Постанова

від 27.09.2017 по справі 922/2013/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа № 922/2013/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю:

прокурора - Ногіної О.М. - на підставі посвідчення від 11.02.2015р. №032167;

від 1-го відповідача - не з'явився;

від 2-го відповідача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 27.09.2017р.;

від третьої особи - ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 14.02.2017р. №22-28-0.17-2099/2-17,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м.Харків, (вх. №2647 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2017р. у справі №922/2013/17

за позовом: Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області, м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, м. Київ,

до 1-го відповідача: Харківської міської ради, м. Харків,

до 2-го відповідача: Обслуговуючого кооперативу "ЖБК" Поляна-22", м. Харків,

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

16.06.2017р. керівник Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооперативу «Поляна-22", в якому просив суд:

- визнати недійсним з моменту прийняття пункт 18 додатку 1 до рішення 15 сесії Харківської міської ради 15 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів" від 25.04.2012р. №693/12, яким у приватну власність ОК "ЖБК "Поляна-22" передано земельну ділянку загальною площею 2,8220 га (в межах договору оренди землі від 03.03.2008р. №540867100013) по вул. Рокитній, 14 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови;

- визнати недійсним виданий ОК "ЖБК "Поляна-22" державний акт на право власності на земельну ділянку від 20.09.2012р. серія ЯМ №355983, площею 2,8220га, яка розташована: м. Харків, вул. Рокитна, 14, вартістю 7148126,00грн., скасувавши його державну реєстрацію;

- скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6310137200:12:053:0002;

- визнати відсутність у ОК "ЖБК "Поляна-22" права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:04:021:0038 площею 2,8220, яка розташована: м. Харків, вул. Рокитна, 14, вартістю 7148126,00грн.

Судові витрати просить покласти на відповідачів.

Як зазначає прокурор, Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Поляна-22" створено всупереч вимогам Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу; фактично Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Поляна-22" є не житлово-будівельним, а є обслуговуючим кооперативом; під час прийняття спірних рішень Харківська міська рада мала з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, отже, вказане рішення вважає незаконним, та таким, що має бути скасоване в частині надання Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Поляна-22" земельної ділянки.

Як вказує прокурор, порушення вимог чинного законодавства 1-им та 2-им відповідачами було виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014220510002973 доказів, а саме вилучених на виконання ухвал суду від 22.05.2015 у справі № 642/4149/15 (провадження №№ 1кс/642/1450/15, 1кс/642/1449/15).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2017р. у справі №922/2013/17 (суддя Бринцев О.В.) в позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що ОК «Житлово-будівельний кооператив «Поляна-22» створено з порушенням вимог статей 133, 137 Житлового кодексу УРСР, пунктів 5, 45, 74 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_3 Міністрів Української РСР від 30.04.1985р. №186, які є спеціальними нормами при створенні житлово-будівельного кооперативу. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що ОК «Житлово-будівельний кооператив «Легенда» не є житлово-будівельним кооперативом, оскільки його фактична мета створення та порядок організації та діяльності не відповідає вимогам, які встановлені щодо житлово-будівельного кооперативу. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що в порушення приписів статті 137 ЖК УРСР та пункту 4 Примірного статуту рішення про створення ОК ««Житлово-будівельний кооператив «Легенда» ; 2-м відповідачем не доведено, що члени кооперативу, на момент прийняття оскаржуваного рішення перебували на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов; у статуті 2-го відповідача не визначено кількості квартир у житловому будинку, які заплановано до будівництва кооперативом, що, відповідно, не відповідає меті кооперативу. Також, місцевий господарський суд з посиланням на статті 253, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України зазначив про сплив позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 25.04.2012р., про застосування якої було подано клопотання ОК «ЖБК «Житлово-будівельний кооператив «Поляна-22» та Харківською міською радою, та про відсутність доказів поважності його пропуску.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2017р. у справі №922/2013/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити; судові витрати відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідачів.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що присутність на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради 25.04.2012р. прокурора м. Харкова не є початком перебігу строку позовної давності та не свідчить про обізнаність щодо існуючих порушень; дослідження документів та матеріалів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення, у тому числі статуту, реєстраційної справи кооперативу, інформації щодо його засновників тощо, на зазначеному засіданні не здійснювалось; крім того, про факт порушення інтересів територіальної громади та, відповідно, держави, відповідачами, прокуратурі стало відомо лише у ході здійснення Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014220510002973 від 08.11.2014р. за фактом вчинення посадовими особами Харківської міської ради кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, в ході якого встановлено факт незаконного вибуття з володіння територіальної громади м. Харкова земельної ділянки, площею 2,8220 га, по вул. Рокитній, 14.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 27.09.2017р.

27.09.2017р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10000), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Заступник прокурора Харківської області відмовити, рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2017р. у справі №922/2013/17 залишити без змін.

27.09.2017р. 2-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10012), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Заступник прокурора Харківської області відмовити, рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2017р. у справі №922/2013/17 залишити без змін.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 27.09.2017р. прокурор підтримала вимоги апеляційної скарги, просила скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2017р. у справі №922/2013/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Представник 2-го відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2017р. у справі №922/2013/17 - без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру проти задоволення апеляційної скарги також заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2017р. у справі №922/2013/17 - без змін.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2017р. представник 1-го відповідача - Харківської міської ради не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (т.2 а.с.71).

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що сторони у справі належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом.

Згідно з положеннями Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом), підстава для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Про обов'язок прокурора зазначити у позовній заяві про відсутність такого органу також вказано в абзаці 4 пункту 1 ОСОБА_3 пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам".

Відповідно до пункту 2.1. Наказу Генерального прокурора України №6гн від 28.11.2012р. "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень" (в редакції на момент звернення прокурора до суду з позовом), основними завданнями здійснення представництва в суді, зокрема є захист інтересів держави у випадках порушення або загрози їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У даній справі особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями згідно положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме Харківська міська рада, виступає у якості 1-го відповідача, оскільки прокурор прийшов до висновку, що орган місцевого самоврядування не виконує належним чином покладені на нього законом повноваження.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, за результатами опрацювання отриманих у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014220510002973 доказів, а саме вилучених на виконання ухвал суду від 22.05.2015р. у справі № 642/4149/15 (провадження №№ 1кс/642/1450/15, 1кс/642/1449/15), Харківською місцевою прокуратурою №3 було встановлено, що рішенням 15 сесії Харківської міської ради 15 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів" від 25.04.2012р. №693/12 надано ОК "ЖБК "Поляна - 22" у власність земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 2,8220га, (кадастровий номер 6310138500:04:021:0038) для будівництва та обслуговування житлових будинків по вул. Рокитній, 14, в м. Харкові.

На думку прокурора, оспорюване рішення Харківської міської ради прийнято всупереч вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_3 Міністрів УРСР від 30.04.1985 року № 186, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування даного рішення в частині надання земельної ділянки ОК "ЖБК "Поляна-22", визнання недійсним виданий ОК "ЖБК "Поляна-22" державний акт на право власності на земельну ділянку від 20.09.2012р. серія ЯМ №355983, площею 2,8220га, яка розташована: м. Харків, вул. Рокитна, 14, вартістю 7148126,00грн., скасувавши його державну реєстрацію; скасування державної реєстрацію зазначеної земельної ділянки шляхом скасування ; кадастрового номеру 6310137200:12:053:0002 та відповідно визнання відсутності у ОК "ЖБК "Поляна-22" права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:04:021:0038 площею 2,8220, яка розташована: м. Харків, вул. Рокитна, 14, вартістю 7148126,00грн.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на загальних зборах засновників ОК "ЖБК "Поляна-22", оформлених протоколом №1 від 14.10.2009р. (т.1 а.с.38), було вирішено, зокрема створити ОК "ЖБК "Поляна-22", затверджено список членів кооперативу: призначено головою загальних зборів - ОСОБА_4, секретарем зборів - ОСОБА_5, головою кооперативу призначено - ОСОБА_6, затверджено ОСОБА_7.

22.10.2009р. реєстратором Харківського міського управління юстиції було проведено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи, номер запису 14801020000045275 (т.1 а.с.39-45).

Пунктами 1.1, 1.5 Статуту ОК "Поляна-22" встановлено, що організаційно-правова форма ОК «ЖБК « Поляна-22» - обслуговуючий кооператив, створений його засновниками на добровільних засадах, базуючись на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, на підставі Закону України «Про кооперацію» та у відповідності із чинним законодавством України, на підставі рішення загальних зборів засновників. Засновниками кооперативу є громадяни: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6

Згідно з пунктом 3.1 ОСОБА_7, кооператив організовується з метою забезпечення житлом (будівництво житла) членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), або одноквартирних чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями (господарськими будівлями та спорудами) за власні кошти кооперативу, а або із залученням банківських кредитів, або позик, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Пунктом 5 ОСОБА_7 визначений порядок набуття та припинення членства у кооперативі.

