Постанова

від 04.04.2018 по справі 922/2013/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2013/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Кравчук О.А.,

Харківської міської ради - не з'явився,

Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Поляна-22" - не з'явився,

Державної служби України з питань геодезії,

картографії та кадастру - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 (у складі колегії суддів: Плахов О.В.(головуючий), Здоровко Л.М., Шутенко І.А.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2017 (суддя Бринцев О.В.)

у справі № 922/2013/17

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3

до Харківської міської ради,

Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Поляна-22",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру,

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада), Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Поляна-22" (далі - ОК "ЖБК "Поляна-22"), у якому просив:

- визнати недійсним з моменту прийняття пункт 18 додатку 1 до рішення Харківської міськради "Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів" від 25.04.2012 № 693/12, яким у приватну власність ОК "ЖБК "Поляна-22" передано земельну ділянку загальною площею 2,8220 га (у межах договору оренди землі від 03.03.2008 № 540867100013) по АДРЕСА_1 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови;

- визнати недійсним державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку від 20.09.2012 серія НОМЕР_1, виданий ОК "ЖБК "Поляна-22", і скасувати його державну реєстрацію;

- скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номера НОМЕР_2;

- визнати відсутність у ОК "ЖБК "Поляна-22" права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення ради прийнято з порушенням вимог статті 41 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК) та положень Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186 (далі Примірний статут ЖБК).

Також Прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити строк звернення до суду із цим позовом.

Відповідачі позову не визнали та заявили про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.08.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що ОК "ЖБК "Поляна-22" створено з порушенням вимог статей 133, 137 ЖК, пунктів 5, 45, 74 Примірного статут ЖБК, які є спеціальними нормами при створенні житлово-будівельного кооперативу, тому рішення Харківської міськради від 25.04.2012 № 693/12 щодо надання земельної ділянки цьому кооперативу є незаконним.

Разом із тим суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, послався на положення статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності та відсутність поважних причин такого пропуску.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2017 року Заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу Заступник прокурора Харківської області аргументує, зокрема тим, що судами не надано належної правової оцінки доводам прокурора щодо відсутності можливості у прокуратури перевірити законність створення ОК "ЖБК "Поляна-22" на момент прийняття Харківською міськрадою рішення від 25.04.2012 № 693/12, тому початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність цього рішення міськради, а з моменту, коли органи прокуратури у ході проведеної перевірки дізналися про факт створення кооперативу з порушенням норм чинного законодавства.

У відзивах на касаційну скаргу ОК "ЖБК "Поляна-22" і Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру зазначили, що судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, з належною оцінкою наданих сторонами доказів та з урахуванням усіх установлених фактичних обставин справи.

Харківська міськрада відзиву на касаційну скаргу не надала.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2018 касаційну скаргу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.03.2018.

У судовому засіданні 28.03.2018 у справі № 922/2013/17 оголошено перерву до 04.04.2018.

Харківська міськрада, ОК "ЖБК "Поляна-22" і Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи встановлено, що 25.04.2012 Харківською міськрадою прийнято рішення № 693/12 "Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів". За змістом цього рішення радою затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особам, зазначеним у додатках; надано особам, згідно з додатками, земельні ділянки; цих осіб зобов'язано вчинити дії щодо оформлення відповідних прав на земельні ділянки, а також здійснити інші дії пов'язані з будівництвом (реконструкцією) об'єктів.

Згідно з пунктом 18 додатку 1 до цього рішення припинено спортивному клубу "ТКТ" право користування земельною ділянкою 2,5000 га (договір оренди землі від 06.04.2006 № НОМЕР_4) по АДРЕСА_1 за його добровільною відмовою; надано ОК "ЖБК "Поляна-22" у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової і громадської забудови загальною площею 2,8220 га (кадастровий номер НОМЕР_3) для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу з зоною відпочинку по АДРЕСА_1; будівництво виконати до 31.12.2014; договір оренди землі від 06.04.2006 № НОМЕР_4 втрачає чинність з моменту державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку з ОК "ЖБК "Поляна-22".

На підставі зазначеного рішення Управлінням Держкомзему у м. Харкові ОК "ЖБК "Поляна-22" видано державний акт від 20.09.2012 серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 2,8220 га (кадастровий номер НОМЕР_3).

Отже, судами встановлено, що за наслідками прийняття оспорюваного рішення земельна ділянка вибула з власності територіальної громади міста Харкова та була безоплатно передана у приватну власність ОК "ЖБК "Поляна-22" відповідно до положень статті 41 ЗК.

Згідно зі статтею 41 ЗК житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу (відповідно до приписів статті 94 Господарського кодексу України); порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 ЗК не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються ЦК, Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також ЖК і прийнятим на його основі Примірним статутом ЖБК.

Вирішуючи питання правового статусу ОК "ЖБК "Поляна-22", судами встановлено, що його створено всупереч вимогам статей 133-135, 137 ЖК та пункту 3 Примірного статуту ЖБК, оскільки згідно зі статутом кооперативу (у редакції на момент його створення з урахуванням змін, оформлених протоколом від 23.12.2009 № 2) організаційно-правову форму цієї особи визначено як обслуговуючий кооператив, засновниками якого виступило лише три фізичні особи щодо яких відсутні відомості про перебування на квартирному обліку як таких, що потребують поліпшення житлових умов; у статуті не визначено кількість квартир у житловому будинку, які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення діяльності, яка суперечить меті створення ЖБК - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб; положення статуту передбачають можливість членства у кооперативі юридичних осіб.

За встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що оскаржуване рішення Харківської міськради від 25.04.2012 № 693/12 про надання земельної ділянки ОК "ЖБК "Поляна-22" прийнято без дотримання вимог статті 41 ЗК, статей 133, 135, 137 ЖК, Примірного статуту ЖБК і дослідження мети та порядку створення кооперативу, а також наявності правових підстав для набуття цією особою земельної ділянки у власність.

Разом із тим, встановивши наявність порушення вимог законодавства при прийнятті зазначеного рішення міськради, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, а отже і для відмови у задоволенні позовних вимог.

Положеннями статті 15 ЦК закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній на час звернення з відповідним позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень частин 2, 4 статті 29 ГПК (у редакції, чинній на час звернення з відповідним позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до частини 1 статті 6 Регламенту Харківської міськради персональні робочі місця передбачаються також для представників прокуратури м. Харкова і на пленарному засіданні Харківської міськради 25.04.2012, на якому було прийнято оскаржуване рішення, був присутній прокурор м. Харкова.

Прокурор як у позовній заяві, так і у касаційній скарзі посилається на те, що про незаконність набуття ОК "ЖБК "Поляна-22" спірної земельної ділянки йому стало відомо лише за результатами опрацювання отриманих у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доказів, вилучених на виконання ухвали суду від 22.05.2015 у справі № 642/4149/15, відтак саме з цього моменту, на його думку, почався перебіг позовної давності.

Однак колегія суддів не погоджується з наведеними доводами, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що в Україні діяв прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів України.

За змістом наказів Генеральної прокуратури України від 12.04.2011 № 3гн "Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України" та від 07.11.2012 № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" (чинних на час виникнення спірних правовідносин) на органи прокуратури покладено обов'язки перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, зокрема, періодично, але не рідше одного разу на місяць.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що прокурор, з урахуванням наданих йому законом повноважень, мав можливість і був зобов'язаний здійснити наглядові функції з приводу перевірки законності оскаржуваного рішення Харківської міськради у межах встановленого законом строку позовної давності.

Суд касаційної інстанції зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Ураховуючи наведене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, як такого, що заявлено поза межами строку позовної давності, відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не отримали свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних судових рішень постановлених у справі, яка розглядається, колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2017 у справі № 922/2013/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий