проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та про перехід повноважень щодо надання земель промисловості у користування від райдержадміністрацій до обласних державних адміністрації. Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 19.09.2016 у справі №906/652/16 із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, серед іншого, вказує, що Заступником прокурора не зазначено, які обставини перешкоджають Житомирській обласній державній адміністрації та ОСОБА_2 районній державній адміністрації самостійно здійснити захист порушених прав, а також, які дії було вчинено прокуратурою щодо з'ясування причин бездіяльності зазначених органів, не додано доказів притягнення до відповідальності посадових осіб Житомирської обласної державної адміністрації та ОСОБА_2 районної державної адміністрації за їх бездіяльність та не додано матеріалів перевірки.

Наголошує, що Відповідач не надсилав Позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. В той же час, Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та продовжує сплачувати оренду плату.

Просить врахувати, що в своїх запереченнях на позовну заяву Відповідач не заперечував отримання від Позивача листа-повідомлення №25/05-15 від 25 травня 2015 року.

Вважає, що відповідач безпідставно зволікав з укладенням додаткової угоди.

Посилання Заступника прокурора в апеляційній скарзі на те, що між сторонами не досягнуто всіх істотних умов договору оренди землі, що є підставою для відмови в позові, вважає безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи.

Позивач зазначає, що всі істотні умови договору оренди землі сторонами були узгоджені в 2006 році при укладені договору, а оскаржуване судове рішення стосується виключно питання продовження дії договору у відповідності до ст. 33 Закону України «Про

оренду землі» .

Просить в задоволені апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2016р. у справі №906/652/16 відмовити в повному обсязі, а зазначене судове рішення залишити без змін.

В додаткових поясненнях позивач щодо повноважень Луганської РДА на укладення договору оренди землі вказує, що з моменту укладення договору оренди і по даний час редакція ст. 4 Закону України «Про оренду землі» , в частині повноважень щодо розпорядження землями, не змінилась і визначають лише те, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Наголошує, що ні ст. 116, 122 ЗК України, ні ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» , ні ст. 4 Закону України «Про оренду землі» не містять і не містили в 2006 році заборони місцевій адміністрації, в даному випадку ОСОБА_2 РДА, передавати земельні ділянки в оренду, а навпаки визначали такі повноваження.

Таким чином, ОСОБА_2 РДА є належним Орендодавцем у договорі оренди землі укладеного 16 січня 2006 року з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гранітний кар'єр» (Орендар).

Вважає, що посилання Прокурора на положення Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки, ні приписи Закону України "Про оренду землі", ні положення Податкового кодексу України не встановлюють конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а ці норми лише фіксують його граничні межі, залишаючи питання визначення його на розсуд сторін.

На думку позивача, відсутність нормативної грошової оцінки на момент продовження терміну дії договору не впливає на дійсність договору та на продовження терміну його дії.

Просить в задоволені апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 19.09.2016р. у справі №906/652/16 відмовити в повному обсязі, а зазначене судове рішення залишити без змін.

В додаткових письмових поясненнях позивач, серед іншого, вказує, що апелянтом не зазначено, яким нормативним актом передбачено, що при зміні уповноваженої особи на передачу земельної ділянки в оренду, без зміни власника (в даному випадку держави), укладений договір оренди земельної ділянки не може бути продовжений.

На підставі вищезазначеного вбачається, що апеляційна скарга, подана Заступником прокурора Житомирської області є безпідставною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, в додаткових поясненнях від 19.07.2017 року ( вх.№ 21089/17) ТзОВ "Гранітний кар"єр" вказує, що позивачу 12.05.2003р. було видано спеціальний дозвіл на користування надрами №2990, для видобування граніт-порфірів, придатних для виробництва щебню будівельного та каменю бутового родовища - Жеревське (Житомирська область Лугинський район). Термін дії спеціального дозволу 10 років.

Вказує, що на даний час, ТзОВ "Гранітний кар"єр" здійснюється внесення, визначеної плати за отримання спеціального дозволу, після чого буде видано спеціальний дозвіл (продовжено дію вже виданого спеціального дозволу).

У судовому засіданні прокурор повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та додатково зауважив, що ОСОБА_2 РДА не була наділена повноваженнями ще в 2006 році на укладення договору орендиземлі, як і не має таких повноважень на даний час. Крім того, між сторонами договору не досягнуто всіх істотних умов для його укладання, зокрема в частині нормативно -грошової оцінки землі.

Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.2017 року та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2017р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет відповідача -Житомирську обласну раду ( а.с.220-222, т.1)

У судових засіданнях 30.05.2017р., 13.06.2017р. представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, додатково подав письмові пояснення з даного приводу. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги , а оскаржуване рішення залишити без змін.

В подальшому представник позивача не скористався своїм правом бути присутнім в судових засідання. Про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та заздалегідь ( а.с. 45 ,т.2).

Від відповідача ОСОБА_2 РДА засобами електронного зв»язку надійшло письмове клопотання , в якому відповідач повністю підтримує апеляційну скаргу прокурора та просить її задовольнити. Крім того, просив розглядати справу у відсутності їх представника за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та заздалегідь ( а.с. 44, т.2).

Представник третьої особи Житомирської обласної адміністрації в судове засідання не з»явився , про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином та заздалегідь ( а.с. 40, т.2)

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Пункт 3.9.1. вказаної Постанови передбачає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК..

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонами у справі не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх представників в судове засідання, враховуючи обмеженість строків розгляду справи та відсутність клопотання про їх продовження , справа розглядається за наявними матеріалами.

Тому, представники позивача, відповідача, третьої особи вважаються такими, що належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення апелянта (прокурора), представника позивача, зокрема в судових засіданнях 30.05.2017р., 13.06.2017р., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та

юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із

земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або

за результатами аукціону.

Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Відповідно до положень частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла станом на день укладання договору оренди).

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновком місцевого суду, що вимоги з приводу реалізації позивачем свого права на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором у зв'язку з відсутністю заперечень орендодавця є обґрунтованими,а позов підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2006р. між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець/відповідач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гранітний кар'єр» (орендар/позивач) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Жеревецької сільської ради, загальною площею 45,1906 га на землях промисловості.

Відповідно до пункту 7 договору, останній укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 38 договору дана угода набирає чинності з моменту підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до договору, що міститься в матеріалах справи, Державну реєстрацію останнього було здійснено 01.06.2006р., про що свідчить запис у Державному кадастрі земель за №060121200001 та відповідний напис на договорі. Договір набрав чинності з 01.06.2006 року, а строк його дії сплив 01 червня 2016 року, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 18 січня 2017 року у справі 6-2777цс. Відтак, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що договір оренди укладено саме 06 січня 2006 року і його дія припинилась 06 січня 2016року.

Згідно матеріалів справи, позивач 25.05.2015р., направив відповідачу лист №25/05-15 про намір продовжити дію договору та додав два примірники додаткової угоди. Даний лист отриманий ОСОБА_2 райдержадміністрацією та зареєстрований за вхідним №1004/6 від 25.05.2015р.

В свою чергу, ОСОБА_2 районна державна адміністрація направила лист від 11.09.2015р. №6-03/817, в якому орендаря повідомила про необхідність проведення нормативно грошової оцінки земельної ділянки у відповідності до норм ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» .

В подальшому, позивач направив відповідачу повторно лист-повідомлення за вих. №21/05-16 від 21.05.2016р.про продовження догвору оренди землі. Даний лист з додатковою угодою отримано ОСОБА_2 райдержадміністрацією 02.06.2016р. (вх. №1060/6).

В свою чергу, ОСОБА_2 районна державна адміністрація направила лист -відповідь за №6-03/719 від 06.06.2016р., в якому повідомляє позивача про відмову в продовжені дії договору оренди, а також роз'яснюється, що повноваження щодо розпорядження землями державної власності, які віднесені до категорії земель промисловості, належать обласним державним адміністраціям та не відносяться до компетенції райдержадміністрацій.

Не погодившись з позицією ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ТзОВ «Грагітний кар»єр» звернувся з позовом до суду про визнання договору продовженим та визнання додаткової угоди укладеної.

Колегія суддів зазначає, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" визначає правові підстави поновлення договору оренди землі та фактично об'єднує два випадки пролонгації такого договору.

Частинами першою та п'ятою статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Отже, для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди (правова позиція Верховного Суду України, викладена у справі №6-2027цс15, постанова від 13.04.2016).

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем виконано умови статті 33 Закону України "Про оренду землі", які б надавали йому переважне право на продовження договору оренди, при цьому, не взявши до уваги частину 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" якою визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Так, згідно із прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності" з 01.01.2013р. землі державної і комунальної власності в Україні вважаються розмежованими та згідно зі статтею 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України до компетенції обласної державної адміністрації відноситься розпорядження землями із земель державної власності, а також земельними ділянками, що не входять до складу певного району.

Тобто, повноваженнями щодо передачі у власність або користування земельної ділянки, що є предметом спірного договору наділена Житомирська обласна державна адміністрація.

Розділом X Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, ТзОВ «Гранітний кар»єр" звертається до ОСОБА_2 районної державної адміністрації з листом про продовження договору оренди землі від 16.01.2016р., що не свідчить про дотриманням останнім вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо порядку поновлення договору оренди землі.

Згідно із частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Таким чином, законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання буде суперечити вимогам земельного законодавства.

В свою чергу, Житомирська обласна державна адміністрація,як орендодавець спірної земельної ділянки , не мала можливості прийняти будь-яке рішення щодо продовження спірного договору, у зв'язку з відсутністю відповідного клопотання від орендаря у визначений законом строк.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що звертаючись з позовом до суду першої інстанції, ТзОВ «Гранітний кар»єр» не заявляв будь-яких вимог до належного орендаря - Житомирської обласної державної адміністрації.

З огляду на зазначене, покликання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" не приймається до уваги.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, покликання апелянта на те, що ОСОБА_2 районна держава адміністрація не була наділена повноваженнями 16.01.2006 році на укладення договору оренди є підставними, оскільки при укладені зазначеного договору оренди було порушено вимоги ст. 122 Земельного кодексу України.

Щодо покликань позивача про відсутність заборгованості по орендній платі за спірним договору, колегія суддів відзначає таке.

Як вбачається з довідки, наданої ТзОВ "Грантіний кар"єр" вих. № 07/06-2017 р. від 07.06.2017 р., станом на 06.06.2017 р. у позивача відсутня будь -яка заборгованість з податків і зборів та інших доходів бюджету,що контролюється ( а.с.231, т.1).

Разом з тим, судова колегія апеляційної інстанції відзначає, що продовження користування орендованою земельною ділянкою позивачем та його повідомлення про намір реалізувати право на поновлення договору оренди, а також сплата орендних платежів за користування спірною земельною ділянкою після закінчення дії спірного договору оренди, про що зазначає позивач, не можна розцінювати ,як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

Таким чином, у позивача відсутнє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки останнім не дотримано процедури такого поновлення, встановленої ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

З огляду на вище наведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню,а відтак,висновок суду першої інстанції про задоволення позову є помилковим .

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує щодо покликань апелянта на те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору у зв'язку із відсутністю нормативно-грошової оцінки землі, з якої визначається орендна плата.

Так, з 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011р., у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, не може розглядатися як зміна істотних умов договору.

Щодо покликань апелянта про відсутність у позивача спеціального дозволу на право користування надрами, колегія суддів зауважує таке.

Так, на виконання ухвали суду від 13.06.2017р., ТОВ «Гранітний кар'єр» надав суду документи та пояснення, що стосуються спеціального дозволу на користування надрами.

Зокрема, ТзОВ «Гранітний кар'єр» вказує, що 12.05.2003р. було видано спеціальний дозвіл на користування надрами №2990, для видобування граніт-порфірів, придатних для виробництва щебню будівельного та каменю бутового родовища - Жеревське (Житомирська область Лугинський район). Термін дії спеціального дозволу 10 років.

Разом з тим, як зазначає позивач, на день розгляду справи у ТзОВ «Гранітний кар'єр» відсутній спеціальний дозволу на користування надрами ( а.с.2-3 т.2).

З даного приводу колегія суддів відзначає , що отримання спеціального дозволу на користування надрами не є предметом розгляду даної справи, а тому в цій частині доводи апелянта є передчасними та не приймаються до уваги.

В решті, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими та вмотивованими , узгоджуються з діючими нормами чинного законодавства України.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення. Згідно п.п.1,4 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом в сукупності обставини, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2016 року у справі № 906/652/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України, з стягненням з ТзОВ "Гранітний кар"єр" на користь Прокуратури Житомирської області судовий збір в розмірі 3 031 грн.60 коп., за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,п.п.1,4 ст.104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації задовольнити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 19.09.2016р.у справі № 906/652/16 скасувати.

Прийняти нове,яким в позові відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранітний кар'єр" (11312, Житомирська область, Лугинський район, с. Жеревці, ід. код 31674864) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера , 11, ідентифікаційний код 02909950, р/р 35215069011049, МФО 820172, банк - Державна казначейська служба України, м.Київ - 3 031грн. 60коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. На виконання постанови господарському суду Житомирської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Гудак А.В.