Рішення

від 25.09.2017 по справі 925/922/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа № 925/922/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2- за довіреністю;

від відповідача: Чумак Ю.Я. - за довіреністю;

від третіх осіб ВАТ "Черкасагропроект" та ОСОБА_4: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Худяки" про визнання права власності на частку у статутному капіталі

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання за позивачем ОСОБА_5 права власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк - Худяки" в розмірі 39 % статутного капіталу.

В ході розгляду справи представники позивача та ОСОБА_5 особисто позовні вимоги підтримували повністю та просили їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечує повністю через безпідставність на необґрунтованість позовних вимог, відступлення частки позивачем у добровільному порядку, а також просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заслухавши доводи і пояснення учасників процесу, які надавалися в ході розгляду справи та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав:

Статтею 12 ГПК України до підвідомчості господарським судам віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, тобто власних немайнових прав особи. Корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації отримує право на частку в її статутному фонді (майні), тобто, носіями корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю є учасники цих товариств. Перехід права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю врегульовано ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України Про господарські товариства .

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ч.1 ст.50 Закону України Про господарські товариства , ч.1 ст.140 Цивільного кодексу України).

Статтею 98 ЦК України передбачено право учасника товариства оскаржити рішення загальних зборів, як акт органу юридичної особи, до суду. За змістом ст. 16 ГПК України, порушене право захищається способами, передбаченими законом чи договором. Одним із способів захисту порушеного права є визнання права, в т.ч. права власності.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом зборів учасників № 1/09 від 25.02.2009 (а.с.9) оформлено створення товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк - Худяки", статутний капітал якого становить 66 900,00 грн. і розподілено між засновниками у наступних пропорціях:

- громадянин ОСОБА_5 - 26 091,00 грн., що становить 36 % відсотків Статутного фонду. Внесок складається з грошових коштів;

- приватне підприємство "Ренон" - 33 450,00 грн., що становить 50 % відсотків Статутного фонду. Внесок складається з грошових коштів;

- громадянка ОСОБА_6 - 7359,00 грн., що становить 11 % відсотків Статутного фонду. Внесок складається з грошових коштів.

Відповідно до ч.1 ст.140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Аналогічні положення щодо поняття товариства встановлені і в ч.1 ст. 50 Закону України Про господарські товариства , згідно з якою, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ч.1 ст.144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом. У ч.1 ст.52 Закону України Про господарські товариства встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

З доводів учасників судового процесу вбачається, що спору з приводу неповного внесення позивачем своєї частки до статутного капіталу товариства немає.

У відповідності до статуту ТОВ "Маяк - Худяки", затвердженого рішенням установчих зборів (протоколом зборів учасників № 1/09 від 25.02.2009), учасниками товариства є ПП "Ренон", ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Місцезнаходження товариства: АДРЕСА_1 (п. 2.2. статуту 2009 року).

В п. 13.1 Статуту 2009 року вказано, що передача частки в Статутному капіталі Товариства відбувається тільки у відповідності до положень цього Статуту, а будь-яка передача частки, що відбувається всупереч Статуту, вважається порушенням цього Статуту та є недійсною.

Учасник має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком Учасникам або третім особам лише за згодою всіх Учасників.

Учасники користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо домовленістю між Учасниками не буде встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалась для продажу третім особам. Якщо Учасники не скористались своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір Учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого за домовленістю між його Учасниками, частка (її частина) Учасника може бути відчужена третій особі.

При передачі частки (її частини) до третьої особи відбувається одночасний перехід до неї всіх прав і обов'язків, що належали Учаснику, який відступив її повністю ( п. 13.2. статуту 2009 року).

Статут відповідача не визначає форми, в якій повинна бути висловлена згода рештою учасників на відступлення чи відчуження своєї частки іншим учасником.

У справі немає доказів, що особи, які були учасниками ТОВ "Маяк-Худяки" на момент його створення (ПП "Ренон" та ОСОБА_6) вважають свої права порушеними тим фактом, що їх неналежним чином було попереджено з боку позивача про відчуження ним своєї частки і вони не дали згоди на таке відчуження.

З урахуванням цього суд вважає, що позивач не вправі для захисту свого порушеного права власності на частку у статутному капіталі товариства, використовувати мотив порушення ним передбаченої статутом процедури повідомлення і отримання згоди від решти учасників на відчуження частки. Ці решта учасників свої права порушеними не вважають і протилежних доказів у справі немає.

16.07.2009 позивачем складено нотаріально посвідчену заяву (а.с. 91), адресовану загальним зборам учасників ТОВ "Маяк - Худяки" в якій вказано, що свою частку в Статутному фонді (капіталі) в розмірі 39 %, що складає 26 091,00 грн. ОСОБА_5 має намір відступити відкритому акціонерному товариству "Черкасагропроект". Дану заяву зареєстровано в реєстрі нотаріуса за № 7147.

15.07.2009 приватним підприємством "Ренон" було прийнято рішення про відступлення частки у статутному фонді (а.с. 128) в розмірі 50% статутного фонду, що дорівнює 33450,00 грн. на користь відкритого акціонерного товариства "Черкасагропроект".

15.07.2009 року нотаріально посвідченою заявою (а.с. 131) ОСОБА_6 свою частку в Статутному фонді (капіталі ) в розмірі 11 %, що складає 7 359,00 грн. висловила намір відступити відкритому акціонерному товариству "Черкасагропроект". Дану заяву зареєстровано в реєстрі за № 7109. Отже, всі учасники ТОВ "Маяк - Худяки" в один період прийняли рішення про відступлення своїх часток на користь іншої особи -- ВАТ "Черкасагропроект", що також було оформлено і протоколом зборів № 2/09 від 16.07.2009 ( а.с. 129) за участі всіх учасників.

Це в свою чергу свідчить про те, що всіма учасниками прийнято рішення відступити свої частки третій особі, а тому слід вважати, що це відбулося з одночасним наданням згоди на вчинення такої ж дії іншим учасникам товариства.

Статтею 10 Закону України Про господарські товариства встановлено, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до ч. 1 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" ---- при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку . Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Відповідно до п. 3.5. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" роз'яснено, що подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

15.07.2009 між відкритим акціонерним товариством "Черкасагропроект" (Покупець) та громадянином України ОСОБА_5 (Продавець) було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) часток в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Худяки" (а.с. 137-143) у відповідності до якого Продавець зобов'язався продати та передати Покупцеві у власність з повним правом власності та без будь-яких обтяжень 100 % частки корпоративні правах Продавця в Товаристві, а Покупець зобов'язався придбати та сплатити за Корпоративні права Продавця загальну купівельну ціну, зазначену в п. 2.1. цього договору, яка має бути сплачена у порядку, встановленому цим договором ( п. 1.1. договору).

Загальна сума платежу, що належить до оплати та підлягає сплаті з боку Покупця на користь Продавця за продаж і передачу Продавцем 100 % належних часток Продавцю у Корпоративних правах в товаристві, становить 2 500 000 доларів США (п. 2.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 15.07.2009 до договору встановлено, що право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Худяки" переходить до Покупця до виконання Продавцем попередніх умов Продавця в момент підписання цієї додаткової угоди (а.с. 159).

З протоколу № 2/09 від 16.07.2009 ( а.с. 129) загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк - Худяки", вбачається, що на порядок денний було винесено в т.ч. питання про відступлення часток Учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк - Худяки" на користь відкритого акціонерного товариства "Черкасагропроект". Учасники постановили відступити частку ОСОБА_5 в розмірі 39 % відсотків Статутного капіталу, ОСОБА_6 в розмірі 11 % відсотків Статутного капіталу та приватного підприємства "Ренон" в розмірі 50 % відсотків Статутного капіталу на користь відкритого акціонерного товариства "Черкасагропроект".

17.07.2009 було затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк - Худяки" в новій редакції (а.с. 102-119), з якого вбачається, що єдиним учасником товариства є відкрите акціонерне товариство "Черкасагропроект".

Позивач доводить, що відступлення ним своєї частки не відбулося належним чином, укладені про це угоди є недійсними, або не укладалися ним, або припинилися, а тому позивач не припиняв свої корпоративні відносини із товариством "Маяк-Худяки" і має право власності на частку у його статутному капіталі в розмірі 39%.

Натомість із додатково зібраних у справі доказів вбачається наступне:

06.03.2012 позивач звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою (а.с.185-186) про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Черкасагропроект" грошових коштів в розмірі 19 026 543,00 грн. з мотивів укладення між цими особами 16.03.2009 договору про відступлення (купівлю-продаж) часток у статутному капіталі ТОВ "Маяк-Худяки" та невиконання вказаного договору з боку ВАТ "Черкасагропроект" щодо проведення повного розрахунку за частку.

В межах цієї справи суд розглядав зустрічний позов ВАТ "Черкасагропроект" до ОСОБА_5 про стягнення боргу та позов ОСОБА_5 до ВАТ "Черкасагропроект" про визнання недійсним договору про відчуження частки в статутному капіталі від 16.07.2009.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.09.2014 (а.с. 59-67) визнано договір про відчуження частки в статутному капіталі товариства від 16.07.2009 недійсним.

Позивач ОСОБА_5 також звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про визнання права власності на частку в статутному капіталі, визнання недійсним рішення загальних зборів засновників, оформлене протоколом № 2/09 від 16.07.2009 в частині відступлення його частки в розмірі 39 % відсотків Статутного фонду та послідуючі зміни, які були внесені до статуту.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.11.2016 було відмовлено повністю з підстав того, що договір відступлення (купівлі-продажу) часток у статутному капіталі ТОВ Маяк-Худяки , укладений між Позивачем та ВАТ Черкасагропроект 16.03.2009, за яким ВАТ Черкасагропроект зобов'язувався сплатити Позивачу 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) доларів США (вартість відступлення корпоративних прав Позивача) все ще є дійсним, оскільки судові рішення про визнання такого договору недійсним відсутні. Тому, позивач не позбавлений права вимагати виконання ВАТ Черкасагропроект умов вищезазначеного договору відступлення (купівлі-продажу) часток у статутному капіталі ТОВ Маяк-Худяки , зокрема в частині оплати, в загальному позовному порядку (а.с. 68). Дане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 (а.с. 75).

Позивач в ході розгляду справи вказував, що він не підписував додаткову угоду від 15.07.2009 до договору відступлення (купівлі-продажу) частки (а.с. 194), а тому не можна застосовувати до правовідносин сторін умови цієї додаткової угоди про те, що до покупця перейшло право власності на частку ОСОБА_5 ще до часу виконання своєї частини договору відступлення (купівлі-продажу) частки від 16.03.2009 (а.с. 187).

Однак дані доводи спростовуються тим, що цю додаткову угоду самим ОСОБА_5 подано у позовних матеріалах до Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с. 183-194) та (а.с. 220-221). Про умови цієї додаткової угоди ОСОБА_5 особисто писав у запереченнях на зустрічну позовну заяву (а.с. 229) як про такі, що свідчать на його користь. Ці документи судом отримано із матеріалів цивільної справи Придніпровського районного суду м. Черкаси і приєднано до справи у копіях.

Доводи про те, що оригіналу додаткової угоди від 15.07.2009 (а.с. 221) немає у жодної із сторін, а тому вона не може бути доказом у справі, суд відхиляє, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів того, що він цю угоду не підписував. При розгляді справи у Придніпровському районному суді, який досліджував її зміст та цитував у судовому рішенні, питання наявності оригіналу додаткової угоди не оспорювалося учасниками судового процесу і цю додаткову угоду сам позивач надавав до своїх позовних матеріалів та посилався на її умови як на доказ відчуження ним своєї частки у статутному капіталі товариства.

Про недійсність додаткової угоди чи її неіснування також не свідчить та обставина, що ця додаткова угода не подавалася державному реєстратору для внесення змін до реєстраційних записів.

Суд не приймає до уваги доводи представників позивача ОСОБА_5 про те, що позивач при розгляді справи у Придніпровському районному суді повідомляв неправдиві відомості, що було викликано потребою саме такого способу захисту його прав. У відповідності до ст. 13 ЦК України та положень ЦПК України особи повинні не зловживати своїми цивільними правами та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, що виключає свідомий обман та повідомлення суду неправдивих відомостей.

Наявні у справі докази в сукупності свідчать про те, що позивач реалізував (відступив) свою частку в розмірі 39% у статутному капіталі ТОВ "Маяк-Худяки" на користь ВАТ "Черкасагропроект". Зі свого боку ВАТ "Черкасагропроект" прийняло цю частку та реалізувало свої корпоративні права, пов'язані з нею, як новий учасник ТОВ "Маяк-Худяки", про що свідчить прийняття нової редакції статуту цього товариства.

Непроведення із позивачем повного розрахунку за відступлену частку чи інші порушення домовленостей між позивачем та ВАТ "Черкасагропроект" не тягнуть за собою недійсність угоди про відступлення частки.

Договір від 16.03.2009 про відступлення (купівлю-продаж) часток у статутному капіталі ТОВ "Маяк-Худяки" містить значну кількість різних умов, які повинні виконати його сторони. За умовами п. 8.3. цього договору -- у разі невиконання попередніх умов Продавця протягом 4х календарних місяців з дати укладення, дія цього договору припиняється. В цьому випадку позивач повинен сплатити надану йому суму попередньої оплати у повному розмірі в термін 7 календарних днів з врахуванням індексу інфляції.

У справу не надано доказів, що позивач та ВАТ "Черкасагропроект", як сторони договору відступлення (купівлі-продажу) часток від 16.03.2009, реалізували умови п. 8.3. про припинення і застосували наслідки такого припинення дії договору з 16.07.2009.

У запереченнях на зустрічну позовну заяву (а.с. 229) з матеріалів справи Придніпровського районного суду, позивач категорично стверджує, що дія договору від 16.03.2009 року про відступлення (купівлю-продаж) часток у статутному капіталі ТОВ "Маяк-Худяки" станом на день подання ним заперечення 25.09.2012 не припинена і перехід права власності на 100% частки ОСОБА_5 відбувся саме по цьому договору. Доказом цього є Додаткова угода № 1 від 15.07.2009, яка говорить про перехід права власності на частку до покупця в момент підписання додаткової угоди без виконання продавцем попередніх умов.

Позивач у судовому засіданні особисто підтвердив, що він не повернув ВАТ "Черкасагропроект" кошти, які він отримав по договору від 16.03.2009. Натомість з матеріалів справи Придніпровського районного суду вбачається, що позивач і після дати припинення дії договору від 16.03.2009 продовжував отримувати від громадянина ОСОБА_7 грошові кошти як вартість відступленої частки по договорах поруки за різні дати і надавав про отримання коштів розписки (а.с. 203-215).

Господарський суд зробив для даної справи ксерокопії декількох із ряду однотипних договорів поруки та розписок до них, остання з яких про отримання коштів датована 23.07.2009 (а.с. 2015), тобто вже за межами періоду, коли договір про відступлення (купівлю-продаж) часток від 16.03.2009 року, за доводами позивача, слід вважати припиненим.

Позивач на вимогу суду не надав жодних доказів того, що він продовжував реалізовувати свої права як учасник ТОВ "Маяк-Худяки" в період після 16.07.2009 року, тобто після вчинення дій по відступленню своєї частки і оформлення про це протоколу зборів засновників № 2/09 (а.с. 56). Зокрема, немає доказів участі ОСОБА_5 у наступних загальних зборах, внесення ним додаткових внесків чи вчинення інших дій, що стосуються реалізації корпоративних прав позивача.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що він не подавав заяви товариству про вихід, бо його нотаріально посвідчена заява від 16.07.2009 (а.с. 91) є лише повідомленням про наміри вийти зі складу учасників товариства. Суд приходить до висновку, що за сукупністю вчинених позивачем дій ОСОБА_5 реалізував свою заяву (а.с. 91) саме як заяву про вихід із товариства.

Як вказано вище, у відповідності до роз'яснення п. 28 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" -- вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Позивач у позовній заяві до Придніпровського районного суду від 06.03.2012 (а.с. 185) особисто вказав, що він повністю виконав умови договору, вийшовши зі складу ТОВ "Маяк-Худяки" та передавши по акту приймання-передачі всі установчі документи та печатку (останнє речення цього аркуша).

Отже докази у справі вказують на те, що позивач у добровільному порядку та на підставі власного волевиявлення у 2009 році відступив (продав) 100% своєї частки у статутному капіталі на користь ВАТ "Черкасагропроект".

Відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог, а саме, через пропуск позивачем трирічного строку, протягом якого Позивач вправі звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За визначенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 цього Кодексу.

Що ж до вимог, які виникають з організаційно-господарських зобов'язань (стаття 176 ГК України), то позовна давність застосовується до них лише у випадках, коли це зобов'язання за своєю правовою природою є цивільним, зокрема, якщо відносини виникли між: суб'єктом господарювання і власником, який є засновником цього суб'єкта; суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, і органами управління цих об'єднань; суб'єктами господарювання у разі, якщо один є дочірнім підприємством іншого.

Позивач захищає корпоративні права, які пов'язані з його майновим правом (бо позов заявлено про визнання права власності на частку), тому суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення про позовну давність.

Натомість, якби позивачем захищалися свої корпоративні права, як особисті немайнові (лише на участь у товаристві), то на ці вимоги строк позовної давності не поширюється (ст. 100 та п.1) ч. 1 ст. 268 ЦК України).

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Заява про застосування позовної давності та наслідків її спливу була заявлена відповідачем у відзиві на позов (а.с. 55).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права у особи. Якщо пропуск позовної давності стався з поважних причин, порушене право підлягає захисту. Якщо порушене право відсутнє, то у позові слід відмовити з причини необґрунтованості позовних вимог, а не через пропуск строку позовної давності (п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Позивач заявив позов на підставі ст. 392 ЦК України, якою визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із листом від 12.04.2017 про надання інформації щодо діяльності ТОВ "Маяк-Худяки" та отримав відповідь (а.с. 27), що такі документи видаються лише учасниками товариства, а позивач таким учасником не є.

Перебіг позовної давності для захисту свого порушеного права за заявленим позовом ОСОБА_5 визначає саме з часу отримання ним відповіді від ТОВ "Маяк-худяки" від 20.05.2017 (а.с. 27) про те, що товариство не визнає ОСОБА_5 своїм учасником.

Ч. 1 ст. 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів цивільної справи Придніпровського районного суду вбачається, що 12.11.2012 позивач подав позов про визнання недійсним договору (а.с. 218) та приклав до позовних матеріалів витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.08.2012 (а.с. 224), з якого вбачається, що на цю дату єдиним засновником ТОВ "Маяк-Худяки" є компанія Бондюель.

Тобто, позивач принаймі з 13.08.2012 достовірно знав, що ТОВ "Маяк-Худяки" вже на цю дату не обліковувало в офіційних даних у ЄДР, а тому і не визнавало ОСОБА_5 своїм засновником чи учасником.

Тому позивач не може вважати свої права порушеними лише з травня 2017, тобто з того моменту, коли він отримав лист-відмову від ТОВ "Маяк-Худяки" видати документи, які стосуються діяльності товариства.

В усіх цих випадках ТОВ "Маяк-Худяки" є однією і тою ж самою особою, яка з одних і тих же підстав не визнавала права ОСОБА_5 як учасника товариства. Тому суд відхиляє доводи позивача про те, що лише з моменту отримання листа у травні 2017 від відповідача, у ОСОБА_5 почався перебіг строку позовної давності. При цьому також не має вирішального значення, що позивач просить задовольнити позовні вимоги на підставі ст. 392 ЦК України і повинен був отримати доказ, що відповідач не визнає права ОСОБА_5 як власника частки і таким доказом є лише лист відповідача від 20.05.2017 (а.с. 27).

Триваючого порушення права відповідача стосовно позивача (щоб строк позовної давності взагалі не застосовувався) суд не вбачає, оскільки позивач сам вчинив дії, спрямовані на відчуженння своєї частки у статутному капіталі товариства, прийняв (хоча б частковий) розрахунок за частку та визнавав факти уступлення своєї частки і виходу з ТОВ "Маяк-Худяки" в інших судових провадженнях, де захищав свої права на отримання повної суми вартості відступленої частки.

Отже, слід вважати, що на момент звернення із позовом до суду у липні 2017 року позивач пропустив трирічний строк позовної давності. Поважності причин пропуску цього строку судом не встановлено і позивачем не доводилося.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За сукупністю досліджених у справі доказів суд приходить до висновку, що позивач не довів обґрунтованості своїх позовних вимог, не довів порушення свого права власності на частку, а тому позов не підлягає до задоволення саме з цієї підстави, без застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 49 ГПК України, при відмові в позові судові витрати

покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України. -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 02 жовтня 2017 (понеділок)

Суддя Н.М. Спаських