Рішення

від 24.09.2017 по справі 920/689/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.2017 Справа № 920/689/17

За позовомДержавного насінницького сільськогосподарського підприємства «Вирівське», с. Вирівка, Конотопський район, Сумська область,

до відповідачаОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МалКа-Транс» в особі філії «Конотопський молзавод», м. Конотоп, Сумська область,

про стягнення 324 742 грн. 71 коп.

Суддя Котельницька В.Л.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 (довіреність № 5 від 14.07.2017)

від відповідача не прибув

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд стягнути з відповідача 324742 грн. 71 коп., в тому числі 283910 грн. 95 коп. заборгованості за товар відповідно до укладеного між сторонами договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 07-16 від 29.04.2016, 34607 грн. 89 коп. інфляційних збитків, 6224 грн. 07 коп. суму 3 % річних, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позов не подав, але подав клопотання від 08.08.2017 № 08/08/17 про передачу справи за підсудністю, в якому просив суд матеріали справи № 920/689/17 передати за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва у звязку із знаходженням відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МалКА-Транс» в м. Києві по вул. І.Мазепи, 10.

Представник позивача подав до суду заперечення №777 від 05.09.2017 на клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю, в якому просить суд відмовити у його задоволенні.

25.09.17 представник позивача подав для долучення до матеріалів справи додаткові документи на підтвердження своєї позиції у справі.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, вимог судових ухвал від 10.08.2017 та від 05.09.2017 про витребування доказів на підтвердження вимог клопотання від 08.08.2017 № 08/08/17 про передачу справи за підсудністю не виконав.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності.

У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс» в особі філії «Конотопський молзавод» про стягнення заборгованості за товар відповідно до договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 07-16 від 29.04.2016.

Вказаний договір укладений між ДНСП «Вирівське» та ТОВ «Малка-Транс» в особі філії «Конотопський молзавод», підписаний з боку відповідача директором філії «Конотопський молзавод» ТОВ «Малка-Транс», що діє на підставі Положення про філію та довіреності від 01.01.2016, з урахуванням письмового дозволу № 31/12 від 31.12.2015 на підписання у 2016 році з фізичними особами-підприємцями, юридичними особами - резидентами та юридичними особами - нерезидентами господарських договорів (угод) на закупівлю сільськогосподарської сировини, відповідно до законодавства України, без обмеження суми таких договорів (угод).

Таким чином, спір у справі № 920/689/17 випливає саме з діяльності філії.

З довіреності від 01.01.2016, виданої ТОВ «Малка-Транс» директору філії «Конотопський молзавод» ОСОБА_3, вбачається, що директора філії уповноважено представляти інтереси товариства з питань фінансово-господарської діяльності філії, в тому числі представляти інтереси Головного підприємства в судах усіх ланок та інстанцій.

Згідно з копією довіреності від 08.12.2016 на директора філії «Конотопський молзавод» ОСОБА_4, останній також надані повноваження щодо представництва інтересів Головного підприємства в судах усіх ланок та інстанцій. Довіреність діє до 31.12.2017.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010, Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011).

Відповідно до п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК України за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності.

У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

Дослідивши у судовому засіданні Положення про філію «Конотопський молзавод», затверджене протоколом № 2 від 22.06.2005 зборів учасників ТОВ «МалКа-Транс», суд зазначає, що відокремлений підрозділ має необхідний обсяг повноважень для здійснення господарської діяльності та здійснення повноважень сторони від імені юридичної особи, спір у справі № 920/689/17 випливає саме з діяльності філії, довіреність від 28.12.2016 на директора філії «Конотопський молзавод» ОСОБА_4 зі строком дії до 31.12.2017, містить повноваження щодо представництва інтересів головного підприємства в судах усіх ланок та інстанцій, підстави для передачі справи за територіальною підсудністю відповідно до ст. 17 Господарського процесуального кодексу України відсутні, а дії відповідача щодо подання клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю розцінюються судом як такі, що спрямовані на створення перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків. Суд при цьому звертає увагу, що у судові засідання 10.08.2017, 05.09.2017 представник відповідача не зявлявся, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На підставі наведеного, судом відмовляється в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2016 між сторонами укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 07-16, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві (відповідачу) сировину власного виробництва, в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку, що відповідають за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін, який є невідємною частиною даного договору, а покупець (відповідач), в свою чергу, зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах договору в кількості і у терміни, передбачені договором.

У пункті 1.2. договору визначено найменування товару: молоко коровяче, власного виробництва (ДСТУ № 3662-97).

Згідно з п 1.4 договору приймання товару покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до вимог цього договору та чинного законодавства України

Відповідно до пункту 1.5 договору № 07-16 перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

У розділі 2 вищезазначеного договору сторони погодили ціну товару та порядок розрахунків за нього.

Так, сторонами погоджені умови визначення ціни на товар, що закуповується за цим договорами, порядок та строки оплати за цей товар, можливість зміни ціни.

Згідно з п. 2.1 договору, оплату за товар відповідач проводить по договірним цінам, що визначаються сторонами у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною договору; ціна на товар може змінюватись протягом місяця в залежності від ринкової ціни на товар.

Відповідно до п. 2.5 договору, оплата за товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати приймання товару покупцем відповідно до п. 1.4. даного договору. Оплата проводиться за умови, що продавець надав всі необхідні документи на товар згідно з вимогами даного договору та чинного законодавства.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач за період з 01.05.2016 по 30.09.2016 поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 1071059 грн. 53 коп., що підтверджується спеціалізованими товарно-транспортними накладними на перевезення молочної сировини за період з травня по вересень 2016 року, приймальними квитанціями, виписаними за вказаний період, а також податковими накладними. Ціна за товар була погоджена сторонами відповідно до Протоколів на погодження вільних відпускних цін на постачання між філією «Конотопський молзавод» та ДНСП «Вирівське», копії яких долучені до матеріалів справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представника позивача у судовому засіданні, відповідач, у порушення взятих на себе договірних зобовязань повну оплату за отриманий товар не здійснив, чим порушив права позивача. Так, судом встановлено, що відповідач лише частково оплатив отриманий від позивача товар.

30.06.2017 між сторонами у справі був складений, підписаний та скріплений печатками сторін Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 283910 грн. 95 коп. Копію цього акту додано позивачем до матеріалів справи. Таким чином, на момент судового розгляду справи, за відповідачем налічується вказана сума невиконаного грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До спірних правовідносин суд застосовує положення цивільного законодавства про поставку, оскільки саме таку правову природу має укладений між сторонами у справі договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 07-16 від 29.04.2016.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення щодо зобовязань у договорі поставки містять норми статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором належним чином та у повному обсязі не виконує.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Однак, суд зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного договору та положень діючого законодавства не оплатив поставлений йому товар у встановлені строки.

Беручи до уваги, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони зобовязані виконувати належним чином взяті на себе договірні зобовязання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 283910 грн. 95 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тим більше, що, підписавши акт звірки, відповідач фактично визнав факт заборгованості перед позивачем.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 34607 грн. 89 коп. інфляційних збитків та 6224 грн. 07 коп. - суму 3% річних.

Розділом 4 укладеного між сторонами у справі договору передбачена відповідальність сторін за порушення його умов.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Також суд враховує позицію, викладену в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», відповідно до пункту 2 якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що інфляційні повинні бути нараховані відповідачу за кожний повний місяць, у якому мало місце прострочення.

За наслідками здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних нарахувань у межах заявлених до стягнення сум, а саме: 6224 грн. 07 коп. суми 3% річних та 34607 грн. 89 коп. інфляційних збитків.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідачем не було подано суду доказів сплати заборгованості чи аргументованих заперечень щодо вимог позивача, своїм правом на участь у судових засіданнях представник відповідача не скористався, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МалКа-Транс» в особі філії «Конотопський молзавод» (41609, Сумська область, м. Конотоп, вул. М.Немолота, 4; код ЄДРПОУ 33555621) на користь Державного насінницького сільськогосподарського підприємства «Вирівське» (41630, Сумська область, Конотопський район, с. Вирівка, вул. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 00729646) 283910 грн. 95 коп. основного боргу, 34607 грн. 89 коп. інфляційних збитків, 6224 грн. 07 коп. суму 3% річних, 4871 грн. 14 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.10.2017.

СуддяВ.Л.Котельницька