Ухвала

від 18.09.2017 по справі 910/21023/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18.09.2017Справа № 910/21023/13

За скаргою приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок

На дії Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві

У справі за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі: Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок

до товариства з обмеженою відповідальністю Сис Системз

про стягнення 21701,13 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від скаржника Іваненко М.В. (за дов.)

від інших учасників процесу не прибули

Обставини справи:

10.02.2014 господарський суд міста Києва ухвалив рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Сис Системз на користь Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в особі приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок заборгованості по орендній платі у сумі 11491,08 грн., заборгованості за комунальні послуги у сумі 6709,12 грн., 15% річних у сумі 3500,93 грн.; стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Сис Системз в дохід Державного бюджету України витрат по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн.

07.03.2014 суд видав відповідні накази.

Приватне акціонерне товариство Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій просить: визнати неправомірними дії державного виконавця; визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.02.2017 у виконавчому провадженні ВП № 51769733. За твердженням скаржника, орган виконання рішень не вжив жодних заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві подав клопотання про розгляд скарги у судовому засіданні 18.09.2017 без участі його представника.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи з такого.

У липні 2016 року особі приватне акціонерне товариство Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок звернулось до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Київ з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/21023/13 від 10.02.2014.

27.07.2016 Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрив виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/21023/13 від 10.02.2014.

27.02.2017 Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2. ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , оскільки, майна, на яке можливо звернути стягнення не розшукано, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна, виявились безрезультатними.

Пунктом 2 частини 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження суд встановив, що орган виконання рішень вчинив такі виконавчі дії: 16.08.2016 - викликав на 19.08.2016 з 09-00 до 12-00 керівника або іншого уповноваженого представника товариства з обмеженою відповідальністю Сис Системз ; звернувся до Державної фіскальної служби України щодо отримання інформації про відкриті рахунки у фінансових установах; наклав арешт на кошти; сформував інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта; склав акт державного виконавця про те, що виходом на вул. Драгоманова, 16, товариство з обмеженою відповідальністю Сис Системз не розшукане; наклав арешт на все майно боржника; виставив платіжні вимоги.

Отже, твердження скаржника, що орган виконання рішень не вчинив жодних виконавчих дій спростовуються наявними матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За нормами статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Оцінюючи доводи скаржника щодо невжиття виконавцем заходів, передбачених п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження суд виходить з такого.

За приписами даної норми виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Отже, звернення виконавця з заявою про застосування юридичної санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може мати місце не за наявності факту невиконання рішення, а за ухилення від його виконання.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому намаганні не виконувати зазначені у рішенні дії.

Таким чином, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Сам факт невиконання боржником самостійно зобов'язань, покладених на нього рішенням, не може свідчити про кваліфікацію даних дій як ухилення. Невиконання може бути зумовлене як об'єктивними причинами (для прикладу - відсутність майна), так і мати принципово інше походження, суб'єктивне - свідоме не вчинення дій за наявності відповідної можливості.

Водночас, зобов'язуючи виконавця ефективно вчиняти виконавчі дії, закон наділяє його правом самостійно визначатись з ефективністю застосування того чи іншого заходу виконавчого характеру, у тому числі і звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника за межі України.

Враховуючи ту обставину, що пред'явлення наказу господарського суду міста Києва № 910/21023/13 від 10.02.2014 до виконання носило повторний характер, за результатами якого, які і в першому разі, майна, коштів, як і самого боржника, не виявлено, звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України не є тим ефективним засобом, який сприятиме виконанню рішення, оскільки невиконання не пов'язане з ухиленням.

З огляду на викладене, невжиття виконавцем заходів, передбачених п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , не свідчить про неповний обсяг вичинених виконавцем виконавчих дій.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (п. 9.13), за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене, суд відхиляє скаргу приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок .

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу приватного акціонерного товариства Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури Діпрозв'язок на дії Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відхилити.

Суддя С. А. Ковтун