Постанова
від 26.09.2017 по справі 823/884/17
ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року справа № 823/884/17

17 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання Попельнуха Ю.І.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор подало позов, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 08.02.2017 № НОМЕР_1 про збільшення ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 34543983,00 грн, в тому числі 23029322,00 грн основний платіж, 11514661,00 грн штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 08.02.2017 року № НОМЕР_1, прийнятого на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 14.12.2016 року № 114/28-10-47-12/31082518, ТОВ Золотоніський ЛГЗ Златогор були визначені податкові зобовязання та штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 34543983,00 гривень, в тому числі 23029322,00 гривень - основний платіж, 11514661,00 гривень - штрафні санкції.

Позивач не погоджується з правомірністю збільшення грошових зобовязань по податку на додану вартість та нарахуванням штрафних санкцій, визначених в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні, оскільки їх нарахування було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, з перевищенням меж компетенції контролюючого органу, як субєкта владних повноважень, та без повного та обєктивного дослідження всіх обставин цієї справи, виходячи з наступного.

Як свідчить зміст акту перевірки, саме Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС був виданий наказ від 31.10.2016 року № 266 про проведення вищезазначеної перевірки платника податків та направлення на її проведення від 31.10.2016 року № 154, № 155, № 156, а акт перевірки № 114/28-10-47-12/31082518 від 14.12.2016 складений на бланку Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, який є окремою юридичною особою публічного права, оскільки має інший ідентифікаційний код юридичної особи 39440996, інші дату та номер запису в Єдиному реєстрі: 1 073 102 0000 027393 від 14.10.2014 року.

При цьому, вищезазначений акт перевірки не містить жодних відомостей про правонаступництво вищезазначеного контролюючого органу по відношенню до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Окрім того, факт отримання та оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей від вищезазначених контрагентів у відповідних податкових періодах, зазначених в акті перевірки, підтверджується складеними та оформленими належним чином первинними бухгалтерськими та податковими документами з відповідними датами, номенклатурою, кількісними і вартісними обсягами товарно-матеріальних цінностей.

Вказані первинні документи складені керівниками контрагентів-постачальників позивача, містять у відповідних графах документів їх особисті підписи та печатки підприємств, а також з боку позивача у відповідних графах підписані його керівником і відповідальними за прийняття товарно-матеріальних цінностей особами та скріплені печаткою останнього, що підтверджується їх змістом і відповідними довіреностями та дає можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції і правильність її оформлення.

Всі вищевказані первинні документи, які складені на паперових носіях і які містять всі обовязкові реквізити, в силу приписів статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти їх здійснення.

Позивач зазначає, що відповідні зміни в структурі його активів та зобовязань, його власному капіталі підтверджуються відповідними записами в його бухгалтерському обліку на аналітичних рахунках: зокрема, Дт. 20 Виробничі запаси - Кт.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками; Дт.644 Податковий кредит - Кт.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, Дт. 631 Рохрахунки з вітчизняними постачальниками - Кт. 311 Розрахунковий рахунок, а також доказами проведення розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності, що також свідчить про реальність зазначених господарських відносин в розумінні статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до приписів якої господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Вищезазначені докази у своїй сукупності підтверджують обставини придбання товарно-матеріальних цінностей, їх фактичного руху, підтверджують причинно-наслідковий звязок між необхідністю їх придбання та використанням у власній господарській діяльності, та, безумовно, реальність вказаних господарських операцій в розумінні статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

На думку позивача, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 року № НОМЕР_1, відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією і законами України, оскільки не мав права на прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи, що на момент здійснення спірних господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосубєктність, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю належним чином складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог статті 201 Податкового кодексу України податковими накладними, враховуючи наявність причино-наслідкового звязку між здійсненими позивачем операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що чинне законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор відсутні будь-які порушення приписів п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, 00.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а зроблені відповідачем в акті перевірки висновки в цій частині є хибними і протиправними, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 року № НОМЕР_1 не відповідає критеріям правомірності рішень субєкта них повноважень, які визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що останнє підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор з питань правильності відображення в податковому обліку з податку на додану вартість фінансово-господарських операцій з контрагентами позивача за вказані в акті перевірки № 114/28-10-47-12/31082518 періоди.

Перевіркою встановлено, що дані зареєстрованих податкових накладних свідчить про документальне оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто фактично відбувся розрив ланцюга постачання, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів та формування податкового кредиту за рахунок підміни товару.

Надані до перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор договори, видаткові накладні, податкові накладні не є достатніми доказами фактичного виконання постачання ТМЦ. В сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ ЗЛГ Златогор.

Відтак, через відсутність факту придбання у контрагентів-постачальників позивача товарів, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

При здійсненні вибору постачальника позивач мав би оцінити не лише умови угоди та їх комерційну привабливість, але і ділову репутацію, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобовязань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів та відповідного досвіту.

На думку відповідача, ТОВ ЗЛГЗ Златогор створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить те, що постачальники не мають матеріальної бази, обєктивно необхідної для виконання поставок, які були предметом перевірки, контрагенти ТОВ ЗЛГЗ Златогор були учасниками проведення транзитних фінансових потоків у правовідносинах з іншими субєктами господарювання.

Окрім того, відповідач наголошує, що контрагентів-постачальників позивача, таки як ТОВ Хостера, ТОВ Нотат-Плюс, ТОВ Сонкей, ТОВ Весана (згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва по справі № 757/22154/16-к); ТОВ Врожай 2015, ТОВ ІК Дельта (згідно ухвали Соломянського районного суду міста Києва по справі № 760/6919/16-к); ТОВ Промомаркетгруп (згідно ухвали Деснянського районного суду міста Києва по справі №754/11598/16-к) визнано підприємствами з ознаками фіктивності. Вказані СГД створені з метою прикриття незаконної діяльності та незаконного формування, податкового кредиту.

Також, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі листом від 09.09.2016 № 242/10-13-14-04/39962762 від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області отримано податкову інформацію щодо нереальності взаємовідносин ТОВ Гранді плюс з контрагентами покупцями.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про відсутність реальності здійснення взаємовідносин між позивачем та вищезазначеними контрагентами-постачальниками, а відповідно і господарські операції є фіктивними.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор, як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 31082518, зареєстроване 23.01.2001, станом на дату складання акту перевірки та розгляду справи є платником податку на додану вартість.

31 жовтня 2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС прийнятий наказ № 266 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор.

На підставі направлень №№ 154, 155, 156 від 31.10.2016 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі): ОСОБА_4, головним державним ревізор-інспектором відділу аудиту СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС, радником податкової та митної справи II рангу; ОСОБА_5 - головним державним ревізором-інспектором сектору фактичних перевірок відділу аудиту СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС, радником податкової та митної справи ІІІ рангу; ОСОБА_6, завідувачем сектору фактичних перевірок відділу аудиту СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС, радником податкової та митної справи ІІІ рангу на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78 1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-Vl зі змінами та доповненнями проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор з питань правильності відображення в податковому обліку з податку на додану вартість фінансово-господарських операцій з ТОВ Сонкей за квітень 2016 року, TOB Весана за березень 2016 року, ТОВ Хостера за жовтень-грудень 2015 року, TOB Нотат Плюс за жовтень 2015 року та січень-лютий 2016 року, ТОВ Врожай 2015 за червень-липень 2016 року, ТОВ Гранді Плюс за травень 2016 року, ТОВ ІК Дельта за червень 2015 року, ТОВ Проммаркетгруп за вересень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 114/28-10-47-12/31082518 від 14.12.2016, в якому встановлені порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VІ із змінами та доповненнями (в редакції після 01.01.2015), п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6, ст. 198., п. 200.1, п. 200.2, ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VІ із змінами та доповненнями (в редакції після 01.01.2016) в результаті чого позивачем занижений податок на додану вартість на загальну суму 23029322 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки № 114/28-10-47-12/31082518 від 14.12.2016 позивач у відповідності до п. 86.7 статті 87 Податкового кодексу України подав до контролюючого органу заперечення № 86 від 20.01.2017.

03 лютого 2017 року Офіс великих платників податків ДФС України надав відповідь № 6900/10/28-10-47-14, де зокрема вказав, що дані зареєстрованих накладних свідчать про документальне оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто фактично відбувся розрив ланцюга постачання, що свідчить лише про документальне оформлення операцій придбання та поставки товарів та формування господарського кредиту за рахунок підміни товару.

На підставі акту перевірки № 114/28-10-47-12/31082518 від 14.12.2016, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 34543983,00 грн, в тому числі за податковим зобовязанням 23029322,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 11514661,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України до Державної фіскальної служби України подано скаргу від 21.03.2017 № 439.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18.05.2017 № 10505/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 08.02.2017 № НОМЕР_1 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобовязання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірних господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 вказаної статті визначає, що при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобовязань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (далі покупець) та його контрагентами-постачальниками укладені договори поставки: з ТОВ Сонкей № 37 від 25.04.2016, з ТОВ Весана № 25 від 23.03.2016, з ТОВ Хостера № 77 від 09.10.2015, з ТОВ Нотат Плюс № 78 від 12.10.2015, з ТОВ Врожай 2015 № 82 від 22.06.2016, з ТОВ Гранді Плюс № 77 від 11.05.2016, з ТОВ ІК Дельта № 50 від 29.05.2015, з ТОВ Промомаркетгруп № 72 від 01.09.2015 (далі постачальники), згідно з яким постачальники зобовязуються передати у власність ТОВ ЗЛГЗ Златогор, а ТОВ ЗЛГЗ Златогор прийняти і своєчасно оплатити товар в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 3.1 договорі поставки асортимент та кількість кожної партії товару визначається в замовленні (заявці) на поставку товару від позивача, яке узгоджується з контрагентами-постачальниками.

Пункт 4 вказаних договорів поставки визначається, що суму договору складає сума всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснювалося постачання товару на виконання вказаних договорів.

Поставка товару покупцю відповідно до пункту 5.1 здійснюється партіями на умовах EXW постачальника), відповідно до правил інтерпретації міжнародних торгових термінів Інкотерм в редакції 2000 року.

Оплата товару здійснюється покупцем в безготівковій формі (пункту 6.2 договір поставки).

Зазначені договори поставки підписані належними представниками сторін та скріплені печатками.

Господарські операції з ТОВ Сонкей (код ЄДРПОУ 39282681) в квітні 2016 року підтверджуються: договором поставки № 37 від 25.04.2016 року з додатковою угодою; видатковими накладними: від 28.04.2016 року № РН-0000433, № РН-0000434, № РН-0000435, від 29.04.2016 року № РН-0000436, № РН-0000437, № РН-0000438, від 30.04.2016 року № РН-0000439, № РН-0000440, № РН-0000441.

За податковими накладним, виписаними вказаним товариством від 28.04.2016 року № 433, № 434, № 435, від 29.04.2016 року № 436, № 437, № 438, від 30.04.2016 року № 439, № 440, № 441 позивач включив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Господарські операції з ТОВ Весана (код ЄДРПОУ 40060903) в березні 2016 року підтверджуються: договором поставки № 25 від 23.03.2016 року з додатковою угодою; договором про відступлення права вимоги № 25-2 від 01.04.2016 року; видатковими накладними від 25.03.2016 року № РН-0000074, від 31.03.2016 року № РН-0000076, № РН-0000077, № РН-0000078.

За податковими накладним, виписаними вказаним товариством від 25.03.2016 року № 74, від 31.03.2016 року № 76, № 77, № 78 позивач включив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Господарські операції з TOB Хостера (код ЄДРПОУ 39841709) в жовтні-грудні 2015 року підтверджуються: договором поставки № 77 від 09.10.2015 року з додатковою угодою, видатковими накладними від 26.10.2015 року № РН-000051, № РН-000052, № РН-000053, № РН- 000054, № РН-000055, від 27.10.2015 року № РН-000056, № РН-000057, № РН-000058, № РН-000059, від 28.10.2015 року № РН-000060, № РН-000061, № РН-000062, № РН-000063, від 29.10.2015 року № РН-000064, № РН-000065, № РН-000066, № РН-000091; від 17.11.2015 року № РН-000093, № РН- 000094, від 18.11.2015 року № РН-000095, № РН-000096, № РН-000097, від 19.11.2015 року № РН-000101, № РН-000102, від 20.11.2015 року № РН-000103, № РН-000104, № РН-000105, від 21.11.2015 року № РН-000106, № РН-000107; від 21.12.2015 року № РН-000221, від 23.12.2015 року № РН-000271, від 24.12.2015 року № РН-000276, від 25.12.2015 року № РН-000277, від 28.12.2015 року № РН- 000278, № РН-000283, № РН-000284, від 29.12.2015 року № РН-000285, № РН-000286, від 30.12.2015 року № РН-000287, від 31.12.2015 року № РН-000288, № РН-000289, № РН-000290, № РН-000291, № РН-000292, № РН-000293, № РН-000294, № РН-000295, № РН-000296, № РН-000297, № РН-000298, № РН-000299, № РН-000300.

За податковими накладними, виписаними вказаним товариством, від 26.10.2015 року № 51, № 52, № 53, № 54, № 55, від 27.10.2015 року № 56, № 57, № 58, № 59, від 28.10.2015 року № 60, № 61, № 62, № 63, від 29.10.2015 року № 64, № 65, № 66, № 91; від 17.11.2015 року № 93, № 94, від 18.11.2015 року № 95, № 96, № 97, від 19.11.2015 року № 101, № 102, від 20.11.2015 року № 103, № 104, № 105, від 21.11.2015 року № 106, № 107; від 21.12.2015 року № 63, від 23.12.2015 року № 139, від 24.12.2015 року № 146, від 25.12.2015 року № 147, від 28.12.2015 року № 148, № 154, № 155, від 29.12.2015 року № 156, № 157, від 30.12.2015 року № 158, від 31.12.2015 року № 159, № 160, № 161, № 162, № 163, № 164, № 165, № 166, № 167, № 168, № 169, № 170, № 171 позивач включив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Господарські операції з TOB Нотат Плюс (код ЄДРПОУ 40062481) в жовтні 2015 року, січні-лютому 2016 року підтверджуються: договором поставки № 78 від 12.10.2015 року з додатковою угодою, видатковими накладними від 30.10.2015 року № РН-000001, від 31.10.2015 року № РН-000002, № РН-000003, № РН-000004; від 31.01.2016 року № РН-0000202, № РН-0000203, № РН-0000204, № РН- 0000205, № РН-0000206, № РН-0000207, № РН-0000211, № РН-0000212, № РН-0000213, № РН-0000214, № РН-0000215, № РН-0000216, № РН-0000217, № РН-0000218, № РН-0000219, № РН-0000220, № РН-0000221, № РН-0000222, № РН-0000223; від 22.02.2016 року № РН-0000240, № РН-0000241, № РН- 0000242, від 23.02.2016 року № РН-0000243, № РН-0000244, № РН-0000245, № РН-0000246, від 24.02.2016 року № РН-0000258, № РН-0000259, № РН-0000260, від 25.02.2016 року № РН-0000261, № РН-0000262, № РН-0000263, № РН-0000264, від 29.02.2016 року № РН-0000280.

За податковими накладними, виписаними вказаним товариством, від 30.10.2015 року № 11, від 31.10.2015 року № 12, № 13, № 14; від 31.01.2016 року № 48, № 49, № 50, № 51, № 52, № 53, № 55, № 56, № 57, № 58, № 59, № 60, № 61, № 62, № 63, №64, № 65, № 66, № 67; від 22.02.2016 року № 29, № 30, № 31, від 23.02.2016 року № 32, № 33, № 34, № 35, від 24.02.2016 року № 48, № 49, № 50, від 25.02.2016 року №51, № 52, № 53, № 54, від 29.02.2016року № 62 позивач включив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Господарські операції з ТОВ Врожай 2015 (код ЄДРПОУ 39983410) в червні-липні 2016 року підтверджуються: договором поставки № 82 від 22.06.2016 року з додатковою угодою; видатковими накладними від 27.06.2016 року № ВЖ-000000010, № ВЖ-000000011, № ВЖ-000000013, № ВЖ-000000014, від 28.06.2016 року № ВЖ-000000015, від 29.06.2016 року № ВЖ-000000016, № ВЖ- 000000017, № ВЖ-000000018, № ВЖ-000000019, № ВЖ-000000020, № ВЖ-000000021, від 30.06.2016 року № ВЖ-000000022, № ВЖ-000000023, № ВЖ-000000024, № ВЖ-000000025, № ВЖ-000000026, № ВЖ-000000027, № ВЖ-000000028; від 25.07.2016 року № ВЖ-000000076, № ВЖ-000000077, від 26.07.2016 року № ВЖ-000000078, № ВЖ-000000079, від 27.07.2016 року № ВЖ-000000082, від 28.07.2016 року № ВЖ-000000083, від 29.07.2016 року № ВЖ-000000084, № ВЖ-000000086, від 30.07.2016 року № ВЖ-000000085, № ВЖ-000000087, № ВЖ-000000088.

За податковими накладними, виписаними вказаним товариством, від 27.06.2016 року № 10, № 11, № 13, № 14, від 28.06.2016 року № 12, від 29.06.2016 року № 1, № 2, № 3, № 4, № 17, № 18, від 30.06.2016 року № 5, № 6, № 7, № 8, № 16, № 19, № 20; від 25.07.2016 року № 42, № 43, від 26.07.2016 року № 44, № 45, від 27.07.2016 року № 48, від 28.07.2016 року № 49, від 29.07.2016 року № 50, № 52, від 30.07.2016 року № 51, № 53, № 54 позивач включив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Господарські операції з ТОВ Гранді Плюс (код ЄДРПОУ 39962762) в травні 2016 року підтверджуються: договором поставки № 77 від 11.05.2016 року з додатковою угодою; видатковими накладними від 31.05.2016 року № РН-0000042, № РН-0000043, № РН-0000044.

