Постанова

від 28.09.2017 по справі 923/466/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р.Справа № 923/466/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Діброви Г.І., Лисенко В.А.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача -1 : не з'явився,

від позивача - 2: Прокопенко А.М., за довіренісю,

від відповідача: не з'явився,

від Кабінету Міністрів України - Скорозінська О.В., за довіреністю,

від прокуратури - Пуляєв І.В., за посвідченням,

від ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

від ОСОБА_6 - ОСОБА_5, ОСОБА_7, за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_6

на рішення Господарського суду Херсонської області від 08 червня 2017 року

по справі № 923/466/17

за заявою Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі:

позивача-1: Міністерство освіти і науки України

позивача-2: Херсонський державний університет

до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінет Міністрів України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : ОСОБА_4, ОСОБА_6

про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі: позивача-1: Міністерство освіти і науки України, м. Київ, позивача-2: Херсонський державний університет, м. Херсон, 3-тя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України, звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 20.05.2015 № 820 "Про вчинення дій на виконання суду".

Зазначеним рішенням припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5, 1188 га Херсонського державного університету під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник" та вилучено з земель державної власності та переведено до земель запасу Лазурненської селищної ради вказану земельну ділянку у зв'язку із ухваленням рішення Скадовського районного суду про визнання недійсним рішення відповідача № 106 від 24.10.2006 та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого позивачеві-2 14.11.2006 року.

При цьому, прокурор вважає, що рішення ради від 20.05.2015 № 820 прийнято з перевищенням наданих відповідачу повноважень та у непередбачений законом спосіб, у порушення Конституції України та Земельного кодексу України, оскільки при прийнятті вказаного рішення, згоди Кабінету Міністрів України, як органу, уповноваженого на розпорядження землями рекреаційного призначення, та Міністерства освіти і науки України, органу, якому підпорядкований позивач-2, на вчинення вказаної дії, отримано не було.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою та переведення земель державної власності у комунальну власність було лише судове рішення, яким ці питання не вирішувались.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08 червня 2017 року по справі № 923/466/17 (суддя Пригуза П.Д. ) позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 20.05.2015 № 820 "Про вчинення дій на виконання суду".

Стягнуто з Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області на користь Прокуратури Херсонської області судові витрати в сумі 1600, 00 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги заступника прокурора Херсонської області відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, ґрунтуються на наявних правах позивачів на землю, що юридично належать їм та були порушені спірним рішенням відповідача, як такого, що суперечить положенням Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та прийнято з порушенням встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, у зв'язку з чим даний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати повністю та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що суд безпідставно прийняв рішення без участі представників відповідача, позивача та третьої особи, в першому судовому засіданні, не відклавши судове засідання за клопотанням відповідача.

Щодо порушень матеріального права, апелянт наголошує, що судом не встановлено, які саме права на спірну земельну ділянку Міністерства освіти і науки України порушує оспорюване рішення Лазурненської селищної ради, та чи є Міністерство освіти і науки України органом державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження щодо розпорядження землею державної форми власності.

Скаржник вважає, що Міносвіти і науки України не є ні власником, ні розпорядником, ні користувачем даної земельної ділянки.

Таким чином, на думку апелянта, позов подано не в інтересах Кабінету Міністрів України, який є власником землі державної власності, а в інтересах Міністерства освіти і науки - тобто неправильно визначено позивача.

Також до Одеського апеляційного господарського суду звернувся з апеляційною скаргою на прийняте у справі рішення ОСОБА_4, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу , апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Апелянт зазначає, що рішення стосується його прав та обов'язків, як одного з орендарів спірної земельної ділянки. Однією з підстав надання ОСОБА_4 в користування на умовах оренди спірної земельної ділянки є рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 20.05.2015 №820 Про вчинення дій на виконання рішення суду .

ОСОБА_4 також вважає що прокурором неправильно визначено позивача у справі, у прокурора відсутнє право звертатись за захистом прав чи інтересів Херсонського державного університету, а у суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Також до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_6, в якій вона просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини.

Дійсно, скаржник вважає, що Лазурненська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Апелянт зазначає, що однією з підстав надання ОСОБА_6 в користування на умовах оренди спірної земельної ділянки є рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 20.05.2015 №820 Про вчинення дій на виконання суду . Таким чином, існує наявність правового зв'язку між Лазурненською селищною радою , Херсонським державним університетом, та ОСОБА_6

У справі №923/715/14 судами встановлено правомірність набуття ОСОБА_6 права одержати земельну ділянку у користування, а розглянути й прийняти відповідне рішення повинна Лазурненська селищна рада.

Незаконність рішення суду, на думку апелянта, полягає в тому, що судом першої інстанції прийняте рішення без залучення усіх осіб, права яких порушуються, не враховано, що прокурором невірно визначено позивача, відсутність порушених прав Кабінету Міністрів України, та відсутність повноважень у прокуратури представляти інтереси Херсонського державного університету.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року та від 21.09.2017 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В судове засідання 28.09.2017 року не з'явились представники позивача-1, відповідача, хоча вказані особи належним чином повідомлялись про судове засідання. Оскільки явка сторін не визнавалась обов'язковою, у зв'язку з обмеженістю строку апеляційного розгляду судова колегія дійшла висновку про можливість завершення апеляційного перегляду без участі зазначених осіб.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, рішеннями виконавчого комітету Херсонської обласної Ради депутатів трудящих № 232 від 06.04.1965 і № 124 від 26.02.1966 та розпорядженням Ради Міністрів УРСР №22-р від 01.02.1991Херсонському педагогічному інституту ім.Н.К.Крупської (правонаступником якого є Херсонський державний університет) було виділено земельну ділянку під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник" загальною площею 5,25 га.

Позивачем-2 14.11.2006 отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_3, зареєстрованого від 14.11.2006 за № НОМЕР_2 з кадастровим номером НОМЕР_1; НОМЕР_4 (а.с. 71).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 744 "Про створення Херсонського державного педагогічного університету" створено Херсонський державний педагогічний університет на базі Херсонського державного педагогічного інституту ім.Н.К.Крупської, що ліквідується.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 №641-р "Про утворення Херсонського державного університету" створено Херсонський державний університет на базі Херсонського державного педагогічного університету, що ліквідується. Враховуючи, що Херсонський державний університет і Херсонський педагогічний інститут ім. Н.К.Крупської є однією і тією ж юридичною особою, якій відповідно до рішень виконавчого комітету Херсонської обласної Ради депутатів трудящих № 232 від 06.04.1965 та № 124 від 26.02.1966, розпорядження Ради Міністрів УРСР № 22-р від 01.02.1991 було 14.11.2006 отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_3, зареєстрованого від 14.11.2006 за № НОМЕР_2 з кадастровим номером НОМЕР_1; НОМЕР_4, суд першої інстанції дійшов висновку, що з моменту видачі Державного акту на право постійного користування землею від 14.11.2006 у позивача-2 виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 5, 1188 га, в межах згідно з планом землекористування, під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник".

20.05.2015 року Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області прийнято рішення № 820 "Про вчинення дій на виконання суду" (а.с. 22), яким припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5, 1188 га Херсонського державного університету під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник" та вилучено з земель державної власності та переведено до земель запасу Лазурненської селищної ради вказану земельну ділянку у зв'язку із ухваленням рішення Скадовського районного суду від 04.11.2014 по справі № 663/2845/14-ц (а.с. 39-41) про визнання недійсним рішення відповідача № 106 від 24.10.2006 та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого позивачеві-2 14.11.2006 року.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначав, що рішення ради від 20.05.2015 № 820 прийнято з перевищенням наданих відповідачу повноважень та у непередбачений законом спосіб, у порушення Конституції України та Земельного кодексу України, без згоди Кабінету Міністрів України, як органу, уповноваженого на розпорядження землями рекреаційного призначення, та Міністерства освіти і науки України, органу, якому підпорядкований позивач-2, на вчинення вказаної дії, оспорюване рішення ради не містить жодної вказівки на підставу припинення права користування земельною ділянкою Херсонського державного університету, яка передбачена ЗК України

Отже, припинення користування університетом спірною земельною ділянкою без його згоди на це, про що відповідачем прийнято спірне рішення, відбулося в порушення норм законодавства України, зокрема ЗК України, чим, були порушені права Херсонського державного університету.

Крім того, прокурор звернув увагу, що рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 13.03.2017 рішення Скадовського районного суду, яке стало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, було скасовано.

За приписами ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття оспорюваного рішення), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Як зазначено в п. 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Судом першої інстанції встановлено, що Херсонський державний педагогічний інститут ім. Н.К.Крупської, правонаступником якого є позивача-2, був державною установою, а тому земельна ділянка, що знаходилась в його користуванні, є власністю держави, повноваження по розпорядженню якою є компетенцією органів виконавчої влади, а тому рішення щодо припинення права постійного користування вищим учбовим закладом земельною ділянкою могло бути прийнято власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що будь-які дії по розпорядженню вказаною земельною ділянкою мали вчинятися лише з дозволу Міністерства освіти і науки України. Разом з тим, судом встановлено, що будь-яких рішень щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою Кабінетом Міністрів України або Міністерством освіти і науки України не приймалось.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Лазурненська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, однак судом першої інстанції помилково зазначено, що оспорюваним рішенням Лазурненської селищної ради було порушено права саме позивача-1 Міністерства освіти і науки України як органу, що здійснює функції управління майном, закріпленим за університетом, контроль за ефективністю його використання і збереження, та права позивача-2 Херсонського державного університету, оскільки останнього, як правонаступника законного землекористувача, позбавлено права користування земельною ділянкою поза його волею.

Згідно зі статтею 13 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження землями державної власності відноситься виключно до повноважень Кабінету Міністрів України.

У даному випадку, власником земельних ділянок, закріплених за Херсонським державним університетом, що перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки, є держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки за приписами статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, якому надано повноваження з управління об'єктами державної власності.

Тобто власником даних земель до моменту ухвалення спірного рішення є держава у особі Кабінету Міністрів України.

Однак, прокурором при зверненні до суду Кабінет Міністрів України помилково не визначено у якості позивача по справі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 911/3396/14.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку;

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 та ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування , рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7рп/2009 ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.

Зазначені правові позиції не суперечать і висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, відповідно до якого прийняте міською радою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки , оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Розгляд цього позову (про визнання протиправним та скасування рішення про передачу міською радою земельних ділянок) не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Тобто, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

У даній справі прокурором заявлено позов лише про визнання протиправним та скасування рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області 20.05.2015 прийнято рішення № 820 "Про вчинення дій на виконання суду", однак не містить вимоги про скасування правовстанолюючих документів, які видані на підставі зазначеного рішення.

Тому, судова колегія зазначає, що визнання такого рішення недійсним, без заявлення вимоги про визнання недійними правовстанолюючих документів, які видані на підставі зазначеного рішення щодо права користування (оренди) земельною ділянкою, не впливає на законність останніх, не відновить порушені права та взагалі не породжує будь-яких наслідків для користувачів (орендарів) спірної земельної ділянки.

Крім того, при пред'явленні позову прокурором помилково не залучено до участі у справі осіб, на права яких впливає спірне розпорядження, оскільки на спірній земельній ділянці, що є предметом розпорядження, знаходяться об'єкти нерухомості ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які залучені у якості третіх осіб в суді апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції помилково не звернув уваги на дану обставину та вирішив спір з порушенням п.3 ч.3 ст. 104 ГПК України, що є безумовною підставою судового рішення.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Херсонської області від 08 червня 2017 року підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Херсонської області.

Керуючись ст.99, п.2 ст.103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 08 червня 2017 року по справі № 923/466/17 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Херсонського державного університету - відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 02.10.2017 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Г.І. Діброва