Ухвала

від 27.09.2017 по справі 701/902/17-ц

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р. С. З. № 46

У Х В А Л А

про відкриття провадження у цивільній справі

27 вересня 2017 року суддя Маньківського районного суду, Черкаської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали за позовом Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації.

На підставу своїх вимог спирається на те, що Уманською місцевою прокуратурою з метою встановлення порушень земельного законодавства при наданні у користування земельних ділянок та детального вивчення даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено факт незаконного набуття права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Установлено факт порушення вимог земельного законодавства під час передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки державної власності, що полягає у незаконній зміні цільового виду використання землі, її передачі особі, яка не може нею володіти для таких цілей.

Установлено, що ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою з приводу надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в адмінмежах Буцької селищної ради на земельну ділянку площею 17,0323 га.

Відповідно до наданих документів Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області ОСОБА_2, наказом від 11.03.2014 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

У подальшому, 13.08.2014 наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 17,0323 га., в оренду ОСОБА_2, для ведення фермерського господарства із земель державної власності.

На підставі вищезазначеного наказу між відповідачами 13.10.2014 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, який 17.10.2014 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Маньківського районного управління юстиції.

Відповідно до п. 1 договору оренди спірної земельної ділянки орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка розташована в адмінмежах Буцької селищної ради Маньківського району за межами населеного пункту.

В п. 2 Договору 1 зазначено, що в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності із кадастровим номером 7123155300:02:001:0510 площею 17,0323 га., сільськогосподарські угіддя - сіножаті, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Буцької селищної ради.

В п. 5 Договору 1 зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01.01.2014 становить 49 802, 47 грн.

Строк дії договору становить 21 рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Відповідно до ч. 5 вказаної Постанови №422 установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Відповідно до ч. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №19 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним відповідачем у вказаній справі, оскільки до нього перейшли права та обов'язки Головного управління Держземагентства у Черкаській області.

Так, встановлено, що наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 13.08.2014 №23-2716/14-14-СГ прийнятий з порушенням законодавства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, до правовідносин, що склалися застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , як спеціального по відношенню до ст. 123 Земельного кодексу України.

За змістом ст. ст. 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство умов і обставин.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

На підставі наведеного, у Головного управління Держземагентства у Черкаській області не було правових підстав приймати наказ про затвердження документації із землеустрою та надання спірної земельної ділянки в оренду, а тому таке рішення органу державної влади підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки порушує норми Закону України Про фермерське господарство .

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Укладений на підставі зазначеного вище наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, договір оренди спірної землі підлягає визнанню недійсними з огляду на наступне.

Встановлено, що вказаним вище наказом та договором оренди землі відповідачі допустили незаконну зміну виду використання спірної земельної ділянки.

Так, ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Віднесення певних земель до відповідного виду угідь здійснюється на підставі правил встановлених ГОСТ Землі. Терміни та визначення № 26640-85 , відповідно до змісту яких сінокосами та пасовищем є земельні ділянки які систематично використовуються для сінокосіння та випасання худоби відповідно.

Зі змісту оскаржуваного договору оренди землі (пункт 2 об'єкт оренди ) та довідки форми - 6 ЗЕМ, орендована ОСОБА_2, земельна ділянка площею 17,0323 га., відноситься до сіножатей, тобто систематичні) використовувалась для сінокосіння.

Отже, на момент надання спірного дозволу та укладення договору оренди зазначеній земельній ділянці було встановлено її вид цільового використання, передбачений ст. 34 Земельного кодексу України, - для сінокосіння та випасання худоби.

Натомість ведення фермерського господарства відповідно до ст. 31 та ст. 20 Земельного кодексу України є іншим, окремим видом цільового використання землі.

Таким чином, слід розмежовувати вид використання земель сільськогосподарського призначення для сінокосіння та для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, спірна земля, надана ОСОБА_2, не для сінокосінні, як того вимагає закон, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулася зміна цільового виду використання землі, фактично спірним наказом та договором оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства.

Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Маньківському районі ОСОБА_3, не звертався з приводу зміни цільового призначення земельної ділянки площею 17,0323 га, розташованої в адміністративних межах Буцької селищної ради Маньківського району Черкаської області.

Таким чином, жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не приймалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Такі ж висновки викладені у правової позиції Верховного Суду України у справі від 05.03.2013 № 21-417а 12, у якій суд зазначив, що відповідно до принципів земельного права та вимог ст. ст. 19 - 21, 31, 33 - 37 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельної ділянки та зміна виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення хоча є різними інститутами права, проте їх зміна відбувається виключно з дотриманням порядку, встановленого для зміни цільового призначення землі.

У свою чергу, відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та угод щодо земельних ділянок.

Крім того, з урахуванням розробленої землевпорядної документації та договору оренди землі вбачається, що спірна земельна ділянка продовжує відноситися до сіножатей та відповідно має використовуватися саме для сінокосіння.

Однак ч. 2. ст. 2 Закону України Про фермерське господарство , який встановлює право отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, встановлено застереження, що дія цього закону не розповсюджується на осіб, які займаються, зокрема, сінокосінням та випасанням худоби.

Зазначена норма також дає підстави вважати, що фермерське господарство як вид господарської діяльності не включає в себе таку господарську діяльність як сінокосіння та випасання худоби.

Отже, ОСОБА_2, не мав права на умовах Закону України Про фермерське господарство отримати та використовувати спірну земельну ділянку для сінокосіння, оскільки цей закон не розповсюджується на такі правовідносини.

Так, договір, укладений на підставі правового акту органу державного влади, відповідно до ст. 648 Цивільного кодексу України має відповідати цьому акту.

Крім того, ст. 6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Також, ст. 16 вказаного закону встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

При цьому, порушення вимог ч. 2 ст. 6 Закону України Про оренду землі , відповідно до ст. 15 цього закону є підставою для визнання недійсним такого договору.

Таким чином, укладання договору оренди державних земель є похідним від правового акту, на підставі якого він укладається.

Отже, відповідачі по справі допустили порушення вимог закону під час прийняття спірного наказу та укладення спірного договору оренди землі.

Наведені норми з урахуванням обставини справи, відповідно до ст. ст. 203, 216 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України дають підстави для визнання договорів недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки застосування закону вказані у постанові та правовій позиції Верховного Суду України по справі №6-11цс13 від 22.05.2014.

Крім того, ст. 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органу місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю реалізується виключно відповідно до закону.

Аналогічні права на землі та порядок розпорядження ними закріплені в ст. 324 Цивільного кодексу України.

Також ст. 6 Конституції України встановлено, що органи виконавчої влади, яким є Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, Головне управління Дегжгеокадастру в Черкаській області хоча і наділене правом розпоряджатися державними землями, проте зобов'язане реалізувати таке право виключно в межах та виключно на підставі діючих законів.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.112004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес . Вказані висновки знайшли своє відображення у правовій позиції Верховного Суд України по справі №6-92цс13.

З описаних обставин справи та вказаних норм слідує, що укладений договір оренди землі не лише порушує вимоги закону, й права держави на законне розпорядження її землями у визначеному порядку.

Правовим наслідками визнання правочину недійсним, відповідно до ст. 216 ЦК України є подвійна реституція - кожна із сторін зобов'язану повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпал. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Передача об'єкта договору оренди землі, відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі здійснюється на підставі акту приймання передачі.

Разом з тим, ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що встановлені цією статтею наслідки недійсного правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Так, ст. 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

З приводу підтвердження підстав для представництва інтересів держави зазначаю, що ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, з-поміж інших, встановлює наступні способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Стаття 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Таким чином, законність надання її у використання, у тому числі, передача в оренду, безперечно становить інтерес держави. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99, із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підставою представництва інтересів держави у судах є наявність порушеного або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що виникають у відносинах між ними або державою.

У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання законності при передачі в оренду землі, як основного національного багатства, яке перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Подання Уманською місцевою прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності при передачі земель державної власності у користування.

Твердження про те, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес та в даному випадку звернення до суду дотримано справедливої рівноваги у контексті законності втручання у майнові права орендарів, захищені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, висловлені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Раймондо проти Італії від 22.02.1994, Філліпс проти Сполученого Королівства від 05.07.2001, Аркурі та інші проти Італії від 05.07.2001, Ріела та інші проти Італії від 04.09. вересня 2001 року, ОСОБА_1 проти Російської Федерації ) від 06.11. 2008, Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1983, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Allianct Limited проти України від 23.01.2014).

Такі висновки знайшли своє відображення у правових позиціях Верховного Суду України у справах №6-92цс13, №6-2902цс15.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

У силу ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України прокурор бере участь у справі за його позовами. Прокурор, який звертається до суду р інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і у такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Враховуючи те, що наказ Головного управління Держземагенства в Черкаській області є незаконним, жодних заходів щодо повернення спірної земельної ділянки вжито не було, що свідчить про неналежне виконання обов'язків, а також беручи до ваги те, що Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області є відповідачем по даній справі прокурор виступає самостійно як позивач в інтересах держави. Відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності у відповідності до вимог ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення та підтримання у суді відповідного позову.

Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ земельні спори громадян із органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов'язаних із земельними відносинами за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року за №3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ роз'яснено, що спори, які виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Пунктом 3, вказаної постанови, роз'яснено, що суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням цього майна, що і змусило прокурора звернутись з відповідним позовом до суду.

Суд оглянувши матеріали справи, вважає, що позовна заява подана відповідно до вимог викладених в ст. ст. 118 - 121 ЦПК України, справа підсудна судові, підстав для закриття справи і залишення її без розгляду не має, справа підлягає розгляду в попередньому судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 118-122 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відкрити провадження по цивільній справі №701/902/17-ц за позовом Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації і призначити її до попереднього розгляду на 3 жовтня 2017 року на 10 год. 30 хв., в попередньому судовому засіданні в смт. Маньківка з участю сторін.

Представнику Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_2 подати до 3 жовтня 2017 року письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.

Сторони до початку розгляду справи зобов'язані повідомити суд про всі відомі їм рішення суддів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.Д.Калієвський