Постанова

від 21.12.2017 по справі 808/1893/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 рокусправа № 808/1893/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Чередниченка В.Є.

судді: Іванова С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (суддя Лазаренко М.С., м. Запоріжжя) у справі №808/1893/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Кейсінг Максімус до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Кейсінг Максімус 26 червня 2017 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001551407 від 21.02.2017 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Сільвір викладені у акті №41/08-01-14-07/38783704 від 16.02.2017 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржене рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про безпідставне неврахування судом першої інстанції висновків відповідача викладених в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Сільвер .

Звертає увагу суду на те, що ТОВ Сілвір не здійснював позивачу до березня 2016 року поставку черевів свинячих, та він не є виробником цього товару. На вказаних підприємствах відсутні місця зберігання товару. Позивач має змогу придбавати товар у іншій особи. До перевірки не надано документів транспортування товару.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Сільвір (код ЄДРПОУ 40110414) за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, за результатами якої складено акт №14/08-08-14-00/38783704 від 09.12.2016 (далі - акт перевірки №14).

Не погодившись з висновками акта перевірки №14, позивач подав письмові заперечення до ГУ ДФС у Запорізькій області. За результатами розгляду яких прийнято рішення про проведення позапланової перевірки позивача з питань викладених в письмових запереченнях.

В період з 03.02.2017 по 09.02.2017 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань викладених у запереченнях №10 від 20.01.2017 (вх.№221/10 від 20.01.2017) на акт перевірки від 09.12.2016 №14/08-08-1400/38783704 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансового-господарських операцій з ТОВ Сільвір , за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, за результатами якої складено акт №41/08-01-14-07/38783704 від 16.02.2017 року.

Відповідно до висновків акта перевірки встановлено порушення ТОВ ТК Кейсінг Максімус :

п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 434223,00 грн.;

ст.185, ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкових зобов'язань на суму 484842,00 грн.

Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ Сільвір не мають реального характеру.

На підставі висновків, викладених в зазначених актах відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2017 року №0001551407, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання для цілей V Податкового кодексу України на суму 484842,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 434223,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав договір поставки товару №1/12/2015 від 30 грудня 2015 року з ТОВ Сільвір №1/12/2015 та 08.01.2016 року додаткову угоду №1 до нього (т.1 а.с.69,70).

За умовами вказаного договору, позивач придбав у ТОВ Сільвір у квітні 2016 року шпагат, черева баранячі, черева свинячі різних видів.

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні реальність вчинення зазначеної господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- видатковими накладними, які підтверджують факт передачі та отримання товару; банківськими виписками, які підтверджують факт оплати (т.3 а.с.147-166; т. 3 а.с. 134-146).

Крім того, обставини здійснення позивачем господарської діяльності підтверджуються також інші документами, що містяться в матеріалах справи, а саме договорами оренди обладнання, відповідно до яких ТОВ ТК Кейсінг Максімус було орендовано у ТОВ Форте 13 морозильні камери, рефрижераторний контейнер, та інше устаткування необхідне для зберігання придбаного товару (т. 1 а.с.154-183, 197-202).

Водночас, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем товар придбаний у ТОВ Сільвір , в подальшому було реалізовано власним покупцям, зокрема ПП Таврія Плюс , ТОВ Дівія Трейд , ТОВ Торговий дім Аванта , ТОВ ПАККО Холдинг , ТОВ Агро-Р , ПрАТ Фірма Бакалія , ТОВ Континіум-Трейд , ТОВ Українські торгівельні мережі , та іншим, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (т.3 а.с.62-113, 167-248, том 4, т.5 а.с.1-174).

Крім цього, судом першої інстанції вірно встановлено, що 06 січня 2016 року між ТОВ Сільвір та ТОВ Торговий дім Едельвейс було укладено договір №6/01/2016 ПС, відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник ТОВ Сільвір доручає виконавцеві - ТОВ Торговий дім Едельвейс , а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини, упакувати та передати замовникові готову продукцію череву. Замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію й оплатити вартість виконаних робіт (т.1 а.с.190-196).

Реальність виконання зазначеної господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, що вироблена з сировини замовника (т.1 а.с.94-127, 203-249) товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.72-93).

Відповідність продукції, яка виготовлялась ТОВ Торговий дім Едельвейс з сировини наданої ТОВ Сільвір , діючим стандартам підтверджується експертними висновками та декларацією виробника, які свідчать про якість продукції (т.1 а.с.96-104).

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що документи щодо відповідності продукції повинні були бути складені не ТОВ Сільвір , а ТОВ Торговий дім Едельвейс , оскільки виробником продукції було саме це підприємство, яке і несе відповідальність за якість виготовленої продукції.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Сілвір , за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Також суд першої інстанції вирішуючи спірні відносини вірно зазначив про безпідставність доводів відповідача щодо необґрунтованого ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару від ТОВ Сільвір до ТОВ Торговий дім Едельвейс , враховуючи те, що позивач не був учасником таких взаємовідносин, а тому не зобов'язаний зберігати та надавати контролюючому органу первинні документи щодо взаємовідносин між іншими суб'єктами господарювання.

Щодо не підтвердження придбання товарів по ланцюгу постачання, суд першої інстанції вірно зазначив, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Сама по собі несплата або неналежне декларування податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на право покупця сформувати податковий кредит з урахуванням сум податку на додану вартість по таким операціям.

Згідно з рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України та від 22.01.2009 Булвес АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги які є аналогічними тим, що викладені в запереченнях на позов та мотивована оцінка яким вже була надана судом першої інстанції, їх не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі №808/1893/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2017 року.

Головуючий суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко