Постанова

від 21.09.2017 по справі 808/1893/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року о 12 год. 34 хв.Справа № 808/1893/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.07.2017)

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №231/08-01-10-04 від 27.02.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Кейсінг Максімус

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Кейсінг Максімус (далі - позивач, ТОВ ТК Кейсінг Максімус ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.02.2017 №0001551407.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ ТК Кейсінг Максімус з ТОВ Сільвір , оскільки за результатом таких операцій у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Сільвір . Вказує, що вчинені господарські операції спричинили рух активів, зміну зобов'язань позивача та відповідають змісту укладених правочинів. Вважає, що висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами ґрунтується виключно на припущеннях та висновках щодо діяльності контрагентів позивача, а не самого позивача, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з ТОВ Сільвір , проте, вказані документи не були враховані при прийнятті рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного отримання ТОВ Електроресурс товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Сільвір . Такі висновки зумовлені наявною податковою інформацією щодо сумнівності зазначених платників, відповідно до якої аналіз господарської діяльності свідчить про неможливість здійснення контрагентом господарських операцій. Крім того, відповідач додатково вказав на те, що контролюючим органом не встановлено отримання ТОВ Сільвір товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані позивачу. Вказує на те, що до перевірки також не було надано документи на підтвердження якості придбаної продукції та документів на підтвердження транспортування товару від ТОВ Едельвейс Україна та ТОВ Сільвір .

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових запереченнях проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ ТК Кейсінг Максімус зареєстроване 03.07.2013 Запорізьким міським управлінням юстиції, на момент виникнення спірних правовідносин перебуває на податковому обліку в Вільнянській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.03.2013 №200111078.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Сільвір (код ЄДРПОУ 40110414) за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, за результатами якої складено акт №14/08-08-14-00/38783704 від 09.12.2016 (далі - акт перевірки №14).

Не погодившись з висновками акту перевірки №14, позивач подав письмові заперечення до ГУ ДФС у Запорізькій області. За результатами розгляду заперечень позивача контролюючим органом прийнято рішення про проведення позапланової перевірки ТОВ ТК Кейсінг Максімус з питань викладених в письмових запереченнях.

В період з 03.02.2017 по 09.02.2017 контролюючим органо проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТК Кейсінг Максімус з питань, що викладені у запереченнях №10 від 20.01.2017 (вх.№221/10 від 20.01.2017) на акт перевірки від 09.12.2016 №14/08-08-1400/38783704 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансового-господарських операцій з ТОВ Сільвір , за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, за результатами якої складено акт №41/08-01-14-07/38783704.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення ТОВ ТК Кейсінг Максімус :

п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 434223,00 грн.;

ст.185, ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкових зобов'язань на суму 484842,00 грн.

21 лютого 2017 року, на підставі висновків актів перевірок від 09.12.2016 №14/08-08-1400/38783704 та від 16.02.2017 №41/08-01-14-07/38783704, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001551407, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання для цілей V Податкового кодексу України на суму 484842,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 434223,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням ДФС про результати розгляду скарги, податкове повідомлення - рішення №0001551407 від 21.02.2017 залишено без змін, а скаргу ТОВ ТК Кейсінг Максімус - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0001551407 від 21.02.2017 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків, які базуються на твердженні контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Сільвір .

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30 грудня 2015 року між позивачем та ТОВ Сільвір укладено договір №1/12/2015 на поставку товару, відповідно до п.1.1 якого постачальник - ТОВ Сільвір зобов'язаний поставити, а покупець - ТОВ ТК Кейсінг Максімус прийняти та оплатити товар, який виробляє постачальник, на умовах, передбачених даним договором (а.с.69, т.1).

Відповідно до пункту 2.1 Договору найменування, кількість та асортимент продукції, що поставляється за цим договором, визначається в товарній накладній, складеної на підставі заявки покупця (в письмовому або усному вигляді) на кожну окрему партію продукції. Накладні є невід'ємною частиною цього Договору.

Також, судом встановлено, що 08 січня 2016 року між позивачем та ТОВ Сільвір укладено додаткову угоду №1 до договору на поставку товару №1/12/2015 від 30.12.2015, яким внесено зміни щодо реквізитів ТОВ Сільвір (а.с.70, т.1).

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору ТОВ ТК Кейсінг Максімус у ТОВ Сільвір придбавало у квітні 2016 року шпагат, черева баранячі, черева свинячі різних видів, що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с.147-166, т.3).

На підтвердження здійснення оплати за придбаний товар до матеріалів справи надано виписки по рахунку в банку (а.с.134-146, т.3).

Також, на підтвердження об'єктивної можливості здійснювати господарські операції пов'язані з придбанням та подальшою реалізацією продуктів черев баранячих та свинячих, до матеріалів справи надано договори оренди обладнання, відповідно до яких ТОВ ТК Кейсінг Максімус було орендовано у ТОВ Форте 13 морозильні камери, рефрижераторний контейнер, та інше устаткування необхідне для зберігання придбаного товару (а.с.154-183, 197-202, т.1).

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що ТОВ ТК Кейсінг Максімус товар, який був придбаний у ТОВ Сільвір , в подальшому було реалізовано власним покупцям, зокрема ПП Таврія Плюс , ТОВ Дівія Трейд , ТОВ Торговий дім Аванта , ТОВ ПАККО Холдинг , ТОВ Агро-Р , ПрАТ Фірма Бакалія , ТОВ Континіум-Трейд , ТОВ Українські торгівельні мережі , та іншим, що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с.62-113, 167-248, т.3, том 4, а.с.1-174, т.5).

Також, в ході судового розгляду справи було встановлено, що 06 січня 2016 року між ТОВ Сільвір та ТОВ Торговий дім Едельвейс було укладено договір №6/01/2016 ПС, відповідно до пункту 1.1 якого - у порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовник - ТОВ Сільвір доручає виконавцеві - ТОВ Торговий дім Едельвейс , в виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини, упакувати та передати замовникові готову продукцію - череву. Замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію й оплатити вартість виконаних робіт (а.с.190-196, т.1).

На підтвердження виконання господарських операції з надання на переробку давальницької сировини - череви, до матеріалів справи надано акти надання послуг з переробки, звіти про продукцію, що вироблена з сировини замовника (а.с.94-127, 203-249, т.1).

Транспортування товару від ТОВ Сільвір та ТОВ Торговий дім Едельвейс підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (а.с.72-93, т.1).

Також, на підтвердження відповідності продукції, яка виготовлялась ТОВ Торговий дім Едельвейс з сировини наданої ТОВ Сільвір , діючим стандартам до матеріалів справи надано експертні висновки та декларації виробника, які свідчать про якість продукції (а.с.96-104, т.1).

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що документи щодо відповідності продукції повинні були бути складені ТОВ Сільвір , оскільки як встановлено з матеріалів справи виробником продукції було ТОВ Торговий дім Едельвейс , який і несе відповідальність за якість виготовленої продукції.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Сільвір у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Сільвір .

Також, суд вважає безпідставними посилання контролюючого органу в акті перевірки на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару від ТОВ Сільвір до ТОВ Торговий дім Едельвейс , оскільки позивач не був учасником таких взаємовідносин, а тому не зобов'язаний зберігати та надавати контролюючому органу первинні документи щодо взаємовідносин між іншими суб'єктами господарювання.

Стосовно посилань відповідача на не підтвердження придбання товарів по ланцюгу постачання, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Суд зазначає, що сама по собі несплата або неналежне декларування податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на право покупця сформувати податковий кредит з урахуванням сум податку на додану вартість по таким операціям.

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ Сільвір не дійсними.

Суд зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, суд не приймає посилання відповідача на те, що ТОВ ТК Кейсінг Максімус , ТОВ Форте 13 та ТОВ Едельвейс Україна є пов'язаними суб'єктами господарювання, оскільки чинне законодавство України не забороняє одній і тій самій особі бути засновником декількох підприємств, як і не забороняє таким підприємствам укладати господарські операції між собою.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Сільвір з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ ТК Кейсінг Максімус в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.02.2017 №0001551407.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Кейсінг Максімус (код ЄДРПОУ 38783704) судовий збір в розмірі 13785,98 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 98 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39396146).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко