Ухвала

від 26.09.2017 по справі 910/18299/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27.09.2017 р.Справа № 910/18299/16

За скаргою Публічного акціонерного товариства "Газпром"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої

служби Міністерства юстиції України

у справі № 910/18299/16

за позовом Антимонопольного комітету України

до Публічного акціонерного товариства "Газпром"

про стягнення 85 965 927 000 грн. штрафу і 85 965 927 000 грн. пені та

зобов'язання виконати пункту 4 рішення від 22.01.2016 №18-р

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від боржника: Поліщук О.Г. за довіреністю № 01/04/04-757д від 31.10.2016 р.;

Мальський О.М. за довіреністю № 01/04/04-702д від 18.10.2016 р.;

від стягувача: Павленко О.В. за довіреністю № 300-122/03-69 від 26.05.2017 р.;

від ВДВС: Медведєв О.В. за довіреністю № 870/20.3.03 від 29.12.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Газпром" про стягнення 85 965 927 000 грн. штрафу і 85 965 927 000 грн. пені та зобов'язання виконати пункту 4 рішення від 22.01.2016 №18-р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2016 р. у справі № 910/18299/16 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017р. рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі №910/18299/16 залишеного без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017р. рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 зі справи № 910/18299/16 залишено без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Газпром" - без задоволення.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Газпром" надійшла скарга на дії органу Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо арешту коштів боржника.

Ухвалою суду від 27.06.2017 р. розгляд скарги призначено на 26.07.2017 р.

У судовому засіданні 26.07.2017 р. представник ВДВС подав заперечення на скаргу.

Ухвалою суду від 26.07.2017 р. розгляд скарги відкладено на 07.08.2017 р.

04.08.2017 р. через відділ діловодства суду від боржника (скаржника) надійшли пояснення.

07.08.2017 р. через відділ діловодства суду від стягувача надійшли пояснення.

У судовому засіданні 07.08.2017 р. було оголошено перерву до 06.09.2017 р.

30.08.2017 р. від ВДВС через відділ діловодства суду надійшли документ на виконання вимог ухвали суду.

06.09.2017 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення.

06.09.2017 р. від ВДВС через відділ діловодства суду надійшли документ на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 06.09.2017 р. представники боржника заявили усне клопотання про відкладення розгляду скарги та подали клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 06.09.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 06.09.2017 р. оголошувалась перерва до 27.09.2017 р.

У судовому засіданні 27.09.2017 р. представники скаржника подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи; вимоги скарги підтримали у повному обсязі.

Представники ВДВС та Антимонопольного комітету України проти задоволення вимог скарги заперечили.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників Публічного акціонерного товариства "Газпром", Антимонопольного комітету України та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються вимоги скарги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2016 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 р., позов Антимонопольного комітету України задоволено, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Газпром" (публичного акционерного общества "Газпром") з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, в доход загального фонду Державного бюджету України 85 965 927 000,00 грн. штрафу і 85 965 927 000,00 грн. пені; зобов'язано публічне акціонерне товариство "Газпром" (публичное акционерное общество "Газпром") виконати пункт 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 22.01.2016 №18-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №143-26.13/108-15, а саме: припинити порушення, зазначене в пункті 2 вказаного рішення шляхом забезпечення отримання послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України у національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на обґрунтованих умовах; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Газпром" (публичного акционерного общества "Газпром") з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Антимонопольного комітету України 206 700,00 грн. судового збору.

17.03.2017 р. на виконання рішення суду видано відповідні накази.

11.04.2017 р. Антимонопольний комітет України звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження.

21.04.2017 р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53823056.

Вказаною постановою боржника зобов'язано протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про доходи та майно.

29.05.2017 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на 100 % статутного капіталу у розмірі 1 000 000,00 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромзбут Україна" (код ЄДРПОУ 35829646), та 50 % статутного капіталу в розмірі 93 275 000,00 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 32349152).

Не погоджуючись із даною постановою в частині накладення арешту на 100 % статутного капіталу у розмірі 1 000 000,00 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромзбут Україна" (код ЄДРПОУ 35829646), боржник звернувся до суду із даною скаргою, у якій просить скасувати постанову державного виконавця в частині накладення арешту на статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромзбут Україна".

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ПАТ "Газпром" зазначає, що накладаючи арешт на 100% статутного капіталу ТОВ "Газпромзбут Україна", державний виконавець припинив участь ПАТ "Газпром" у ТОВ "Газпромзбут Україна", тобто, фактично звернув стягнення на корпоративні права, тим самим самостійно змінивши порядок та спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва.

Також, боржник зазначає, що відповідно до законодавства України та Угоди Співдружності Незалежних Держав про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, таким чином, оскільки відсутні докази про вжиття заходів виконання рішення на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав (Російської Федерації), відсутні підстави для арешту майна боржника у вигляді корпоративних прав.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов'язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 24 Закону унормовано, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Частинами 1, 2, 5, 6 ст. 48 Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Таким чином, враховуючи положення ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника являється окремою процесуальною дією державного виконавця, про що виноситься відповідна постанова.

Проте, у матеріалах справи відсутня постанова державного виконавця про звернення стягнення на майно боржника - 100% статутного капіталу ТОВ "Газпромзбут Україна".

Відтак, доводи боржника про те, що винесенням оскаржуваної постанови про арешт майна боржника державний виконавець припинив участь ПАТ "Газпром" у ТОВ "Газпромзбут Україна", тобто, фактично звернув стягнення на корпоративні права, тим самим самостійно змінивши порядок та спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та являються необґрунтованими і безпідставними.

Більш того, суд вважає за доцільне звернути увагу скаржника на те, що арешт майна боржника у виконавчому провадженні не призводить до автоматичного відчуження майна, а являється тимчасовим обмеженням права на розпорядження майном, яке спрямоване на забезпечення реального виконання рішення суду; у подальшому таке обмеження може бути зняте у порядку, встановленому ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження".

Щодо тверджень боржника про те, що стягнення за виконавчими документами має звертатись в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (в тому числі, на території Російської Федерації), відповідно до угоди держав Співдружності Незалежних Держав про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, суд зазначає наступне.

Ні чинне законодавство України, ні Угода Співдружності Незалежних Держав про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, не містить обов'язку щодо звернення стягувача до компетентних органів іноземних держав для стягнення грошових коштів з рахунків боржника.

Вжиття заходів виконання рішення на території Російської Федерації являється правом, а не обов'язком стягувача, та реалізується виключно за його власним бажанням.

Крім того, ст. 77 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

Відтак, твердження скаржника про наявність порушень при здійсненні виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника на території України за відсутності звернення стягувача до компетентних органів Російської Федерації, не відповідають чинному законодавству України, у тому числі, положенням Угоди Співдружності Незалежних Держав про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року N 2889-XII.

Відповідно до ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд встановив, що вимоги і доводи скарги ПАТ "Газпром" являються необґрунтованими, недоведеними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи; та спростовані державним виконавцем належним чином і у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні скарги у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Газпром" від 20.06.2017 р. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна