Постанова

від 27.09.2017 по справі 826/27267/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Справа: № 826/27267/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Бондарця Р.Б.,

представника відповідача Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Інтерлок до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Інтерлок (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2015 р. №№ 0002482201, 0002462201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство Інтерлок (далі - ПП Інтерлок ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві).

Між позивачем і ТОВ Пан Плюс 2012 укладено договір поставки від 15.01.2014 р. б/н, за яким сторонами складені податкові та видаткові накладні, надано до суду банківські виписки та оборотно-сальдові відомості.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ІНТЕРЛОК (код ЄДРПОУ 31403957) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Пак Плюс 2012 (код ЄДРПОУ 38346293) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 рю, за результатом якої складено акт перевірки від 06.07.2015 р. № 28/26-53-22-02-24-31403957.

У вказаному акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 134 218,00 грн., та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на суму 149 131,00 грн.

Зазначений акт перевірки був оскаржений позивачем в адміністративному досудовому порядку.

Рішенням ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.07.2015 р. № 16468/10/26-53-22-02-11 висновки акту перевірки залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.07.2015 р.:

1) № 0002462201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 186 413,75 грн., у тому числі за основним платежем - 149 131,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 282,75 грн.;

2) № 0002482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 167 772,50 грн., у тому числі за основним платежем - 134 218,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 554,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку та рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 15.09.2015 р. № 14222/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

У зв'язку з цим позивач звернувся з відповідною скаргою до ДФС України, однак за результатами її розгляду ДФС України прийняла рішення від 18.11.2015 р. № 24503/6/99-99-10-01-04-25 про відмову в її задоволенні та залишення рішень без змін.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 22.07.2015 р. №№ 0002482201, 0002462201 протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні операції позивача з ТОВ Пак Плюс 2012 підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування податкових вигод.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Водночас, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Виходячи з цього, судова колегія встановила, що за умовами договору поставки, укладеного між позивачем і ТОВ Пан Плюс 2012 , невід'ємною частиною даного договору є накладні на кожну поставку товару /Т.1 а.с.57-58/.

Однак, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження саме такі документи надані не були, а в поданих видаткових накладних, які за твердженням позивача складені на підставі договору поставки з ТОВ Пан Плюс 2012 за фактично виконаними операціями, відсутні відомості про посаду особи, яка підписала їх від імені ПП Інтерлок , що вказує на невідповідність таких документів вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV.

Крім того, судова колегія зазначає, що вказані податкові накладні та всі інші первинні документи, включаючи договір поставки від 15.01.2014 р. б/н, підписані від імені контрагента позивача - ТОВ Пан Плюс 2012 його директором ОСОБА_4

Разом з тим, ОСОБА_4 на допиті в рамках кримінального провадження від 01.07.2014 р. № 32014100000000116, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого показання, заперечив його участь в господарській діяльності зазначеного товариства і у підписанні будь-яких договорів та/або первинної документації від імені ТОВ Пан Плюс 2012 /Т.2 а.с.212-216/.

Зазначені обставини виключають наявність достатніх та необхідних правових підстав вважати оформленими та підписаними повноважною особою первинні документи, складені між позивачем та вказаним контрагентом за спірними операціями, та для обчислення на їх підставі показників податкової звітності товариства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року по справі № 21-421а11, висновки якого, відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

При цьому, посилання позивача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 р. у справі № 826/5347/15 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки таке судове рішення ухвалено за інших обставин справи, предметом судового розгляду у вказаній справі були зовсім інші правовідносини, з іншим контрагентом і відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України таке судове рішення не має преюдиційного значення для вирішення даної справи та, виходячи з принципу законності, регламентованого ст. 9 КАС України, не може бути застосовано при вирішенні даного адміністративного спору.

Окрім вищезазначеного, колегія суддів також звертає увагу й на те, що в даному випадку з матеріалів справи не вбачається і позивачем не доведено, яким чином здійснювалося переміщення товару від продавця до покупця.

Судова колегія також відзначає й те, що у відповідності до відомтсей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності контрагента позивача за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля, а іншими видами діяльності: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; консультування з питань комерційної діяльності й керування; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, що в сукупності не відповідає характеру та змісту спірних господарських операцій.

Враховуючи встановлені обставини справи та оцінюючи докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання товарності операцій, задокументованих позивачем з ТОВ Пан Плюс 2012 на підставі договору поставку від 15.01.2014 р. б/н і відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.07.2015 р. №№ 0002482201, 0002462201, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, апеляційна скарга Державної податкової інстанції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає задоволенню, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року - скасуванню, адміністративний позов - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інстанції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства Інтерлок до Державної податкової інстанції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 29 вересня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.