Постанова

від 24.01.2018 по справі 908/1411/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

24.01.2018 року справа №908/1411/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: За участю представників сторін: від апелянта (позивача) від відповідачаМартюхіна Н.О., Будко Н.В., Сгара Е.В. не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2017 року у справі№ 908/1411/17 (суддя Зінченко Н.Г.) за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до відповідачаПриватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест", м. Запоріжжя простягнення 23356,46 грн. заборгованості за кредитом, 40621,81 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 47649,77 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.09.2017 року у справі №908/1411/17 позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі за текстом - ПАТ КБ "Приватбанк") до Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест" (далі за текстом - ПП ТК "Еверест") про стягнення 23356,46 грн. заборгованості за кредитом, 40621,81 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 47649,77 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 23356,46 грн. заборгованості за кредитом, 40621,81 грн. заборгованості по відсотками за користування кредитом та 959,67 грн. судового збору; в задоволенні позовних вимог про стягнення 47649,77 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач - ПАТ КБ "Приватбанк", який просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2017 року у справі №908/1411/17 шляхом скасування його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості з пені задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення судом першої інстанцій при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки факту виникнення у відповідача заборгованості по пені в сумі 47649,77 грн., яка була нарахована за період з 01.08.2014 року по 21.04.2017 року, відповідно до умов Договору. На думку скаржника, судом не враховано, що розідлом 3.2.2.10 умов Договору банківського обслуговування б/н від 09.11.2011 року передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань. Так, зокрема, п. 3.2.2.10.1. передбачено, що при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань (сплати відсотків, строків повернення кредиту) відповідач повинен сплачувати Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Тобто, ПАТ КБ "Приватбанк" стверджує, що умовами договору передбачено нарахування неустойки за невиконання зобов'язань, у задоволенні якої місцевим судом було помилково відмовлено.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Будко Н.В., Сгара Е.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.12.2017 року об 11:40 год.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2017 року виправлено описку допущену в п. 3 резолютивної частини ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2017 року та вказано, що судове засідання у справі призначено на 17.01.2018 року об 11:50 год.

Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-19 були внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, п. 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, зазначена справа розглядається апеляційним судом за правилами, викладеними у ГПК України, в редакції, яка набула чинності 15.12.2017 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2018 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 24.01.2018 року об 12:20 год.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не надав їх до суду.

Уповноважені представники позивача (апелянта) та відповідача у судове засідання 24.01.2018 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності сторін, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи, 09.11.2011 року ПП ТК "Еверест" (далі за текстом - Клієнт) звернулось до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку №26006060945094, яка оформлена на бланку типової форми у вигляді анкети, містить підписи Банку та Клієнта. Згідно із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписавши цю заявку. Підписавши вказану заяву, Клієнт виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифами банку, які разом з заявкою складають Договір банківського обслуговування. Клієнт засвідчив свою згоду на ведення з ПАТ КБ "Приватбанк" документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг. Своїм підписом Клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Банку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Таким чином сторони уклали Договір банківського обслуговування б/н від 09.11.2011 року.

Розділом 3.2.2 Умов передбачено, що надання кредиту здійснюється за послугою "Гарантований платіж".

Відповідно до п. 3.2.2.1 Умов, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі - гарантований платіж або заявка), в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди у встановлені договором строки. Кредит надається Банком на виконання Клієнтом платежів по заявкам на договірне списання з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, не перевищує строку повернення кредиту, та може змінений або відмінений Позичальником зі згоди одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувача, який зазначено в заявці.

Пунктом 3.2.2.2. Умов встановлено, що термін повернення кредиту зазначено в заявці. Під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначений в заявці Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному у заявці, в дату повернення кредиту, але не пізніше 30 днів після настання терміну повернення кредиту. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 р.), та починаючи з 01.02.2016 р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016 р.). У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти і групи класифікатора іноземних, валют на 5 і більше відсотків. Сторони на дату укладання даного Договору погодили збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру відсотків за користування кредитом не повинне перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір погодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщує для Клієнта одним з наступних способів: у письмовій формі, через установлені засоби електронного зв'язку Банку й Клієнта - системи Інтернет - клієнт - банк "Приват24", повідомленні на email, sms - повідомлення на останні відомі Банку номера телефонів/адреси email, надалі Банку при ідентифікації й актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Погоджений Сторонами змінений розмір відсотків за користування кредитом набуває чинності з моменту його розміщення способом, визначеним цим пунктом, якщо інша дата не встановлена в інформації про зміну розміру відсотків. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у термін до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 р,), і відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками ініційованими до 01.02.2016 р.). Позичальник зобов'язується негайно передати Банку її заставу майнові права на одержання коштів по господарському (-им) договору (-ам) і/або майнові права на одержання товару по господарському (-им) доктору (-ам) і/або товар в обороті через укладання з Банком відповідних договорів застави. Позичальник зобов'язується не ухилятися від виконання даного обов'язку і/або не перешкоджати в його виконанні та передачі даною майна і майнових прав у заставу Банку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ "Приватбанк" вказував на те, що він свої зобов'язання виконав належним чином, своєчасно провів ініційовані відповідачем гарантовані платежі, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками за рахунками, відкритими для обслуговування рахунку відповідача. Відповідач, в свою чергу, не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, у зв'язку з чим на його рахунку 21.04.2017 року виникла прострочена заборгованість за Договором б/н від 09.11.2011 року в розмірі 111628,04 грн. з яких:

- 23356,46 грн. заборгованість за кредитом;

- 40621,81 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 47649,77 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги по стягненню заборгованості за кредитним договором та процентами є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи. Відмовляючи в частині стягнення 47649,77 грн. пені суд, в оскаржуваному рішенні від 25.09.2017 року, встановив, що в обґрунтовання в позову ПАТ КБ "Приватбанк" посилається на п. 3.2.2.2 Умов, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предметом розгляду спору у справі є стягнення кредитних коштів за послугою "Гарантований платіж", а не за програмою "Кредитні канікули", а тому дійшов висновку, що п. 3.2.2.13 Умов узгоджено умови настання відповідальності в разі порушення Клієнтом інших зобов'язань, а не тих які були предметом даного судового розгляду.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, з урахуванням меж перегляду справи визначених у ч. 1 ст. 269 ГПК України , колегія Донецького апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновком місцевого суду, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України) - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУкраїни).

За умовами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою Договір банківського обслуговування б/н від 09.11.2011 року, містить в собі ознаки як договору банківського рахунку так і кредитного договору, згідно останньому, за приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За умовами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до п. 3.2.2.7.5 укладених між сторонами Умов - у випадку порушення Клієнтом строків виконання будь-якого з грошових зобов'язань, встановлених цим Договором (при відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках Клієнта для здійснення повноважень Банку згідно п.3.2.2.6.6 цього Договору), а також для сплати передбачених цим пунктом комісійних винагород Клієнт доручає Банку здійснювати списання коштів із всіх поточних і депозитних рахунків Клієнта в Банку в порядку, передбаченому законодавством га цими Умовами.

В п. 3.2.2.7.8 Умов сторони дійшли згоди, що Банк не залежно від настання термінів виконання зобов'язань Клієнта за Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати відсотків та винагород, при настанні умов, передбачених п. 3.2.2.7.2 цього Договору або порушення Клієнтом вимог.

Заявками на гарантовані платежі №№832,829 від 25.12.2013 року, №856 від 22.01.2014 року, №№909, 910, 912, 913, 914, 915, 916, 917, 918 від 21.02.2014 року, ПП ТК "Еверест", через систему інтернет-клієнт-банк "Приват24", звернувся до Банку про здійснення платежів за рахунок кредитних коштів. Повідомленнями про переказ коштів Банк підтвердив їх зарахування на відкриті рахунки в Приват Банку.

Матеріалами справи підтверджено, що Банком на адресу відповідача направлено претензію №31225ZPZ0S0BE від 11.04.2017 року про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом та пені.

З виписки по рахунку Клієнта встановлено, що із відкритого поточного рахунку відповідача здійснювалися платежі на підставі розрахункових документів Клієнта, погашення по кредитному договору (гарантійні платежі).

Згідно наданого ПАТ КБ "Приватбанк" розрахунку за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в розмірі 23356,46 грн. за період з 03.04.2014 року по 21.04.2017 року, за процентами в розмірі 40621,81 грн. за період з 03.04.2014 року по 21.04.2017 року.

Судова колегія перевіривши наданий Банком розрахунок за основним боргом по кредитному договору та процентам, який було прийнято місцевим судом, вважає його арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що ґрунтується на умовах договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідач зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та у встановлені строки не виконав, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість, яка складається зі сплати простроченої заборгованості по кредиту в сумі 23356,46 грн., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 40621,81 грн., яка була правомірно стягнута судом першої інстанції.

Факт наявності вищевказаної заборгованості відповідача підтверджується виписками з особового рахунку, що додані до матеріалів справи, які, за змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є належними доказами, що підтверджують наявність/відсутність та розмір відповідної заборгованості.

Будь-яких належних, в розумінні ст. 33 ГПК України (в редакцій чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), доказів відсутності боргу перед ПАТ КБ "Приватбанк" відповідачем суду не надано. Доказів погашення (часткового погашення) боргу на момент розгляду справи в господарському суді першої інстанції відповідачем не надано й до апеляційного суду.

Крім того, за прострочення виконання своїх зобов'язань за договором, ПАТ КБ "Приватбанк" заявлена до стягнення пеня за період з 01.08.2014 року по 21.04.2017 року в сумі 47649,77 грн.

В обґрунтування підстав щодо стягнення пені, Банк посилається на п. 3.2.2.2 Умов, яким передбачено, що у випадку порушення Клієнтом, на якого поширюються дії п.3.2.2.13 (Програма "Кредитні канікули"), будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг (у т.ч. діючим и. 3,2,2.2), Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 56 % річних від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється починаючи з дня, що йде за днем порушення зобов'язань. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені місцевим господарським судом встановлено, що п. 3.2.2.2 Умов не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предметом розгляду спору у справі є стягнення кредитних коштів за послугою "Гарантований платіж", а не за програмою "Кредитні канікули", отже пунктом п. 3.2.2.13 Умов узгоджено умови настання відповідальності в разі порушення Клієнтом інших зобов'язань, а не тих які були предметом судового розгляду.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, вважає його передчасним, та таким, що зроблений без повного дослідження всіх обставин справи, враховуючи наступне.

25.12.2013 року, 21.02.2014 року, 22.01.2014 року відповідач підписав з позивачем Заявки на гарантований платіж, у зв'язку з чим приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" - розділи 3.1.1 та 3.2.2, Тарифів Банку, які розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua. У випадку, якщо виконання даної заявки відбувається з використанням наданих Банком кредитних коштів, та дана заявка разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" і Тарифами Банку складають кредитно-заставний договір.

Відповідно до заявок відповідача, підписаних електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт - Банк Приват24, відповідачем отримано послугу "Гарантований платіж" за рахунок кредитних коштів за тарифами, встановленими чинним на той час наказом Банку від 15.03.2013 року №СП-2013-655844.

При цьому, за змістом п. 1.1.6.4. Умов та Правил, продовження користування Клієнтом послугами Банку після дати публікації змінених Умов та Правил надання банківських послуг на цьому сайті, є фактом надання Клієнтом згоди та його повне та безумовне прийняття (акцепт) зміненої редакції Умов та Правил. Надання послуг та умови взаємодії при цьому за угодами, які були укладені між Клієнтом та Банком до дати акцепту Клієнтом змінених Умов та Правил, вважаються зміненими та продовжують діяти в частині, що не суперечить умовам змінених Умов та Правил надання банківських послуг.

Оскільки відповідач користувався наданими йому грошовими коштами за послугою Банку "Гарантований платіж" до моменту подання ПАТ КБ "Приватбанк" даного позову до суду, останній, у відповідності до до п. 1.1.6.4. Умов та Правил, приймав всі зміни, які вносились Умов та Правил саме до звернення Банку до суду.

Судом апеляційної інстанції з метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи досліджено "Умов та правил надання банківських послуг" - розділи 3.1.1 та 3.2.2, Тарифів Банку, які розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, саме станом на момент приєднання ПП ТК "Еверест" до них та встановлено, що вони є ідентичними наданій копії "Умов та Правил" ПАТ КБ "Приватбанк" до позовної заяви.

Колегія суддів дійшла висновку про обізнаність Клієнта з Умовами та правилами надання банківських послуг, оскільки в заяві про приєднання до Умов та правил відповідач погодив, що відносини між Банком і Клієнтом можуть вирішуватись шляхом обміну інформації/домовленостей по банківському обслуговуванню з клієнтом через веб-сайт банка (www.pb.ua або інший інтернет-/СМС-ресурс, визначений банком).

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 ГК України встановлює, що штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2.2.10.1 Умов визначено, що у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.3.3.9.3 цього договору, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2., 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього договору, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4.-3.2.2.9.6 цього договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 3.2.2.10.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем допущено прострочення виконання своїх зобов'язань за договором щодо повернення кредитних коштів за послугою "Гарантований платіж" в сумі 23356,46 грн. та сплати процентів в сумі 40621,81 грн., наведені порушення є підставою для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені, що обумовлено як ст.ст. 549, 611, 610, 612 ЦК України, так і п. 3.2.2.10.1 Умов.

Господарський суд першої інстанції, обмежившись формальним висновком про помилкове посилання ПАТ КБ "Приватбанк" на п. 3.2.2.2 Умов, не звернув уваги на п. 3.2.2.10.1. Умов, а також на те, що дії відповідача є порушенням як умов договору, з якими в повній мірі було обізнано ПП ТК "Еверест", так і норм чинного законодавства України, що є підставою для застосування господарсько-правової відповідальності відповідно до Господарського кодексу України.

З огляду на вищенаведені обставини справи та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені у розмірі 47649,77 грн., нарахованої за загальний період прострочення з 01.08.2014 року по 21.04.2017 року, колегія суддів вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 47649,77 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим висновок місцевого суду про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення пені через помилкове посилання позивача на п. 3.2.2.2 Умов, який стосується програми "Кредитні канікули", з огляду на наступне.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

У постанові Верховного Суду України від 12.06.2013 року у справі №6-32цс13 висловлено правову позицію, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Неправильне тлумачення судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням і призвело до неправомірної відмови позивачу в реалізації його права на судовий захист.

Враховуючи викладене, Донецький апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2017 року у справі №908/1411/17 підлягає скасування в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені. В залишковій частині рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2017 року у справі №908/1411/17 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2017 року у справі №908/1411/17 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 47649,77 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

В цій частині ухвалити нове рішення, яким:

1)Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест" про стягнення 47649,77 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - задовольнити.

2)Стягнути з Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест" (69067, м. Запоріжжя, вул. Алмазна/Тенісна, буд. 47/9, код ЄДРПОУ 37892039) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 47649 (сорок сім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 77 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків та 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 75 коп. судового збору за подання позову.

В залишковій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2017 року у справі №908/1411/17 - залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства Торгівельної компанії "Еверест" (69067, м. Запоріжжя, вул. Алмазна/Тенісна, буд. 47/9, код ЄДРПОУ 37892039) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1841 (одна тисяча вісімсот сорок один) грн. 86 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді Н.В. Будко

Е.В. Сгара

(У судовому засіданні 24.01.2018 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 02.02.2018 року).