Рішення

від 25.09.2017 по справі 924/578/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2017 р. Справа № 924/578/17 Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Димбовського В.В., суддів Гладюка Ю.В., Смаровоза М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Старокостянтинівського районного споживчого товариства, м. Старокостянтинів

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Старокостянтинів

про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р., укладену між Старокостянтинівським районним споживчим товариством та ФОП ОСОБА_2

Представники сторін:

від позивача: Вагін Д.С. - за довіреністю від 24.07.2017р., Пецух В.Я. - голова правління

від відповідача: ОСОБА_5 - за довіреністю від 29.03.2016р.

Рішення виноситься 25.09.2017р., оскільки в судовому засіданні 20.09.2017р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсною додаткову угоду №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р., укладену між Старокостянтинівським районним споживчим товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Стверджує, що про існування вказаної додаткової угоди, якою змінено розмір орендної плати та термін дії договору оренди №82 від 01.09.2013р., йому стало відомо під час розгляду справи №924/369/16 про визнання недійсним договору оренди №82 від 01.09.2013р.

На переконання позивача, оспорювана угода суперечить локальним нормативним актам, які діють у Старокостянтинівському РСТ (Статуту товариства, рішенням правління товариства, вона укладена заднім числом, відсутня її реєстрація в журналі товариства, вона не схвалена правлінням товариства, укладена між батьком та сином з метою отримання неправомірної винагороди). Вважає, що додаткова угода суперечить меті та цілям товариства; являється економічно не вигідною для Старокостянтинівського РСТ, якою щомісячно завдаються збитки в розмірі 10500,00 грн.; від імені Старокостянтинівського РСТ підписана ОСОБА_6 з перевищенням повноважень та не схвалена правлінням товариства, що суперечить ст. 241 ЦК України та підпункту л) п. 32 Статуту товариства.

Також, позивач вважає, що колишній голова правління ОСОБА_6, підписуючи оспорювану додаткову угоду, допустив порушення вимог п. 34 Статуту товариства, який забороняє голові товариства, голові ревізійної комісії та іншим працівникам, які займають виборні посади виконувати роботу за сумісництвом, не можуть сприяти їм використовуючи службове становище, використовувати матеріально-технічну базу та грошові кошти споживчого товариства, юридичним особам та громадянам у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою отримання за це винагород, різних послуг, пільг.

Окрім того, позивач зауважив, що додаткова угода не прийнята до виконання, а сплачені грошові кошти згідно додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. повернені ФОП ОСОБА_2

Ухвалою суду від 31.07.2017р. суд відмовив в задоволенні заяви позивача від 26.07.2017р. про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 31.07.2017р. представник позивача подав письмові пояснення, у яких наголосив, що додаткова угода №1 від 15.01.2016р., якою збільшений строк (термін) оренди нотаріально не посвідчена, всупереч вимогам закону, а відповідно є нікчемною (недійсність якої встановлена законом). Зауважив, що довідкою ПАТ "УкрСиббанк" від 28.04.2017р. було підтверджено, що з рахунку Старокостянтинівського районного споживчого товариства НОМЕР_2 були повернені помилково отримані суми орендної плати на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 в ПАТ "А-Банк", які не відповідали призначенню. Вказаною довідкою також підтверджено повернення коштів в сумі 1320грн. (платіжне доручення №813 від 08.04.2016р.) та 7500грн. (платіжне доручення №850 від 19.04.2016р.). Повернення позивачем отриманих коштів також підтверджується довідкою ПАТ "Акцент-Банк" від 18.07.2017р. Призначення платежу, зазначене в платіжних дорученнях, якими поверталися кошти, зокрема в платіжному дорученні №850 від 19.04.2016р., №813 від 08.04.2016р.: ".. кошти не відповідають призначенню із за відсутності додаткової угоди №1 до договору №82 з ПП ОСОБА_2". За таких обставин, на думку позивача, доводи відповідача про "погодження" чи "визнання" позивачем додаткової угоди є необґрунтованими та спростовуються наявними доказами та фактичними діями (поведінкою) позивача, який ніколи не визнавав чинність чи дію оспорюваної додаткової угоди. Також зазначив, що всі укладені Старокостянтинівським РСТ договори оренди та додаткові угоди до них реєструються в Журналі реєстрації договорів оренди та додаткових угод Старокостянтинівського районного споживчого товариства, у вказаному журналі відсутні дані про укладення додаткової угоди №1 від 15.01.2016р., оскільки вона була складена після звільнення ОСОБА_6, який до 10.04.2016р. працював на посаді заступника голови правління Старокостянтинівського РСТ та являється батьком ОСОБА_2.

Також представником позивача у судовому засіданні 08.08.2017р. подані письмові пояснення, у яких зазначається, що Старокостянтинівське районне споживче товариство з моменту, коли йому стало відомо про підписання колишнім головою правління додаткової угоди вчиняло виключно дії, які вказують на чітке та зрозуміле волевиявлення щодо невизнання додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. Звернув увагу на те, що доводи відповідача про неповернення йому "доплати за лютий-березень 2016р. та плати за квітень 2016р." є безпідставними, оскільки в лютому 2016р. ніякої "доплати" відповідач не здійснював, оскільки в лютому фізично ще не існувало ніякої додаткової угоди №1 від 15.01.2016р., вперше відповідач підписавши з батьком додаткову угоду №1 від 15.01.2016р. безпідставно перерахував позивачу 1320грн. 30.03.2016р., які були повернені відповідачу платіжним дорученням №813 від 08.04.2016р. (із призначенням платежу "... кошти не відповідають призначенню із за відсутності додаткової угоди №1 до договору №82 з ПП ОСОБА_2"). Вдруге відповідач безпідставно перерахував позивачу 7500грн. 19.04.2016р., які були повернені позивачем платіжним дорученням №850 під 19.04.2016р. (із призначенням платежу "... кошти не відповідають призначенню із за відсутності додаткової угоди №1 до договору №82 з ПП ОСОБА_2"). Факт повернення вказаних коштів та наступних платежів підтверджується наявною в справі довідкою ПАТ "УкрСиббанк" від 28 квітня 2017р. та довідкою ПАТ "Акцент-Банк" від 18.07.2017р.. Наголошує на тому, що намір та волевиявлення Старокостянтинівського РСТ не продовжувати дію договору №82 оренди будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01 вересня 2013р. підтверджено повідомленням №43 від 28.03.2016р. (попередженням про розірвання договору у відповідності до п.3.4. договору оренди №82 від 01.09.2013р.), яке направлялось позивачем до ФОП ОСОБА_2, що підтверджуються поштовою квитанцією від 30.03.2016р. та описом вкладення у цінний лист. На його думку, невизнання спірної додаткової угоди свідчить те, що згідно акту прийняття-передачі (повернення) об'єкту оренди від 01.06.2016р. ТОВ "Українські торгівельні мережі" здало (передало) Старокостянтинівському РСТ частину приміщення торгівельного комплексу "Україна" за адресою: АДРЕСА_2, площею 180м.кв., в акті зазначено, що ПП ОСОБА_2 для повернення приміщення не з'явився, майно ПП ОСОБА_2 відсутнє. Робить висновок про те, що особа, яка фактично користувалась приміщенням суборендар ТОВ "Українські торгівельні мережі" передала (повернула) приміщення власнику - Старокостянтинівському РСТ, оскільки строк дії основного договору оренди №82 від 01.09.2013р. збіг 01.06.2016р. В той же день 01.06.2016р. Старокостянтинівське РСТ уклало з ТОВ "Українські торгівельні мережі" договір оренди об'єкта нерухомості №14 за яким, згідно акту приймання-передачі від 01.06.2016р. передало в оренду вищевказане приміщення площею 180 м. кв. за адресою: АДРЕСА_2. В подальшому угодою від 25.04.2017р. була припинена дія договору оренди об'єкта нерухомості №14 від 01.06.2016р. та приміщення було повернуто власнику Старокостянтинівському РСТ за актом повернення-передачі об'єкта оренди від 25.04.2017р.

У судовому засіданні 05.09.2017р. представником позивача подані письмові пояснення, у яких зазначається, що господарським судом Хмельницької області при розгляді справи №924/369/16 встановлено, що колишній голова правління, уклавши спірний правочин без рішення правління, діяв з перевищенням обсягу наданих йому повноважень. Судом також встановлено, що підставою для повернення коштів за платіжними дорученнями була відсутність додаткової угоди до договору оренди. Крім того, оспорювана додаткова угода не була предметом позову ні по справі №903/135/17 ні по справі №924/369/16. Господарським судом Волинської області в рішенні від 26.04.2017р. по справі №903/135/17 зазначено, що суд при розгляді справи виходив з того, що оспорювана додаткова угода судом недійсною не визнавалась.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

12.07.2017р. від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, посилаючись при цьому на ст. 241 ЦК України. Не погоджуючись із позицією позивача про відсутність схвалення додаткової угоди, відповідач посилається на ті обставини, що позивач з лютого 2016р. отримує від відповідача орендну плату в розмірі, який сторони погодили в додатковій угоді. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів повернення коштів відповідачу (доплати за лютий-березень 2016р. у сумі 1320,00 грн. та за квітень 2016р. в сумі 7500,00 грн.), оскільки платіжні доручення не містять відомостей про таке повернення, зокрема, відмітки банку - АТ "УкрСиббанк" про їх проведення та зарахування на поточний рахунок відповідача. Такого зарахування, на думку відповідача, не могло бути ще й тому, що договір №82 і додаткова угода №1 не містять відомостей щодо поточного рахунку відповідача в АТ "УкрСиббанк" або іншого банку.

Як вважає відповідач, позивач своїм листом №87 від 23.06.2016р. підтвердив відсутність факту повернення відповідачу суми 1320,00 грн., запросивши ФОП ОСОБА_2 прибути в касу РСТ для отримання зайво перерахованих коштів, а повернення коштів в сумі 7500,00 грн. позивач взагалі не здійснював, перше його фактичне повернення коштів здійснено 23.06.2016р. в сумі 7500,00 грн. за травень 2016р. на картковий рахунок ОСОБА_2 в ПАТ "А-Банк".

Як вказує відповідач, після розгляду Рівненським апеляційним господарським судом справи №924/369/16, позивач, визнаючи дію договору №82 та додаткової угоди №1 від 15.01.2016р., своїм листом №133 від 27.09.2016р. повідомляє відповідача про розірвання договору №82 і, у відповідності до вимог розділу 7 договору, просив ФОП ОСОБА_2 прибути 04.10.2016р. для передачі орендованого об'єкта орендодавцю. У свою чергу, відповідач направив позивачу повідомлення з вимогою дотримування орендодавцем вимог договору №82, зокрема, щодо використання отриманої від орендаря орендної плати та застеріг Старокостянтинівське РСТ від неправомірних дій з правом застосування до нього наслідків, які передбачені п. 8 договору.

На переконання відповідача, наведені обставини стверджують про вчинення позивачем системних дій в період з 01.03.2016р. по 23.06.2016р. (прийняття до виконання - отримання плати в розмірі 7500 грн. за період лютий-березень-квітень місяці 2016р., направлення листів №87 від 23.06.2016р. та №133 від 27.09.2016р.), які підтверджують схвалення Старокостянтинівським РСТ додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. На позицію позивача про відсутність реєстрації додаткової угоди в Журналі реєстрації договорів, відмічає про відсутність у чинному законодавстві, зокрема ст. 203 ЦК України, такої підстави визнання недійсним правочину, як не проведення відомчої реєстрації правочину.

У судовому засіданні 05.09.2017р. представником відповідача подані письмові пояснення, у яких зазначається, що перше повернення коштів здійснено після прийняття рішення господарським судом Хмельницької області від 21.06.2016р. у справі №924/369/16, при цьому позивач не повернув отриманні від відповідача наступні кошти: сума 1320 грн. - доплата за лютий-березень 2016р., 7500 грн. - плата за квітень 2016р., 7500 грн. - плата за травень 2016р., таке неповернення коштів визнає позивач своїм листом №87 від 23.06.2016р. Посилання позивача на нікчемність договору №82 у зв'язку з його продовженням після 01.06.2016р. додатковою угодою №1 за відсутності його нотаріального посвідчення в силу положень ст.ст.215, 793,794 ЦК України не може визнаватися недійсним тому що на момент його укладання такого посвідчення ст.793 ЦК України не вимагала. Набрання чинності зміненого додатковою угодою №1 п.3.1 договору пройшло з наступного дня після закінчення терміну дії договору оренди №82 і встановила термін менше трьох років.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позов та письмових поясненнях, наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

01.09.2013р. між Старокостянтинівським районним споживчим товариством (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір №82 оренди будівлі, споруди, (іншого об'єкта нерухомості), згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне користування частину приміщення торгівельного комплексу "Україна", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 180 м.кв. (п.п. 1.1, 1.2).

Оренда розпочинається з дня підписання акту прийому-передачі приміщення та діє до 01 червня 2016р. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору якщо жодна сторона в термін два місяці до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір пролонгується на той же термін, на тих же умовах.

Згідно з п. 3.6 договору орендар користується пріоритетним правом на повторне укладання договору ореади та першочерговим правом для придбання даного приміщення.

У відповідності до п. 4.1 договору розмір орендної плати за приміщення, що орендується, складає: з 01.09.2013р. по 01.12.2013р. - 1000 грн. з 01.12.2013р. по 01.06.2016р. - 6840 грн., щомісячно.

У п. 4.2 сторони передбачили, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок так і в готівковому порядку в касу орендодавця не пізніше десятого числа кожного поточного місяця.

Розмір орендної плати може переглядатися сторонами протягом дії даного договору при збільшенні плати за землю в сумі збільшення даної плати, чи при інших об'єктивних умовах (п. 4.4 договору).

Розділом 7 договору встановлено порядок повернення орендодавцю приміщення, що орендується: повернення орендодавцю приміщення, що орендується здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін; сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передачі приміщення, що орендується протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди; приміщення, що орендується, повинне бути передане орендарями та прийняте орендодавцем протягом 1 (одного) місяця з моменту початку роботи двосторонньої комісії; при передачі приміщення, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії; приміщення, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту прийому - передачі.

Згідно з п. 9.1 договору даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично та грубо порушує умови даного договору та свої зобов'язання, в т.ч. несплати орендної плати на протязі 2 місяців підряд.

Відповідно до п. 10.1 договору зміни в цей договір можуть внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою.

Згідно з п. 10.2 договору зміни та доповнення, додаткові угоди є невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами.

У розділі 11 договору сторони погодили додатки до договору - акт приймання - передачі. Додатки до даного договору складають його невід'ємну частину.

Згідно акту приймання - передачі від 01.09.2013р. Старокостянтинівське районне споживче товариство, в особі голови правління ОСОБА_6, передало, а ПП ОСОБА_2 прийняв в тимчасове платне користування відповідно до договору оренди №82 від 01.09.2013р. частину приміщення торгівельного комплексу "Україна" за адресою: АДРЕСА_2 площею 180 м. кв.

Договір та акт від імені орендодавця підписано головою правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства ОСОБА_6, а від імені орендаря - приватним підприємцем ОСОБА_2, скріплений відтиском печатки Старокостянтинівського районного споживчого товариства.

15.01.2016р. між Старокостянтинівським районним споживчим товариством (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду №1 до договору №82 від 01.09.2013р., згідно п. 1 якого внесено зміни до договору оренди №82 від 01.09.2013р. Сторони за взаємною згодою вирішили внести зміни до пунктів 3.1 розділу 3 і пункту 4.1 розділу 4 та викласти їх у наступній редакції:

3.1 Термін оренди діє до 31 грудня 2018 року. Дані зміни до пункту 3.1 щодо терміну дії договору набирає чинності з наступного дня після закінчення терміну дії договору оренди №82 від 01 вересня 2013 року.

4.1 Розмір орендної плати за приміщення, що орендується, з 01 лютого 2016 року складає 7500 грн. щомісячно.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди ця додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами та є невід'ємною частиною договору оренди №82 від 01 вересня 2013 року.

Додаткова угода підписана від імені орендодавця головою правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства ОСОБА_6, а від імені орендаря - приватним підприємцем ОСОБА_2, скріплений відтиском печатки Старокостянтинівського районного споживчого товариства.

У преамбулах договору №82 від 01.09.2013р. та додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. зазначено, що голова правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства ОСОБА_6, підписуючи договір, діяв на підставі Статуту.

Згідно п. 18 Статуту Старокостянтинівського РСТ, зареєстрованого 02.03.2007р. за №16641050003000011, вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які правомочні розглядати будь-які питання діяльності споживчого товариства.

Пунктом 31 Статуту визначено, що правління споживчого товариства є виконавчо-розпорядчим органом, відповідальним перед загальними зборами, зборами уповноважених членів споживчого товариства; здійснює керівництво і контроль за поточною організацією; господарською та соціальною діяльністю споживчого товариства.

У пункті 34 Статуту закріплено, що голова правління, як перша посадова особа споживчого товариства має право, поміж іншого, укладати договори (угоди) зобов'язання.

Згідно підпункту л) пункту 32 Статуту, рішення по наданню в оренду, заставу або позику основних засобів приймає правління споживчого товариства.

Засідання правління споживчого товариства проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць. Правління правомочне вирішувати питання, якщо на засіданні присутні більше половини його складу, в тому числі голова або заступник голови. Рішення правління приймаються більшістю голосів і заносяться до протоколу. Протокол засідання та прийняті на ньому рішення підписуються головуючим на засіданні. Кожен член на засіданні має право висловити свою думку, що відображається в протоколі (п. 33 Статуту).

Постановою правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства №78 від 29.12.2014р. вирішено дозволити кооперативним підприємствам, та підприємствам споживчої кооперації районного споживчого товариства, за попереднім усним погодженням з правлінням районного споживчого товариства, надавати в оренду орендарям не задіяні основні засоби, які в свій час були передані на баланс кооперативних підприємств, та підприємств споживчої кооперації Старокостянтинівським районним споживчим товариством, з 01.01.2015р., терміном на один рік. Надання в оренду основних засобів вирішено проводити відповідно до договорів оренди основних засобів, та актів прийому-передач основних засобів, та відповідно до чинного законодавства. Реєстрацію договорів оренди проводити в загальній книзі реєстрації договорів оренди Старокостянтинівського районного споживчого товариства.

Згідно постанови правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства №69 від 30.12.2015р. вирішено дозволити кооперативним підприємствам, та підприємствам споживчої кооперації районного споживчого товариства, за попереднім усним погодженням з правлінням районного споживчого товариства, надавати в оренду орендарям не задіяні основні засоби, які в свій час були передані на баланс кооперативних підприємств, та підприємств споживчої кооперації Старокостянтинівським районним споживчим товариством, з 01.01.2016р., терміном на один рік. Вирішено надання в оренду основних засобів проводити відповідно до договорів оренди основних засобів, та актів прийому-передач основних засобів, та відповідно до чинного законодавства. Реєстрацію договорів оренди вирішено проводити в загальній книзі реєстрації договорів оренди Старокостянтинівського районного споживчого товариства.

28.03.2016р. складено акт про те, що в робочому кабінеті т.в.о. голови правління Старокостянтинівського РСТ, в присутності т.в.о. голови правління РСТ ОСОБА_4, заступника голови правління РСТ ОСОБА_8, головного бухгалтера РСТ ОСОБА_9, директора КП "Райкоопринкторг" ОСОБА_10, юриста РСТ ОСОБА_11, орендарю ОСОБА_2 було надано для ознайомлення та вручена копія попередження про розірвання договору оренди будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості) №82 з 01.06.2016р., в зв'язку з економічною необґрунтованістю та закінченням строку дії договору. В акті зауважено, що ОСОБА_2 з попередженням ознайомився, від підпису про ознайомлення відмовився, копію попередження отримувати відмовився.

Попередження №43 від 28.03.2016р. про розірвання договору оренди з 01.06.2016р. було надіслано ОСОБА_2 30.03.2016р., про що свідчать фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист від 30.03.2016р. У попередженні зазначається, що договір буде розірваний з 01.06.2016р. у зв'язку з економічною необґрунтованістю та закінченням строку дії договору.

Протоколом засідання ревізійної комісії Старокостянтинівського РСТ №6 від 24.05.2016р. визначено, що після прийняття рішення позачерговими зборами уповноважених Старокостянтинівського РСТ про припинення повноважень голови правління ОСОБА_6 та звільнення його з посади 02.02.2016р., ОСОБА_6, всупереч п.37 статуту Старокостянтинівського РСТ, не передав оригінал статуту та печатку товариства і використовує їх на свій розсуд. При перевірці правильності заповнення журналу реєстрації договорів оренди, який ведеться з 2003 року, додаткова угода №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р. не реєструвалась. Постановлено визнати додаткову угоду №1 до договору оренди №82 від 01.06.2013р. недійсною.

Також у матеріалах справи наявний витяг з журналу реєстрації договорів оренди та додаткових угод Старокостянтинівського районного споживчого товариства за 2015 - 2016 роки, у якому не міститься даних щодо додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р.

У листі Старокостянтинівського РСТ №133 від 27.09.2016р., адресованого ОСОБА_6, повідомляється про розірвання Старокостянтинівським районним споживчим товариством договору №82 від 01.09.2013р. на підставі п. 9.1 договору. Просив у відповідності до вимог розділу 7 договору в термін до 04.10.2016р. забезпечити явку представників у двосторонню комісію для передачі орендованого об'єкту орендодавцю.

В повідомленні від 30.09.2016р. (на лист №133 від 27.09.2016р.), ФОП ОСОБА_6 повідомив Старокостянтанівське РСТ про те, що договір оренди №82 від 01.09.2013р. рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.06.2016р. у справі №924/369/16 визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. 15.01.2016р. сторони за Договором №82 уклали додаткову угоду №1 в якій встановили строк його дії до 31.12.2018р. ФОП ОСОБА_2 регулярно направляє на рахунок орендодавця встановлений додатковою угодою розмір орендної плати. Дії орендодавця щодо використання коштів, які направляє орендар, не мають правового значення щодо дійсності та строку дії договору №82.

Постановою правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства №158 від 29.12.2016р. вирішено дозволити кооперативним підприємствам, та підприємствам споживчої кооперації районного споживчого товариства, за попереднім усним погодженням з правлінням районного споживчого товариства, надавати в оренду орендарям не задіяні основні засоби, які в свій час були передані на баланс кооперативних підприємств, та підприємств споживчої кооперації Старокостянтинівським районним споживчим товариством, з 01.01.2017р., терміном на один рік. Надання в оренду основних засобів вирішено проводити відповідно до договорів оренди основних засобів, та актів прийому-передач основних засобів, та відповідно до чинного законодавства. Реєстрацію договорів оренди вирішено проводити в загальній книзі реєстрації договорів оренди Старокостянтинівського районного споживчого товариства.

Матеріали справи містять квитанції до прибуткових касових ордерів та платіжні доручення про сплату відповідачем позивачу орендної плати загалом на суму 126000,00 грн., зокрема:

- квитанція від 22.01.2016р. на суму 6840,00 грн. з призначенням платежу "оренда приміщення за січень 2016 року",

- квитанція від 25.02.2016р. на суму 6000,00 грн. з призначенням платежу "оренда приміщення за лютий 2016 року",

- квитанція від 24.03.2016р. на суму 6840,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за березень 2016 року",

- квитанція від 29.03.2016р. на суму 1320,00 грн. з призначенням платежу "оплата за оренду приміщення згідно додаткової угоди №1 до договору оренди №82 за лютий-березень 2016 року",

- квитанція від 18.04.2016р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "оплата за оренду приміщення згідно додаткової угоди №1 до договору оренди №82 за квітень 2016 року",

- квитанція від 18.05.2016р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "оплата за оренду приміщення згідно договору оренди №82 від ПП ОСОБА_2",

- квитанція від 14.06.2016р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди",

- квитанція від 15.06.2016р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди за травень",

- квитанція від 30.06.2016р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди",

- квитанція від 11.07.2016р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди за липень 2016м,

- квитанція від 26.08.2016р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди за серпень 2016",

- квитанція від 09.09.2016р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди за вересень 2016",

- квитанція від 28.10.2016р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди за жовтень 2016",

- квитанція від 25.11.2016р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди за листопад 2016",

- квитанція від 19.12.2016р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди за грудень 2016",

- квитанція від 11.01.2017р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди за січень 2017",

- квитанція від 24.02.2017р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди за лютий 2017",

- квитанція від 13.03.2017р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу "орендна плата за приміщення згідно договору оренди за березень 2017".

Відповідно до банківської виписки по рахунку ОСОБА_2 від 12.04.2017р., в червні 2016р. ОСОБА_2 повернулися кошти по забракованому платежу від 15.06.2016р. на суму 7500,00 грн.

Згідно банківської довідки AT "УкрСиббанк" №303-516 від 28.04.2017р., з рахунка Старокостянтинівського районного споживчого товариства НОМЕР_2 були повернуті помилково отримані суми орендної плати на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 в ПАТ "А-Банк", за приміщення від ФОП ОСОБА_2, які не відповідали призначенню, відповідно до наступних платіжних доручень: №813 від 08.04.2016 р. на суму 1320 грн. №850 від 19.04.2016 р. на суму 7500 грн. №962 від 22.06.2016 р. на суму 7500 грн. №984 від 01.07.2016 р. на суму 7500 грн. №1002 від 12.07.2016 р. на суму 7500 грн. №1101 від 29.08.2016 р. на суму 7500 грн. №1121 від 12.09.2016 р. на суму 7500 грн. №1240 від 31.10.2016 р. на суму 7500 грн. №1296 від 28.11.2016 р. на суму 7500 грн. №1330 від 20.12.2016 р. на суму 7500 грн. №1361 від 13.01.2017 р. на суму 7500 грн. Дані платежі перераховувались за наступними реквізитами: Банк отримувача - ПАТ "А-БАНК", МФО Банку отримувача - 307770, номер рахунка - НОМЕР_4, отримувач - платежі Биплан бездоговорние А-Банк, ЕДРПОУ - 14360080. Платежі за платіжними дорученнями №813 від 08.04.2016р. та №850 від 19.04.2016р. були перераховані на банк отримувача - АТ "Укрсиббанк" МФО 351005, № рахунку 29028012120600, отримувач - повернення оплати за оренду п.д. №25288101 від 19.04.2016р. ЕДРПОУ - 09807750. Кошти поверталися на ті ж самі реквізити ФОП ОСОБА_2, з яких надходили на рахунок Старокостянтинівського районного споживчого товариства за НОМЕР_2.

Відповідно до довідки ПАТ "Державний ощадний банк України" №276 від 11.09.2017р. з рахунку НОМЕР_3 були повернуті помилково отримані кошти за орендну плату за приміщення від ОСОБА_2 згідно наступних платіжних доручень: №105 від 27.02.2017р. на суму 7500,00 грн. №125 від 15.03.2017р. на суму 7500,00 грн. №215 від 21.04.2017р. на суму 7500,00 грн. №280 від 22.05.2017р. на суму 7500,00 грн. №344 від 27.06.2017р. на суму 7500,00 грн. №412 від 25.07.2017р. на суму 7500,00 грн. №428 від 04.08.2017р. на суму 7500,00 грн. Дані платежі перераховувались за наступними реквізитами: Банк отримувача - ПАТ "А-БАНК", МФО Банку отримувача - 307770, номер рахунка - НОМЕР_4, отримувач - платежі Биплан бездоговорние А-Банк, ЕДРПОУ - 14360080. Кошти поверталися на ті ж самі реквізити, з яких надходили на рахунок Старокостянтинівського районного споживчого товариства.

Згідно довідки ПАТ "Державний ощадний банк України" №282 від 13.09.2017р. з рахунку НОМЕР_3 були повернуті помилково отримані кошти за орендну плату за приміщення від ОСОБА_2 згідно платіжного доручення №485 від 13.09.2017р. на суму 7500,00 грн. Даний платіж перераховувався за наступними реквізитами: Банк отримувача - ПАТ "А-БАНК", МФО Банку отримувача - 307770, номер рахунка - НОМЕР_4, отримувач - платежі Биплан бездоговорние А-Банк, ЕДРПОУ - 14360080. Кошти поверталися на ті ж самі реквізити, з яких надходили на рахунок Старокостянтинівського районного споживчого товариства.

Відповідно до банківської виписки від 18.07.2017р. №20.1.0.0.0/7-20170710/343, з карти ОСОБА_2 19.05.2017р. було списано 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті 24.05.2017р.; 20.04.2017р. було списано з карти ОСОБА_2 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті на карту ОСОБА_2 24.04.2017р.; з карти ОСОБА_2 13.03.2017р. було списано 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті 16.03.2017р.; з карти ОСОБА_2 24.02.2017р. було списано 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті 28.02.2017р.; 11.01.2017р. було списано з карти ОСОБА_2 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті на карту ОСОБА_2 17.01.2017р.; з карти ОСОБА_2 19.12.2016р. було списано 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті 21.12.2016р.; 25.11.2016р. було списано з карти ОСОБА_2 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті на карту ОСОБА_2 29.11.2016р.; з карти ОСОБА_2 28.10.2016р. було списано 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті 01.11.2016р.; з карти ОСОБА_2 09.09.2016р. було списано 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті 13.09.2016р.; з карти ОСОБА_2 26.08.2016р. було списано 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті 29.08.2016р.; з карти ОСОБА_2 11.07.2016р. було списано 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті 13.07.2016р.; з карти ОСОБА_2 30.06.2016р. було списано 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті 02.07.2016р.; з карти ОСОБА_2 15.06.2016р. було списано 7500,00 грн., які були забраковані Старокостянтинівським РСТ та повернуті 23.06.2016р. Всього повернуто 97500,00 грн.

Позивачем повернуто відповідачу сплачені кошти в сумі 106320,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №813 від 08.04.2016р. на 1320,00 грн., №850 від 19.04.2016р. на 7500,00 грн., №962 від 22.06.2016р. на 7500,00 грн., №984 від 01.07.2016р. на 7500,00 грн., №1101 від 29.08.2016р. на 7500,00 грн., №1121 від 12.09.2016р. на 7500,00 грн., №1240 від 31.10.2016р. на 7500,00 грн., №1296 від 28.11.2016р. на 7500,00 грн., №1330 від 20.12.2016р. на 7500,00 грн., №1361 від 13.01.2017р. на 7500,00 грн., №105 (№96808684) від 27.02.2017р. на 7500,00 грн., №125 (№98153299) від 15.03.2017р. на 7500,00 грн., №215 (№101294613) від 21.04.2017р. на 7500,00 грн., №280 від 22.05.2017р. на 7500,00 грн., №428 від 04.08.2017р. на 7500,00 грн. Підставою повернення у платіжних дорученнях вказано "повернення коштів, які не відповідають призначенню із за відсутності додаткової угоди №1 до договору оренди №82 з ПП ОСОБА_2", "повернення помилкової суми орендної плати за приміщення від ФОП ОСОБА_2, кошти не відповідають призначенню" та "повернення помилково занесеної суми орендної плати за приміщення ОСОБА_2".

У листі №87 від 23.06.2016р., адресованному ПП ОСОБА_2 Старокостянтинівське РСТ просить з'явитись в касу РСТ для отримання коштів, які були зайво перераховані на розрахунковий рахунок РСТ, за орендну плату, згідно договору оренди №82 від 01.09.2013р. в розмірі 1320грн.

Постановою правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства від 17.10.2011р. №68 вирішено прийняти ОСОБА_2 на посаду заступника голови правління районного споживчого товариства з питань торгівлі та ресторанного господарства з посадовим окладом згідно штатного розпису, з послідуючим затвердженням на зборах уповновалсених районного споживчого товариства.

Відповідно до витягу з постанови звітно-виборних зборів уповноважених районного споживчого товариства №м10 від 30.12.2013р. "Про обрання членів правління районного споживчого товариства" постановлено обрати членами правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства ОСОБА_2 - заступника голови правління РСТ.

Постановою правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства №38 від 11.04.2016р. вирішено скоротити посаду заступника голови правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства з питань торгівлі та ресторанного господарства з 11.04.2016р.; звільнити з роботи ОСОБА_2, заступника голови правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства з питань торгівлі та ресторанного господарства. Підстава: постанова №4 від 10.02.2016р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.06.2016р. у справі №924/369/16, залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р., відмовлено у задоволенні позову Старокостянтинівського районного споживчого товариства, м. Старокостянтинів до приватного підприємця ОСОБА_2, м. Старокостянтинів про визнання недійсним договору оренди будівлі, споруди, приміщення (іншого об'єкта нерухомості) №82 від 01.09.2013р.

Судом встановлено, що позивач здійснив повернення двох проплат 08.04.2016р. - 1320,00 грн. та 19.04.2016р. - 7500,00 грн., оскільки, як вбачається з платіжних доручень та пояснень самого позивача, підставою повернення коштів була відсутність додаткової угоди до договору оренди, а не факт невизнання правочину.

Рішенням встановлено, що 02.02.2016р. відбулись позачергові збори уповноважених Старокостянтинівського РСТ, за результатами яких винесено постанову про припинення повноважень голови правління Старокостянтинівського РСТ ОСОБА_6 та звільнення його із займаної посади з 02.02.2016р. Згідно постанови позачергових зборів уповноважених Старокостянтинівського РСТ від 02.02.2016р. тимчасово виконуючим обов'язки голови правління Старокостянтинівського РСТ терміном на три місяці призначено ОСОБА_4 з правом першого підпису на всіх грошових та банківських документах з 02.02.2016р.

Також рішенням встановлено, що 14.03.2016р. головою правління спілки споживчих товариств Хмельницької області ОСОБА_12, заступником ревізійної комісії ОСОБА_13, проведено перевірку окремих питань господарсько-фінансової діяльності Старокостянтинівського РСТ за 2013-2015 року, за період роботи колишнього голови правління ОСОБА_6, про що складено акт. Перевіркою, зокрема, встановлено, що в порушення п. 32 "л" Статуту Старокостянтинівського РСТ, колишній голова правління одноосібно укладав договори оренди з фізичними та юридичними особами.

Рішенням у справі №924/369/16 також встановлені обставини щодо перевищення повноважень колишнього голови правління ОСОБА_6 при підписанні основного договору оренди від 01.09.2013р.

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2017р. у справі №903/135/17, залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2017р., задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Старокостянтинівського районного споживчого товариства про зобов'язання повернення приміщення.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 по акту приймання-передачі приміщення магазину, загальною площею 180,0 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням встановлено, що договір №82 (оренди, будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості)) від 01.09.2013р. та додаткова угода до нього №1 від 15.01.2016р. недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були (доказів суду не надано).

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності судом береться до уваги наступне:

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою для користування орендованим майном є договір оренди, термін дії якого, згідно ст.763 Цивільного кодексу України встановлюється договором.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2013р. між сторонами укладено договір №82 оренди частини приміщення торгівельного комплексу "Україна", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 180 м.кв. При цьому у пункті 3.1 договору сторони встановили термін дії договору оренди - до 01.06.2016р.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України, умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди та після його закінчення мало місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється у зв'язку з закінченням строку його дії.

При цьому, наявність згоди орендодавця на продовження договору оренди є ознакою договірної свободи, визначеною ст. 627 ЦК України, оскільки елементом свободи договору є також право сторони визначати спосіб використання належного їй майна та за своєю згодою змінювати, розривати або продовжувати на новий строк дію договору. А тому, в разі відсутності у орендодавця наміру продовжувати строк дії договору оренди, договір оренди є припиненим у зв'язку з закінченням терміну, на який його було укладено.

З наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі - попередження про розірвання договору оренди від 28.03.2016р., вбачається, що у позивача відсутнє волевиявлення на продовження договору на новий строк, його пролонгацію. Відповідно, з 01.06.2016р. та на час розгляду справи основний договір оренди закінчив свою дію. У свою чергу, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин щодо закінчення терміну дії договору оренди.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України, утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка, відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону, виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 15.01.2016р., яка була підписана між сторонами до договору №82 від 01.09.2013р.

Однією із сторін основного договору оренди (№82 від 01.09.2013р.) та оспорюваної додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. виступає споживче товариство.

За змістом частини 2 статті 5 Закону України "Про споживчу кооперацію", основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут, який повинен містити відомості, зокрема про органи управління товариством та їх компетенцію.

Статтею 7 Закону України "Про споживчу кооперацію " встановлено, що вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов'язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов'язані з його діяльністю. Кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам. Для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції загальних зборів споживчих товариств (крім питань прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки), можуть скликатися збори уповноважених.

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює Голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про кооперацію").

Аналогічні положення закріплено і в пунктах 18, 31 Статуту Старокостянтинівського районного споживчого товариства.

Положеннями Статуту позивача голову правління уповноважено укладати від імені товариства правочини (договори, угоди) зобов'язання. У свою чергу, підпунктом л) п. 32 Статуту закріплено обмеження права голови правління на укладення договорів оренди без рішення правління споживчого товариства.

Як вже зазначалось, оспорюваним правочином приміщення передавалося відповідачу на новий термін - до 31 грудня 2018 року. Отже, відповідно до Статуту позивача, передумовою укладення вказаної додаткової угоди зі сторони позивача мало слугувати рішення правління, з якого б вбачалося погодження на вибуття з володіння позивача приміщення з 01.06.2016р. - наступного дня після закінчення терміну дії основного договору оренди. Матеріали справи не містять доказів прийняття рішення правлінням споживчого товариства на укладення додаткової угоди №1 від 15.01.2016р., за результатом якої орендоване приміщення мало передаватися на тривалий час відповідачу. Тобто, колишній голова правління, уклавши додаткову угоду №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р. без рішення правління, діяв з перевищенням обсягу наданих йому повноважень.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, відповідно до положень частини 1 статті 241 ЦК України, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Пленум Вищого господарського суду України, у постанові від 29.05.2011р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (п. 3.4) роз'яснив, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як вже зазначалось, з попередження про розірвання договору оренди від 28.03.2016р. (надісланого відповідачу 30.03.2016р.) вбачається, що юридична особа - Старокостянтинівське районне споживче товариство не бажало продовжувати дію договору.

Про бажання позивача повернути собі передану за договором від 01.09.2013р. будівлю по закінченню його дії свідчить також складений представниками позивача акт від 28.03.2016р., в якому зазначено про надання орендарю ОСОБА_2 для ознайомлення та вручення копії попередження про розірвання договору оренди №82 з 01.06.2016р. та про відмову відповідача від підпису про ознайомлення. А з рішення Старокостянтинівського РСТ, оформленого протоколом засідання ревізійної комісії №6 від 24.05.2016р., вбачається, що позивач не визнає додаткову угоду №1 до договору оренди №82 від 01.06.2013р., зазначаючи про її недійсність.

Про відсутність волевиявлення на укладення додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. та відсутність її подальшого схвалення та виконання юридичною особою Старокостянтанівським РСТ свідчить повернення позивачем орендних платежів, які відповідач сплачував на виконання додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. Зокрема, повертаючи сплачені відповідачем кошти, позивач в призначенні платежу зазначав, що платежі не відповідають призначенню у зв'язку з відсутністю додаткової угоди №1 від 15.01.2016р.

Судом враховується також те, що відповідач на підставі оспорюваної додаткової угоди мав сплачувати за оренду приміщення з 01.02.2016р. 7500,00 грн. щомісячно. Відповідачем за січень 2016 року сплачено 6840,00 грн. (квитанція від 22.01.2016р.). В подальшому за лютий 2016 року відповідач сплачував 6000,00 грн. (квитанція від 25.02.2016р.), за березень 2016 року сплачував 6840,00 грн. (квитанція від 24.03.2016р.), що свідчить про те, що дані кошти сплачувались відповідачем за основним договором, без врахування додаткової угоди.

