Постанова

від 27.02.2018 по справі 813/1974/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №813/1974/17

адміністративне провадження №К/9901/1391/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (судді: Попко Я.С. (головуючий), Хобор Р.Б., Сеник Р.П.) у справі № 813/1974/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-ЕКСПОТОРГ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гал-ЕКСПОТОРГ" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2017 №0000691406, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) за жовтень 2015 року на суму 10 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 25.08.2016 у справі №464/6184/16-к та відсутність товарно-транспортної накладної є недоречними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що позивачем правильно сформовано податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

Касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області обґрунтована невідповідністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, оскільки правочин між позивачем та ПП Аква - Медікум не спричинив настання реальних правових наслідків, що підтверджується вироком Сихівського районного суду м.Львова від 25.08.2016 у справі №464/6184/16-к, яким гр. ОСОБА_4 засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ 100 Років Гарантії , який одночасно є засновником, директором та головним бухгалтером ПП Аква-Медікум , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та поясненнями вказаної особи, що він підписував та посвідчував печаткою первинні документи ПП Аква-Медікум про проведення фінансово - господарських операцій, які не мали реального характеру, за грошову винагороду.

Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про реальність здійснення господарських операцій з контрагентом та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Гал-ЕКСПОТОРГ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП Аква-Медікум за період з 01.01.2014 по 31.08.2016, за результатами якої складено акт від 20.12.2016 №4875/13-04-14-01/36312739 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

За результатами вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 201.1, п. 201.2, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення суми ПДВ за жовтень 2015 року на суму 10 500,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції в межах договору поставки, укладеного з контрагентом ПП Аква-Медікум , не спричинили настання реальних правових наслідків. Як на підставу таких висновків відповідач посилається на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 25.08.2016 у справі №464/6184/16-к, яким гр. ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а також на відсутність товарно - транспортної накладної за спірними господарськими правовідносинами.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання господарських операцій з придбання товарно - матеріальних цінностей (піддони) у межах договору поставки укладеного з контрагентом ПП Аква-Медікум , які відповідають дійсному економічному змісту, відображеному в укладеному позивачем договорі, пов'язані з господарською діяльністю Товариства (безпосереднє використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача) та призвели до фактичного руху його активів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів: договір, заявка - специфікація, видаткова накладна, податкова накладна, платіжне доручення, банківські виписки, акти на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Також судами враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Також колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги вирок Сихівського районного суду м.Львова від 25.08.2016 у справі №464/6184/16-к, на який контролюючий орган посилається, як на підставу нереальності господарських правовідносин з ПП Аква-Медікум , оскільки вказаним вироком гр. ОСОБА_4, визнано винуватим у вчинені злочину передбаченого за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) відносно ТОВ 100 років гарантії , натомість оцінка діяльності гр. ОСОБА_4 як керівника ПП Аква-Медікум у згаданому вироку не надавалась.

Безпідставними є і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно - транспортної накладної за спірною господарською операцією, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Пояснення гр. ОСОБА_4, які наявні в матеріалах справи у вигляді ксерокопій заяви вказаної особи на ім'я начальника ГУ ДФС у Львівській області та першого заступника начальника ГУ ДФС у Тернопільській області та на які посилається контролюючий орган, зокрема і в касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі не відповідають критеріям належності та допустимості у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи вказане колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги відповідача щодо відсутності реальних правових наслідків господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки такі фактично відбулись у межах господарської діяльності платника податку, пов'язані з рухом його активів (придбано товар), що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 44, 198 Податкового кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 813/1974/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду