Ухвала

від 26.09.2017 по справі 152/1485/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/1485/16-к

Провадження №11-кп/772/694/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року м. Вінниця

Апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

судів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

зі секретарем: ОСОБА_5

розглянув «26» вересня 2017 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12016020360000336 від 17.09.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_6 ,

народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Перепільчинці Шаргородського

району Вінницької області

українця, громадянина України,

раніше судимого:

-20.12.2002 року Шаргородським районним

судом Вінницької області за ч.3 ст.185, ч.3

ст.186 КК України до 4 років 6 місяців

позбавлення волі з випробуванням та

іспитовим строком на два роки;

- 15.12.2003 року Шаргородським районним судом

Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України

до 4 років 8 місяців позбавлення волі;

- 04.12.2009 року Жмеринським міськрайонним судом

Вінницької області за ч.3 ст.185; ч.3 ст.15, ч.3

ст.185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення

волі;

- 14.02.2013 року Шаргородським районним судом

Вінницької області за ч.ч.2, 3 ст.185 КК України

до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 02.09.2016 року Шаргородським районним судом

Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України

до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2

уродженки та жителя

АДРЕСА_1 ,

українки, громадянки України,

раніше судимої:

- 29.08.2006 року 29.08.2006 року Томашпільським

районним судом Вінницької області за ст.297

КК України до 1 року обмеження волі ;

- 04.12.2009 року Жмеринським міськрайонним

судом Вінницької області за ч.3 ст.185; ч.3 ст.15,

ч.3 ст.185 КК України до 3 років 1 місяця

позбавленням волі, звільненої з випробуванням

з іспитовим строком два роки;

-08.11.2012 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області за ч.1 ст.190, ч.1 ст.309 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки з випробуванням та іспитовим строком на два роки;

-26.12.2012 року Жмеринським міськрайонним

судом Вінницької області за ч.2 ст.309

КК України до 3

років позбавлення волі, звільненої з випробуванням та іспитовим строком 3 роки;

-14.02.2013 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до 3

років 6 місяців позбавлення волі;

- 24.07.2014 року ухвалою Комінтернівського

районного суду м. Харкова на підставі ст. 6

Закону України «Про амністію» невідбута

частина покарання скорочена наполовину;

- 16.10.2015 року звільненої з місць позбавлення волі

в зв`язку з відбуттям покарання;

- 25.01.2016 року ухвалою Жмеринського

міськрайонного суду Вінницької області звільнену

від призначення покарання за вироком від 08.11.2012

року Жмеринського міськрайонного суду,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст. 185 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_8

обвинуваченого: ОСОБА_6

захисника адвоката: ОСОБА_9

за апеляційною скаргою із змінами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 14.02.2017 року ,-

В с т а н о в и в:

Вироком Шаргородського районного суду Віницької області від 14 лютого 2017 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за цим вироком та покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 02.09.2016 року, призначено ОСОБА_6 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Крім того ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шаргородського районного суду від 02.09.2016 року, остаточну міру покарання ОСОБА_6 призначено у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання , перебування його під вартою з 18.09.2016 року по 14.02.2017 рік, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цим же вироком ОСОБА_7 , визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч2,3 ст. 185 КК України та їй призначено покарання у виді:

- за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточну міру покарання ОСОБА_7 призначено у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покладено ряд обов`язків на ОСОБА_7 , а саме: не виїжджати за межі України періодично з`являтися для реєстрації для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішена доля речових доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 15.05.2016 року в обідню пору доби, перебуваючи в будинку своєї бабусі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться в АДРЕСА_2 , знаючи, що остання отримала пенсійну виплату, вирішив вчинити крадіжку грошей. Приблизно о 15.00 годині того ж дня, дочекавшись, коли ОСОБА_11 вийшла з будинку, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, з корисливих мотивів, обшукав будинок, де під лавкою у чоботі виявив та повторно викрав грошові кошти в сумі 1500 грн., після чого покинув місце злочину будинок ОСОБА_11 , розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд. При цьому, обвинувачений ОСОБА_6 заподіяв збитки ОСОБА_11 на загальну суму 1500 грн.

Крім того, 19.07.2016 року приблизно о 03.00 годині ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_7 , проходячи по вул. Садовій в с. Носиківка Шаргородського району Вінницької області в напрямку с. Лука Мовчанська Жмеринського району Вінницької області, побачивши за кам`яним парканом біля приміщення хліва на подвір`ї домогосподарства під АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_12 , велосипед, вирішили його викрасти. Переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розподіливши між собою дії, спрямовані на вчинення крадіжки, підійшли до паркану, після чого обвинувачений ОСОБА_6 переліз через паркан на подвір`я, а обвинувачена ОСОБА_7 залишилася біля паркану спостерігати за навколишньою обстановкою. Взявши велосипед, що знаходився біля приміщення хліва, обвинувачений ОСОБА_6 передав його через паркан на вулицю, де знаходилася обвинувачена ОСОБА_7 , та переліз на вулицю через паркан, після чого обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умисно, таємно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, повторно викрали велосипед «Салют» синього кольору вартістю 700 грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд. При цьому, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподіяли збитку ОСОБА_12 на суму 700 грн.

Також, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 10.09.2016 року, перебуваючи в с. Андріївка Шаргородського району Вінницької області, вирішили скоїти крадіжку продуктів харчування та інших товарів із магазину, що належить ССТ «Соснівське» і знаходиться на АДРЕСА_4 .

Приблизно о 22.00 годині 10.09.2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за попередньою змовою між собою, розподіливши між собою дії, спрямовані на вчинення крадіжки, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, підійшли до приміщення магазину, що належить Соснівському ССТ, після чого обвинувачений ОСОБА_6 розбив віконне скло, розпиляв прути металевої решітки та зробив отвір, через який у приміщення магазину проникла ОСОБА_7 , яка, виявивши на полицях продукти харчування та інші товари, частину їх склала у поліетиленові пакети та передала через отвір у вікні ОСОБА_6 , котрий знаходився зовні біля вказаного вікна. Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з приміщення магазину Соснівського ССТ умисно, таємно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, повторно, викрадено: 40 пачок цигарок «Прилуки червоні» вартістю 16,80 грн. за одну пачку на суму 672 грн.; 30 пачок цигарок «Бонд синій» вартістю 15,80 грн. за одну пачку на суму 474 грн., 15 пачок цигарок «Честер» вартістю 21 грн. за одну пачку на загальну суму 315 грн.; 2 пачки цигарок «Ністра» вартістю по 10 грн. за кожну на суму 20 грн.; 8 пачок цигарок «Стренг» вартістю по 15,80 грн. за кожну на суму 126,40 грн.; 4 ліхтарики «Космос» вартістю 45,5 грн. кожен на суму 180 грн.; 16 пачок мила «Дуру» вартістю по 15,80 грн. кожна на суму 252,80 грн.; 5 пачок мила «Люкс» вартістю по 8,5 грн. кожна на суму 42,50 грн.; 3 пачки мила «Флора» вартістю по 8 грн. кожна на суму 24 грн.; 4 пляшки шампуню «Рецепти природи» вартістю по 23 грн. кожна на суму 92 грн.; 10 пляшок шампуню «Козине молоко» вартістю по 8,50 грн. кожна на суму 85 грн.; 2 пляшки шампуню «Врода» вартістю по 15,50 грн. кожна на суму 31 грн.; 10 упаковок крему для гоління «Арко» вартістю по 25,80 грн. кожна на суму 258 грн.; 20 плиток шоколаду «Міленіум» вартістю 24,8 грн. кожна на суму 496 грн.; 2,5 кг морожених курячих крилець вартістю 29,8 грн. за 1 кг. на суму 74,5 грн.;1 кг. копчених курячих крилець вартістю 63 грн. за 1 кг.; 2 кг. ковбаси із сиром вартістю 85 грн. за 1 кг. на суму 170 грн.; 1 кг. ковбаси під назвою «Смачна» вартістю 55,5 грн. за 1 кг.; 9 пачок меленого лаврового листу вартістю 4 грн. кожна на суму 36 грн.; 2 кг. цукерок під назвою «Ромашка» вартістю 99 грн. за 1 кг. на суму 198 грн.; 8 упаковок майонезу під назвою «Холідей» вартістю 9,8 грн. кожна на суму 78,4 грн.; 4 картки поповнення рахунку «Київстар» вартістю 60 грн. кожна на суму 240 грн.; 6 рулонів скотчу вартістю 6 грн. кожен на суму 36 грн.; 24 кулькові ручки вартістю 3 грн. кожна на суму 72 грн.; 2 балончики дихлофосу «Бос» вартістю 32 грн. кожен на суму 64 грн.; 6 станків для гоління під назвою «Жілет» вартістю 8 грн. кожен на суму 48 грн.; 1 упаковку дитячих вологих серветок вартістю 25,5 грн.; 1 набір постільної білизни вартістю 340 грн.; 24 пари господарських рукавиць вартістю 8 грн. за кожну на суму 192 грн.; 24 пари шкарпеток вартістю 12 грн. кожна на суму 288 грн.; 10 шкребків для миття посуду вартістю 4 грн. кожен на суму 40 грн.; 6 літрів олії вартістю 32 грн. за 1 літр на суму 192 грн.; косметичний набір вартістю 84 грн.; 12 упаковок чаю під назвою «Батік» вартістю 21 грн. кожна на суму 252 грн.; 2 упаковки чаю під назвою «Тудор» вартістю 15 грн. кожна на суму 30 грн.; чоловічий светр вартістю 240 грн.; 4 упаковки гігієнічних прокладок «Белла» вартістю 38 грн. кожна на суму 152 грн.; 3 флакони парфумів «Лакрімера» вартістю 60 грн. кожна на суму 180 грн.; 2 пари жіночих теплих колгот вартістю 54 грн. кожна на суму 108 грн.; 16 капсул гелю для прання під назвою «Аріель» вартістю 5 грн. кожна на суму 80 грн.; 9 рулонів ізострічки вартістю 8 грн. кожна на суму 72 грн.; 4 зошити на 96 аркушів кожен та вартістю 8,5 грн. кожен на суму 34 грн.; 2 упаковки крему для взуття «Сільвер» вартістю 13,5 грн. кожна на суму 27 грн.; 2 пляшки горілки «Козацька рада» вартістю 118,5 грн. кожна на суму 237 грн.; 4 пляшки горілки «Хлібний дар» місткістю 0,5 л. вартістю 72,5 грн. кожна на суму 290 грн.; 6 банок кави під назвою «Нескафе» місткістю по 100 г. кожна та вартістю 44 грн. кожна на суму 264 грн.; 6 поліпропіленових мішків вартістю 5 грн. кожен на суму 30 грн.; 5 поліетиленових пакетів вартістю 3 грн. кожен на суму 15 грн.; 3 пачки макаронів під назвою «Ролтон» вартістю 4,5 грн. кожна на суму 13,5 грн.; 6 запальничок вартістю 9,6 грн. кожна на суму 57 грн.; 5 зубних щіток вартістю 9,8 грн. на суму 49 грн.; 1 дезодорант вартістю 36,5 грн.; 5 липучок для вловлювання мух вартістю 3 грн. кожна на суму 15 грн.; 8 пляшок горілки «Хлібний дар» місткістю по 0,7 л. кожна та вартістю 94,15 грн. кожна на суму 753,30 грн., а всього майна на загальну сум 8300,8 грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподіяли збитку Соснівському ССТ на суму 8300,80 грн.

Не погодившись із вироком суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу із змінами , в якій ставить питання про скасування вироку Шаргородського районного суду Вінницької області від 14.02.2017 року, відносно ОСОБА_6 засудженого за ч.ч.2,3 ст. 185 КК України, в частині призначеного покарання , в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за даним вироком та покарання за вироком Шаргородського районного суду від 02.09.2016 року, призначити ОСОБА_6 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Також ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шаргородського районного суду від 02.09.2016 року і остаточну міру покарання ОСОБА_6 призначити у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін.

Свої вимоги прокурор мотивувує тим, що суд першої інстанції при призначені покарання ОСОБА_6 порушив вимоги ч.4 ст. 70 КК України, застосував принцип часткового складання покарань, замість поглинення покарання.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку Шаргородського районного суду Вінницької області від 14.02.2017 року та кримінальне провадження відносно нього направити на новий судовий розгляд, в зв`язку зі істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги мотивував тим, що крадіжку з магазину 10.09.2016 року він не вчиняв, так як знаходився у своєї бабусі ОСОБА_11 . За іншими епізодами вчинених ним злочинів свою вину визнає у повному обсязі.

Вирок відносно ОСОБА_7 не оскаржувався.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_13 , які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі та заперечили проти задоволення апеляційної скарги із змінами прокурора та вважають вирок суду першої інстанції незаконним, міркування прокурора , який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні частково, а саме в застосуванні принципу поглинання покарань, та крім того зазначив, що необхідно ОСОБА_6 зарахувати в строк відбування покарання, перебування його під вартою з 18.09.2016 року по день набрання вироку законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга із змінами прокурора у кримінальному провадженні підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_14 , - задоволенню не підлягає.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна ( крадіжка), кваліфікуючими ознаками якого є крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб та у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло - є обґрунтованими.

Викладені у вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинах відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об`єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв`язку.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.ч.2,3 ст. 185 КК України - є правильною.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 винуватість в інкримінованих злочинах визнав частково, зокрема останній визнав себе винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, а саме у вчиненні крадіжок грошей у ОСОБА_11 та у ОСОБА_12 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, зокрема, у вчиненні крадіжки з магазину ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 винуватим себе не визнав.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 , що судове слідство проведено неповно, не об`єктивно, та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях, а саме в тому, що він не вчиняв крадіжки з магазину - є безпідставними.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства і судом по даній справі дотримано вимог кримінально процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об`єктивної істини.

Суд першої інстанції ретельно перевіряв у судовому засіданні доводи обвинуваченого ОСОБА_6 аналогічні тим, які викладені в апеляційній скарзі про те, що він не скоював крадіжки з магазину ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так, зокрема, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_6 таємному викрадені чужого майна (крадіжка), поєднаної з проникненням у житло, суд обґрунтовано послався на покази обвинуваченої ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні першої інстанції показала, що ОСОБА_6 є її співмешканцем та 10.09.2016 рок останній запропонував їй обікрасти магазин, на що вона погодилася. Приблизно о 22 годині 10.09.2016 року вони прийшли до приміщення магазину, де ОСОБА_6 розбив скло у вікні магазину та перепилив металеві прути грат та запропонував, щоб через цей отвір у магазин пролізла вона. Після того, як вона проникла в приміщення магазину, то засвітила свічку і викрала продукти, цигарки, горілку, промислові товари. Викрадене вона складала в пакети та передавала ОСОБА_6 через віконний отвір. Потім викрала мішки і вилізла через отвір у вікні на вулицю. Під магазином все викрадене вони склали в три мішки і понесли в с. Лука Мовчанська.

Крім показань ОСОБА_7 , вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та іншими матеріалами кримінального провадження, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме:

- протоколом слідчого експерименту від 27.09.2017 року з фото таблицями, відповідно до якого ОСОБА_7 показала свої дії та вказала на приміщення магазину, в якому ОСОБА_6 розбив вікно, розпилив пилкою для роботи по металу металеві прути решітки, зробивши отвір, через який вона проникла у приміщення, і передавала викрадене майно через отвір у вікні ОСОБА_6 , який складав викрадене у мішки;

- протоколом слідчого експерименту від 30.09.2016 року з фото таблицями, відповідно до якого ОСОБА_6 добровільно показав свої дії та показав, що інструменти для проникнення в магазин приніс із собою, взявши з дому ОСОБА_7 , вказав, яким чином розбив віконне скло та спиляв прути металевої решітки на вікні і зробив отвір у вікні, через який в приміщення магазину проникла ОСОБА_7 , котра, викравши товари, передавала йому через отвір у вікні, а він складав їх у мішки.

Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_6 в тому, що він вчинив крадіжку, поєднану з проникненням у житло.

Відповідно дост. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідност. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Як правильно зазначив прокурор, відповідно до вимогст. 65 КК Українита роз`яснень, що містяться в п. 1.9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов`язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також згідно ч. 2ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.

Розглядаючи справу в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_6 , районний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, та призначив покарання з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, а саме те, що останній раніше судимий, має не зняту та непогашену судимість за вчинення крадіжки, вину визнав частково, і апеляційний суд вважає, що призначена міра покарання - є достатньою для його виправлення та перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, як вірно зазначено в апеляційній скарзі із змінами прокурора у кримінальному провадженні вирок суду першої інстанції підлягає зміні, в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, на підставі ст. 413 КПК України.

За змістом ч. 4ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, а згідно з ч.4 цієї ж статті за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, та вірно встановлено судом першої інстанції злочини ОСОБА_6 вчинив злочини, передбачені ч.2 ст.185 КК України 15.05.2016 року та 19.07.2016 року, тобто до постановлення попереднього вироку Шаргородського районного суду від 02.09.2016 року, а злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, 10.09.2016 року, тобто після постановлення попереднього вироку, до набрання ним законної сили, не відбувши покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_6 , судом першої інстанції допущені порушення вимоги ч.4 ст. 70 КК України, у зв`язку з тим, що при призначенні йому покарання, у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців, суд фактично застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, тоді як помилково у вироку зазначив про застосування часткового складання призначених покарань, а тому на думку апеляційного суду , вирок в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , підлягає зміні , а апеляційна скарга із змінами прокурора у кримінальному провадження в цій частині підлягає до задоволення.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, апеляційний суд вважає їх не обґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ухвали слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 20.09.2016 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 18.09.2016 року.

Судом першої інстанції, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 зараховано термін перебування його під вартою з 18.09.2016 року по 14. 02.2017 рік, тобто по день винесення вироку судом першої інстанції, що суперечить вимогам ст. 72 КК України зарахуванню строку попереднього ув`язнення.

21.06.2017 року набули чинності зміни до ст. 72 КК України, внесені ЗУ від 08.05.2017 року №2046- VIII, згідно з якими змінився порядок зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі.

Згідно нині чинної редакції ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 58 Конституції України та ч.1 ст. 5 КК України під законом, що іншим чином поліпшує становище особи, слід розуміти закони, які змінюють на користь особи такі визначені в КК наслідки вчинення злочину, які не пов`язані з кримінальною відповідальністю.

Слід зазначити, що згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та КК України передбачено поняття зворотної сили закону.

Тому , суд апеляційної інстанції вважає, що на підставі ч. 5ст. 72 КК України, необхідно зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення в межах цього кримінального провадження з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, за період з 18.09.2016 року подень набрання вироку законної сили.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 413, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу із змінами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 -залишити без змін.

Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 14.02.2017 року щодо ОСОБА_6 змінити, в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вважати ОСОБА_6 засудженим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за даним вироком та покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 02.09.2016 року, призначити покарання ОСОБА_6 у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Вважати засудженим ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 02.09.2016 року і остаточну міру покарання ОСОБА_6 призначити у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Зарахувати засудженому ОСОБА_6 , відповідно до ч.ю5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення в період з 18.09.2016 року по день набрання вироком законної сили, а саме 26.09.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим з моменту отримання копії вироку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Згідно з оригіналом: