Постанова

від 25.09.2017 по справі 910/2764/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа№ 910/2764/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Смірнової Л.Г.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Будниченко О.В., представник за довіреністю №010-01/5411 від 10.08.2015р., та Бережна Н.П., представник за довіреністю №010-01/5125 від 06.12.2016 та Гуйван Т.П., представник за довіреністю №010-01/5434 від 10.08.2015;

від відповідача - Севрук В.О., представник за довіреністю №б/н від 01.09.2017;

від третьої особи - Менюк С.А., представник за довіреністю №б/н від 05.02.2016р.,

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" та публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі № 910/2764/14 (суддя Головіна К.І.) за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №6408Z16/2463 від 25.04.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року у справі №910/2764/14 позов задоволено частково; в рахунок погашення кредитної заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" перед публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк" за генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р. в сумі 66 508 054,54 дол. США та 29 991 448,51 грн., яка складається з: - 54 254 209,01 дол. США та 25 477 245,36 грн. - заборгованості за кредитом (основним боргом); - 12 253 845,53 дол. США та 1 168 610,78 грн. - заборгованості за процентами; - 1 539 551,50 грн. - заборгованості за платою за управління кредитом; - 790 335,50 грн. - пені за прострочення погашення кредиту (основного боргу) та процентів; - 348 885,70 грн. - пені за прострочення сплати процентів; - 122 509,14 грн. - пені за прострочення сплати плати за управління кредитом; - 260 255,34 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів; - 114 494,43 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом. - 169 560,76 грн. - втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом, звернуто стягнення на предмет застави згідно договору застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 р., а саме: обладнання - технологічну систему "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, що належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт", встановивши спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу з публічних торгів за ціною, встановленою на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк" витрати по сплаті судового збору за подачу позову у сумі 61 271 грн. 91 коп., судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 510 грн. 60 коп., у решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі №910/2764/14 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково; звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" перед публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк" у розмірі 33 608 488,63 дол. США та 38 810 335, 87 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неправильність визначення судом першої інстанції суми боргу позичальника, а також зазначає про відсутність в оскаржуваному рішенні початкової ціни реалізації предмету застави.

В свою чергу, публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк" було також подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції.

Так, позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

За доводами апелянта, сума заборгованості позичальника є більшою, аніж була встановлена у рішенні судом першої інстанції.

В ході здійснення апеляційного провадження відповідачем було подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №910/25520/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Атем".

За доводами заявника, у вказаній справі встановлюються обставин щодо розміру заборгованості позичальника.

Вказане клопотання відповідача було підтримано представником третьої особи. В свою чергу, представник позивача заперечив проти зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/25520/13.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання дійшла висновку про залишення його без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Про зупинення провадження у справі виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року роз'яснено про те, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 3, 4 статті 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Отже, майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою, відповідають перед кредитором солідарно.

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави.

Зазначений спосіб захисту майнового права узгоджується із способами захисту майнових прав згідно статей 15, 16 ЦК України.

Відтак, відповідач (майновий поручитель) та третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ТОВ "Атем" (основний боржник) відповідають перед позивачем ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор, заставодержатель) солідарно за зобов'язаннями ТОВ "Атем" з повернення кредитних коштів.

Обставини, які будуть встановлені господарським судом за результатами розгляду справи про банкрутство ТОВ "Атем", не вплинуть на оцінку доказів у даній справі, оскільки предметом доказування у даній справі є наявність заборгованості у третьої особи за кредитними договорами на момент порушення позовного провадження у справі №910/2764/14, а для розгляду справи про банкрутство визначається розмір заборгованості третьої особи на момент порушення провадження у справі про банкрутство №910/25520/13.

Отже, предмети доказування розміру заборгованості у позовному провадженні щодо майнового поручителя та у провадженні у справі про банкрутство основного боржника за кредитними договорами є різними та не можуть мати преюдиційного значення для справи №910/2764/14.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.08.2014 у справі №910/2761/14.

Також, заявником не наведено обставин неможливості визначення у позовному провадженні наявності заборгованості третьої особи за кредитними договорами перед позивачем, що згідно роз'яснення, наданого пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року, не підтверджує неможливості для даного господарського суду (у позовному провадженні) самостійно встановити обставини наявності заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитними договорами та її розміру на момент порушення позовного провадження, що є підставою для звернення стягнення на майно відповідача, як майнового поручителя третьої особи.

Крім того, судом враховується, що ухвала у справі про банкрутство №910/25520/13, до перегляду якої в апеляційному порядку заявник просить зупинити провадження, прийнята 19.10.2016 - після прийняття оскаржуваного у даній справі рішення суду (13.10.2016).

Враховуючи викладене, у задоволенні вказаного клопотання відповідача судом відмовляється.

Окрім наведеного клопотання, відповідачем також було подано клопотання про призначення у даній справі судової експертизи з метою встановлення розміру заборгованості позичальника.

Вказане клопотання відповідача було підтримано представником третьої особи. В свою чергу, представник позивача заперечив проти призначення експертизи.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання дійшла висновку про залишення його без задоволення, з огляду на наступне.

Слід зазначити, що апеляційним судом у даній справі 23.01.2017 було задоволено аналогічне клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" про призначення судової судово-економічної експертизи.

Питання, поставлені апеляційним судом на вирішення експерта, стосувалися визначення суми заборгованості позичальника.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 вказана ухвала апеляційного суду була скасована.

При цьому, Вищий господарський суд України виходив з того, що приймаючи рішення про призначення у даній справі судової експертизи, суд апеляційної інстанції не обґрунтував неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції у даній справі за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, не вказав, які саме спеціальні знання необхідні для визначення дійсного розміру кредитної заборгованості, сплати відсотків, пені, плати за користування кредитом ТОВ "Атем" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди №6407N1/2416 від 16.02.2007, перевірки розрахунку боргу за кредитними договорами, і чому таку перевірку не може здійснити суд шляхом надання оцінки умовам договорів у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів апеляційного суду, з огляду на вказану позицію суду касаційної інстанції, а також враховуючи, що в матеріалах даної справи вже є проведена судова експертиза із визначеним експертним шляхом розміром заборгованості, вважає недоцільним призначення додатково аналогічного експертного дослідження, оскільки вказане призведе до затягування судового розгляду даної справи.

Крім цього, щодо питань відповідача, які стосуються з'ясування обставин щодо надання позичальнику кредитних коштів за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 р. слід зазначити, що вказані обставини були встановлені у межах справи №5011-35/2276-2012, а отже в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вони є преюдиціальними та повторного доведення не потребують.

Представники апелянтів у судовому засіданні 25.09.2017 підтримали вимоги за своїми апеляційними скаргами.

Представник третьої особи підтримав скаргу відповідача.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Атем" 16.02.2007 р. була укладена генеральна угода №6407N1/2416 від 16.02.2007 р. (далі - генеральна угода), відповідно до якої банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 генеральної угоди, на підставі та з врахуванням умов кредитного договору, укладеного в рамках цієї генеральної угоди (п. 4.1 генеральної угоди).

Сторони домовились, що загальний ліміт заборгованості за генеральною угодою поширюється на кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності цією генеральною угодою, та є такими, що діятимуть у рамках цієї генеральної угоди і є відповідними додатками до генеральної угоди згідно з додатком 1 до цієї генеральної угоди, а також на всі кредитні договори, які будуть укладені в рамках цієї генеральної угоди протягом її дії (пп. 4.5.1).

Кредит надається у безготівковій формі, у порядку, визначеному у кредитному договорі, в межах наданого забезпечення відповідно до п. 6.9 цієї генеральної угоди (п. 6.1.1). Позичальник зобов'язаний погасити основний борг по кредиту та інші платежі згідно з умовами кредитного договору. Строки, передбачені кредитним договором, є обов'язковими для позичальника (п. 6.2.2).

Методи нарахування та порядок сплати позичальником процентів визначаються у кредитному договорі (п. 6.6.4). Також позичальник сплачує банку плати та інші платежі, які визначені умовами кредитного договору (п. 6.7.1).

У подальшому до умов генеральної угоди сторонами вносились зміни шляхом укладення додаткових угод, якими змінювались ліміт заборгованості за генеральною угодою, умови оплати, графіки погашення заборгованості за основним боргом та процентами за кредитними договорами, строк користування кредитом.

В рамках генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р. між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Атем" були укладені наступні кредитні договори: № 6407К2/2416 від 16.02.2007 р.; №6407К9/2429 від 04.06.2007 р.; № 151107К77 від 10.12.2007 р.; № 151107К78 від 10.12.2007 р.; № 6408К8/2463 від 25.04.2008 р.

Так, за умовами кредитного договору № 6407К2/2416 від 16.02.2007 р. (із змінами і доповненнями) (далі - кредитний договір-1) банк відкрив ТОВ "Атем" відновлювану кредитну лінію, ліміт якої становить 9 000 000 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2025 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору-1 (ставка LIBOR становить 5,37 %, базова ставка LIBOR + 5,12% річних, але не менше 10,5 %), а також зі сплатою плати за управління кредитом в розмірі, встановленому п.п. 3.2.6 п.3.2 ст. 3 кредитного договору-1 (0,1 % від ліміту кредитної лінії, у подальшому додатковою угодою № 5 змінена на ставку у розмірі 1 700,00 грн. щомісяця починаючи з лютого).

За умовами кредитного договору № 6407К9/2429 від 04.06.2007 р. (із змінами і доповненнями (далі - кредитний договір-2) банк відкрив ТОВ "Атем" відновлювану кредитну лінію (надав кредит) ліміт якої становить 15 000 000 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2025 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору-2 (ставка LIBOR становить 5,36 %, базова ставка LIBOR + 5,13% річних, але не менше 10,5 %), а також зі сплатою плати за управління кредитом в розмірі, встановленому п.п. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору-2 (0,1 % від ліміту кредитної лінії, у подальшому додатковою угодою № 5 змінена на ставку у розмірі 1 700,00 грн. щомісяця починаючи з лютого).

За умовами кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 р. (із змінами і доповненнями) (далі - кредитний договір-3) банк відкрив ТОВ "Атем" невідновлювану кредитну лінію, ліміт якої становить 30 539 722,03 доларів США, в тому числі: невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 4 279 409,70 дол. США, із кінцевим терміном погашення кредиту 09.12.2009 р.; невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 26 260 312,33 дол. США, із кінцевим терміном погашення кредиту 09.12.2016 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору-3 (ставка LIBOR становить 4,9675 %, ставка CIRR 5,2 % річних, базова ставка LIBOR + 4,7 % річних для частини кредиту згідно п.п. 3.2.1.а та для частини кредиту згідно п.п. 3.2.1.б - CIRR + 3,5 % річних), а також зі сплатою плати за управління кредитом в розмірі, встановленому п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору - 3 (0,01 % від суми кредиту щомісячно).

За умовами кредитного договору № 151107К78 від 10.12.2007 р. (із змінами і доповненнями) (далі - кредитний договір-4) банк відкрив ТОВ "Атем" відновлювану кредитну лінію (надав кредит) ліміт якої становить 50 000 000, 00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2020 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору-4 (16,25 % річних, у подальшому за додатковою угодою від 19.02.2010 р. ставка з 01.02.2010 становить 10 % річних), а також зі сплатою плати за управління кредитом в розмірі, встановленому п.п. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору-4 (0,03 % від ліміту заборгованості згідно з графіком зниження ліміту заборгованості за сплатою щомісячно, у подальшому за додатковою угодою від 19.02.2010 р. - 1 500,00 грн. щомісяця).

За умовами кредитного договору № 6408К8/2463 від 25.04.2008 р. (із змінами і доповненнями) (далі - кредитний договір-5) банк відкрив ТОВ "Атем" відновлювану кредитну лінію, ліміт якої становить 18 000 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2025 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.6 п. 3.2 ст. З та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору-5 (11 % річних), а також зі сплатою плати за управління кредитом в розмірі, встановленому п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору-5 (0,05 % від ліміту кредитної лінії щомісяця, у подальшому за додатковою угодою від 19.02.2010 р. - 1 700,00 грн. щомісяця).

Відповідно до умов зазначених кредитних договорів (1-5) позичальник взяв на себе зобов'язання погасити кредит, сплатити проценти за користування кредитом, плату за управління кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за кредитним договором (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.1 ст. 5 кредитних договорів).

Відкриття позивачем Позичальнику кредитних ліній (надання кредитів у вказаних сумах) відображено у відповідних рахунках ТОВ "Атем", відкритих на виконання умов Кредитних договорів (виписки по рахункам надані позивачем при поданні позовної заяви).

З метою забезпечення зобов'язань Позичальника за генеральною угодою №6408Z16/2416 від 25.04.2008 р. між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк", (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" (заставодавець) було укладено договір застави №6408Z16/2463 від 25.04.2008 р. (далі - договір застави).

Відповідно до п. 1.1 цього договору заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають, зокрема, з генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р.

Заставодавець з метою забезпечення, викладених в кредитному договорі зобов'язань, заставляє наступне майно: обладнання - технологічну систему "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-Б, літ. Ф. При цьому місцем знаходження предмету застави може бути будь-яке місце, де фактично знаходиться заставлене майно, його частина, відповідно до договору, а також в разі зміни місцезнаходження при виникненні ситуації щодо загрози втрати предмету застави.

За домовленістю сторін загальна вартість предмету застави становить 5 081 740,00 грн. (п. 1.2 договору застави).

Згідно з п. 1.5 договору застави у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору або відповідних положень цього договору заставодавцем, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами.

Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором (п. 6.3 договору застави).

У подальшому договором про внесення змін № 6408Z16/2463-1 сторони внесли зміни до договору застави, відповідно до якого фінансування боржника здійснюється в межах кредитного договору з загальним лімітом, еквівалентним 100 000 000,00 доларів США, на умовах визначених кредитним договором, строком погашення 31.12.2025 р.

Враховуючи неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань банк звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту (т.1, а.с.500-502), відсотків за користування кредитом та нарахувань за управління кредитом, які зобов'язав погасити протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги.

Вказана вимога була отримана позичальником 04.11.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.503), проте залишена без відповіді та задоволення.

У зв'язку з невиконанням позичальником (ТОВ "Атем") своїх зобов'язань за кредитним договором, 01.11.2013 р. ПАТ "Державний експортно - імпортний банк" звернувся до майнового поручителя - ТОВ "Київський завод "Європласт" з вимогою № 195-04/7480 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами-1-5 (т.1, а.с.504-506).

Направлення вказаної вимоги відповідачу підтверджується реєстром рекомендованих поштових відправлень (т.1, а.с.507).

Відповідач вказаної вимоги не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою, укладені між позивачем та третьою особою договори, є кредитними договорами.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Так, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 3.6.2 кредитних договорів-1-5 передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за цими договорами протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення, у разі, якщо відбувся інший, крім зазначеного у пп. (а) - (в) цього пункту договорів випадок, передбачений цими договорами чи гарантійними документами, як підстава дострокового погашення кредиту та/або звернення стягнення на майно позичальника.

Як вже вказувалося, враховуючи неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань банк звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту (т.1, а.с.500-502), відсотків за користування кредитом та нарахувань за управління кредитом, які зобов'язав погасити протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги.

Вказана вимога залишена позичальником без відповіді та задоволення.

Згідно з ст. 564 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання зас тавленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель вправі у випадку невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з п. 1.5 договору застави у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору або відповідних положень цього договору заставодавцем, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами.

У зв'язку з невиконанням позичальником (ТОВ "Атем") своїх зобов'язань за кредитним договором, ПАТ "Державний експортно - імпортний банк" набуло права вимагати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.

Щодо визначеного судом першої інстанції розміру заборгованості позичальника, слід зазначити наступне.

Так, за розрахунком позивача станом на 07.02.2014 р. заборгованість позичальника за кредитними договорами-1-5 становить 78 757 420, 16 дол. США та 40 715 801,33 грн., що складається:

- за кредитним договором-1 у сумі 7 687 091,57 дол. США та 10 470,55 грн., в тому числі: 6 095 860,50 дол. США - заборгованість за кредитом (основним боргом); 1 310 971,25 дол. США - заборгованість за процентами; 10 200,00 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 188 682,30 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 39 527,76 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 52 049,76 дол. США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів; 50,16 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-2 у сумі 12 843 258,21 дол. США та 10 470,55 грн., в тому числі: 27 809 693,63 дол. США - заборгованість за кредитом (основним боргом); 2 187 147,00 дол. США - заборгованість за процентами; 10 200,00 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 315 336,07 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 65 944,64 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 86 961,59 дол. США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основоного боргу та процентів; 50,16 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів;

- за кредитним договором-3 у сумі 45 148 931,53 дол. США та 1 905 465,46 грн., в тому числі: 10 187 868,92 дол. США - заборгованість за кредитом (основним боргом); 10 725 731,00 дол. США - заборгованість за процентами; 1 385 556,31 дол. США - заборгованість за процентами; 1 499 951,50 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 1 893 464,90 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 941 430,96 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 121 653,51 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 2 393 054,73 дол. США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів; 114 299,69 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом; 169 560,76 грн. - втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-4 у сумі 38 778 924,21 грн., в тому числі: 25 477 245,36 грн. - заборгованість за кредитом (основним боргом); 11 892 963,59 грн.- заборгованість за процентами; 9 000,00 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 790 335,50 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 348 885,70 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 194,46 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 260 299,60 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу, процентів, нарахованої плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-5 у сумі 13 078 138,85 дол. США та 10 470,55 грн., в тому числі: 10 292 033,41 дол. США - заборгованість за кредитом (основним боргом); 2 309 347,62 дол. США - заборгованість за процентами; 10 200,00 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 318 562,70 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 69 646,51 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом; 88 548,61 дол. США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів; 50,16 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом.

Із вказаними сумами заборгованості, за здійсненим позивачем розрахунком, не погоджувалися як відповідач, так і третя особа, а тому, судом першої інстанції було призначено у даній справі судову експертизу, з метою встановлення суми кредитної заборгованості за кредитними договорами №6407К2/2416 від 16.02.2007 р., 407К9/2429 від 04.06.2007 р., №151107К77 від 10.12.2007 р., № 151107К78 від 10.12.2007 р. та № 6408К8/2463 від 25.04.2008 р. (основного боргу, суми відсотків та суми комісії за управління кредитом), проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Проте, у зв'язку з ненадходженняи оплати за її проведення від ПАТ "Державний експортно - імпортний банк", вказана судово-економічна експертиза проведена не була.

В свою чергу, позивачем до суду першої інстанції було надано висновок судово-економічної експертизи № 6907/22259/22263/15-45 від 09.12.2015 р., який був виконаний в межах аналогічної справи №910/2761/14, яка розглядається у Господарському суді міста Києва, за тією ж генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р., що є предметом спору в даній справі і за той же період, але за участю іншого майнового поручителя.

Враховуючи те, що експертиза, за результатами проведення якої було складено зазначений висновок, виконувалася в межах аналогічної справи №910/2761/14 (за тією ж генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 р., що є предметом спору в даній справі і за той же період, але за участю іншого майнового поручителя), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення у даній справі слід приймати із урахуванням визначеного експертом розміру заборгованості.

Так, за результатами проведеного дослідження вказаним висновком підтверджена така заборгованість ТОВ "Атем" за кредитними договорами-1-5 у наступних розмірах:

- за кредитним договором № 6407К2/2416 від 16.02.2007 р.: за тілом кредиту в сумі 6 088 255,98 дол. США; за процентами в сумі 30 924,69 дол. США.; заборгованість за платою за управління кредитом у сумі 10 200,00 грн.;

- за кредитним договором № 6407К9/2429 від 04.06.2007 р.: за тілом кредиту в сумі 10 093 864,64 дол. США; за процентами в сумі 59 001,52 дол. США.; заборгованість за платою за управління кредитом у сумі 10 200,00 грн;

- за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 р.: за тілом кредиту в сумі 27 809 693,63 дол. США; за процентами в сумі 12 111 287,38 дол. США.; заборгованість за платою за управління кредитом у сумі 1 499 951,50 грн.;

- за кредитним договором № 151107К78 від 10.12.2007 р.: за тілом кредиту в сумі 25 477 245,36 грн.; за процентами в сумі 1 168 610,78 грн.; заборгованість за платою за управління кредитом у сумі 9 000,00 грн.;

- за кредитним договором № 6408К8/2463 від 25.04.2008 р.: за тілом кредиту в сумі 10 262 394,76 дол. США; за процентами в сумі 52 631,94 дол. США; заборгованість за платою за управління кредитом у сумі 10 200,00 грн.

Проте, заявлена банком заборгованість за процентами в загальній сумі 5 671 466,22 дол. США та 10 693 800,22 грн. , яка складається з суми 1 279 754,55 дол. США за кредитним договором-1, суми 2 135 000,00 дол. США за кредитним договором-2, суми 10 693 800,22 грн. за кредитним договором-4 та суми 2 256 711,67 дол. США за кредитним договором-5 висновком експертів не була підтверджена, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи та додатково наданих документах необхідного обсягу бухгалтерських аналітичних документів, тобто за відсутності доказів в матеріалах справи.

Отже, на підставі експертного висновку суд першої інстанції вірно встановив, що у позичальника станом на 07.02.2014 р. наявна заборгованість за кредитними договорами-1-5 з основного боргу (тіла кредиту, нарахованих відсотків на суму кредиту та плати за управління кредитом) у сумах, визначених експертом відповідно до додатку № 16 до експертного висновку на загальну суму 66 508 054,54 дол. США та 28 185 407,64 грн., що підтверджується наявними матеріалами справи.

Доводи позивача про те, що матеріалами даної справи підтверджується заборгованість позичальника у заявленому до стягнення розмірі, колегією суддів відхиляються, оскільки Банком належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів надано не було.

Стосовно непогодження відповідача, із визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості, слід зазначити, що ТОВ "Київський завод "Європласт", надаючи свої заперечення в зазначеній частині, не конкретизувало, які суми заборгованості та чому воно вважає необґрунтованими.

Так, жодних контррозрахунків, із зазначенням здійснених проплат, надано до суду не було.

Заперечення відповідача мають абстрактний характер та відповідно не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.

Щодо посилань відповідача на встановлення розміру заборгованості позичальника у справі №925/281/14, то вони колегією суддів не приймаються з огляду на скасування постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2016 постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.06.2016 у справі № 925/281/14 та передачу справи № 925/281/14 на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

З огляду на викладене, заперечення апелянтів проти визначеного судом першої інстанції розміру заборгованості колегією суддів відхиляються.

Крім того, позивачем було нараховано пеню у наступних розмірах:

- за кредитним договором-1 (№ 6407К2/2416 від 16.02.2007 р.): 188 682,30 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 39 527,76 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-2 (№ 6407К9/2429 від 04.06.2007 р.): 315 336,07 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 65 944,64 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-3 (№ 151107К77 від 10.12.2007 р.): 1 893 464,90 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 941 430,96 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 121 653,51 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-4 (№ 151107К78 від 10.12.2007 р.): 790 335,50 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 348 885,70 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 194,46 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- за кредитним договором-5 (№ 6408К8/2463 від 25.04.2008 р.): 318 562,70 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 69 646,51 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 220,39 грн. - пеня за прострочення сплати плати за управління кредитом.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.2 кредитних договорів-1, 2 передбачено, що у разі невиконання зобов'язань згідно з п.п. 3.4.1, 3.5.1, 4.1 позичальник сплачує банку пеню у гривнях, а за кредитними договорами-3, 4, 5 - у валюті кредиту.

На підставі вказаних умов договору позивач нарахував пеню на кредитну заборгованість як в національній валюті - гривні, так і в іноземній - доларах США.

Щодо нарахування пені в іноземній валюті, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 Цивільного кодексу України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Такої позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 01.04.2015 у справі №3-29гс15.

За статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, колегією суддів враховується вказана правова позиція Верховного Суду України.

Таким чином, як вже було вказано, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Разом з тим, позивачем по частині вимог про стягнення пені було здійснено її нарахування на долари США (що підтверджується відповідним розрахунком, доданим до позовної заяви).

Враховуючи, що здійснення нарахування пені у такий спосіб суперечить наведеним вище положенням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені у валюті.

З наведених обставин, доводи апелянта про можливість здійснення нарахування пені у зазначений спосіб відхиляються за необґрунтованістю та не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

В свою чергу, колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розмірами пені, нарахованої у гривні - за кредитним договором-1 в сумі 220,39 грн. - за прострочення сплати плати за управління кредитом; за кредитним договором-2 в сумі 220,39 грн. - за прострочення сплати плати за управління кредитом; за кредитним договором-3 в сумі 121 653,51 грн. - за прострочення сплати плати за управління кредитом; за кредитним договором -4: 790 335,50 грн. - за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 348 885,70 грн. - за прострочення сплати процентів; 194,46 грн. - за прострочення сплати плати за управління кредитом; за кредитним договором-5 в сумі 220,39 грн. - за прострочення сплати оплати за управління кредитом

Крім цього, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо неможливості нарахування 3% річних у іноземній валюті, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві від 01.07.2014 р., правова природа трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК, є особливою мірою відповідальності, а тому правильним є стягнення їх виключно в національній валюті Україні - гривні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості нарахувань річних: за кредитним договором-1 у сумі 50,16 грн. - 3 % річних за прострочення сплати плати за управління кредитом; 50,16 грн. - 3 % річних за прострочення сплати оплати за управління кредитом за кредитним договором-2; 3 % річних за прострочення сплати оплати за управління кредитом за кредитним договором-3; 260 299,60 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу, процентів, нарахованої плати за управління кредитом за кредитним договором-4; 50,16 грн. - 3% річних за прострочення сплати оплати за управління кредитом за кредитним договором-5.

Щодо нарахування позивачем інфляційних в сумі 169 560,76 грн. у зв'язку із несвоєчасним здійсненням плати за управління кредитом по кредитному договору № 151107К77 від 10.12.2007 р., то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині обґрунтованості, здійсненого банком розрахунку.

Таким чином, з урахуванням викладеного, та, зокрема, висновку судової економічної експертизи № 6907/22259/22263/15-45 від 09.12.2015 р. місцевий господарський суд вірно встановив, що загальна сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" за генеральною угодою № 6407141/2416 від 16.02.2007 р., становить 66 508 054,54 дол. США та 29 991 448,51 грн., що складається з:

- 54 254 209,01 дол. США та 25 477 245,36 грн. - заборгованості за кредитом (основним боргом);

- 12 253 845,53 дол. США та 1 168 610,78 грн. - заборгованості за процентами;

- 1 539 551,50 грн. - заборгованості за платою за управління кредитом;

- 790 335,50 грн. - пені за прострочення погашення кредиту (основного боргу) та процентів;

- 348 885,70 грн. - пені за прострочення сплати процентів;

- 122 509,14 грн. - пені за прострочення сплати плати за управління кредитом;

- 260 255,34 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів;

- 114 494,43 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої плати за управління кредитом.

- 169 560,76 грн. - втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність встановлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав, при цьому поняття позовна має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії право на позов у матеріальному сенсі (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.

Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Згідно із ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель вправі у випадку невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з п. 1.5 договору застави у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору або відповідних положень цього договору заставодавцем, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами.

У зв'язку з невиконанням позичальником (ТОВ "Атем") своїх зобов'язань за кредитним договором, 01.11.2013 р. ПАТ "Державний експортно - імпортний банк" звернувся до майнового поручителя - ТОВ "Київський завод "Європласт" з вимогою № 195-04/7480 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами-1-5 (т.1, а.с.504-506).

Направлення вказаної вимоги відповідачу підтверджується реєстром рекомендованих поштових відправлень (т.1, а.с.507).

Відповідач вказаної вимоги не виконав.

Враховуючи те, що позивач у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань набув права отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, отже відповідно право позивача на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникло (та відповідно перебіг позовної давності розпочався) з моменту, коли його право було порушене (особа довідалася про порушення свого права), тобто з моменту відмови відповідача виконати вимоги банку.

Як вже вказувалося, позивач направив відповідачу вимогу 01.11.2013 р., яка останнім виконана так і не була, а з даним позовом банк звернувся до суду 18.02.2014, що підтверджується відбитком органу поштового зв'язку на описі вкладення у цінний лист (т.1, а.с.516), тобто в межах строку позовної давності.

Враховуючи викладене, позивачем не було пропущено строку позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет застави.

Стосовно способу реалізації предмета застави судом першої інстанції вірно зазначено наступне.

Реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом продажу на публічних торгах у порядку, визначеному законом (ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

При цьому частиною 1 ст. 21 Закону України "Про заставу" передбачено, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

З урахуванням вказаних норм чинного законодавства місцевим господарським судом вірно встановлено спосіб реалізації предмета застави шляхом його продажу на публічних торгах.

При цьому, при вирішенні питання про початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації суд виходив з того, що за умовами договору застави оціночна вартість предмета застави становить 5 081 740,00 грн. (п. 1.2 договору застави).

При цьому, позивач надав звіт про незалежну оцінку вартості обладнання - технологічної системи "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, яке перебуває на балансі ТОВ "Атем", виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Експо-Консалтинг", в якому вартість заставного майна визначена у сумі 40 979 600,00 грн.

Проте, вказаний звіт правомірно не було прийнято судом, оскільки оцінка за ним була виконана станом на 17.06.2006 р., а отже, станом на дату прийняття рішення у справі сума ринкової вартості обладнання змінилась.

В свою чергу, на час розгляду справи в суді першої інстанції вартість заставленого майна відповідачем не визнавалась.

Враховуючи заперечення відповідача місцевим господарським судом була призначена у справі судово-товарознавча експертиза для визначення ринкової вартості заставленого майна, виконання якої було доручено Київському НДІСЕ.

Проте, у зв'язку з тим, що відповідач та третя особа не надали в розпорядження експертів акту технічного стану обладнання - технологічної системи "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, проведення експертного дослідження виявилось неможливим.

Згідно пункту 2.1.6 договору застави реалізація предмета застави здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Згідно зі ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

Отже, у зв'язку з неможливістю визначити заставну вартість предмета застави на момент розгляду даного спору в суді, початкова ціна предмета застави має бути визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

Доводи відповідача про не встановлення в оскаржуваному рішенні початкової ціни реалізації предмета застави не можуть бути підставою для зміни чи скасування вказаного судового акту, оскільки саме дії скаржника з ненадання експерту акту технічного стану обладнання - технологічної системи "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія призвели до неможливості визначення цієї початкової ціни.

Крім цього, норми Закону України "Про заставу", на відміну від норм Закону України "Про іпотеку", не містять положень щодо обов'язкового зазначення у судовому рішенні початкової ціни реалізації предмету застави.

В свою чергу, норми Закону України "Про іпотеку" у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки правовідносини сторін виникли на підставі договору застави.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на позивача та відповідача (апелянтів).

Крім цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" та публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі № 910/2764/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на їх заявників - позивача та відповідача у справі.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Європласт" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 22, кім. 8, ідентифікаційний код 31282988) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код 00032112) витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в сумі 1 600 грн.

4. Матеріали справи № 910/2764/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Руденко