Ухвала

від 27.09.2017 по справі 816/858/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 р.Справа № 816/858/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Пянової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2017р. по справі № 816/858/17 за позовом Фермерського господарства "Краєвид Семенівщини" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Фермерське господарство "Краєвид Семенівщини" (надалі - позивач, ФГ "Краєвид Семенівщини") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання поновити реєстрацію ФГ "Краєвид Семенівщини" як платника єдиного податку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2017р. було задоволено частково позов Фермерського господарства "Краєвид Семенівщини" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано неправомірною відмову Головного управління ДФС у Полтавській області у реєстрації Фермерського господарства "Краєвид Семенівщини" платником єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Зобовязано Головне управління ДФС у Полтавській області поновити реєстрацію Фермерського господарства "Краєвид Семенівщини" (код ЄДРПОУ 38142832) платником єдиного податку четвертої групи з 01.01.2017.

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Фермерського господарства "Краєвид Семенівщини" (код ЄДРПОУ 38142832) судові витрати у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень).

Відповідач, частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2017р. в частині задоволення позовних вимог та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ФГ "Краєвид Семенівщини" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38142832 /а.с. 10-12/.

Позивач з 30.05.2012 перебуває на обліку платників податків у Семенівському відділенні Лубенської ОДПІ.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11) /а.с. 10 - зворот/.

У 2016 році позивач був зареєстрований платником єдиного податку четвертої групи як сільськогосподарський товаровиробник частка сільськогосподарського товаровиробництва якого за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

З метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році позивач подав відповідний перелік документів до Семенівського відділення Лубенської ОДПІ.

Однак, листом Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2017 №3212/10/16-31.12.02.28 позивачу повідомлено про неможливість застосування ФГ "Краєвид Семенівщини" у 2017 році спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності як платника єдиного податку четвертої групи у зв'язку з наявністю у платника станом на 01.01.2017 податкового боргу у розмірі 0,2 грн /а.с. 30/.

Не погодившись з діями фіскальних органів щодо відмови у підтвердженні ФГ "Краєвид Семенівщини" статусу платника єдиного податку у 2017 році, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачі не довели правомірність та обґрунтованість відмови у підтвердженні ФГ "Краєвид Семенівщини" статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році, оскільки належними та допустимими доказами було спростовано твердження контролюючого органу про наявність у ФГ "Краєвид Семенівщини" станом на 01.01.2017 податкового боргу зі сплати ПДВ у розмірі 0,20 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ст. 195 КАС України судове рішення розглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п. 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За змістом пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: зокрема четверта група - це сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Як зазначено вище, позивач у 2016 році був зареєстрований платником єдиного податку четвертої групи.

Підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Матеріали справи підтверджують, що з метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році позивач подав відповідний перелік документів до Семенівського відділення Лубенської ОДПІ.

Підпунктом 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Таким чином, наявність у особи станом на 1 січня базового (звітного) року податкового боргу є підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відмови Головного управління ДФС у Полтавській області у реєстрації Фермерського господарства "Краєвид Семенівщини" платником єдиного податку четвертої групи у 2017 році, фіскальний орган відмовив позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році посилаючись на наявність у ФГ "Краєвид Семенівщини" станом на 01.01.2017 податкового боргу у розмірі 0,20 грн (двадцять копійок).

Згідно з підпунктом "б" пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків.

За змістом підпункту 209.2.1 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарські підприємства для забезпечення перерахування, зазначеного у підпункті "б" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових і технічних культур.

А відповідно до підпункту 209.2.2 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, автоматично протягом наступного операційного дня за днем, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах: з рахунків, зазначених у підпункті "б" підпункту 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті: 85 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість; 15 відсотків - на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що позивачем у рядку 18 декларації з ПДВ за квітень 2016 року "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду" визначено суму податку у розмірі 146,00 грн, з яких 124,00 грн - сплачується до Державного бюджету, а 22,00 грн - спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування /а.с. 34-35/.

Крім того, у рядку 18 декларації з ПДВ за червень 2016 року "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду" ФГ "Краєвид Семенівщини" визначено суму податку у розмірі 38426,00 грн, з яких 32662,00 грн - сплачується до Державного бюджету, а 5764,00 грн - спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування /а.с. 41-42/.

Податкове зобовязання з ПДВ за квітень 2016 року у розмірі 146,00 грн. позивачем сплачене платіжним дорученням від 27.05.2016 №119 /а.с. 38/, а податкове зобовязання з ПДВ за червень 2016 року у розмірі 38426,00 грн. - платіжним дорученням від 27.07.2016 №129 /а.с 45/.

Тобто, позивач своєчасно та у повному розмірі перерахував податкові зобовязання з ПДВ за квітень та червень 2016 року на власний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

На виконання наведених вище вимог підпункту 209.2.2 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України наступного операційного дня після надходження коштів на рахунок позивача у системі електронного адміністрування ПДВ кошти у автоматичному режимі перераховані шляхом їх розподілення у розмірі 85 відсотків - до Державного бюджету, а 15 відсотків - на спеціальний рахунок платника у ПАТ КБ "Приватбанк" /а.с. 39, 46, 47/.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на спеціальний рахунок позивача кошти надійшли в таких розмірах: за квітень 2016 року - 21,90 грн., а за червень 2016 року - 5763,90 грн, що становить 15 відсотків від сплаченої платником суми податкового зобовязання, оскільки відповідне перерахування коштів органом казначейства здійснюється у автоматичному режимі.

Тобто, за кожною операцією на спеціальний рахунок позивача не надійшли кошти у розмірі 0,10 грн (десять копійок), що стало підставою для виникнення за особовим рахунком позивача податкового боргу у загальному розмірі 0,20 грн.

Однак разом з цим колегія судів звертає увагу на те, що позивачем своєчасно та у повному обсязі було виконано свій обовязок зі сплати податкових зобовязань з ПДВ за квітень та червень 2016 року, адже податкове зобовязання до Державного бюджету перераховане у повному обсязі.

Натомість заборгованість за спеціальним рахунком позивача у розмірі 0,20 грн (двадцять копійок) має місце у зв'язку з неузгодженістю законодавчих вимог, а саме:

- податкове зобовязання з ПДВ сільськогосподарського товаровиробника, що зареєстрований платником єдиного податку четвертої групи, перерозподіляється шляхом направлення 85 відсотків такого зобовязання до Державного бюджету, а 15 відсотків - на спеціальний рахунок платника.

- відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, усі показники у податковій звітності проставляються у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.

Так, позивач при заповненні показників рядка 18 податкових декларацій з ПДВ за квітень та червень 2016 року округлив суму податку, що спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування до цілого значення (22,00 грн. та 5764,00 грн. відповідно).

Водночас при перерахуванні коштів на спеціальний рахунок позивача відбулось їх автоматичне списання у розмірі, визначеному згідно з підпунктом "б" пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, а саме - 15 відсотків від загальної суми визначеного платником зобовязання, що становить 21,90 грн. та 5763,90 грн. відповідно.

На підставі вищевикладеного, колегія судів робить висновок, що висновок податкового органу про наявність у позивача станом на 01.01.2017 податкового боргу у розмірі 0,20 грн. є безпідставними, а тому вказане є підставою для висновку про відсутність у спірних відносинах перешкод для підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2017р. по справі № 816/858/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2017 р.