Постанова

від 27.09.2017 по справі 910/4193/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Справа № 910/4193/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів:Корсака В.А., Данилової М.В., Алєєвої І.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Прокуратури міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі№ 910/4193/17 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доПублічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2.Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 3.Державна архітектурно-будівельна інспекція України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД" пророзірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :

- прокуратури:Гришина Т.А., - позивача:ОСОБА_5, - відповідача: ОСОБА_6, - треті особи (позивача): не з'явились, - третя особа (відповідача): ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1 площею 4,5659 га (кадастровий номер НОМЕР_1), укладений між Київською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. 13.10.2016 за №3816; зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 4,5659 га (кадастровий номер НОМЕР_1) на АДРЕСА_1 у стані, придатному для її подальшого використання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 (суддя Сівкова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (у складі головуючого Гончарова С.А., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.) у даній справі у позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Алєєва І.В., Данилова М.В. для розгляду даної справи (протокол від 25.09.2017).

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Київська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД", Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна архітектурно-будівельна інспекція України не скористались правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача також не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що рішенням Київської міської ради № 907/907 від 28.07.2016 "Про передачу публічному акціонерному товариству "Київський річковий порт" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування майнового комплексу на АДРЕСА_1" відповідно до статей 9, 83, 93, 116, 120, 123, 124 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України), Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Київська міська рада вирішила:

1. затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Публічному акціонерному товариству "Київський річковий порт" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу на АДРЕСА_1 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-7730, заява ДЦ № 01029-000216043-014 від 08.07.2016);

2. передати Публічному акціонерному товариству "Київський річковий порт", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 4,5659 га (кадастровий номер НОМЕР_1, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000322502016) для експлуатації та обслуговування майнового комплексу на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на майно (свідоцтва про право власності від 12.03.2009, серія та номер: НОМЕР_2, від 12.01.2013, серія та номер: НОМЕР_3, від 23.08.2006, серія та номер: НОМЕР_4 та від 23.08.2006, серія та номер: НОМЕР_5, рішення господарського суду м. Києва від 14.05.2008 №4/7 та ухвала Господарського суду м. Києва від 02.07.2009 № 4/7) (т.1 а.с. 18-19).

Пунктом 3.7. рішення встановлено, що у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному законодавством України.

На підставі зазначеного рішення 13.10.2016 між Київською міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. 13.10.2016 за № 3816 (далі - договір оренди) (т.1 а.с. 23-28).

Згідно з пунктом 2.1. договору оренди об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1; розмір - 4,5659 га; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування майнового комплексу; кадастровий номер - НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди строк його дії встановлено - 15 років.

Звертаючись до суду заступник прокурора міста Києва вказував на те, що відповідач порушує умови договору оренди, оскільки використовує земельну ділянку для цілей не передбачених умовами договору. На думку прокурора це є істотним порушенням умов договору, а тому на підставі статті 651 Цивільного кодексу України договір підлягає розірванню, земельна ділянка поверненню територіальній громаді міста Києва.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до положень статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" рішенням Київської міської ради № 96/1100 від 29.09.2016 "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальської дороги у Подільському районі м. Києва" затверджено детальний план території в межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальської дороги у Подільському районі м. Києва відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічні показники та основні положення з графічними матеріалами), що додаються, як основу визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови, розташування червоних ліній вулиць і доріг та ландшафтної організації місцевості (т.1 а.с. 287-289).

Названим детальним планом території передбачено багатоповерхову забудову зазначеної території його розроблено та затверджено у відповідності до вимог закону, йому передувало проведення відповідних громадських слухань.

Окрім цього, судами встановлено, що відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" 27.10.2016 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу за № 1278/16/12-3/009-16 було видано Містобудівні умови та обмеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 об'єкта будівництва - Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення (т.1. а.с. 290-300).

У вказаних Містобудівних умовах зазначається функціональне призначення земельної ділянки: територія громадських будівель та споруд - відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804; багатоповерхова, багатоквартирна житлова забудова - відповідно до Детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальської дороги у Подільському районі м. Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 29.09.2016 року № 96/1100 (ДПТ).

Судами також встановлено, що відповідно до приписів статті 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано Декларацію про початок виконання підготовчих робіт КВ030162991428 "Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Електриків та Набережно-Рибальській дорозі у Подільському районі м. Києва". Замовником визначено Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (т.1 а.с. 308-309).

На виконання вимог статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" 28.10.2016 відповідачем отримано експертний звіт №3-142-16-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації за ескізним проектом "Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1", затверджений ТОВ "Укрбудекспертиза" (т.1 а.с. 310-311).

Також, 28.10.2016 відповідачем отримано експертний звіт № 3-149-16-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації за ескізним проектом "Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1" (І черга будівництва) та експертний звіт № 3-151-16-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації за ескізним проектом "Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1" (ІІ черга будівництва), які затверджені ТОВ "Укрбудекспертиза" (т.1 а.с. 312-319).

В подальшому, відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Державною архітектурно-будівельною інспекцією 01.11.2016 видано Публічному акціонерному товариству "Київський річковий порт" дозвіл № ІУ 115163062370 на виконання будівельних робіт "Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1" (І черга будівництва) та дозвіл НОМЕР_6 на виконання будівельних робіт "Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1" (ІІ черга будівництва) (т.1 а.с. 320-323).

Відповідно до пункту 8.3 договору оренди земельної ділянки орендар, зокрема, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов цього договору; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди.

Згідно з пунктом 8.4 договору оренди, орендар зобов'язаний в разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва, питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідний дозвіл у розумінні пунктів 8.3., 8.4. договору оренди відповідачу надано позивачем в особі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) 27.10.2016 за № 1278/16/12-3/009-16 внаслідок видачі Містобудівних умов та обмежень земельної ділянки на АДРЕСА_1 об'єкта будівництва - Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення.

При цьому судами також враховано, що листом № 057027-7299 від 25.04.2017 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що цільове призначення земельної ділянки - це віднесення земельної ділянки відповідно до вимог ЗК України до земель тієї чи іншої категорії (т.1 а.с. 324-325).

Згідно з приписами частини 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 належить до категорії земель житлової та громадської забудови.

Згідно з частинами 2, 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Як встановлено судами та зазначалось вище, відповідачем отримано містобудівні умови та обмеження на здійснення реконструкції майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше) та для розміщення громадських будівель і споруд (офісних будівель, торговельних будівель та ін.) та інших об'єктів загального користування, належать до категорії земель житлової та громадської забудови.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що здійснення будівництва майнового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення на земельній ділянці по АДРЕСА_1, враховуючі отримані містобудівні умови та обмеження на вказану земельну ділянку, не може вважатись істотним порушенням договору.

В силу приписів частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у частини 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим частини 2 статті 651 ЦК України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди.

Водночас, установивши те, що прокуратурою та позивачем не доведено порушень відповідачем умов договору та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки

З огляду на що, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним.

Довід скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 22.06.2016 у справі №906/165/15, визнається колегією суддів необґрунтованим з огляду на наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у згаданій постанові Верховний Суд України виходив з того, що за умовами оспорюваних договорів було передано в оренду землі водного фонду з відповідними обмеженнями щодо забудови та з умовами збереження стану об'єктів оренди.

Верховний Суд України дійшов висновку про те, що встановлення будівель (споруд) у прибережній захисній смузі є істотним порушенням орендарем умов оспорюваних договорів і вимог земельного та водного законодавства, невиконання орендарем покладених на нього цими договорами зобов'язань щодо заборони на здійснення забудови орендованих об'єктів без згоди орендодавця.

Натомість, у даній справі № 910/4193/17 суди попередніх інстанцій встановили обставини дотримання відповідачем умов договору оренди в частині погодження питання щодо оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації у зв'язку із необхідністю здійснення будівництва.

При цьому на земельній ділянці, якою користується відповідач, на час розгляду справи виконані роботи з будівництва каркасів будівель та розміщено споруду з продажу квартир. Як вже зазначалось, будівництво майнового комплексу під багатоквартирну забудову здійснюється на підставі чинних містобудівних умов та обмежень, проектної документації та відповідних дозволів на виконання будівельних робіт.

Згідно зі статтею 5 Господарського кодексу України, якою визначено конституційні основи правопорядку у сфері господарювання, правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини при з'ясуванні питання щодо порушення положень ст. 1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід з'ясовувати наступні питання.

1. Чи є в справі власність або володіння майном у розумінні ст. 1 Протоколу Конвенції ? 2. Чи мало місце втручання у право мирного володіння майном ? 3. Чи втручання "передбачене законом" і чи відповідає такий закон критерію "якості" ? 4. Чи здійснене втручання в "інтересах суспільства" ? 5. Чи дотримано "справедливий баланс" між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном ?

При розгляді вказаних питань, колегія дійшла висновку, що прокурором не доведена законність втручання у право мирного володіння майном відповідача, а також не обґрунтовано та не доведено, яким чином позбавлення відповідача права користування спірною земельною ділянкою буде сприяти задоволенню суспільного інтересу, у даному випадку - територіальної громади міста Києва, з огляду на те, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, яка передбачена детальним планом території та здійснюється відповідачем на підставі чинної дозвільної та проектно-кошторисної документації.

З огляду на викладене, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки призведе до порушення визначених Конвенцією принципів законності і суспільного інтересу та порушить передбачене ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції право відповідача на мирне володіння майном.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

В своїй касаційній скарзі касатор фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі № 910/4193/17 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

І. В. Алєєва