Ухвала

від 19.09.2017 по справі 820/2785/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року м. Київ К/800/49001/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року

у справі №820/2785/15

за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1)

до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (надалі - Новоайдарське відділення Старобільської ОДПІ)

про визнання дій незаконними, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Новоайдарського відділення Старобільської ОДПІ щодо складення вимоги від 17.03.2014 року №Ф-19 та зобов'язати відповідача утриматись від складення щодо позивача вимог.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк до 03.04.2015 року для усунення її недоліків.

У зв'язку з неусуненням ОСОБА_1 недоліків позовної заяви в установлений судом строк, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року, позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з розглядуваним позовом про визнання протиправними дій контролюючого органу та зобов'язання вчинити його певні дії, ОСОБА_1 сплачено судовий збір відповідно до вимог пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду), як за подання позову немайнового характеру.

Проте, суд першої інстанції, залишаючи цей позов без руху, дійшов висновку, що оспорювані дії відповідача впливають на зміну складу майна позивача, а тому ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір, як за подання адміністративного позову майнового характеру. Крім того, суд зазначив, що позивачем не подано оригінал документа про сплату судового збору.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, підтримуючи позицію Харківського окружного адміністративного суду та залишаючи без змін його рішення про повернення позовної заяви без змін, вказав також, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 року про залишення позовної заяви без руху не оскаржувалась в апеляційному порядку та є фактично такою, яка набрала законної сили, що виключає підстави для аналізу викладених у ній доводів.

На переконання колегії суддів, такий висновок є формальним та помилковим, оскільки суперечить вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції , що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яким передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 1 ст. 32 цієї Конвенції), трактує доступ до правосуддя як одне з фундаментальних прав людини і громадянина, яке випливає зі змісту права на справедливий, незалежний, безсторонній суд, утворений на підставі закону.

Так, у справі Скорик проти України (Заява №32671/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 цієї Конвенції.

Конституційний Суд України в пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 11.12.2007 року №11-рп/2007 У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України , зокрема, зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Таким чином, залишення судом апеляційної інстанції без змін ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року виключно з підстави неоскарження позивачем ухвали цього ж суду від 20.03.2015 року про залишення позовної заяви без руху не можна визнати об'єктивним.

Щодо доводів суду першої інстанції, підтриманих судом апеляційної інстанції, про недолучення позивачем до матеріалів позовної заяви оригіналу документа про сплату судового збору, то вони суперечать наявній у матеріалах справи копії платіжного доручення від 30.04.2015 року (а.с. 10), яка завірена суддею Харківського окружного адміністративного суду як така, що відповідає оригіналу.

Колегія суддів не може також погодитись і з твердженням суду першої інстанції про те, що заявлений ОСОБА_1 позов є майновим.

Так, необхідними умовами для визначення характеру позовної заяви (майнового чи немайнового) є встановлення вартісної оцінки заявлених у ній позовних вимог та зміни складу майна сторін у випадку вирішення спору на підставі заявлених у такій позовній заяві вимог.

Майновими позовами є позови, які підлягають вартісній оцінці та в контексті вирішення яких наслідком є зміна складу майна сторін, що беруть участь у справі.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права в публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Щодо позовних заяв немайнового характеру, то до них належать позови, які не підлягають вартісній оцінці та за результатами вирішення яких, зміна складу майна сторін, що беруть участь у справі, відсутня.

За наведених обставин, позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Новоайдарського відділення Старобільської ОДПІ щодо складення вимоги від 17.03.2014 року №Ф-19 та зобов'язання його утриматись від складення щодо позивача вимог, за відсутності вимоги про скасування (визнання протиправним) такого рішення суб'єкта владних повноважень, не може розглядатись як адміністративний позов майнового характеру.

Отже, неправильно визначивши характер заявленого ОСОБА_1 адміністративного позову та, як наслідок, невірно обрахувавши необхідну до сплати суму судового збору, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про повернення позовної заяви, порушивши тим самим право позивача на доступ до правосуддя.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, в постанові від 14.03.2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради юстиції, Верховної ради України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року й направлення справи в суд першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.02.2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року - скасувати та направити справу в суд першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075) .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.А. Веденяпін

---

Ю.І. Цвіркун