Постанова

від 26.09.2017 по справі 813/1974/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року                                                                        справа № 813/1974/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                                            Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань                               ОСОБА_1

з участю представників

від позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від відповідача – ОСОБА_4,                                                             

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Гал-ЕКСПОТОРГ» до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Гал-ЕКСПОТОРГ» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2017 року за №0000691406.

          Позивач в позовній заяві стверджує, що недоречними є посилання контролюючого органу в акті перевірки на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 25.08.2016 року у справі №464/6184/16-к в якому встановлена вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, оскільки жодного зв’язку з діяльністю ПП «Аква-Медікум» судом встановлено не було. Також, продовжує позивач, відсутність товарно-транспортної накладної не може бути підставою для зміни податкових зобов’язань ТзОВ «ТзОВ «Гал-ЕКСПОТОРГ». Товарно-транспортна накладна не є обов’язковим документом з наявністю якого Податковий кодекс України пов’язує право платника податків на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Окрім того, придбаний товар (піддони) використовувались в господарській діяльності для зберігання та переміщення солі, соди, сірників, що відповідає основним видам діяльності товариства.

          Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених міркувань, просять позов задовольнити.

          Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 25.08.2016 року у справі №464/6184/16-к ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, засновника, директора та головного бухгалтера ТзОВ « 100 Років Гарантії», який одночасно є засновником, директором та головним бухгалтером ПП «Аква-Медікум» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, тобто фіктивному підприємництві ТзОВ « 100 Років Гарантії». Допитаний як свідок ОСОБА_5 повідомив, що в період 2015-2016 роки підписував, посвідчував печаткою первинні документи ПП «Аква-Медікум» про проведення фінансово-господарських відносин з контрагентам, які не мали реального характеру, за що отримував грошову винагороду. Крім цього, продовжує відповідач, до перевірки не було надано належним чином оформлених первинних документів щодо підтвердження фактичного отримання товарів від ПП «Аква-Медікум», а саме: документів, які підтверджують факт транспортування, відображають час, місце отримання товарів, осіб, які брали безпосередню участь у виконанні, здійсненні вищевказаних господарських операцій.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

          За результатом позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Гал-ЕКСПОТОРГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Аква-Медікум» за період з 01.01.2014 року по 31.08.2016 року, Галицькою ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області було складено акт від 20.12.2016 року за №4875/13-04-14-01/36312739, а Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2017 року за №0000691406, яким платнику податків зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2015 року на загальну суму 10500 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 т.198, п.201.1, п.201.2, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 10500 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, перевіряючими встановлено, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 25.08.2016 року у справі №464/6184/16-к засуджено ОСОБА_5 та визнано його винуватим за ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво). Крім того, згідно даних інформаційних ресурсів органів ДФС України встановлено, що ПП «Аква-Медікум» подано до органу фіскальної служби останній звіт з податку на додану вартість за червень 2016 року.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ПП «Аква-Медікум».

Між ТзОВ «Гал-Експоторг» (покупець) та ПП «Аква-Медікум» (постачальник) 20. 10.2015 року було укладено договір поставки за №20/10/2015, відповідно до умов якого постачальник поставляє протягом дії цього договору, а покупець приймає і оплачує на умовах цього договору товару за цінами, кількістю та в асортименті, наведених накладних у постачальника, які підписуються повноважними представниками сторін та є невід’ємними частинами цього року.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведеного договору надано заявку-специфікацію №1 від 20.10.2015 року, видаткову накладну від 21.10.2015 року за №48 на суму 63000 грн. 00 коп., в тому числі 10500 грн. 00 коп., податкову накладну від 21.10.2015 року за №11, платіжне доручення від 21.10.2015 року за №884 на суму 63000 грн. 00 коп., банківські виписки.

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано акти на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Крім того, в матеріалах справи наявний Витяг з реєстру платників податку на додану вартість з якого вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Що стосується вироку від 25.08.2016 року, за яким ОСОБА_5 (засновника, директора, головного бухгалтера) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, за придбання суб‘єкта господарювання з метою прикриття незаконної діяльності та його використання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, то суд, вважає, що в ньому надавалась оцінка діяльності згаданої посадової особи як керівника ТзОВ « 100 років гарантії», а не контрагента позивача.

Щодо заяви ОСОБА_5 від 05.07.2016 року, у якій він заперечує реальність господарських операцій з позивачем, то слід зазначити таке.

У відповідності до положень п.8 ч.2 ст.2 КАС України одним із критеріїв правомірності рішення суб’єкта владних управлінських функцій є те, що воно має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03 §70).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов’язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов’язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Оскільки контролюючим органом не надано жодних доказів в підтвердження прямої участі позивача у зловживаннях, пов’язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на його обізнаність про таке порушення, суд вважає, що у спірних правовідносинах порушено справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

В даному контексті слід наголосити і на тому, що джерела доказів, з якими відповідач пов‘язує «нереальність» господарських операцій, з‘явились лише після вчинення таких операції.

У продовження викладеного, також слід зазначити і про те, що, у відповідності до п.58.4 ст.58 ПК України, забезпечено порядок відшкодування шкоди спричиненої державі у зв‘язку з несплатою податків після прийняття вироку у кримінальній справі.

Такий порядок вказує на те, що державою визначено механізми захисту загальних інтересів, які полягають у підтримання фінансової стабільності системи оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, покладання такого обов‘язку саме на позивача у спірних правовідносинах, з урахуванням відсутності доказів в підтвердження його участі у зловживаннях, буде порушувати принцип індивідуалізації відповідальності та покладати на нього надзвичайні обтяження.

Враховуючи те, що позивачем своєчасно та в повній мірі виконано свої обов‘язки з декларування податку на додану вартість, неможливості зі своєї сторони забезпечити дотримання постачальником своїх обов‘язків щодо декларування податку на додану вартість і той факт, що платник податків (позивач) не знав та не міг знати про недобросовісність своїх контрагентів, суд вважає, що товариство не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов‘язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і як наслідок повторно сплачувати згаданий податок.

З урахуванням викладеного та положень ст.244-2 КАС України, суд вважає за доцільне відступити від правової позиції викладеної, в тому числі, у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 року у справі за №826/11082/14.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення, яким платнику податків зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2015 року на загальну суму 10500 грн. 00 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

При цьому, суд, у відповідності до положень ст.162 КАС України, вважає за необхідне у резолютивній частині постанови зазначити про протиправність спірного акта індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Головним управлінням ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 01.02.2017 року за №0000691406.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-ЕКСПОТОРГ» (код ЄДРПОУ 36312739), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Дзиндри, 1а/9, 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 вересня 2017 року.

           Суддя В.Я.Мартинюк