Постанова

від 25.09.2017 по справі 809/750/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7918/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

з участю представника апелянта: ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ДП Торговий дім Росана ТОВ Росана на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 809/750/17 за адміністративним позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ДП Торговий дім Росана ТОВ Росана про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

15.05.2017 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства Торговий дім "Росана Товариства з обмеженою відповідальністю Росан-Агро про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 15 347,60 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте ним в 2015 році в розмірі 15 250,00 грн. та пеню нараховану за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 97,60 грн. .

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зокрема зазначає, що підприємством було вжито всіх передбачених законодавством заходів для працевлаштування інвалідів в 2016 році, що підтверджують, зокрема, листи адресовані органам центру зайнятості та відповіді останнього на них. Крім цього апелянт вказує, що судом не було повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи, а відтак вказані вище листи не були надані суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивач будучи повідомленим про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача та представника апелянта, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції Дочірнє підприємство Торговий дім Росана Товариства з обмеженою відповідальністю Росан-Агро є юридичною особою, яке здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

Як слідує з матеріалів справи ДП Торговий дім Росана ТзОВ Росан-Агро 16.02.2017 року подало позивачу звіт за № 10-048 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 8 осіб; з них жодна особа, якій встановлена інвалідність не працювала в фізичної особи-підприємця. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для відповідача складає 1 одиницю (особу). Фонд оплати праці штатних працівників становив 244 000,00 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 30 500,00 грн. .

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій та пені, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 8 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали в фізичної особи-підприємця (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 244 000,00 грн. в рік, середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 30 500,00 грн., відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за 2016 рік за 1 непрацевлаштованого інваліда становить 15 250,00 грн., а пеня, нарахована за несвоєчасну сплату адміністративного-господарських санкцій складає 97,60 грн. .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що відповідачем не вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів в 2016 році.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення враховуючи наступне.

Згідно частини 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 2 статті 19 вказаного вище Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Крім цього, відповідно до частини 9 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Також постановою Кабінету Міністрів України за № 70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Абзац 3 пункту 2 вказаного Порядку, передбачає обов'язок роботодавців подавати центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Судом першої інстанції встановлено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідача складав 1 штатний працівник за 2016 рік, яке зайняте інвалідом не було, та оскільки, відповідач не подавав до Івано-Франківського міського центру зайнятості інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що ДП Торговий дім Росана ТзОВ Росан-Агро не вжито всіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Разом з тим відповідачем до суду апеляційної інстанції надано копію листа № 18\02 від 18.02.2017 року адресованого Івано-Франківському відділенню соціального захисту інвалідів зі змісту якого слідує, що ДП Торговий дім Росана ТзОВ Росан-Агро ще 30.12.2015 року було подано Державної служби зайнятості інформацію про відкриту вакансію продавця продовольчих товарів для категорії інваліди. Окрім того впродовж 2016 року ДП Торговий дім Росана ТзОВ Росан-Агро направляло листи про внесення змін до відкритої вакансії в частині збільшення розміру заробітної плати та підтверджувало її актуальність. Проте відповідно до листів отриманих з центру зайнятості на обліку відсутні особи, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Зокрема наведена інформація підтверджується листами ДП Торговий дім Росана ТзОВ Росан-Агро адресованими Рогатинському районному центру зайнятості № 61/05 від 27.05.2016 року, № 107/09 від 23.09.2016 року, № 130/12 від 01.12.2016 року, № 01/01 від 11.01.2017 року та відповідями Рогатинського центру зайнятості від 24.03.2016 року № 339-05/13-16 та від 17.08.2016 року № 787-05/12-16.

Таким чином колегія суддів апеляційного суду вважає, що ДП Торговий дім Росана ТзОВ Росан-Агро своєчасно та в повному обсязі надало інформацію про наявність вакансії для працевлаштування інваліда на підприємстві, відтак вжило усіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.

З врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи через що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ДП Торговий дім Росана ТзОВ Росан-Агро задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 809/750/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 27.09.2017р.