При цьому відповідач, згідно п. 4.1 договору від 01.09.2013р., мав сплачувати, а позивач отримувати за оренду приміщення плату в розмірі 6840,00 грн. по 01.06.2016р., тобто за квітень та травень 2016р. позивач мав отримати по 6840,00 грн. Попри це, як вже зазначалось, матеріалами справи підтверджено повернення позивачем відповідачу коштів, призначення яких була орендна плата за додатковою угодою №1 від 15.01.2016р. Тобто позивач після отриманої проплати за березень 2016р. усі наступні платежі повертав, не отримавши орендні платежі за основним договором за квітень та травень 2016р. за договором від 01.09.2013р.

Доводи відповідача стосовно того, що він не отримав назад від банківської установи сплачені ним кошти в якості плати за оренду приміщення (доплати за лютий-березень 2016р. у сумі 1320,00 грн. та за квітень 2016р. в сумі 7500,00 грн.) не свідчать про прийняття до виконання додаткової угоди, оскільки волевиявлення позивача було спрямоване на повернення коштів та неприйняття до виконання додаткової угоди.

Крім того, доказом того, що додаткова угода від 15.01.2016р. не була прийнята до виконання як позивачем, так і відповідачем свідчить і те, що за лютий та березень 2016р. відповідачем сплачувалися кошти в іншому розмірі, ніж встановлено у п. 4.1 додаткової угоди.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом приймається до уваги встановлений у рішенні по справі №924/369/16 факт перевищення повноважень колишнім головою правління ОСОБА_6 при підписанні договору оренди від 01.09.2013р.

При цьому з матеріалів справи, а саме з листа позивача від 27.09.2016р. №133 вбачається, що позивач і після закінчення дії договору намагався повернути приміщення, повідомляючи про необхідність явки представника відповідача у двосторонню комісію для передачі орендованого об'єкту орендодавцю.

Також судом враховується, що ОСОБА_2, як член правління Старокостянтинівського РСТ з 30.12.2013р. та ОСОБА_6, як голова правління Старокостянтинівського РСТ, знали про встановлені у Статуті Старокостянтинівського РСТ (2007 року) обмеження щодо укладення договорів, а саме - необхідність погодження (прийняття рішення) правлінням споживчого товариства по наданню в оренду основних засобів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що колишній голова правління, уклавши спірний правочин (додаткову угоду №1 від 15.01.2016р.) без рішення правління, діяв з перевищенням обсягу наданих йому повноважень, а юридична особа Старокостянтанівське РСТ не схвалювала та в подальшому не виконувала спірний правочин.

Щодо доводів позивача про неукладеність додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р. судом враховується наступне.

Згідно зі статтею 793 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 01.09.2013р. - дата підписання договору оренди та 15.01.2016р. - дата підписання додаткової угоди), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності до ст. 794 ЦК України (в редакції, що діяла станом на 01.09.2013р. - дата підписання договору оренди та 15.01.2016р. - дата підписання додаткової угоди) право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як вже зазначалось, за договором від 01.09.2013р. позивачем передавалося відповідачу в оренду приміщення, яке являється будівлею. Дане приміщення, за п. 3.1 договору, передавалося до 01.06.2016р. (оренда розпочалася 01.09.2013р. та діяла до 01.06.2016р.), отже договір був укладений на 2 роки та 9 місяців. Тобто, на момент укладення такого договору він відповідно до частини другої статті 215 ЦК України відповідав вимогам частини другої статті 793 та статті 794 ЦК України.

Також сторони у договорі погодили, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною.

Матеріалами справи встановлено, що, в подальшому, сторони додатковою угодою від 15.01.2016р. внесли зміни до п. 3.1 основного договору, виклавши його у наступній редакції: "Термін оренди діє до 31 грудня 2018 року.".

Як вже зазначалось, додатковою угодою визначено, що термін дії договору набирає чинності з наступного дня після закінчення терміну дії основного договору оренди. Із закінченням строку договору оренди, його дію було продовжено. Таким чином, самою додатковою угодою не встановлювався строк дії оренди понад 3 роки. З врахуванням викладеного відсутні підстави для нотаріального посвідчення та державної реєстрації додаткової угоди.

Не зважаючи на те, що у рішенні господарського суду Волинської області від 26.04.2017р. по справі №903/135/17 зазначається, що договір №82 (оренди, будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості)) від 01.09.2013р. та додаткова угода до нього №1 від 15.01.2016р. недійсними судом не визнавалися, це не спростовує факту вчинення додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. представником позивача з перевищенням повноважень та без наступного її визнання та схвалення.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього кодексу. Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, а також поінформованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про обмеження повноважень голови правління Старокостянтинівського РСТ ОСОБА_6 на підписання угод оренди основних засобів, відсутність схвалення та наступного виконання Старокостянтинівським РСТ оспорюваної додаткової угоди, суд приходить до висновку, що доводи позивача законодавчо обґрунтовані та документально підтверджені, позов підлягає задоволенню, додаткова угода №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р., укладена між Старокостянтинівським районним споживчим товариством та ФОП ОСОБА_2 визнанню недійсною.

Судом враховуються, що ч. 3 ст. 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.

Відповідно до п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Тому, з врахуванням постанов Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" та №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення", додаткова угода №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р. підлягає визнанню недійсною із припиненням її дії на майбутнє.

Згідно вимог ст. 33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому судом до уваги не приймаються.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Старокостянтинівського районного споживчого товариства, м. Старокостянтинів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Старокостянтинів про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р., укладену між Старокостянтинівським районним споживчим товариством та ФОП ОСОБА_2 задовольнити .

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р., укладену між Старокостянтинівським районним споживчим товариством (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 22, код 30156363) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) із припиненням його дії на майбутнє.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Старокостянтинівського районного споживчого товариства (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 22, код 30156363) 1600,00грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 29 вересня 2017 року.

Головуючий суддя В.В. Димбовський

Суддя Ю.В. Гладюк

Суддя М.В. Смаровоз

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.