Постанова

від 26.09.2017 по справі 902/668/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа № 902/668/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 10.08.17р. у справі №902/668/17 (суддя Білоус В.В.)

за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури (м. Вінниця) в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької обласної державної адміністрації (м. Вінниця), Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (м. Вінниця)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Вінниця)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Вінницька районна державна адміністрація (м. Вінниця), Мізяківсько - Хутірська сільська рада (с.Мізяківські Хутори, Вінницький р-н, Вінницька обл.), Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця)

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор Марщівська О.П., служб посв. №019161 від 30.07.2013р.;

позивачів - не з'явились;

відповідача - не з'явився;

третіх осіб - не з'явились;

Судом роз'яснено прокурору права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької обласної державної адміністрації, Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.08.17р. у справі №902/668/17 позов задоволено; розірвано з моменту набрання рішенням законної сили договір оренди землі від 19.07.2010р., загальною площею 10,4927 га для рибогосподарських потреб з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту, укладений між Вінницькою районною державною адміністрацією та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1; зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 10,4927 га для рибогосподарських потреб з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Мізяківсько- Хутірської сільської ради Вінницькій обласній державній адміністрації за актом приймання-передачі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Скаржник зазначає, що заборгованість з орендної плати, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, ним погашена у повному обсязі. Незважаючи на це, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, зазначивши, що саме по собі погашення заборгованості не має значення для вирішення питання щодо розірвання договору, оскільки така заборгованість виникла внаслідок систематичної несплати орендної плати. Однак, суд першої інстанції повинен був врахувати не лише факт неналежного виконання відповідачем обов'язку із сплати орендної плати у зв`язку із хворобою, а й особливості господарської діяльності відповідача, причини несплати і утворення боргу. Встановлення цих обставин та надання їм належної оцінки узгоджується з положеннями ст. 614 ЦК України та п. 39 договору оренди землі, у яких йдеться про звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків за відсутності вини, оскільки несплата відповідачем у встановлені строки орендної плати не була пов'язана з умислом або необережністю відповідача, а обумовлена об'єктивними обставинами. Скаржник звертає увагу суду на те, що договір оренди землі було укладено між відповідачем, як орендарем та Вінницькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що особою, яка на час вирішення спору має виступати орендодавцем є Вінницька обласна державна адміністрація. Таким чином, у випадку, якщо мали місце передбачені законом підстави для заміни Вінницької районної державної адміністрації, як орендодавця за договором оренди землі на Вінницьку обласну державну адміністрацію, відповідач мав бути повідомлений про це із отриманням відповідних доказів, така заміна кредитора мала бути належним чином оформлена і лише після вчинення таких дій у відповідача виникає обов'язок перед новим кредитором - Вінницькою обласною державною адміністрацією. Однак, ані прокурор, який звернувся до суду з позовом, ані визначені ним позивачі суду не надали жодних доказів дотримання порядку заміни кредитора у зобов'язанні, а отже і порушення відповідачем прав саме позивачів, в інтересах яких пред'явлений позов. Скаржник вказує, що за договором оренди землі йому надано в користування об`єкт оренди для рибогосподарських потреб (розведення риби), тому він являється власником розведених ним об'єктів аквакультури у водному об'єкті, який входить до об'єкту оренди за договором. Суд першої інстанції фактично позбавив відповідача права власності на розведену ним рибу, не визначивши будь-якого відшкодування за це. Скаржник вважає, що позбавлення його права користування об'єктом оренди та права власності на розведену ним рибу є непропорційним втручанням з боку держави та невиправданим заходом.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області подало до суду пояснення на апеляційну скаргу (вх. №26908/17 від 14.09.2017р.) в якому виклало своє відношення до обставин справи, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до суду заяву (вх. №27967/17 від 26.09.2017р.) в якій просить відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю його представника взяти участь у судовому засіданні 26.09.2017р., а сам відповідач не володіє достатнім рівнем знать в юриспруденції.

Прокурор в судовому засіданні 26.09.2017р. заперечив проти відкладення розгляду справи, доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивачі та треті особи в судове засідання 26.09.2017р. не з`явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися в установленому законом порядку.

Розглянувши в судовому засіданні 26.09.2017р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18, від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки останнім не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі його представника, при цьому судом враховується те, що представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану судом першої інстанції оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, розпорядженням голови Вінницької районної державної адміністрації №531 від 31.03.2010р. прийнято рішення про поновлення договору оренди між Вінницькою районною державною адміністрацією та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, предметом якого є земельна ділянка площею 10,4927 га для рибогосподарських потреб, за межами населеного пункту (а.с. 38).

19.07.2010р. між Вінницькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 28-32).

Згідно п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10,4927 га, в тому числі: прибережна захисна смуга - 4,7880 га, болота - 0,4015 га, під водою (ставок) - 4,9978 га, гідротехнічні споруди (гребля) - 0,3054 га, для рибогосподарських потреб, за рахунок земель, які знаходяться в оренді підприємця на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 172 149, 62 грн. (п. 4 договору).

Згідно п. 6 договору, його укладено на 25 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 7 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, шляхом перерахування коштів на р/р 33216815700092, одержувач: місцевий бюджет Мізяківсько-Хутірської сільської ради, у розмірі 8607,48 грн., що становить 5% грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься щомісячно, рівними частинами, до 25 числа наступного місяця.

Пунктом 29 договору встановлено обов'язок орендаря у відповідності до п. 7 цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Згідно п. 36.2 договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08.09.2010р. №041003400015.

