Ухвала

від 21.09.2017 по справі 461/180/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/5875/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - МакарикаВ.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Центр розвитку нерухомості та Виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2017 року у адміністративній справі №461/180/15-а за позовом ОСОБА_1,Львівської обласної організації Національної спілки художників України до Департаменту містобудування Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи - Львівська регіональна філія Центру Державного земельного кадастру, Кабінет Міністрів України, Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю Центр розвитку нерухомості про визнання протиправними дій, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2015 року позивачі - ОСОБА_1, Львівська обласна організація Національної спілки художників України звернулися в суд з позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи - Львівська регіональна філія Центру Державного земельного кадастру, Кабінет Міністрів України, Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю Центр розвитку нерухомості в якому просили визнати протиправними дії Львівської міської ради щодо реєстрації та видачі державного акту серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 року на право власності на земельну ділянку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові. Скасувати державний акт серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 року на право власності на земельну ділянку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо підпису та видачі державного акту серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 року на право власності на земельну ділянку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові.

Визнано протиправною реєстрацію державного акту серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 року на право власності на земельну ділянку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові.

Скасовано реєстрацію державного акту серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 року на право власності на земельну ділянку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові.

Визнано недійсним та скасовано Державний акт серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 року на право власності на земельну ділянку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку проведену на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 6724732 від 12.10.2013 року.

Стягнуто з місцевого бюджету м. Львова на користь ОСОБА_1, Львівської обласної організації Національної спілки художників України 2633,08 гривень сплаченого судового збору.

Не погодившись з судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Центр розвитку нерухомості та Виконавчий комітет Львівської міської ради оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав, викладених у апеляційних скаргах.

Представники третіх осіб - Львівської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, Кабінет Міністрів України, Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги слід задовольнити частково, виходячи з наступних мотивів.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що товариство з обмеженою відповідальністю Центр розвитку нерухомості є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 422460 виданого 04.04.2005 року.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 422460 виданий 04.04.2005 року, зареєстрований та виданий на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.03.2005 року ВОА № 719460. Даний договір купівлі-продажу було укладено між ВАТ Львівнафтопродукт (продавець) та ТзОВ Центр розвитку нерухомості (покупець).

ВАТ Львівнафтопродукт придбало земельну ділянку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові на підставі договору купівлі-продажу укладеного 29.08.2001 року із Львівською міською радою та отримало відповідно Державний акт на право власності на землю датований 15.10.2001 року.

Із договору купівлі-продажу укладеного 29.08.2001 року видно, що продавець - Львівська міська рада, відчужувала земельну ділянку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові на підставі ухвали Львівської міської ради 11-ї сесії 3-го скликання від 23.11.2000 року №831 Про надання дозволу ВАТ Львівнафтопродукт на складання проекту відведення земельної ділянки та надання в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові та на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради віл 03.08.2001 року № 386 Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові .

Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.08.2001 року № 386 було прийнято на основі, зокрема, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 157 від 06.04.2001 року Про затвердження проекту відведення та надання у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки ВАТ Львівнафтопродукт для будівництва адміністративно-торгового центру на пл. Міцкевича, 9 .

Станом на день розгляду справи в суді першої інстанції, постановою Галицького районного суду м. Львова від 09.09.2011 року у справі № 2а-267/2011 р визнано недійсною та скасовано ухвалу Львівської міської ради 11-ї сесії 3-го скликання від 23.11.2000 року №831 Про надання дозволу ВАТ Львівнафтопродукт на складання проекту відведення земельної ділянки та надання в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові . Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 02.06.2016 року у справі № 461/10997/14-а, що залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 року у справі 876/4238/16, визнано протиправним та скасовано Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.08.2001 року № 386 Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові в частині продажу земельної ділянки на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові ВАТ Львівнафтопродукт , виключивши з Додатку № 1 до Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.08.2001 року № 386 Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові пункт № 5, а також визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.04.2001 року № 157 Про затвердження проекту відведення та надання у довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки ВАТ Львівнафтопродукт для будівництва адміністративно-торгового центру на пл. Міцкевича, 9 .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав на те, що усі акти органу місцевого самоврядування, тобто правові підстави продажу земельної ділянки на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові у 2001 році, скасовано та визнано протиправними, при цьому суд посилається на норми ст. 203 та ст. 215 ЦК України, а також позицію, що викладена у постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 року у справі № 6-1428цс15.

Додатково як підстави до задоволення позовних вимог суд першої інстанції посилався на порушення порядку оформлення та видачі державного акту серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 року на право власності на земельну ділянку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вирішив, що між сторонами у справі виник саме публічно-правовий спір, який підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з думкою суду першої інстанції, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 цього Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною 2 цієї статті визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, при визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

На противагу цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність, майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Так, відповідно до частини першої та четвертої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У відповідності до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналізуючи суспільні відносини, які склалися між сторонами у справі колегія суддів зазначає про те, що у даній справі має місце спір стосовно права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 9, тобто виник спір про право цивільне. Це вбачається із аналізу конкретних правовідносин стосовно придбання земельної ділянки та реєстрації правовстановлюючих документів. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Центр розвитку нерухомості є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 422460 виданого 04.04.2005 року. Даний державний акт було видано на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.03.2005 року ВОА № 719460, укладеного між ВАТ Львівнафтопродукт (продавець) та ТзОВ Центр розвитку нерухомості (покупець). Тобто відповідні суспільні відносини випливають із договору, в якому позивачі стороною не були. Надалі на підставі відповідного договору було видано та зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку. Стосовно даних правовідносин колегія суддів зазначає, що суб'єктами таких відносин була особа, що звернулася із заявою про видачу державного акту (ТзОВ Центр розвитку нерухомості ), а також суб'єкти владних повноважень, що здійснювали державну реєстрацію та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку. У цьому випадку позивачі також не були учасниками відповідних правових відносин.

Також колегія суддів зазначає про те, що судом першої інстанції було, зокрема, задоволено позовну вимогу про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 6724732 від 12.10.2013 року. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідності до положень ст. ст. 2-6, 10, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , положень Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, а також наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб (діючих на момент виникнення відповідних правовідносин), державна реєстрація права власності на земельну ділянку, яка була здійснена на підставі вище зазначеного рішення проводилася державними реєстраторами реєстраційних служб управління юстиції (Реєстраційною служби Львівського міського управління юстиції) та Державної реєстраційної служби України.

Згідно частин першої та третьої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Суд першої інстанції, виявивши, що відповідач є неналежною стороною, повинен був вирішити питання про його заміну і лише тоді приймати рішення по суті.

Стаття 52 Кодексу адміністративного судочинства України не зобов'язує суд залучити іншого відповідача, проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою наведені вимоги процесуального закону та всупереч положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України не з'ясував в повній мірі усіх обставин щодо встановлення належного кола відповідачів у справі (їхніх правонаступників).

Тобто суд першої інстанції скасував державну реєстрацію права власності на земельну ділянку проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 6724732 від 12.10.2013 року, хоча жоден із відповідачів не був суб'єктом вчинення такої дії чи їхнім правонаступником.

Колегія суддів зазначає, що додатково на наявність спору саме про право цивільне у даній справі вказує і той факт, що при здійсненні державної реєстрації права власності на земельну ділянку проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 6724732 від 12.10.2013 року, позивачі не були учасниками відповідних правовідносин. Такими учасниками були ТОВ Центр розвитку нерухомості , а також Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції та Державна реєстраційна служба України. Звернення інших осіб за захистом до суду щодо даних правовідносин свідчить саме про наявність спору про речове право - право власності на земельну ділянку, тобто про право цивільне.

Стосовно доводів апелянта про те, що позивачами пропущено строк звернення до адміністративного суду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що наслідки пропуску строку звернення до суду, передбачені ч. 3 ст. 162 КАС України не можуть бути застосовані у даній справі, так як вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору дійшов помилкового висновку про те, що спір у даній справі є публічно правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 року у справі № 347/1834/13-а.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи в зв'язку з чим його слід скасувати та постановити нове рішення, яким провадження у справі закрити.

Керуючись ст. 195, ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1, 4 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 ст. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Центр розвитку нерухомості та Виконавчого комітету Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2017 року у адміністративній справі №461/180/15-а - скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

ОСОБА_2

Повний текст ухвали складений 26 вересня 2017 року.