За податковими накладними, виписаними вказаним товариством, від 31.05.2016 року № 42, № 43, № 44 позивач включив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Господарські операції з ТОВ ІК Дельта (код ЄДРПОУ 39623466) в червні 2015 року підтверджуються: договором поставки № 50 від 29.05.2015 року з додатковою угодою; видатковою накладною від 01.06.2015 року № ДІ-000000107.

За податковою накладною від 01.06.2015 року № 56 позивач включив до складу податкового кредиту відповідну суму податку на додану вартість.

Господарські операції з ТОВ Промомаркетгруп (код ЄДРПОУ 39276264) в вересні 2015 року підтверджуються: договором поставки № 72 від 01.09.2015 року з додатковою угодою; видатковими накладними від 01.09.2015 року № ПЕ-000000081, № ПЕ-000000082, від 02.09.2015 року № ПЕ-000000083, № ПЕ-000000084, № ПЕ-000000085, від 03.09.2015 року № ПЕ-000000086, № ПЕ-000000087, від 04.09.2015 року № ПЕ-000000088, № ПЕ-000000089, № ПЕ-000000090, № ПЕ- 000000091, від 07.09.2015 року № ПЕ-000000092, № ПЕ-000000093, № ПЕ-000000094, від 08.09.2015 року № ПЕ-000000095, № ПЕ-000000096, від 09.09.2015 року № ПЕ-000000097, № ПЕ-000000098, від 10.09.2015 року № ПЕ-000000099, № ПЕ-000000100, від 11.09.2015 року № ПЕ-000000101.

За податковими накладними, виписаними вказаним товариством, від 01.09.2015 року № 8, № 9, від 02.09.2015 року № 10, № 11, № 12, від 03.09.2015 року № 13, № 14, від 04.09.2015 року № 15, № 16, № 17, № 18, від 07.09.2015 року № 19, № 20, № 21, від 08.09.2015 року № 22, № 23, від 09.09.2015 року № 24, № 25, від 10.09.2015 року № 26, № 27, від 11.09.2015 року № 28 позивач включив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Вказані податкові накладні зареєстровані в єдиному державному реєстрі податкових накладних, а відповідні суми податку на додану вартість відображені у податкових зобовязаннях вказаних товариств контрагентів позивача. Найменування товару, його кількість та суми зазначені у видаткових та податкових накладних повністю співпадають. Відповідач даний факт не заперечує.

Дані первинні документи складені керівниками вищезазначених підприємств, містять у відповідних графах документів їх особисті підписи та печатки підприємств, а також з боку позивача у відповідних графах підписані його керівником і відповідальними за прийняття товарно-матеріальних цінностей особами та скріплені печаткою останнього, що підтверджується їх змістом і відповідними довіреностями та дає можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції і правильність її оформлення.

Перевезення придбаних товарів здійснювалося за рахунок позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними форми № 1-НТ з відповідними датами, номенклатурою і обсягами товарно-матеріальних цінностей, що дає можливість повно і обєктивно встановити обставини руху товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від їх постачальників до адреси виробничих приміщень позивача.

Суд не бере до уваги висновки відповідача про нереальність спірних господарських операцій, з огляду на відсутність подорожніх листів, оскільки вони спростовуються наявністю у позивача вищезазначених товарно-транспортних накладних з відповідними номенклатурою товарів і датами, а також не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства, оскільки, по-перше, вказані правила перевезень не встановлюють правил податкового обліку, в тому числі порядку формування податкового кредиту, і не є законодавчим документом з питань оподаткування, а лише встановлюють права, обовязки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників); по-друге, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не/є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей; по-третє, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності подорожнього листа.

За товарно-матеріальні цінності отримані від контрагентів-постачальників товариство з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор розраховувався в повній мірі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та в подальшому їх зберігання і реалізація позивачем фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, дослідженими судом, які відповідають за змістом вимогам чинного законодавства України та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 61.1 статті 61, статті 62 Податкового кодексу України система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визнається податковим контролем, який здійснюється шляхом ведення обліку платників податків, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 63.1 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В свою чергу, за змістом приписів пункту 63.3 статті 63, пункту 64.7 статті 64 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю юридичні особи підлягають реєстрації або взяттю на облік як платники податків у контролюючих органах за своїм місцезнаходженням, а у разі прийняття Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, рішення про переведення великого платника податків на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження великих платників податків, платник податків підлягає взяттю на облік в такому органі.

Системний аналіз вищевказаних норм чинного податкового законодавства свідчить, що з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, здійснення заходів податкового контролю, в тому числі шляхом проведення перевірок, прийняття і надіслання (вручення) платнику податків податкових повідомлень-рішень, провадиться тим контролюючим органом, в якому платник податків взятий на податковий облік.

На підставі рішення Державної фіскальної служби України від 08.12.2015 року № 26220/6/99-99-20-04-02-15-ВПП про зміну основного місця обліку та переведення на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, починаючи з 01.01.2016 року позивач був знятий з податкового обліку в Золотоніській ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області і поставлений на обліку як платник податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі МГУ ДФС (код ЄДРПОУ 39819605), що підтверджується повідомленням про зміну місця обліку платника податків від 04.01.2016 року № 98/10/28-04-11-024/3.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які в силу приписів статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є достовірними, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі МГУ ДФС (код ЄДРПОУ 39819605) є органом державної влади, створеним на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України, дата та номер запису в Єдиному реєстрі: 1 103 102 0000 038089 від 04.06.2015 року, а отже, є юридичною особою публічного права в розумінні приписів статті 81 Цивільного кодексу України та є контролюючим органом по відношенню до позивача в розумінні приписів пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, наказ № 266 від 31.10.2016 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор та направлення на її проведення від 31.10.2016 року № 154, № 155, № 156 прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Відповідно до підпункту 1.6.1 пункту 1.6 Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31.07.2014 року № 22, за результатами документальної планової або позапланової та фактичної перевірки складається акт (довідка), який підписується, реєструється та вручається (надсилається) платнику податків (посадовим особам (уповноваженим представникам) платника податків) з дотриманням вимог щодо порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок, встановлених статтею 86 Податкового кодексу України. При цьому акт (довідка) документальної планової або позапланової чи фактичної перевірки складається на бланку органу державної фіскальної служби, який видав наказ про проведення перевірки та виписав направлення на таку перевірку.

В порушення вищезазначених правових норм акт перевірки від 14.12.2016 року № 114/28-10-47-12/31082518 складений на бланку Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, який є окремою юридичною особою публічного права, оскільки має інший ідентифікаційний код юридичної особи 39440996, інші дату та номер запису в Єдиному реєстрі: 1 073 102 0000 027393 від 14.10.2014 року.

При цьому, вищезазначений акт перевірки не містить жодних відомостей про правонаступництво вищезазначеного контролюючого органу по відношенню до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Одночасно, відповідно до приписів пункту 58.1 статті 58, пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України прийняття і надіслання (вручення) платнику податків податкових повідомлень-рішень провадиться тим контролюючим органом, в якому платник податків взятий на податковий облік.

При цьому, відповідно до вимог пункту 1.4.3. вищезазначених Методичних рекомендацій, які кореспондуються з вимогами пункту 10.14 розділу X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300, після зняття платника з основного місця обліку орган державної фіскальної служби за попереднім місцезнаходженням продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування, зокрема, до закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобовязань за її результатами, якщо перевірка була розпочата або призначена та орган державної фіскальної служби вже повідомив платника податків про її проведення. У звязку з цим, у випадках, коли на час переводу на обслуговування з одного органу державної фіскальної служби до іншого було розпочато органом державної фіскальної служби за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) документальну перевірку або повідомлено платника податків про її проведення, зазначений орган забезпечує завершення цих контрольних заходів та узгодження їх результатів.

При цьому, відповідно до вимог пункту 10.23 Порядку обліку платників податків і зборів у разі ліквідації чи реорганізації контролюючого органу, адміністративно-територіальної реформи, зміни меж адміністративних одиниць (районів, міст) чи інших, незалежних від платника податків обєктивних причин, унаслідок яких змінюється контролюючий орган, в якому обліковується платник податків, здійснюються зняття з обліку платника податку в одному контролюючому органі та взяття на облік в іншому відповідному контролюючому органі, таке переведення здійснюється на підставі переліку платників податків, стосовно яких змінюється місце обліку, затвердженого відповідним контролюючим органом вищого рівня, а інформація про зміну місця обліку платників податків доводиться до відома платників податків у 10-денний строк після затвердження переліку платників податків, які підлягають зняттю з обліку в одному контролюючому органі та взяттю на облік в іншому.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 року № 247 Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС реорганізується шляхом приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

За змістом приписів статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників.

Водночас, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського обєднання, професійної спілки, її організації або обєднання, політичної партії, організації роботодавців, обєднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або і позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з вимогами частини 7 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються, що кореспондується з приписами пунктами 14, 15 частини 3 статті 9 вищезгаданого Закону, відповідно до яких дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, та дані про юридичних осіб - правонаступників є складовою частиною відомостей щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, згідно зі статтею10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, а вразі якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до вимог частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Проте, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань був відсутній запис про припинення юридичної особи - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (код ЄДРПОУ 39819605), а був лише запис про початок процедури припинення вищезазначеного контролюючого органу з 17.05.2016 року. Запис про припинення вищезазначеного контролюючого органу як юридичної особи датований лише 12.05.2017 року, номер запису: 11031120007038089.

Водночас, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 31.05.2017 року № НОМЕР_2 станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (08.02.2017 року) в Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості щодо правонаступництва Відповідача по відношенню до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС та дані про юридичних осіб, правонаступником яких відповідач.

Таким чином, прийнявши податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 року № НОМЕР_1, відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією і законами України, оскільки на момент призначення і закінчення вищезазначеної документальної перевірки контролюючим органом по відношенню до позивача була Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі МГУ ДФС (код ЄДРПОУ 39819605), і саме зазначений контролюючий орган з огляду на вищевказані приписи податкового законодавства вправі був здійснювати заходи податкового контролю після завершення позапланової перевірки та узгодження її результатів в частині прийняття і надіслання (вручення) оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак, вищезазначене податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності рішень субєкта владних повноважень, які визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що також є підставою для його скасування.

Не можуть бути належними доказами начебто безтоварності вищезазначених господарських операцій ухвали слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва Демидовської А.І. у справі № 760/6919/16-к та ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Карабань В.М. від 11.05.2016 року у справі № 757/22154/16-к, з посиланням на які відповідач обґрунтовує свої відповідні твердження, оскільки вищезазначені судові акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а вони є лише процесуальними рішеннями слідчого судді, на підставі яких сторона обвинувачення в порядку статті 93 Кримінального процесуального кодексу України здійснює збирання доказів у кримінальному провадженні.

Позивач зазначає, що не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності вищезазначених господарських операцій лист ГУ ДФС у Полтавській області від 03.11.2016 року № 6624/7/16-31-14-06-15, лист Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.09.2016 року № 969/10/10-02-14-03, листи Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 09.09.2016 року № 242/10-13-14-04/39962762 та № 244/10-13-14-04/39983410, акт Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 10.11.2016 року № 260/11-23-14-02/39841709 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Хостера (код ЄДРПОУ 39841709) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний Завод Златогор (код ЄДРПОУ 31082518) за період з 01.10.2015-31.12.2015 р., які містять висновки про начебто нереальність здійснення господарської діяльності вищезазначеними контрагентами позивача, оскільки чинним законодавством не передбачено відображення таких висновків та суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, які спричинили таку неможливість, а вказані висновки зроблені контролюючими органами взагалі без дослідження первинних документів зазначених в них субєктів господарювання, які використовувалися ними в бухгалтерському та податковому обліках, без перевірки їх на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими субєктами господарювання у звязку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявності укладених цивільно-правових угод з іншими субєктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Водночас, обставиною, яка свідчить про не здійснення господарської операції, може бути фактична, а не задекларована, відсутність ресурсів. Разом з тим, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача обєктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах, як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо.

Разом з цим слід зазначити, що за змістом приписів Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232, висновки контролюючого органу відносно реальності та повноти відображення в обліку платника податків господарських відносин з іншим платником податків, документальне підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки, складеної за наслідками зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів субєктів господарювання.

Також слід вказати на правову нікчемність і бездоказовість тверджень відповідача про нереальність вищезазначених господарських операцій з посиланням на факт вилучення згідно протоколу обшуку від 22.03.2016 року слідчими органами під час здійснення досудового слідства у кримінальному провадженні № 12015000000000630, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частинами 2 статті 205, частиною 3 статті 209, частиною 3 статті 212 КК України, печаток низки контрагентів позивача за іншою адресою, ніж зазначена в їх реєстраційних документах, оскільки таке вилучення було здійснене вже після фактичного завершення відповідних господарських операцій, а чинне законодавство не визначає місцезнаходження печатки підприємства, що виключає будь-яке доказове значення відповідних тверджень Відповідача.

З цього приводу суд зазначає, що згідно частини 1 статті 55-1 Господарського кодексу України єдиним передбаченим законом наслідком фіктивності субєкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким субєктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність субєкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого субєкта юридичні дії є нікчемними.

Водночас, відповідно до вимог частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про неможливість здійснення описаних в акті перевірки господарських операцій на підставі даних поданих контрагентами позивача до свого контролюючого органу звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, оскільки останні містять виключно відомості про кількість працюючих у зазначених субєктів господарювання осіб та суми нарахованої їм заробітної плати, а тому зазначені Звіти не можуть бути належними доказами неможливості виконання зобовязань за вищезазначеними договорами поставок.

Окрім того, за змістом акту перевірки підтверджується відсутність жодних вад в правосубєктності зазначених в ньому субєктів господарювання, які є зареєстрованими юридичними особами і зареєстрованими платниками податку на додану вартість, тобто згідно з приписами підпунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України мали право на нарахування податку та складання податкових накладних.

На час здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами відомості про їх місцезнаходження та їх керівників, які зазначені в первинних документах, відповідали даним Єдиного (державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому, в силу приписів статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достовірними.

Одночасно, Податковий кодекс України не покладає на платника податку обовязок (також не надано йому право) та контрольні функції щодо перевірки обставин здійснення господарської діяльності іншими платниками податків, перевірки дотримання ними правил оподаткування і перевірки показників їх податкової звітності, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, а відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обовязки іншого платника податків, який виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що в повній мірі кореспондується з приписами статті 19 Конституції України, згідно яких правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу поставок, якщо судом не встановлено обставин, що свідчать про його (покупця) обізнаність стосовно неправомірної податкової поведінки контрагента або про злагодженість його дій з цими контрагентами з метою незаконної податкової мінімізації.

Водночас суд зазначає, що вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника, а зазначена презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Вищезазначене повністю спростовує твердження відповідача щодо покладення на позивача при здійсненні вибору постачальників обовязку здійснення оцінки не лише умов угоди та їх комерційної привабливості, а також і ділової репутації, платоспроможності контрагентів, ризиків невиконання ними зобовязань та надання гарантій їх виконання, перевірки у них необхідних ресурсів та досвіду, та, як наслідок, покладення на нього несприятливих наслідків недостатньої обережності у підприємницькій діяльності.

Разом з тим, акт перевірки не містить будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували факти узгодженості дій позивача з вищевказаними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями своїх контрагентів, чи свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, чи про відсутність у них ділової мети, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджували б недобросовісність позивача і його контрагентів, як платників податків, та виключали б право останнього на формування податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік. заява № 6689/03), яка в силу приписів статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права, де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Крім того, Європейський суд зазначає, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, повязаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України),

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією і законами України, оскільки не мав права на прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи, що на момент здійснення спірних господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосубєктність, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю належним чином складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог Податкового кодексу України податковими накладними, враховуючи наявність причино-наслідкового звязку між здійсненими позивачем операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що чинне законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях позивача відсутні порушення приписів пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а зроблені відповідачем в акті перевірки висновки в цій частині є хибними і протиправними, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 року № НОМЕР_1 не відповідає критеріям правомірності рішень субєкта владних повноважень, які визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що останнє підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 08.02.2017 № НОМЕР_1 про збільшення ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 34543983,00 грн, в тому числі 23029322,00 грн основний платіж, 11514661,00 грн штрафні санкції.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, ідентифікаційний код 39440996) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 22, ідентифікаційний код 31082518) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 518159 (пятсот вісімнадцять тисяч сто пятдесят девять) грн 75 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена у повному обсязі 02.10.2017.

Дата ухвалення рішення26.09.2017
Оприлюднено02.07.2022
Номер документу69274928
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —823/884/17

Ухвала від 16.09.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Коротких Андрій Юрійович

Ухвала від 18.08.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Ухвала від 10.03.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Ухвала від 01.02.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Ухвала від 23.11.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Коротких Андрій Юрійович

Ухвала від 18.09.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 06.05.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 12.07.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Карпушова Олена Віталіївна

Ухвала від 20.06.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Карпушова Олена Віталіївна

Рішення від 23.04.2019

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

П.Г. Паламар

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні