Рішення

від 01.10.2017 по справі 543/794/17

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/794/17

2/543/320/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017 сел. Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області у складі судді Смілянського Є.А., при секретарі Гапон Т.В., розглянувши цивільну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Оржиця» до ОСОБА_1 та приватного сільськогосподарського підприємства «ПриватАгро» про визнання договору оренди землі недійним та визнання договору оренди поновленим з попереднім орендарем

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Оржиця» (далі ПСП «Оржиця) звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та приватного сільськогосподарського підприємства «ПриватАгро» (далі ПСП «ПриватАгро») про визнання договору оренди землі недійним та визнання договору оренди поновленим з попереднім орендарем. Прохає визнати договір оренди землі укладений між ПСП «ПриватАгро» та ОСОБА_1 від 23.07.2014 року та цією ж датою зареєстрований реєстраційною службою Оржицького районного управління юстиції недійсним та визнати поновленою додаткову угоду між ОСОБА_1 та позивачем ПСП «Оржиця» від 01.02.2013 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01.02.2008 року між ПСП «Оржиця» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,5 га кадастровий номер НОМЕР_1, який в подальшому було зареєстровано у Оржицькому виїзному офісі центру ДЗК за № 040955900569. Пунктом 8 договору передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк. До закінчення договору оренди землі 01.02.2013 року сторони уклали додаткову угоду на новий строк терміном до 01.02.2018 року. Через зміну законодавства, додаткову угоду вчасно не зареєстрували. На початку осені 2014 року дізнались, що відповідач уклав ще один договір, але з ПСП «ПриватАгро», згідно якого він передав в оренду належну йому земельну ділянку саме цьому суб»єкту господарювання. Вважають, що такий договір порушує права та інтереси попереднього орендаря, а оскільки позивач виконав норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі», то договір укладений між ОСОБА_1 та ПСП «ПриватАгро» має бути визнаний недійсним. Прохав договір укладений ОСОБА_1 та ПСП «Оржиця» від 01.02.2013 року визнати поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

В судове засідання представник позивача не з»явився, але надав заяву де позовні вимоги підтримав повністю, прохав справу розглянути без участі позивача, не заперечував щодо заочного розгляду справи та прохав судові витрати віднести за рахунок позивача.

Відповідачі в судове засідання не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши докази по справі, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 2011882 виданого Оржицькою РДА 02.03.2003 року належить земельна ділянка площею 3,50 га на території Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області кадастровий номер НОМЕР_1.

Між позивачем ПСП « Оржиця « та ОСОБА_1 01.02.2008 року укладено договір про передачу вказаної земельної ділянки в оренду терміном на 5 років. Даний договір зареєстровано у Оржицькому виїзному офісі ПРФ ДП ЦДЗК від 04.12.2009 року за номером 040955900569. Пунктом 8 вказаного договору передбачено право орендаря на поновлення договору на новий строк при умові, що не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору, орендар повинен повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Між ОСОБА_1 та ПСП « Оржиця « 01.02.2013 року було укладено додаткову угоду про оренду земельної ділянки площею 3,50 га на території Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області кадастровий номер НОМЕР_1 строком на 5 років, тобто до 01.02.2018 року.

Між ОСОБА_1 та ПСП «ПриватАгро» 23.07.2014 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,50 га на території Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області кадастровий номер НОМЕР_1 строком на 10 років.

Встановлені обставини справи регулюються слідуючими нормами законодавства.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до вимог ч.2 статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

За нормою ч.1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов»язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов»язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов»язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 33 Закону України « Про оренду землі « по закінченню строку на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

В своїх правових позиціях викладених у справах № 6-3цс15, № 6-4цс15 , № 6-10цс15 , 6-55цс 15 , № 6-70цс15 щодо застосування зазначених норм матеріального права, Верховний Суд України висловив правову позицію, що частиною першою статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

З огляду на зміст доказів, які були досліджені в суді, суд вважає, що позивач дотримався вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо свого переважного права на поновлення договору оренди на новий строк, оскільки до закінчення дії договору уклав 01.02.2013 року з орендодавцем додаткову угоду. Позивач продовжував користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору від 01.02.2008 року.

Суд, вважає такою, що ґрунтується на законі позицію позивача з приводу того, що в момент підписання угоди, тобто 01.02.2013 року сторони досягнули згоди з усіх її істотних умов. Відповідно до ст. 638 ЦК України , визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду України №6-118цс13 від 25.12.2013 року - моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов. Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України. Відповідно до ст. 214 ЦК України, відмова від двостороннього правочину може відбуватись лише за взаємною згодою сторін.

Зазначена правова позиція висловлена також у постановах Верховного Суду України: від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1282цс16 та від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2540цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Разом з тим, суд вважає, що існування договірних стосунків між відповідачем ОСОБА_1 та ПСП «ПриватАгро» суперечить приписам ст. 203 та 215 ЦК України, а тому позовні вимоги мають бути задоволені. Існування ще одного договору оренди землі по одній і тій самій земельній ділянці суперечить інтересам позивача, права якого мають бути поновлені.

Судові витрати необхідно віднести за рахунок позивача згідно заяви його представника.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224, 360-7 ЦПК України, ст.ст. 203, 210, 214, 215, 638, 640, 777 ЦК України, ст. ст. 13, 32, 33 Закону України «Про оренду землі» ( зі змінами та доповненнями), суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги приватного сільськогосподарського підприємства «Оржиця» задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3, 5 га кадастровий номер НОМЕР_1 укладений 23.07.2014 року між ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством «ПриватАгро».

Визнати поновленим договір оренди-додаткової угоди від 01.02.2013 року з попереднім орендарем приватним сільськогосподарським підприємством " Оржиця ".

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Полтавської області через Оржицький районний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення суду було постановлено без участі особи, яка його оскаржує апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії до Оржицького районного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: