Постанова

від 07.02.2018 по справі 910/4164/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. Справа№ 910/4164/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Мартюк А.І.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Модлінський Н.О. - дов. № 545 від 29.12.17,

від відповідача - не прибули,

розглянувши матеріали апеляційної скаргиПублічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк на рішенняГосподарського суду міста Києва від 21.09.2017 року у справі№ 910/4164/17 (суддя Плотницька Н.Б.) за позовомПублічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк доДержавного підприємства Біоімплант Міністерства охорони здоров'я України простягнення 1 821 790,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк (далі - позивач, ПАТ АБ Укргазбанк ) звернулося з даним позовом до Державного підприємства Біоімплант Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач, ДП Біоімплант МОЗ України ) у якому просить стягнути 1 821 790,98 грн. заборгованості за Договором про надання гарантії № 12-Г/13-VIP від 19.06.2013, у тому числі: 63 652,00 євро заборгованості та 619 513,31 грн. пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП Біоімплант МОЗ України належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання щодо відшкодування гаранту за його першою письмовою вимогою суму грошових коштів, які гарант сплатив бенефінціару на підставі Договору про надання гарантії № 12-Г/13-VIP від 19.06.2013 (далі - Договір, Гарантія), у зв'язку з чим в відповідача виникла заборгованісті у розмірі 63 652,47 євро. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором позивачем нараховано 619 513,31 грн. пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів.

ДП Біоімплант МОЗ України в наданих письмових поясненнях у суді першої інстанції зазначив про важливість його роботи для населення країни та вчинення ним дій щодо урегулювання спору, шляхом укладення мирової угоди з позивачем та розстрочення виплати заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року по справі № 910/4164/17 позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП Біоімплант МОЗ України на користь ПАТ АБ Укргазбанк заборгованість у розмірі 63 652,00 євро.

Стягнуто з ДП Біоімплант МОЗ України на користь ПАТ АБ Укргазбанк витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 799,61 грн.

Рішення обґрунтоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Гарантією та не відшкодував позивачу суму коштів, сплачених ним Тутоген Медікал ГмбХ. В частині стягнення пені було відмовлено, оскільки її розмір розраховано із заборгованості у Євро, а не із заборгованості у сумі національної валюти гривні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року по справі № 910/4164/17 скасувати в частині відмови позовних вимог щодо стягнення з Державного підприємства Біоімплант Міністерства охорони здоров'я України пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банку Укргазбанк у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ АБ Укргазбанк посилається зокрема на положення п. 5.1 Гарантії, ст. 533 Цивільного кодексу України та наявність правової колізії, та на підставі вказаних обставин суд міг відступити від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 16.08.2017 у справі № 6-2667цс16 та застосувати позицію відображену в постанові від 15.05.2017 у справі № 6-221цс17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду на 22.11.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 було відкладено розгляд справи на 20.12.2017.

20.12.2017, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. з 18.12.2017 на лікарняному, а з 26.12.2017 у щорічній основній відпустці, розгляд справи не відбувся.

Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з відпустки, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 справу № 910/4164/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.02.2018 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник ПАТ АБ Укргазбанк у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року по справі № 910/4164/17 скасувати в частині відмови позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ АБ Укргазбанк у повному обсязі.

Представник ДП Біоімплант МОЗ України у судове засідання не прибув, причин нез'явлення не повідомив, про дату та час розгляду спору повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19.06.2013 між ПАТ АБ Укргазбанк (далі - банк, гарант) та ДП Біоімплант МОЗ України (далі - принципал) укладено Договір про надання гарантії № 12-Г/13-VIP.

За умовами Договору гарант зобов'язується надати безвідкличну гарантію платежу на користь Тутоген Медікал ГмбХ, Німеччина (Tutogen Medical GmbH (Neunkirchen am Brand, Germany) Germany 91077, Neunkirchen am Brand, Industriestrasse 6) (далі - бенефіціар), за умовами якої гарант прийме на себе зобов'язання нести додаткову (субсидіарну) відповідальність з принципалом за належне виконання принципалом умов зовнішньоекономічного контракту № 2 від 27.05.2013, згідно предмету якого бенефіціар продає, а принципал купує вироби медичного призначення - біоімплантати Тутопласт (далі - товар), укладеного між принципалом та бенефіціаром.

Об'єм відповідальності гаранта - це зобов'язання гаранта субсидіарно відповідати в межах конкретно визначеного розміру за належне виконання принципалом умов контракту. Об'єм відповідальності гаранта за умовами гарантії не буде перевищувати 66 648,50 євро.

Згідно з п. 1.3 Договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 2 від 13.02.2014) гарантія є чинною з дати її надання. Надання гарантії здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT - повідомлення на адресу авізуючого банку - UNICREDIT BANK AG (HYPOVEREINSBANK) Erlangen, SWIFT CODE: HYVE DE MM 417. Гарант за умовами гарантії буде відповідати перед бенефіціаром у термін по 18 квітня 2014 року (що відповідає терміну, зазначеному в гарантійному листі, який є невід'ємною частиною цього договору), з урахуванням пункту 7.2 цього договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору, гарант має право на зворотну вимогу до принципала для відшкодування будь-яких фактично понесених витрат, пов'язаних з виконанням гарантії.

Як передбачено п. 3.1 Договору, гарант зобов'язується після одержання письмової вимоги від бенефіціара за гарантією повідомити про це принципала і передати йому копію вимоги разом з доданими до неї документами.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що принципал зобов'язаний протягом одного банківського дня, після отримання від гаранта копії вимоги бенефіціара до гаранта, згідно пункту 3.1, сплатити бенефіціару всю суму грошових коштів, що зазначена в копії вимоги бенефіціара до гаранта.

У відповідності до п. 3.3 Договору принципал зобов'язаний протягом одного банківського дня відшкодувати гаранту за його першою письмовою вимогою всю суму грошових коштів, які гарант сплатив бенефіціару на підставі гарантії у відповідності до пунктів 1.1 1.5 цього договору.

Згідно з п. 6.1 Договору у разі виконання зобов'язання перед бенефіціаром гарант набуває право зворотної вимоги до принципала в розмірі виконаного зобов'язання. Принципал зобов'язаний відшкодувати гаранту видатки, понесені в зв'язку з виконанням гарантії, протягом одного банківського дня з дати отримання відповідної вимоги гаранта.

За умовами п. 7.1 Договору, він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

24.03.2014 позивач отримав вимогу Тутоген Медікал ГмбХ за Гарантією разом з доданими до неї документами на загальну суму 66 648,50 євро.

Листом № 15922/2235/2014 від 27.03.2014 позивач повідомив відповідача про отримання вимоги та про необхідність перерахувати 66 648,50 євро до 01.04.2014 на рахунок № 2909160.978.000. відкритий у ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478, з призначенням платежу: Оплата вимоги платежу за гарантією LG01BIQIM190613 для подальшої оплати ПАТ АБ Укргазбанк , згідно із отриманими інструкціями бенефіціара.

27.03.2014 відповідач, у відповідь на лист № 15922/2235/2014 від 27.03.2014) надіслав на адресу банку лист № 24/1 від 27.03.2014, яким повідомив про те, що відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі та просив про надання для нього кредитних коштів.

01.04.2014 ПАТ АБ Укргазбанк на підставі вимоги бенефіціара, виконуючи вимоги наданої Гарантії, сплатив авізуючому банку UNICREDIT BANK AG (HYPOVEREINSBANK) суму коштів у розмірі 66 648,50 євро, що підтверджується меморіальним ордером № 3743 59 від 01.04.2014 та SWIFT-повідомленням № 461940003170 від 01.04.2014.

Листами № 15922/2354/2014 від 02.04.2014 та № 15922/3367/2014 від 15.05.2014 ПАТ АБ Укргазбанк звертався до ДП Біоімплант МОЗ України , якими повідомив про сплату банком 01.04.2014 на користь бенефіціара грошових коштів у сумі 66 648,50 євро за Гарантією № LG01BI0IM190613 від 19.06.2013. Також банк вимагав від відповідача виконання останнім пункту 3.3 Договору гарантії щодо необхідності перерахування 66 648,50 євро до 02.04.2014 на рахунок в євро № 2603931811.978, відкритий в ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478, для подальшого відшкодування суми грошових коштів, які банк сплатив бенефіціару.

Як зазначає позивач, станом на час подання позовної заяви, відповідачем частково виконано вимоги Договору гарантії щодо оплати суми грошових коштів зазначених у вимозі бенефіціара, у зв'язку з чим заборгованість останнього складає 63 652,47 євро.

З огляду на вказане, ПАТ АБ Укргазбанк звернулось з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 63 652,47 євро, яка виникла через несвоєчасне виконання зобов'язань з відшкодування сплачених позивачем коштів бенефіціару за Договором гарантії. Крім того, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 619 513,31 грн. пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, гарантією.

Згідно з ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 200 Господарського кодексу України - гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Статтею 562 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Як передбачено ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Пунктом 3.3 Договору принципалу надано один банківський день для відшкодування гаранту, за вимогою останнього, суми грошових коштів, які гарант сплатив бенефіціару як гарантію.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено вище, ПАТ АБ Укргазбанк як гарант сплатив Тутоген Медікал ГмбХ як бенефіціару, на вимогу останнього, гарантійний платіж на умовах Договору гарантії у сумі 66 648,50 євро.

У зв'язку з сплатою гарантійного платежу бенефіціару, ПАТ АБ Укргазбанк звернувся до ДП Біоімплант МОЗ України як принципала з вимогою про відшкодування сплаченого гарантійного платежу.

ДП Біоімплант МОЗ України відшкодував гарантійний платіж на користь ПАТ АБ Укргазбанк , у відповідності до п. 3.3 Договору, частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 63 652,47.

Таким чином, принципал належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з відшкодування гаранту суми грошових коштів, які гарант сплатив бенефінціару. на підставі Гарантії.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ДП Біоімплант МОЗ України на користь ПАТ АБ Укргазбанк відшкодування суми сплаченого гарантійного платежу у розмірі 63 652,47 євро.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 619 513,31 грн. пені за період з 10.02.2016 по 21.04.2016 (по курсу 28,70218), колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Пунктом 5.1 Договору гарантії встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов пунктів 3.3, 4.1, 4.2 цього договору принципал сплачує на користь гаранта пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Оплата штрафних санкцій здійснюється у національній валюті України за курсом НБУ на дату оплати.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, її розмір визначається за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, судова колегія дослідивши посилання апелянта на різну практику, дійшла висновку, що у даному конкретному випадку, з урахуванням методики розрахунку позивача, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені, з огляду на наступне.

Позивачем визначена сума пені еквівалентна курсу НБУ (28,70218) гривні, проте вона розрахована у євро з суми заборгованості у євро, тобто позивачем взято подвійну облікову ставку, яка має застосовуватися до національної валюти гривні та застосовано її до євро, а отриманий результат у євро переведено по курсу НБУ у гривні станом на дату останнього дня розрахунку - 09.02.2017.

Сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судова колегія зазначає, що чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, а отже пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування та стягнення з відповідача пені в іноземній валюті з урахуванням порядку розрахунку та визначенням її еквіваленту у гривні, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Більш того, колегія суддів звертає увагу, що за приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року № 14 передбачено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Листи позивача з вимогою про відшкодування сплаченого гарантійного платежу датовані 02.04.2014 та 15.05.2014. Оскільки п. 3.3 Договору надано один банківський день для відшкодування сплаченого гарантійного платежу, то останнім днем є 03.04.2014, а прострочення почалося з 04.04.2014.

З урахуванням порядку нарахування пені, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, позивач має право на відповідне нарахування протягом шести місяців, з 04.04.2014 по 04.10.2014.

Проте розрахунок відповідача здійснений за період з 10.02.2016 по 21.04.2016.

Зазначене є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.

Порядок обчислення пені як і позовної давності не може бути змінений, тому розрахунок за яким сторона встановила, що давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом, зокрема, зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не може застосовуватися судом.

Крім того, слід врахувати, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Аналогічний строк позовної давності також відображено у п. 5.2 Договору гарантії.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення пені у розмірі 619 513,31 грн. за період з 10.02.2016 по 21.04.2016.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством акціонерний банк Укргазбанк в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року по справі № 910/4164/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк (апелянта).

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року по справі № 910/4164/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/4164/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

А.І. Мартюк

Повний текст рішення складено 12.02.2018.