ОСОБА_8 можуть бути фізичні особи та юридичні особи у якості своїх представників, які визнають ОСОБА_7 та дотримуються вимог ОСОБА_7 щодо вступу, зробили вступні та пайові внески , користуються послугами та беруть участь у поточній діяльності ОСОБА_7. Фізичні особи можуть бути членами ОСОБА_7, якщо вони досягли 18-річного віку (крім випадків встановлених законодавством щодо зменшення вікового обмеження до 16-річного віку) і виявили бажання брати участь у діяльності ОСОБА_7.

На загальних зборах учасників ОК "ЖБК "Поляна-22", оформлених протоколом №2 від 23.12.2009р. (т.1 а.с.46), було вирішено внести зміни до ОСОБА_7, у зв'язку з невідповідністю деяких положень ОСОБА_7 чинному законодавству України.

24.12.2009р. реєстратором Харківської міської ради було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів (ОСОБА_7), номер запису 14801050001045215 (т.1 а.с.47-45).

На загальних зборах учасників ОК "ЖБК "Поляна-22", оформлених протоколом №4 від 23.03.2010р. (т.1 а.с.55), було вирішено, зокрема звільнити з посади голови ОСОБА_7 ОСОБА_6 за власним бажанням з 23.03.2010р.; призначити головою - ОСОБА_4

25.04.2012р. Харківською міською радою прийнято рішення №693/12 «Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів» (надалі- Рішення), яким затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва об'єктів особам, зазначеним у додатках; надано особам, згідно з додатками, земельні ділянки; зобов'язано осіб, зазначених у додатках, у встановленому порядку: оформити право власності на земельну ділянку; оформити речові права на земельні ділянки; одержати вихідні дані для проектування об'єкту будівництва; розробити проектну документацію на будівництво об'єкта тощо (т.1 а.с.25).

Згідно з пунктом 18 додатку 1 до рішення 15 сесії Харківської міської ради 15 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів" від 25.04.2012р. №693/12, припинено спортивному клубу "ТКТ" право користування земельною ділянкою 2,5000га (договір оренди землі від 06.04.2006р. №840667100040) по вул. Рокитній, 14, за його добровільною відмовою (лист від 16.02.2012р.); надано ОК "ЖБК "Поляна-22" у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 2,8220га (кадастровий номер 6310138500:04:021:0038) для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу з зоною відпочинку по вул. Рокитній, 14. Будівництво виконати до 31.12.2014р.; договір оренди землі від 06.04.2006р. №840667100040 втрачає чинність з моменту державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку з ОК "ЖБК "Поляна-22". (т.1 а.с.26).

На підставі вказаного Рішення, Управлінням Держкомзему у місті Харкові було видано ОК "ЖБК "Поляна-22" державний акт від 20.09.2012 серія ЯМ №355983 на право власності на земельну ділянку, розташовану у м. Харкові, вул. Рокитна, 14, площею 2,8220 га (кадастровий номер 6310138500:04:021:0038) (т.1 а.с.37).

Колегія суддів зазначає, що статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З огляду на викладені норми, реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Як вбачається із матеріалів справи, за наслідками прийняття оспорюваного рішення земельна ділянка вибула з власності територіальної громади міста Харкова та була безоплатно передана у приватну власність з посиланням на положення статті 41 Земельного кодексу України Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельному кооперативу "Поляна -22".

Відповідно до статті 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу (відповідно до приписів статті 94 Господарського кодексу України); порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 17.06.2014р. №21-195а14.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Поляна -22" не є житлово-будівельним, а є обслуговуючим кооперативом; рішення про створення ОСОБА_7 та список його членів не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради; ОСОБА_7 не було створено при виконавчому комітеті місцевої ради; число членів ОСОБА_7 становить менше 5 осіб; ОСОБА_7 не містить відомостей, що його засновники потребують поліпшення житлових умов (перебували на відповідному обліку).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про кооперацію» , а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою ОСОБА_3 Міністрів Української РСР від 30.04.1985р. зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України.

При вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні житлово-будівельного кооперативу, Законом України «Про кооперацію» або Житловим кодексом УРСР та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (ОСОБА_1 України "Про кооперацію") та спеціальний (Житловий кодекс УРСР та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правових актів.

До такого висновку дійшов Вищий господарський суд України при прийнятті постанови від 14.03.2013р. у справі № 5002-22/1870-2012.

Діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюється нормами глави 5 Житлового кодексу УРСР та прийнятого на виконання статті 137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу. На даний час Житловий кодекс УРСР є чинним, а відтак його норми є обов'язковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

ОСОБА_7 6 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно зі статтями 133, 137 Житлового кодексу УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих ОСОБА_3 народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку.

Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_3 народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_3 народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Частиною першою статті 134 Житлового кодексу УРСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду (стаття 34), а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається ОСОБА_3 Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок .

За змістом пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_3 народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_3 народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, до членів житлово-будівельного кооперативів приймаються особи віком до 30 років.

Згідно з пунктом 45 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, громадянин може бути членом тільки одного житлово-будівельного кооперативу, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов. У цьому разі в період будівництва будинку член кооперативу користується правами і виконує обов'язки в обох кооперативах.

Як вбачається із ОСОБА_7 (в редакції, на момент створення кооперативу, з урахуванням змін оформлених протоколом №2 від 23.12.2009р.), за своєю організаційно-правовою формою Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Поляна - 22" є обслуговуючим кооперативом.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.82-86), організаційно-правовою формою ОК "ЖБК "Поляна-22" зазначено обслуговуючий кооператив.

Як вбачається із ОСОБА_7 (в редакції, на момент створення кооперативу, з урахуванням змін оформлених протоколом №2 від 23.12.2009р.), засновниками ОСОБА_7 були лише три особи: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6

Разом з тим, ОСОБА_7 (в редакції, на момент створення кооперативу, з урахуванням змін оформлених протоколом №2 від 23.12.2009р.) та матеріали справи не містять відомостей, що його засновники потребували поліпшення житлових умов. Також ОСОБА_7 не містить посилань, що його засновники на дату прийняття оскаржуваного рішення перебували на квартирному обліку. Такі відомості відсутні і в матеріалах справи.

Згідно приписів чинного законодавства, однією з умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. На облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Порядок взяття громадян на облік регулюється Правилами обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджених ОСОБА_3 Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 05.06.1985р. №228.

Таким чином, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Поляна-22" було створено всупереч вимогам статей 133-135, 137 Житлового кодексу УРСР, пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Колегія суддів також зазначає, що згідно положень законодавства, кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

В той же час, у ОСОБА_7 (в редакції, на момент створення кооперативу, з урахуванням змін оформлених протоколом №2 від 23.12.2009р.) не визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення Кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

Крім того, пункт 5.1. ОСОБА_7 всупереч статтям 133, 135 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу передбачає можливість юридичних осіб бути членами кооперативу, а пункт 5.2. ОСОБА_7 всупереч пункту 45 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу передбачає можливість членів кооперативу бути членами кількох кооперативів.

Як зазначено вище, статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме забезпечення житлом членів кооперативу; порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, Харківською міською радою під час безоплатного надання земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельному кооперативу "Поляна-22" та прийняття оскаржуваного рішення, вищенаведеного не було досліджено та не було враховано.

В силу статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання Харківською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення вимог статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та не встановлено підстав набуття земельної ділянки 2-м відповідачем, мети та порядку створення ОК «ЖБК «Поляна -22» .

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 17.06.2014р. у справі №21-195а14.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2017р. Харківською міською радою у відзиві на позовну заяву (вх.№25825) та ОК "ЖБК "Поляна -22" у відзиві на позовну заяву від 10.08.2017р. (вх.№25832) викладено заяви про застосування позовної давності з підстав обізнаності прокурора, починаючи з 25.04.2012р. про наявність оскаржуваного рішення міської ради та не вчинення ним жодних заходів прокурорського нагляду, та зазначено, що у разі коли згідно з законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор (т.1 а.с.122-231, т.2 а.с.1-33).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

За приписами частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 27.05.2014р. у справі №3-23гс14 та від 23.12.2014р. у справі №916/2414/13, від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14 та від 01.07.2015р. у справі №6-178цс15.

Відповідно до частини 1 статті 6 Регламенту Харківської міської ОСОБА_3 персональні робочі місця передбачаються також для представників прокуратури м. Харкова, правоохоронних органів м. Харкова.

З матеріалів справи вбачається, що на пленарному засіданні міської ради 25.04.2012р., за результатами якого Харківською міською радою прийнято спірне рішення, був присутній прокурор міста Харкова ОСОБА_9 (т.1 а.с.218).

Отже, починаючи з 25.04.2012р. органи прокуратури, як єдина централізована система, у відповідності до статті 121 Конституції України та 6 Закону України «Про прокуратуру» були обізнані про прийняття спірного рішення Харківської міської ради, однак прокурор звернувся до суду 16.06.2017р.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи прокурора, що факт прийняття ним участі у пленарному засіданні міської ради, за результатами якого прийнято спірне рішення, не свідчить про обізнаність існуючих порушень, оскільки вказані обставини суперечать правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі №6-178цс15, згідно якої помилковим є висновок судів нижчих інстанцій про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення перевірки прокурором.

Пунктом 4.1 ОСОБА_3 Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 Господарського процесуального кодексу України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

В обґрунтування позовних вимог прокурор не зазначає, що саме перешкоджало йому ознайомитись зі спірним рішенням на офіційному сайті Харківської міської ради (який знаходиться у вільному доступі) та установчими документами ОК "ЖБК "Поляна -22" в межах строку позовної давності. Вищевказане зумовлює висновок колегії судів, що прокурор мав можливість довідатись про відповідне порушення з моменту прийняття та оприлюднення спірного рішення.

Наказами Генеральної прокуратури України від 12.04.2011р.№3гн »Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України» та від 07.11.2012р. №3гн »Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» (пункт 3.1) на органи прокуратури покладені обов'язки перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, не тільки в межах перевірки певних актів органів місцевого самоврядування, а й встановлені певні строки для здійснення прокурорського нагляду, тобто щомісяця.

Отже, прокурор зобов'язаний був здійснити наглядові функції з приводу перевірки законності оскаржуваного рішення Харківської міської ради протягом місяця з дня його прийняття, у зв'язку з чим суд не приймає посилання прокурора на те, що безпосередні дані, що свідчили про виявлені порушення, було виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014220510002973 доказів, а саме вилучених на виконання ухвал суду від 22.05.2015 у справі № 642/4149/15 (провадження №№ 1кс/642/1450/15, 1кс/642/1449/15), суд враховує, що прокурор мав можливість та був зобов'язаний виявити такі порушення в строки, визначені чинним законодавством.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України »Про прокуратуру» , призводить до наслідків, визначених частиною 2 статті 12, частиною 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

А у зв'язку з обізнаністю заступника прокурора міста Харкова при прийняття безпосередньо за його участі 25.04.2012року оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до статті 6 Закону України »Про прокуратуру» .

Враховуючи вищевикладене, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 25.04.2012року розпочався саме з цієї дати, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні.

Пунктом 4 частини 1 статі 268 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Положення цієї норми права за своєю суттю спрямовані на захист прав власників або інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011р.) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності і на підставі части 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 30.09.2015р. у справі № 910/4626/14, висновки якої у відповідності до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України .

Крім того, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011р. № 4176-VІ виключено пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України у наведеній вище редакції.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011р. №4176-VІ набрав чинності 15.01.2012р. (офіційне опублікування в газеті "Голос України" від 14.01.2012р. № 6, відповідно до пункту 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_1 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування).

З набранням чинності Закону України №4176-VІ від 15.01.2012р. право особи, наведене у пункті 5 розділі ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" зазначеного Закону, мало бути реалізоване особою протягом наступних трьох років з моменту набрання чинності вказаним Законом, тобто до 16.01.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратура Харківської області звернулась до місцевого господарського суду з даним позовом 16.06.2017р., тобто з пропуском встановленого вимогами чинного законодавства строку для захисту порушеного права.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи факт обізнаності органів прокуратури про наявність оскаржуваного рішення, починаючи з 25.04.2012р., та його звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом після спливу позовної давності та без наведення поважних причин пропущення позовної давності, Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання ОК «ЖБК «Поляна -22» та Харківської міської ради про застосування позовної давності до спірних правовідносин, що відповідно є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо решти позовних вимог про визнання недійсним виданого ОК "ЖБК "Поляна-22" державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.09.2012р. серія ЯМ №355983, площею 2,8220га, яка розташована: м. Харків, вул. Рокитна, 14, вартістю 7148126,00грн., скасувавши його державну реєстрацію; скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6310137200:12:053:0002; визнання відсутності у ОК "ЖБК "Поляна-22" права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:04:021:0038 площею 2,8220, яка розташована: м. Харків, вул. Рокитна, 14, вартістю 7148126,00грн., колегія суддів зазначає, що вони є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування спірного рішення Харківської міської ради та не підлягають задоволенню, враховуючи відмову в задоволенні позову в частині скасування пункту 18 додатку 1 до рішення 15 сесії Харківської міської ради 15 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів" від 25.04.2012р. №693/12, у зв'язку зі спливом позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, встановив наявність порушеного права та обґрунтованість клопотання відповідачів у справі про застосування позовної давності та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2017р. у справі №922/2013/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2017р. у справі №922/2013/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.