Постанова

від 12.09.2017 по справі 927/561/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа№ 927/561/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Душин А.В. - за належним чином оформленою довіреністю ;

від відповідача: Ширай К.Л. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння Чернігівщини" та Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2017р.

у справі №927/561/17 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння Чернігівщини"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Насіння Чернігівщини"

про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння Чернігівщини" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача про приєднання, виготовлення та направлення позивачу проекту договору про приєднання; зобов'язання відповідача надати позивачу підписані примірники договору про приєднання у відповідності до заяви відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору оренди отримав у користування частину майнового комплексу (приміщення з обладнанням). Для можливості провадження виробничої діяльності на об'єкті у позивача виникла потреба у електроенергії в кількості 74.75 кВт. Позивач звернувся до відповідача із заявою про приєднання електроустановки, однак у встановлені строки відповідач заяву не розглянув, проект договору про приєднання не виготовив, позивачу не надавав, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом його порушеного права.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2017р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Приватне акціонерне товариство "Насіння Чернігівщини".

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2017р. у справі №927/561/17 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність ПАТ "Чернігівобленерго" щодо розгляду заяви позивача ТОВ "Торговий дім "Насіння Чернігівщини" про приєднання електроустановки певної потужності від 22.03.2017р. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Чернігівобленерго" на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння Чернігівщини" 1 600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з мотивами та висновками суду першої інстанції, ПАТ "Чернігівобленерго" подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю.

Апеляційна скарга умотивована тим, що при прийнятті судового рішення суд не з'ясував, яке суб'єктивне право чи інтерес підлягає захисту і чи відновлюється воно обраним позивачем способом захисту.

З апеляційною скаргою на прийняте судом рішення звернувся також і позивач у справі, який просив скасувати судове рішення у частині висновків, де суд відмовив позивачу у захисті.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В. судді: Смірнова Л.Г., Зубець Л.П.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017р., від 19.08.2017р. апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.09.2017р.

Третя особа до судового засідання, що відбулось 12.09.2017р., не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи є можливим.

Згідно статті 58 ГПК України, апеляційні скарги ТОВ "Торговий дім "Насіння Чернігівщини" та ПАТ "Чернігівобленерго" об'єднані в одне провадження, оскільки вони подані на один і той самий процесуальний документ в одній і тій же справі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Чернігівобленерго" підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Торговий дім "Насіння Чернігівщини" слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

01.03.2017р. між Приватним акціонерним товариством "Насіння Чернігівщини" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння Чернігівщини" (орендар) укладено договір оренди частини майнового комплексу (приміщення з обладнанням), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину майнового комплексу (приміщення з обладнанням) по вул. В. Дрозда, 3 в м. Чернігові, що зазначено у переліку (додаток №2 до даного договору), для використання з метою виконання тонкої та кінцевої очистки насіння, пакування, зберігання та розвантаження насіння.

Договір набуває чинності з 01.03.2017р. до 28.02.2018р. включно. Договір укладається строком на 1 рік з можливістю подальшої пролонгації і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір продовжує свою дію на кожний наступний аналогічний строк на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону письмово про своє бажання припинити дію договору (пункти 11, 11.6 договору оренди).

Згідно переліку приміщень та обладнання (додаток №2 до договору оренди частини майнового комплексу (приміщення з обладнанням) від 01.03.2017р.) та акту приймання-передачі до договору оренди частини майнового комплексу (приміщення з обладнанням) від 01.03.2017р. (додаток №3 до договору) в оренду передано перелік обладнання із визначенням найменування обладнання, інвентаризаційних номерів, залишкової вартості, загальною електричною потужністю - 74,75 кВт.

22.03.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив приєднати та підключити електроустановку до електричних мереж об'єкту.

У відповідь (лист №12/1621 від 28.03.2017р.) відповідач погодився з тим, що має бути здійснене нове приєднання (приєднання нової електроустановки), при цьому вказав, що постачання електричної енергії на зазначені в договорі об'єкти оренди вже здійснюється ПАТ "Чернігівобленерго" за договором про постачання електричної енергії, укладеного ним з ПАТ "Насіння Чернігівщини". При цьому, відповідач призупинив розгляд заяви позивача.

На думку позивача, відповідачем неправомірно призупинено розгляд його заяви про приєднання електроустановки, у зв'язку з чим просив суд визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо розгляду вказаної заяви та зобов'язати відповідача надати позивачу підписані примірники договору про приєднання.

Задовольняючи позов в частині визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про приєднання, суд першої інстанції дійшов до висновку, що нормами Закону не передбачено такої форми та порядку розгляду заяв як призупинення їх розгляду, а отже, відповідач навмисне ухиляється від виконання покладеного на нього обов'язку, чим порушує охоронювані законом права позивача. В іншій частині вимог позивачу відмовлено, у зв'язку з обраним неналежним способом захисту прав.

Проте у повні мірі з таким висновком погодитись не можна.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом положень вказаних норм суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи, що відповідач не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту шляхом визнання незаконною бездіяльність Товариства щодо розгляду заяви позивача про приєднання, виготовлення та направлення позивачу проекту договору про приєднання, який суперечить наявним правам сторін, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.

Колегія суддів також вважає, що такого способу захисту, як установлення правовідносин, а саме зобов'язання відповідача надати позивачу підписані примірники договору приєднання у відповідності до заяви відповідача, є неефективним, так як не забезпечує реального захисту інтересів позивача, тим більше, що господарський суд розглядає переддоговірні спори, що виникають, зокрема, при укладанні господарських договорів.

При цьому, колегія зазначає, що інші доводи і підстави позовних вимог та відповідні заперечення відповідача не досліджуються з огляду на встановлення факту обрання позивачем неналежного способу захисту прав та інтересів. Відповідні доводи та заперечення щодо них можуть бути предметом розгляду, зокрема, при зверненні позивача з позовом, який буде спрямованим на реальний захист порушених прав.

Неналежність обраного способу судового захисту з огляду на правову позицію Верховного Суду України, згаданій в п. 3 Інформаційного листа №01-8/482 від 13.08.2008 Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", зумовлює відмову у задоволені означених позовних.

За таких обставин, з огляду на невідповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" підлягає задоволенню, оскаржуване рішення як таке, що прийняте з невірним тлумаченням норм матеріального права - скасуванню.

Доводи позивача встановлених обставин не спростовують, тому в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння Чернігівщини" слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння Чернігівщини" - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2017р. у справі №927/561/17 - задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2017р. у справі №927/561/17 - частково скасувати та прийняти нове рішення.

Відмовити у позові повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння Чернігівщини" (14013, вул. О. Міхнюка, 21а, м. Чернігів, ЄДРПОУ 36045753) на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (14000, вул. Горького, 40, м. Чернігів, ЄДРПОУ 22815333) 3 520 (три тисячі п'ятсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

5. Матеріали справи №927/561/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.П. Зубець