Ухвала

від 19.09.2017 по справі 7/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

19.09.2017р. Справа №7/294

за скаргою : №04/1134 від 04.07.2017р. Державного підприємства Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №7/294:

за позовом: Державного підприємства Регіональні електричні мережі , м.Вишгород в особі Донецької філії, м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства Дзержинськвугілля , м.Дзержинськ

про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 62275725,86 грн, за реактивну електроенергію - 90210,23 грн, за перевищення договірної величини електричної потужності - 636539, 68 грн

за участю органу виконання судового рішення: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від скаржника (позивача, стягувача): ОСОБА_1 - за дов.

від боржника (відповідача): не з'явився

від органу виконання судового рішення: ОСОБА_2 - заст. нач. від.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. по справі №7/294 за позовом Державного підприємства Регіональні електричні мережі , м.Вишгород в особі Донецької філії, м.Донецьк до Державного підприємства Дзержинськвугілля , м.Дзержинськ позовні вимоги про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 62 275725,86 грн, за реактивну електроенергію - 90210,23 грн, за перевищення договірної величини електричної потужності - 636539,68 грн задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за активну електроенергію - 62275725,86 грн, за реактивну електроенергію - 90210,23 грн, за перевищення договірної величини електричної потужності - 636539,68 грн, державне мито в сумі 25500 грн; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

21.02.2011р. на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області було видано відповідний наказ.

11.07.2017р. Державне підприємство Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії звернулось до господарського суду зі скаргою №04/1134 від 04.07.2017р. про:

- визнання постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №26024067 недійсною;

- зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 згідно з ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №26024067;

- зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 виконати вимоги ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств від 13.04.2017р. №2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №26024067.

В обґрунтування скарги Державне підприємство Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії зазначало, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу ґрунтувалось на неможливості зупинення виконавчого провадження та відсутності підстав для примусової реалізації майна боржника з огляду на приписи Законів України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств , Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , Закону України Про виконавче провадження . Проте, на думку заявника, державним виконавцем не було належним чином досліджено питання відсутності у боржника майна, яке не забезпечує ведення його виробничої діяльності, що виключає можливість застосування норм відповідних нормативно-правових актів та повернення виконавчого документа стягувачу.

Заявник у судове засідання 19.09.2017р. з'явився, вимоги скарги підтримав.

Боржник у судові засідання 17.08.2017р., 19.09.2017р. не з'явився, у поясненнях №1-14/1507 від 09.08.2017р. проти вимог, які викладені у скарзі, заперечив та зазначив, що ст.34 Закону України Про виконавче провадження регламентує вичерпний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дій, внаслідок чого державним виконавцем було правомірно винесено постанову від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №26024067 до внесення змін до Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з набранням чинності Законом України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств . У вказаних поясненнях, Державне підприємство Торецьквугілля розгляд скарги просило здійснити за відсутності власного представника.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у запереченнях №7/294 від 18.09.2017р., які підтримані представником відділу у судовому засіданні 19.09.2017р., просив відмовити у задоволенні скарги з посиланням на те, що на виконання приписів Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств зупиняються виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств. В той же час, нормами Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, виконавчий документ повертається стягувачу на підставі пункту 9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга №04/1134 від 04.07.2017р. Державного підприємства Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне:

З наданих Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копій матеріалів виконавчого провадження №26024067 вбачається, що державним виконавцем 18.04.2011р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 25.04.2014р. приєднано виконавче провадження №26024067 до зведеного виконавчого провадження №43100230 на підставі ст.33 Закону України Про виконавче провадження .

Виконавче провадження №26024067 неодноразово зупинялось та поновлялось.

Водночас, згідно з постановою від 26.05.2017р. державним виконавцем наказ суду №7/294 від 21.02.2011р. було повернуто стягувачу на підставі пункту п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

В силу норм ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов?язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.2 ст.2 вказаного нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України доручено забезпечити у місячний строк із дня набрання чинності цим Законом приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Закон України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств набрав чинності з 24.05.2017р. При цьому, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням №26024067 була винесена 26.05.2017р. Таким чином, державний виконавець виніс постанову до закінчення місячного терміну, який відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств надано Міністерству юстиції України для того, щоб привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, тобто, не чекаючи внесення змін у нормативно-правові акти, якими виконавець повинен керуватися у своїй діяльності.

Зі змісту постанови вбачається, що державний виконавець при винесені постанови від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу керувався саме п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Пунктом 9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Статтею 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі ст.2 вказаного нормативно-правового акту для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження обє?ктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв?язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов?язань боржника з перерахування фондам загальнообов?язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування.

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа, державний виконавець в постанові від 26.05.2017р. дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження №26024067 згідно з вимогами ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств з огляду на те, що ст.34 Закону України Про виконавче провадження не передбачено підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, натомість на примусову реалізацію майна боржника по справі встановлено мараторій Законом України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна .

Проте, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

В п.9 Інформаційного листа №01-06/131/16 від 28.01.2016. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов?язаних із застосуванням господарськими судами Закону України Про виконавче провадження роз?яснено щодо необхідності у разі прийняття рішення про повернення виконавчого документа обстеження державним виконавцем майна боржника за місцем його знаходження на предмет використання майна у виробничій діяльності та складення за результатами такого обстеження акту.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд встановив, що докази на підтвердження викладених в оскаржуваній постанові доводів, у виконавчому провадженні відсутні. Державний виконавець не провів належних виконавчих дій по розшуку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, акту з цього приводу не складав. Докази про вчинення виконавчих дій з приводу з?ясування існування власних грошових коштів на банківських рахунках боржника також в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

За приписами ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України.

Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини регулює відносини, що виникають у зв?язку з обов?язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Статтею 17 вказаного закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі Півень проти України вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов?язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п.35 рішення).

Крім того, ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств містить пряму норму щодо обов?язкового зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень стосовно державних вугледобувних підприємств, яка державним виконавцем наразі була безпідставно проігнорована.

У зв?язку з викладеним, з метою відновлення законних прав стягувача постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.05.2017р. підлягає визнанню недійсною.

З приводу заявлених стягувачем вимог у скарзі в частині зобов?язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №26024067 та виконати вимоги ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств від 13.04.2017р. №2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №26024067, суд виходить з наступного.

За змістом п.9.13 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відтак, з огляду на зазначене, господарський суд не наділений повноваженнями по вчиненню дій, які в силу Закону України Про виконавче провадження можуть і повинні вчинятись державним виконавцем або, в окремих випадках, визначених даним законом, - іншими органами.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відтак, вказаний нормативно-правовий акт містить імперативну норму, яка регламентує дії державного виконавця та встановлює спеціальні строки для вчинення органом виконання судового рішення відповідних процесуальних дій у разі визнання судом недійсною постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що визнання недійсною постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, яка була прийнята з порушенням приписів чинного законодавства, є ефективним та достатнім способом захисту порушених прав стягувача на теперішній час та сприяє відновленню його порушених прав, створює належні підстави державному виконавцю для самостійного усунення виявлених судом порушень та приведення на виконання вимог закону, вчинених виконавчих дій у відповідність.

За таких обставин, в задоволенні інших вимог скарги слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково скаргу №04/1134 від 04.07.2017р. Державного підприємства Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії про:

- визнання постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №26024067 недійсною;

- зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 згідно з ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №26024067;

- зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 виконати вимоги ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств від 13.04.2017р. №2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №26024067.

Визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №26024067.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття та згідно зі ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою на всій території України.

Суддя Ю.О.Паляниця