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 19.07.2010р. орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 10,4927 га, в тому числі: прибережна захисна смуга - 4,7880 га, болота - 0,4015 га, під водою (ставок) - 4,9978 га, гідротехнічні споруди (гребля) - 0,3054 га, для рибогосподарських потреб, на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту (а.с. 33).

Розпорядженням голови Вінницької районної державної адміністрації №58 від 30.01.2012р. "Про внесення змін до договору оренди укладеного з орендарем суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на земельну ділянку для рибогосподарських потреб, розташованої на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту" до п. 7 договору внесено зміни в частині орендної плати (а.с. 40).

15.03.2012р. сторони угодою про внесення змін до договору оренди від 19.07.2010р., змінили п. 7 договору оренди та визначили розмір орендної плати в сумі 7729 грн. (а.с. 41).

Відповідно до інформаційної довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 18.05.2017р. право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 10,4929 га для рибогосподарських потреб на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради зареєстровано за ФОП ОСОБА_1

З довідки Мізяківсько-Хутірської сільської ради №139 від 16.06.2017р. (а.с.46) та довідки Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області № 5605/10/02-03-13 від 13.05.2017р. (а.с.47) вбачається, що відповідач не сплачував орендну плату частково з 2015р., в 2016р. та частково в 2017р. Згідно з цих даних борг відповідача зі сплати орендних платежів з 2015р. по 01.07.2017р. становить 28 403,76 грн.

Прокурор звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Позов обґрунтовано тим, що відповідач систематично не виконував свої договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою, що має наслідком порушення умов договору оренди землі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання ЗК України, глави 58 ЦК України та глави 30 ГК України.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини з питання оренди землі є Закон України "Про оренду землі".

У відповідності до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Приписами ст. 792 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (ст. 24 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом 14.1.136 ст. 14 ПК України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до чинного законодавства розірвання договору оренди в судовому порядку може бути здійснено тільки у встановленому законом порядку та з унормованих законом підстав.

Приписами ст. 32 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що договір оренди землі можливо розірвати лише в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання (постанова Верховного Суду України від 12.12.2012р. у справі №6-146цс12).

У вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України (п. 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою (п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Як встановлено апеляційним судом, відповідач, як орендар, частково в 2015р., в 2016р. та в 2017р. не виконував свої договірні зобов'язання в частині своєчасного та повного внесення орендної плати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою Мізяківсько-Хутірської сільської ради №139 від 16.06.2017р. (а.с.46) та довідкою Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області № 5605/10/02-03-13 від 13.05.2017р. (а.с.47).

Також, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі № 802/1691/16-а встановлені факти, які в силу ст. 35 ГПК України не потребують додаткового доведення, щодо наявності у відповідача податкового боргу з орендної плати в загальному розмірі 16 600,16 грн. за поданими ним деклараціями з плати за землю від 19.02.2015р. за 2015р. та від 19.02.2016р. за 2016р.

Отже, враховуючи те, що відповідач всупереч умовам договору оренди та вищенаведеним нормам чинного законодавства не виконував свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, а дане порушення носить систематичний характер, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 19.07.2010р., укладеного між Вінницькою районною державною адміністрацією та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1

Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку загальною площею 10,4927 га для рибогосподарських потреб з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Мізяківсько- Хутірської сільської ради Вінницькій обласній державній адміністрації за актом приймання-передачі, суд зазначає.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки є таким, що припинив свою дію шляхом його розірвання, відповідач на підставі приписів ст. 34 Закону України "Про оренду землі" зобов'язаний повернути об'єкт оренди (земельну ділянку). При цьому, враховуючи приписи ч. 3 ст. 122 ЗК України, підрозділів 10.01-10.05 секції І розділу 10 класифікації видів цільового призначення земель, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на даний час до повноважень Вінницької районної державної адміністрації (орендодавця за договором оренди) не належить право розпоряджатися земельною ділянкою, яка є предметом договору, тому є правомірними вимоги прокурора та висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку Вінницькій обласній державній адміністрації, як власнику спірної земельної ділянки, якій згідно земельного законодавства надано повноваження нею розпоряджатися.

Суд апеляційної інстанції вказує, що відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 614 ЦК України та ст. 33 ГПК України, не довів суду, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань по сплаті орендної плати. При цьому, погашення відповідачем заборгованості з орендної плати в рамках виконавчого провадження з виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. у справі №802/1691/16-а не спростовує факту допущення ним, на час подання позову, систематичного порушення свого обов'язку зі сплати орендної плати.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо неналежного виконання ним обов'язку із сплати орендної плати у зв`язку із хворобою, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач хворів в 2015 році з 20.08.2015р. по 31.08.2015р., в 2016 році з 23.02.2016р. по 04.03.2016р., з 19.08.2016р. по 29.08.2016р., тобто не на протязі всього часу несплати орендної плати.

Судова колегія критично оцінює доводи скаржника про те, що суд першої інстанції фактично позбавив його права власності на розведену ним рибу, не визначивши будь-якого відшкодування за це, оскільки предметом даного судового розгляду є розірвання договору оренди з підстав неналежного його виконання та повернення земельної ділянки. Питання визначення розміру збитків та їх відшкодування виходить за межі об`єкту судового дослідження.

Доводи скаржника не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки їм була надана правильна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду. Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 10.08.17 р. у справі № 902/668/17 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мельник О.В.