Постанова

від 22.08.2017 по справі 826/14722/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2017 року № 826/14722/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2016 №0007171105, зобов'язання відповідача провести коригування заборгованості по податку на прибуток в картці особового рахунку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Ухвалою суду від 19.05.2017 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що відповідно до пп.11 п.12.3 ст.12 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, є неправомірним.

Відповідач заперечує по суті заявлених позовних вимог, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік фактично позивачем погашено в 2016 році, внаслідок чого застосування штрафних санкцій є цілком правомірним.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод» (надалі - ТОВ «КСЗ») зареєстровано 20.05.2002р. рішенням Керченської міської ради, номер реєстрації 1 141 120 0000 000172, за адресою: Автономна Республіка Крим, вул. Вери Бєлік, буд. 12, та знаходилось на обліку у ДПІ у м. Керчі Автономної Республіки Крим.

24 лютого 2015, у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим, ТОВ «КСЗ» змінило своє місцезнаходження на місто Київ, вулиця Кловський узвіз, будинок 5.

Станом на час виникнення спірних правовідносин і станом на час звернення позивача до суду з даним позовом, ТОВ «КСЗ» знаходиться на обліку у ДПІ у Печерському р-ні. ГУ ДФС у м. Києві.

14 квітня 2016 року ТОВ «КСЗ» отримало від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 0007071105 від 22.03.2016р. на суму 192 486,00 грн разом із актом камеральної перевірки № 0006941105 від 22.03.2016р.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено штраф в сумі 192 486 грн (20%) у зв'язку з затримкою сплати узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 960 430 на 710 і 679 календарних днів.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення та вбачаючи наявність підстав для зобов'язання відповідача провести коригування в КОР шляхом списання заборгованості по вказаному ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вбачається з акта камеральної перевірки, грошове зобов'язання з податку на прибуток згідно платіжного доручення № 31 від 09.03.2016р. в сумі 962 430,00 грн, визначене позивачем в податковій декларації за 2015 рік, направлене ДПІ на погашення податкового боргу, що виник до дати зміни місцезнаходження ТОВ «КСЗ» з тимчасово окупованої території АР Крим на іншу територію України та був сформований (податковий борг) з авансових внесків за 2014 рік, нарахованих по декларації з податку на прибуток, поданої 29.02.2014 року за 2013 рік (до окупації Криму).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

В той же час, адміністрування податків і зборів для підприємств, що на початок тимчасової окупації АР Крим були зареєстровані на території Автономної республіки Крим, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» №1636-VII від 12.08.2014р. зі змінами і доповненнями (далі Закон № 1636).

Підпунктом 11 пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636 передбачено, що до платників податків, які на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалась тимчасова окупація, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати податків і зборів.

Пунктом 2 ст. 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207), датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Підпунктом «а» пункту 15.1 статті 15 Закону № 1636 передбачено, що будь-якій юридичній особі, яка змінила своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг, що виник з моменту тимчасової окупації.

У відповідності до абзацу 2 підпункту «а» пункту 15.1 статті 15 Закону № 1636 передбачено не застосування до платників податків фінансових санкції, штрафних санкції та пені за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Крім того пунктом 26 підрозділу 10 розділу XX ПКУ встановлено, що на період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово купованій території України» цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Враховуючи те, що в акті камеральної перевірки № 0006941105 від 22.03.2016р. ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на прибуток за період з 31.03.2014р. по 09.03.2016р. - тобто 710 днів на суму 656 601,00 грн., та за період з 01.05.2014р. до 09.03.2016р. - тобто 679 днів на суму 305 829,00 грн, а вказані строки, з яких починається відлік часу прострочки починають свій відлік після початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим (20.02.2014), то застосування до позивача штрафних санкцій, в даному випадку, є неправомірним.

Крім того, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, Суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. п. 20.1.4, п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно абз.1 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно п.76.2 ст.76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п. 2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165 (далі - Методичні рекомендації), акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку №2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Аналіз вищенаведених правових положень дозволяє дійти до висновків, що камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Як вбачається зі змісту та форми акта від 22.03.2016 № 0006941105, в даному випадку контролюючим органом проведена камеральна перевірка.

Згідно складеного акту, фіскальний орган проводив перевірку не податкової звітності ТОВ «КСЗ», а перевірку своєчасності сплати товариством податку на прибуток, що відповідно до пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

В той же час, відповідно до Методичних рекомендацій (додатку №2 форма акту) камеральні перевірки можуть бути проведені лише з приводу перевірки даних, задекларованих у податковій звітності та з використанням податкової декларації (розрахунку) та бази даних Міністерства доходів і зборів.

На відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення. Проте, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку перевірки та місце її, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог діючого законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений Законом.

Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений Законом, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до предмета камеральної перевірки, в результаті чого суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням встановленого законом порядку, на підставі акту перевірки, який складений з порушенням.

Враховуючи все вищевикладене, податкове повідомлення-рішення №0007171105 від 22.03.2016, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести коригування заборгованості по податку на прибуток в картці особового рахунку, є передчасними, адже позивачем не надано доказів не проведення контролюючим органом відповідного коригування в КОР на наслідками скасування Судом податкового повідомлення-рішення №0007171105 від 22.03.2016.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007171105 від 22.03.2016.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути судові витрати в сумі 2887 (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн 29 коп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод» (код ЄДРПОУ 31929136, адреса: 01021, м.Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 5) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович