Рішення

від 21.09.2017 по справі 910/4164/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2017Справа № 910/4164/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазбанк" до Державного підприємства "Біоімплант" Міністерства охорони здоров'я України" простягнення 1 821 790 грн 98 коп. Представники: від позивача: Яців О.Р. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" з вимогами до Державного підприємства "Біоімплант" Міністерства охорони здоров'я України" про стягнення 1 821 790 грн 98 коп. заборгованості за договором про надання гарантії № 12-Г/13-VIP від 19.06.2013, у тому числі: 63 652 євро 00 євроцентів заборгованості та 619 513 грн 31 коп. пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання гарантії № 12-Г/13-VIP від 19.06.2013, належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання щодо відшкодування гаранту за його першою письмовою вимогою суму грошових коштів, які гарант сплатив бенефінціару на підставі гарантії, у зв'язку з чим в останньої виникла заборгованості в розмірі 63 652 євро 00 євроцентів, крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 619 513 грн 31 коп. пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4164/17 та справу призначено до розгляду на 24.04.2017.

07.04.2017 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення по справі.

13.04.2017 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання часу врегулювання спору мирним шляхом, у судовому засіданні 24.04.2017 оголошено перерву до 22.05.2017.

15.05.2017 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

17.05.2017 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 розгляд справи відкладено на 24.07.2017, у зв'язку із задоволення клопотання відповідача.

14.08.2017 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання часу врегулювання спору мирним шляхом, у судовому засіданні 24.07.2017 оголошено перерву до 14.08.2017.

Судове засідання, призначене на 14.08.2017 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 розгляд справи призначено на 21.09.2017.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 21.09.2017 не з'явились. Представник відповідача клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

У судове засідання 21.09.2017 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та пояснення по суті справи, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 21.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2013 між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (далі - позивач, банк, гарант за договором) та Державним підприємством "Біоімплант" Міністерства охорони здоров'я (далі - відповідач, принципал за договором) укладено договір про надання гарантії № 12-Г/13-VIP, відповідно до умов якого гарант зобов'язується надати безвідкличну гарантію платежу на користь Тутоген Медікал ГмбХ, Німеччина ('Tutogen Medical GmbH' (Neunkirchen am Brand, Germany) Germany 91077, Neunkirchen am Brand, Industriestrasse 6) (далі - бенефіціар), за умовами якої гарант прийме на себе зобов'язання нести додаткову (субсидіарну) відповідальність з принципалом за належне виконання принципалом умов зовнішньоекономічного контракту № 2 від 27.05.2013 предметом якого бенефіціар продає, а принципал купує вироби медичного призначення - біоімплантати Тутопласт (далі - товар), укладеного між принципалом та бенефіціаром.

Об'єм відповідальності гаранта - це зобов'язання гаранта субсидіарно відповідати в межах конкретно визначеного розміру за належне виконання принципалом умов контракту. Об'єм відповідальності гаранта за умовами гарантії не буде перевищувати 66 648 євро 50 євроцентів.

В подальшому до договору про надання гарантії № 12-Г/13-VIP від 19.06.2013 між сторонами укладено договори про внесення змін та доповнень до договору.

Згідно з пунктом 1.3 договору в редакції договору про внесення змін та доповнень № 2 від 13.02.2014, гарантія є чинною з дати її надання. Надання гарантії здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT- повідомлення на адресу авізуючого банку - UNICREDIT BANK AG (HYPOVEREINSBANK) Erlangen, SWIFT CODE: HYVE DE MM 417. Гарант за умовами гарантії буде відповідати перед бенефіціаром в термін по 18 квітня 2014 року (що відповідає терміну, зазначеному в гарантійному листі, який є невід'ємною частиною цього договору), з урахуванням пункту 7.2 цього договору.

Гарант має право на зворотну вимогу до принципала для відшкодування будь-яких фактично понесених витрат, пов'язаних з виконанням гарантії (пункт 1.4 договору).

У відповідності до пункту 3.1. договору гарант зобов'язується після одержання письмової вимоги від бенефінціара за гарантією повідомити про це принципала і передати йому копію вимоги разом з доданими до неї документами.

Пунктом 3.2 договору принципал зобов'язаний протягом одного банківського дня після отримання від гаранта копії вимоги бенефіціара до гаранта, згідно пункту 3.1, сплатити бенефіціару всю суму грошових коштів, що зазначена в копії вимоги бенефінціара до гаранта.

Відповідно до пункту 3.3. договору принципал зобов'язаний протягом одного банківського дня відшкодувати гаранту за його першою письмовою вимогою всю суму грошових коштів, які гарант сплатив бенефінціару на підставі гарантії у відповідності до пунктів 1.1 1.5 цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору у разі виконання зобов'язання перед бенефінціаром гарант набуває право зворотної вимоги до принципала в розмірі виконаного зобов'язання. Принципал зобов'язаний відшкодувати гаранту видатки, понесені в зв'язку з виконанням гарантії, протягом одного банківського дня з дати отримання відповідної вимоги гаранта.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 7.1 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі гарантії. Особливості регулювання цих правовідносин визначено § 4 глави 49 Цивільного кодексу України, положеннями глави 22 Господарського кодексу України, Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 N 639, Уніфікованими правилами міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, гарантією.

Згідно з статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 562 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Згідно зі статтями 563, 565 Цивільного кодексу України обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними у гарантії документами. За відсутності хоча б однієї з цих умов відповідальність гаранта не настає.

У відповідності до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2013 Публічним акціонерним товариством "Укргазбанк" видано безвідкличну гарантію № LG01BI0IM190613 на користь Тутоген Медікал ГмбХ, в забезпечення виконання Державним підприємством "Біоімплант" Міністерства охорони здоров'я України" зобов'язань щодо оплати товару отриманого на підставі укладеного 27.05.2013 з Тутоген Медікал ГмбХ (Нойнктрхен-Ам-Бранд, Німеччина) контракту № 2, згідно з якого бенефіціар продає, а принципал купує вироби медичного призначення - біоімпланти тутопласт.

Згідно з умовами гарантії № LG01BI0IM190613 Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк", що зареєстроване за адресою: вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087, Україна, діючи згідно з інструкціями принципала, незалежно від дійсності та юридичного значення контракту та відмовляючись права на опротестування та захист, що виникає на цій підставі, цим безвідклично зобов'язується здійснити оплату за першою письмовою вимогою та на користь Тутоген Медікал ГмбХ будь-якої суми до 66 648 євро 50 євроцентів.

Надання позивачем гарантії відповідно до пункту 1.3 договору гарантії підтверджується SWIFT- повідомленням № LG01BI0IM190613 від 20.06.2013, SWIFT- повідомленням № № LG01BI0IM190613 від 09.10.2013 та SWIFT- повідомленням № № LG01BI0IM190613 від 13.02.2014 якими продовжувалась дія гарантії.

24.03.2014 позивач отримав вимогу Тутоген Медікал ГмбХ за гарантією разом з доданими до неї документами на загальну суму 66 648 євро 50 євроцентів.

Листом за № 15922/2235/2014 від 27.03.2014 позивач повідомив відповідача про отримання вимоги та про необхідність перерахувати 66 648 євро 50 євроцентів до 01.04.2014 на рахунок № 2909160.978.000. відкритий у АБ "Укргазбанк", МФО 320478, з призначенням платежу: "Оплата вимоги платежу за гарантією LG01BIQIM190613" для подальшої оплати АБ "Укргазбанк", згідно із отриманими інструкціями бенефіціара.

У відповідь на лист банку від 27.03.2014, відповідач надіслав на адресу банку лист № 24/1 від 27.03.2014, яким повідомив про те, що відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі та просив про надання для нього кредитних коштів.

Таким чином, відповідач вимоги пункту 3.2. договору гарантії щодо оплати суми грошових коштів зазначених у вимозі бенефіціара, не виконав.

З урахуванням чого, 01.04.2014 банк на підставі вимоги бенефіціара, виконуючи вимоги наданої гарантії, сплатив авізуючому банку UNICREDIT BANK AG (HYPOVEREINSBANK) суму коштів в розмірі 66 648 євро 50 євроцентів, що підтверджується меморіальним ордером № 3743 59 від 01.04.2014 та SWIFT- повідомленням № 461940003170 від 01.04.2014.

Враховуючи вищевикладені обставини та положення договору гарантії, банк листами за № 15922/2354/2014 від 02.04.2014 та № 15922/3367/2014 від 15.05.2014 звертався до відповідача, згідно яких, повідомив про сплату банком 01.04.2014 на користь бенефіціара грошових коштів в сумі 66 648 євро 50 євроцентів за гарантією № LG01BI0IM190613 від 19.06.2013. Також, у вказаних листах банк вимагав від відповідача виконання останнім пункту 3.3 договору гарантії, зокрема щодо необхідності перерахування 66 648 євро 50 євроцентів до 02.04.2014 на рахунок в євро № 2603931811.978, відкритий в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, для подальшого відшкодування суми грошових коштів, які банк сплатив бенефіціару.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з відшкодування гаранту суми грошових коштів, які гарант сплатив бенефінціару на підставі гарантії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованості в розмірі 63 652 євро 47 євроцентів, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів відшкодування позивачу суми грошових коштів, які останній сплатив бенефінціару у розмірі 63 652 євро 47 євроцентів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 192 Цивільного кодексу України). Частина 3 статті 533 Цивільного кодексу України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такими випадками є статті 193, 524 та 533 Цивільного кодексу України, Закон України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декрет, Закон України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до частини 2 статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 198 Господарського кодексу України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 1 статті 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В договорі про надання гарантії № 12-Г/13-VIP від 19.06.2013 та в гарантії № LG01BI0IM190613 від 19.06.2013 виданої на користь на користь Тутоген Медікал ГмбХ, Німеччина ('Tutogen Medical GmbH' (Neunkirchen am Brand, Germany) Germany 91077, Neunkirchen am Brand, Industriestrasse 6) яке є юридична особа за законодавством Німеччина сторони визначили, що валютою гарантії є Євро та визначили порядок проведення розрахунків в іноземній валюті.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (статті 627, 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, визначена сторонами в договорі ціну товаруі в іноземній валюті та порядок розрахунків не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору та положенням щодо вільного встановлення у договорі ціни, як його умови.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування Публічному акціонерному товариству "Укргазбанк" суми грошових коштів, які останній сплатив Тутоген Медікал ГмбХ, Німеччина ('Tutogen Medical GmbH' (Neunkirchen am Brand, Germany) Germany 91077, Neunkirchen am Brand, Industriestrasse 6) на підставі гарантії № LG01BI0IM190613 від 19.06.2013, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 63 652 євро 47 євроцентів визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договору про надання гарантії № 12-Г/13-VIP від 19.06.2013, позивачем за період прострочення з 10.02.2016 по 09.02.2017 нараховано відповідачу 619 513 грн 31 коп. пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно пунктом 5.1. договору про надання гарантії за невиконання або неналежне виконання умов пунктів 3.3, 4.1, 4.2 цього договору принципал сплачує на користь гаранта пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Оплата

штрафних санкцій здійснюється у національній валюті України за курсом НБУ на дату оплати.

Як вже зазначалося вище, порядок використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16.

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, вимоги банку щодо нарахування та стягнення з відповідача пені в іноземній валюті з визначенням її еквіваленту у гривні, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 82, ст. 82-1, ст. 84, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Біоімплант" Міністерства охорони здоров'я України" (01021, місто Київ, Вулиця Михайла Грушевського, будинок 7, ідентифікаційний код 32916479) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, ідентифікаційний код 23697280) заборгованість в розмірі 63 652 (шістдесят три тисячі шістсот п'ятдесят два) євро 00 євроцентів.

3. Стягнути з Державного підприємства "Біоімплант" Міністерства охорони здоров'я України" (01021, місто Київ, Вулиця Михайла Грушевського, будинок 7, ідентифікаційний код 32916479) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, ідентифікаційний код 23697280) витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 799 (двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн 61 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 04.10.2017

Суддя Н.Б. Плотницька