Рішення

від 25.09.2017 по справі 908/1411/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/93/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017 Справа № 908/1411/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с № 1800)

до відповідача Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест", (69067, м. Запоріжжя, вул. Алмазна/Тенісна, буд. 47/9,); адреса засновника : 69121, м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова , буд. 17, кв. 407).

про стягнення 23 356,46 грн. заборгованості за кредитом, 40 621,81 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 47649,77 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Куранова М.Л., дов. № 6749-К-О від 19.05.2017р.;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" з позовом до Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест" про стягнення 23 356,46 грн. заборгованості за кредитом, 40 621,81 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 47 649,77 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 10.07.2017 р. справу № 908/1411/17 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2017р. порушено провадження у справі № 908/1411/17, справі присвоєно номер провадження 4/93/17, судове засідання призначено на 04.09.2017 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. Ухвалою суду від 04.09.2017 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, продовжено процесуальний строк вирішення спору у справі № 908/1411/17 на п'ятнадцять днів, до 25.09.2017р., судове засідання призначено на 25.09.2017 р.

В судовому засіданні 25.09.2017р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника суд завчасно не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест" (код ЄДРПОУ 37892039) є: 69067, м. Запоріжжя, вул. Алмазна/Тенісна, буд. 47/9, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 10.07.2017р. про порушення провадження у справі № 908/1411/17, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: "Організація не зарєєстрована". Ухвала суду від 04.09.2017 р., про відкладення розгляду справи, також повернулася на адресу суду.

Крім того, ухвала суду від 04.09.2017 р. також була направлена на адресу засновника Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест", зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме ОСОБА_3 - 69121, АДРЕСА_2. Ухвала суду від 04.09.2017 р., про відкладення розгляду справи, яка направлялася на зазначену адресу, на адресу суду не поверталася.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1411/17.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст. 526, 530, 610, 629, 1054 ЦК України, ст. 173-175, 193, 198 ГК України. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 09.11.2011 р. відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua , шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт-банкінг, які разом складають договір банківського обслуговування № б/н від 09.11.2011 р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1. Після укладення договору відповідач почав користуватись кредитом за послугою "Гарантований платіж". Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих клієнтом. Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого за ним склалася заборгованість за кредитом в розмірі 23356,46 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 40621,81 грн., яку позивач просить стягнути з Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест". Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань до стягнення заявлено 47 649,77 пені.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

При вирішені даного спору судом встановлено, що 09.11.2011 р. Приватне підприємство Торгівельна компанія "Еверест" (Клієнт) звернулось до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку НОМЕР_1, яка оформлена на бланку типової форми у вигляді анкети, містить підписи Банку та Клієнта. Згідно із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписавши цюзаявку, Клієнт виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua ), Тарифами банку, які разом з заявкою складають Договір банківського обслуговування. Підписавши цю заяву, в порядку чинного законодавства, Клієнт засвідчив свою згоду на ведення з ПАТ КБ "Приватбанк" документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг. Своїм підписом Клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Банку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до п.3.2.2.1 Умов Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі - гарантований платіж або заявка), в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди у встановлені договором строки. Кредит надається Банком на виконання Клієнтом платежів по заявкам на договірне списання з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, не перевищує строку повернення кредиту, та може змінений або відмінений Позичальником зі згоди одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувача, який зазначено в заявці.

Пунктом 3.2.2.2. Умов встановлено, що термін повернення кредиту зазначено в заявці. Під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначений в заявці Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному у заявці, в дату повернення кредиту, але не пізніше 30 днів після настання терміну повернення кредиту. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 р.), та починаючи з 01.02.2016 р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016 р.). У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти і групи класифікатора іноземних, валют на 5 і більше відсотків. Сторони на дату укладання даного Договору погодили збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру відсотків за користування кредитом не повинне перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір погодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщує для Клієнта одним з наступних способів: у письмовій формі, через установлені засоби електронного зв'язку Банку й Клієнта - системи Інтернет - клієнт - банк "Приват24", повідомленні на email, sms - повідомлення на останні відомі Банку номера телефонів/адреси email, надалі Банку при ідентифікації й актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Погоджений Сторонами змінений розмір відсотків за користування кредитом набуває чинності з моменту його розміщення способом, визначеним цим пунктом, якщо інша дата не встановлена в інформації про зміну розміру відсотків. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у термін до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 р,), і відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками ініційованими до 01.02.2016 р.). Позичальник зобов'язується негайно передати Банку її заставу майнові права на одержання коштів по господарському (-им) договору (-ам) і/або майнові права на одержання товару по господарському (-им) доктору (-ам) і/або товар в обороті через укладання з Банком відповідних договорів застави. Позичальник зобов'язується не ухилятися від виконання даного обов'язку і/або не перешкоджати в його виконанні та передачі даною майна і майнових прав у заставу Банку.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Заявками на гарантовані платежі №№ 832,829 від 25.12.2013 р., № 856 від 22.01.2014р., №№909, 910, 912, 913, 914, 915, 916, 917, 918 від 21.02.2014р., відповідач, через систему інтернет-клієнт-банк Приват24, звернувся до Банку про здійснення платежів за рахунок кредитних коштів. Повідомленнями про переказ коштів Банк підтвердив їх зарахування на відкриті рахунки в Приват Банку.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору від 09.11.2011 р. позивач надав та своєчасно провів Гарантовані платежі ініційовані клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку НОМЕР_1.

Відповідач заперечень щодо факту укладення з Банком договору шляхом підписання заявок на гарантований платіж і приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, а також одержання від Банку кредитних коштів у межах сум визначених в заявках у порядку, встановленому цими Умовами не надав.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.2.2.7.5 Умов - У випадку порушення Клієнтом строків виконання будь-якого з грошових зобов'язань, встановлених цим Договором (при відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках Клієнта для здійснення повноважень Банку згідно п.3.2.2.6.6 цього Договору), а також для сплати передбачених цим пунктом комісійних винагород Клієнт доручає Банку здійснювати списання коштів із всіх поточних і депозитних рахунків Клієнта в Банку в порядку, передбаченому законодавством га цими Умовами.

Відповідно до п.3.2.2.7.8 Умов - Банк не залежно від настання термінів виконання зобов'язань Клієнта за Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати відсотків та винагород, при настанні умов, передбачених п. 3.2.2.7.2 цього Договору або порушення Клієнтом вимог.

Судом встановлено, що на адресу відповідача банком направлено претензію №31225ZPZ0S0BE від 11.04.2017 р. про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом та пені.

З виписки по рахунку Клієнта вбачається, що із відкритого поточного рахунку відповідача здійснювалися платежі на підставі розрахункових документів Клієнта, погашення по кредитному договору (гарантійні платежі). Згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в розмірі 23 356,46 грн. за період з 03.04.2014р. по 21.04.2017р., за процентами в розмірі 40 621,81 грн. за період з 03.04.2014р. по 21.04.2017р.

Позивач вказує, що в порушення вимог закону відповідач у встановлені строки зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав. Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростував. З урахуванням встановленого, суд вважає вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 23 356,46 грн., заборгованості за процентами в розмірі 40 621,81 грн., обґрунтованими, підтвердженими доданими матеріалами і розрахунками та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).

Позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 01.08.2014 р. по 21.04.2017 р. в сумі 47 649,77 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 47 649,77 грн. пені задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Позивач обґрунтовує вимоги, щодо стягнення пені п. 3.2.2.2 Умов, яким передбачено, що у випадку порушення Клієнтом, на якого поширюються дії п.3.2.2.13 (Програма "Кредитні канікули"), будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг (у т.ч. діючим и. 3,2,2.2), Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 56 % річних від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється починаючи з дня, що йде за днем порушення зобов'язань. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються.

Проте, судом встановлено, що зазначений пункт Умов не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предметом розгляду спору у справі є стягнення кредитних коштів за послугою Гарантований платіж , а не за програмою "Кредитні канікули", отже пунктом п. 3.2.2.13 Умов узгоджено умови настання відповідальності в разі порушення Клієнтом інших зобов'язань, а не тих які були предметом даного судового розгляду. Таким чином, позивачем не доведений та необґрунтований розмір заявленої до стягнення пені.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення 47649,77 грн. пені відмовляється як необґрунтовано заявлених.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест" 23 356,46 грн. заборгованості за кредитом, 40 621,81 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест", м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест", (69067, м. Запоріжжя, вул. Алмазна/Тенісна, буд. 47/9,); адреса засновника: 69121, м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова , буд. 17, кв. 407, код ЄДРПОУ 37892039) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с № 1800, код ЄДРПОУ 14360570) 23 356 (двадцять три тисячі триста п'ятдесят шість) грн. 46 коп. заборгованості за кредитом , 40 621 (сорок тисяч шістсот двадцять одну) грн. 81 коп. заборгованості по відсотками за користування кредитом та 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України "02" жовтня 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.