Рішення

від 20.09.2017 по справі 914/332/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017р. Справа № 914/332/17

Господарський суд Львівської області у складі

Колегії суддів: Фартушок Т.Б. - суддя-головуючий, судді Манюк П.Т., Іванчук С.В., при секретарі Сало О.А.

за позовом: Керівника Самбірської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах:

Позивача: Самбірської районної ради, Львівська область, Самбірський район, м. Самбір,

до відповідача: Телерадіоорганізації "Телефакт", Львівська область, Самбірський район, м. Самбір,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ фінансово-господарського забезпечення Самбірської районної ради

про: зобов'язання звільнити та повернути Відділу фінансово-господарського забезпечення Самбірської районної ради приміщення та стягнення заборгованості

ціна позову: 5188,23грн.

Представники:

Прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор;

Позивача: Смородінов О.А. - представник (довіреність від 13.03.2017 року № 03/12-88/1);

Відповідача: Хруневич Р.Р. - керівник;

Третя особа: не з'явився

Суть спору.

Керівник Самбірської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, Самбірської районної ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Телерадіоорганізації "Телефакт" про зобов'язання звільнити та повернути Відділу фінансово-господарського забезпечення Самбірської районної ради приміщення та стягнення заборгованості; ціна позову 39043,55 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 23.02.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2017р.

14.03.2017 року оголошено перерву в судовому засіданні до 04.04.2017р. Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 04.04.2017р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 25.04.2017р.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 04.04.2017р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Відділ фінансово-господарського забезпечення Самбірської районної ради.

В судовому засіданні 25.04.2017р. оголошено перерву до 04.05.2017р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.05.2017 року призначено колегіальний розгляд спору.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.05.2017 року визначено склад колегії: Фартушок Т.Б. - суддя-головуючий, судді Горецька З.В. та Манюк П.Т.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.05.2017 року прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.06.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 року відкладено розгляд справи на 19.06.2017 року.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 07.06.2017р. прийнято заяву Прокурора про зменшення розміру позовних вимог та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви Прокурора про зменшення розміру позовних вимог від 25.04.2017р. за вх.№1853/17.

В судовому засіданні 19.06.2017 року оголошено перерву до 05.07.2017 року.

В судових засіданнях 07.06.2017р. та 19.06.2016р. з ініціативи суду здійснювався запис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2017 року у зв'язку із перебуванням судді Манюка П.Т. у відпустці, його замінено на суддю Пазичева В.М.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.07.2017 року відкладено розгляд справи на 16.08.2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.08.2017 року, у зв'язку із перебуванням судді Горецької З.В. у відпустці, її замінено на суддю Манюка П.Т.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 16.08.2017р. прийнято справу до провадження та відкладено розгляд справи на 20.09.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017 року у зв'язку із перебуванням судді Пазичева В.М. у відпустці, його замінено на суддю Іванчук С.В.

Представникам Учасників процесу по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 29, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та бланки оголошення ухвали про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 29, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях до позовної заяви та заявах.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві та документах, поданих Прокурором.

Відповідач в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з причин та підстав, викладених у відзиві на заяву про зменшення розміру позовних вимог, запереченнях проти позову, додатках до заперечення, клопотаннях про долучення до справи документів.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суду не повідомла. Впродовж розгляду справи надала пояснення, яким позов підтримала повністю.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 -3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгулу справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Учасників судового процесу у даній справі, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно статті 21 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Як зазначено у ч.2 ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист; наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст.29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави; у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Приписами ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Самбірської районної ради, де підставою до представництва є, як зазначено Прокурором та не заперечено Позивачем, незабезпечення своєчасного вжиття заходів до повернення майна територіальної громади та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування орендованим майном, а відтак суд вважає, що Прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

У позовній заяві Прокурор зазначає, що Відповідачем порушено умови Договору оренди комунального майна, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за період з лютого 2014р. по грудень 2016р. в розмірі 39043,55грн., яку Прокурор просить стягнути з Відповідача; в заяві про зменшення розміру позовних вимог Прокурор росить стягнути з Відповідача на користь Позивача 5188,23грн. боргу. Крім того, Прокурор зазначає про закінчення строку дії Договору оренди, повідомлення Відповідача про припинення Договору та необхідність повернення орендованого майна; проте, зазначені вимоги Відповідачем не виконані, внаслідок чого Прокурор просить зобов'язати Відповідача звільнити та повернути Орендодавцеві орендоване Майно.

Відповідач, визнавши, що не звільнив та не повернув Орендоване майно, проти позову заперечив, зазначивши, що на дату подачі позовної заяви борг згідно виставлених рахунків за період з лютого 2014р. по грудень 2016р. складав 33614,04грн.; станом на 13.03.2017р. борг погашено, заборгованість відсутня. Крім того, Відповідач зазначив, що у місячний термін після закінчення терміну дії Договору його не було повідомлено про припинення Договору, а відтак, на думку Відповідача, Договір продовжено на той самий термін. Також Відповідач зазначає, що Рішенням сесії Самбірської районної ради від 17.03.2016р. №99 термін Договору продовжено по 17.03.2017р., а також покликається на відсутність повноважень щодо припинення Договору у Відділу фінансово-господарського забезпечення Самбірської районної ради. Крім того, у клопотанні від 20.09.2017р. вх.№32006/17 Відповідач вказує, що у позовній заяві Прокурор просить стягнути борг за 2014-2016р.р., який повністю погашено Відповідачем; проте, Позивач неправомірно зарахував здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення боргу за 2013р. Відповідач у клопотанні від 20.09.2017р. вх.№32006/17 зазначив, що: Суми проплати за 2013 р неможуть бути зараховані тому що минуло три роки (позовна давність)… .

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд зазначає, що факт неповернення орендованого Майна після закінчення терміну дії Договору порушує права власника Майна в тому числі щодо правомочності користування та розпорядження. Відповідно до ст.1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна норми якого є спеціальними, враховуючи правовий статус майна - комунальне майно, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , що Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд зазначає, що законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору. Відтак, в даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.11.2011р. серії САЕ №318321, Самбірська районна рада є власником 1/1 частки нежитлової будівлі (адміністративний будинок) за адресою: Львівська обл., м.Самбір, вул.Мазепи, 8. Наведене також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №32152711 від 23.11.2011р.

Рішенням сесії Самбірської районної ради від 27.07.2012р. №229 вирішено: включити до переліку комунального майна спільної власності територіальних громад Самбірського району, що може бути передане в оренду, частину приміщення адміністративного будинку загальною площею 56,4кв.м за адресою: м.Самбір, вул.Мазепи, 8 (пункт 1); оголосити про намір передати в оренду нерухоме майно, що належить до спільної власності територіальних громад Самбірського району - частину приміщення адміністративного будинку загальною площею 56,4кв.м за адресою: м.Самбір, вул.Мазепи, 8 з метою розміщення офісних приміщень, терміном до 3-х років (пункт 2); Відділу фінансово-господарського забезпечення районної ради: за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди, вказаний у п.2 даного рішення, укласти договір оренди із заявником у разі подання лише однієї заяви про оренду (пункт 3).

Рішенням сесії Самбірської районної ради від 02.11.2012р. №244 внесено зміни до п.2 рішення Самбірської районної ради від 27.07.2012р. №229, а саме: слова офісних приміщень замінено словами редакції засобів масової інформації та виготовлення і трансляція телепередач .

Заявою від 22.11.2012р. №36 (зареєстрованою 26.11.2012р.) Телерадіоорганізація "Телефакт" (Відповідач) звернувся до Самбірської районної ради (Позивача) про надання в оренду приміщення площею 56,4кв.м в приміщенні адмінбудинку за адресою м.Самбір, вул.Мазепи, 8/64 для редакції ТРО Телефакт та виготовлення, трансляції телепередач.

01.12.2012р. за №16 між Відділом фінансово-господарського забезпечення Самбірської районної ради (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення згідно експлуатації внутрішніх площ будівлі (надалі - Майно) площею 56,4кв.м, розміщене за адресою: вул.Мазепи, 8, м.Самбір на 4 поверсі будинку, вартість якого становить 88400грн.

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору, Майно передається в оренду для розташування службових приміщень; стан майна на момент укладення Договору визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком Орендодавця і Орендаря.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.6 Договору, орендна плата становить 730,04грн. на місяць; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця.

Згідно п.5.3 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату ц комунальні послуги.

Відповідно до п.5.10 Договору, Орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або особі, указаній Орендодавцем, орендоване Майно в належності стані.

Згідно п.7.1 Договору, Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором.

Відповідно до п.9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором.

Згідно п.10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.12.2012р. до 30.11.2013р. включно.

Відповідно до п.10.5 Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п.10.8 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі; обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Договір продовжувався до 30.11.2014р., 30.11.2015р., 30.11.2016р., про що зазначено Сторонами в Договорі.

01.12.2012р. Сторонами складено та підписано акт приймання-передачі орендованого згідно Договору майна в оренду, а саме - приміщення каб.№96, 97, 98, XIII загальною площею 56,4кв.м, що знаходяться в адмінбудинку Самбірської районної ради по вул.Мазепи, 8, м.Самбір (далі - Майно), де зазначено технічний стан Майна - задовільний.

В Акті приймання-передачі від 01.12.2012р. наявна відмітка прописом, датована Відповідачем 30.11.2013р., про те, що відсутні батареї опалення у двох кабінетах, відсутні батареї отоплення у всіх кабінетах. З даного приводу суд зазначає, що Орендар міг використовувати орендоване Майно за призначенням та використовував таке, підтвердженням чого є пояснення представника Відповідача, в тому числі письмові, та факт неодноразової пролонгації Договору. Крім того, відповідно до п.5.11 Договору, Орендар зобов'язаний у випадку оренди не відокремленого майна (приміщень будинків, споруд або їх частин тощо) протягом 5 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Орендодавцем або визначеною ним особою договір про оплату комунальних послуг. Відтак, згідно пояснень Учасників процесу та додаткових пояснень Прокурора до позовної заяви, договір на опалення або відшкодування витрат на опалення орендованих приміщень між Орендарем та Орендодавцем не укладався; такі послуги Орендарю надавались безпосередньо ПТМ Самбіртеплокомуненерго . Також, відповідно до п.5.7 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого Майна.

Листом від 23.11.2015р. №40 Відповідач звертався до Позивача з проханням продовжити оренду Майна. При цьому, у зазначеному листі Відповідач визнавав наявність боргу по оренді, який зобов'язувався частково оплачувати; крім того, у листі від 23.11.2015р. №40 Відповідачем зазначено, що у зв'язку з фінансовими трудностями Відповідач проводить поточні платежі по виставлених рахунках, а борг буде погашатись по мірі поступлення коштів на рахунок.

03.12.2015р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір №1 про відстрочення грошових зобов'язань, відповідно до п.1 якого, Власник надає Орендареві відстрочення сплати грошових зобов'язань за Договором на загальну суму 35381,49грн. до 01.03.2016р., а Орендар до виконання умов цього договору продовжує користуватись орендованим майном; після виконання зазначених умов Договір оренди вважатиметься продовженим . Згідно п.4.1 договору №1 від 03.12.2015р., Власник зобов'язується до дня, наступного за днем припинення цього договору, не вчиняти дій, спрямованих на стягнення боргу та повернення орендованого майна. Відповідно до п.6.3 договору №1 від 03.12.2015р., строк дії цього договору встановлюється з дати його затвердження рішенням Самбірської районної ради та закінчується 01.03.2016р., за винятком випадків його дострокового припинення.

Рішенням сесії Самбірської районної ради від 03.12.2015р. №25 затверджено договір про відстрочення грошових зобов'язань від 03.12.2015р. №1.

Також, листом від 25.02.2016р. №10 Відповідач звертався до Позивача з проханням продовження оренди Майна та розтермінуванням боргу до закінчення року; у листі від 25.02.2016р. також зазначалось, що у зв'язку з фінансовими трудностями Відповідач проводить поточні платежі по виставлених рахунках, а борг буде погашатись по мірі поступлення коштів на рахунок.

Рішенням сесії Самбірської районної ради від 17.03.2016р. №99 вирішено продовжити термін дії Договору на той самий термін .

З врахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що Договір продовжено по 30.11.2016р.

Щодо доводів Відповідача про те, що рішенням сесії Самбірської районної ради від 17.03.2016р. №99 Договір продовжено з 18.03.2016р. до 17.03.2017р. суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи, оскільки Договором від 03.12.2015р. №1 не змінено строк дії Договору оренди, а лише надано право Орендарю продовжувати користуватись орендованим Майном до виконання умов договору про відстрочення грошових зобов'язань (п.1, власник надає Орендареві відстрочення сплати грошових зобов'язань за Договором на загальну суму 35381,49грн. до 01.03.2016р., а Орендар до виконання умов цього договору продовжує користуватись орендованим майном; після виконання зазначених умов Договір оренди вважатиметься продовженим) , підтвердженням чого є і п.4.1 договору від 03.12.2015р. №1, згідно умов якого, Власник зобов'язується до дня, наступного за днем припинення цього договору, не вчиняти дій, спрямованих на стягнення боргу та повернення орендованого майна. У пункті 2 Рішення сесії від 03.12.2015р. №25 зазначалось, що у разі невиконання зазначених зобов'язань (по договору від 03.12.2015р. №1) вважати Договір оренди припиненим. Крім того, у Рішенні сесії від 17.03.2016р. №99 зазначено про продовження терміну дії Договору оренди на той самий строк, а не на 1 рік; зміни в частині строку дії договору до Договору оренди сторонами Договору також не вносились. Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що заперечення Орендодавця щодо продовження строку дії Договору оренди в місячний термін після 30.11.2015р. до жовтня 2016р. були відсутніми, суд зазначає. що Договір оренди продовжено по 30.11.2016р.

Згідно доводів Прокурора та Позивача, Орендодавцем 07.10.2016р. за №46/1 скеровано Відповідачу листа-повідомлення про припинення чинності зазначеного Договору з 30.11.2016р. у зв'язку із закінчення терміну дії, на який його було укладено; у листі містилась вимога повернення після 01.12.2016р. орендованого Майна за актом приймання-передачі.

Також, згідно доводів Прокурора та Позивача, Орендарем вручено Відповідачеві листа від 10.11.2016р. №54 з проханням погашення заборгованості з орендної плати за період з 2013р. по жовтень 2016р. в сумі 45519,90грн. До листа від 10.11.2016р. №54 додано акт звірки взаєморозрахунків від 11.11.2016р., підписаний та скріплений відбитками печаток Орендаря та Орендодавця, згідно якого сума боргу зі сплати орендної плати станом на 01.11.2016р. складає 45519,90грн. Зазначений лист отримано Відповідачем 18.11.2016р.

Відповідно до довідки Орендодавця від 01.12.2016р. №55, станом на 01.12.2016р. Відповідач займає і використовує орендоване Майно.

Крім того, Прокурор та Позивач зазначають, що Орендодавцем 16.12.2016р. за №58 скеровано Відповідачеві повідомлення про припинення дії Договору 30.11.2016р. та зобов'язання повернути Майно впродовж трьох робочих днів; зазначене повідомлення мотивоване наявністю у Відповідача заборгованості в сумі 45519,90грн.

Як доказ скерування повідомлення від 16.12.2016р. за №58 Прокурором надано фіскальний поштовий чек від 26.12.2016р. №ПН 215600426655 (штрихкодовий ідентифікатор 8140006557509).

Також, згідно доводів Прокурора та Позивача, листом від 30.12.2016р. №60 Орендодавець повідомив Орендаря про наявну заборгованість зі сплати орендної плати станом на 30.12.2016р. в розмірі 44206,98грн. та зазначив, що термін дії Договору закінчився 30.11.2016р. і надалі продовжуватись не буде.

Відповідно до акту від 30.12.2016р. №1, складеного Орендодавцем, Орендар в особі директора Хруневича Р.М. відмовляється отримати повідомлення Орендодавця про заборгованість та звільнити і повернути Майно згідно Договору.

З приводу доводів Відповідача про те, що листи про припинення дії Договору від 07.10.2016р., 16.12.2016р., 30.12.2016р. він не одержував суд зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні, Учасниками процесу не подані докази скерування чи вручення Відповідачеві листів Орендодавця 07.10.2016р. за №46/1 та від 30.12.2016р. №60; щодо акту від 30.12.2016р. №1 суд зазначає, що такий не слугує належним доказом повідомлення Відповідача про зміст листа від 30.12.2016р. №60 чи вручення такого, оскільки складений Орендодавцем односторонньо.

Проте, з приводу листа Орендодавця від 16.12.2016р. за №58 суд зазначає, що доказом відправлення такого Орендодавцем Орендарю є фіскальний поштовий чек від 26.12.2016р. №ПН 215600426655 (штрихкодовий ідентифікатор 8140006557509). Відповідач, заперечуючи проти отримання листа Орендодавця від 16.12.2016р. за №58 не навів доводів та не надав доказів того, яка саме кореспонденція була ним отримана від Орендодавця даним поштовим відправленням. Крім того, з приводу доводів Відповідача про неотримання зазначеної поштової кореспонденції взагалі суд зазначає, що відповідно до листа Центру поштового зв'язку №3 Львівської дирекції ПАТ "Укрпошта від 28.04.2017р. №01-05-282, 26.12.2016р. був прийнятий для пересилання рекомендований лист з повідомленням №8140006557509 на адресу ТРО Телефакт вул.Мазепи, 8, м.Самбір, який було вручено 27.12.2016р. Хруневич.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що впродовж місячного строку після закінчення терміну дії Договору Відповідачеві було не тільки надіслано, але і вручено повідомлення Орендодавця від 16.12.2016р. за №58 про припинення дії Договору.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі вимог статей 759, 763 і 764 ЦК України, ч.2 ст.291 ГК України, ч.2 ст.17 та ч.2 ст.26 Закону України Про оренду державного та комунального майна суд приходить до висновку про наявність заяви сторони Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору про припинення дії Договору, а відтак, припинення дії Договору з 01.12.2016р. (останній день дії - 30.11.2016р.).

Суд також зазначає, що в силу вимог п.п.10.8, 10.9 Договору, у разі припинення Договору орендоване майно повинно бути повернуто саме Орендодавцю.

З приводу доводів Відповідача щодо неприпинення Договору та покликання у зв'язку з цим Відповідача на лист голови постійної депутатської комісії Самбірської районної ради від 06.06.2017р. №1 суд зазначає наступне. В листі від 06.06.2017р. №1 зазначено про рішення сесії Самбірської районної ради від 17.03.2016р. №99. Крім того, в листі зазначено, що будь-яких інших питань щодо орендних відносин між Позивачем та Відповідачем в період з березня 2016р. по 06.06.2017р. Комісією не розглядалось, на сесію не виносилось, та, відповідно, жодних рішень не приймалось. Проте, депутатська комісія не представляє Самбірську районну раду, як власника Майна, у взаємовідносинах з іншими особами та, враховуючи умови Договору, не є його стороною; крім того, в силу вищенаведених вимог законодавства для припинення дії Договору не вимагається рішення сесії Самбірської районної ради, достатнім є повідомлення Орендодавцем Орендаря про припинення дії Договору у визначених порядку та строки.

Щодо доводів Відповідача про відсутність повноважень в Орендодавця на укладення Договору оренди, та, відповідно, повноважень щодо припинення такого суд зазначає, що Рішенням сесії від 27.07.2012р. №229 зобов'язано Відділ фінансово-господарського забезпечення районної ради укласти договір оренди із заявником. Крім цього суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, ч.2 ст.291 ГК України, ч.2 ст.17 та ч.2 ст.26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець , яким є Відділ фінансово-господарського забезпечення Самбірської районної ради.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Прокурора про зобов'язання Відповідача звільнити орендоване Майно - нежитлове приміщення (кабінети №96,97,98) загальною площею 56,4м 2 , що знаходяться за адресою: Львівська обл., м.Самбір, вул.Мазепи, 8 на 4 поверсі адміністративного будинку Самбірської районної ради та повернути дане приміщення Відділу фінансово-господарського забезпечення Самбірської районної ради за актом приймання-передачі підлягають до задоволення повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення 5188,23грн. орендної плати за Договором суд зазначає наступне.

Прокурором у позовній заяві заявлено вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за 2014-2016р.р .

Згідно доданих до позовної заяви зведених таблиць нарахування та оплати орендної плати (з врахуванням виключеного нарахування пені у 2015р. згідно зведених таблиць нарахування, доданих до заяви про зменшення розміру позовних вимог), борг Відповідача зі сплати орендної плати за Договором за 2014р. складає 9821,15грн., за 2015р. - 14593,32грн., за 2016р. - 14442,12грн. З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що за період 2014-2016р.р. борг Відповідача за Договором складав 38856,59грн .

При цьому, клопотанням від 04.05.2017р. вх.№16252/17 Прокурором надано також зведену таблицю нарахування орендної плати за 2013р., відповідно до якої, нарахування згідно Договору за 2013р. становили 8761,11грн .

Проте, підставою позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати Прокурор у позовній заяві зазначає саме заборгованість за період з лютого 2014р. по грудень 2016р.; підстава позову впродовж розгляду справи Прокурором не змінювалась, періоди заборгованості не уточнялись.

Відповідно до платіжних доручень: від 21.12.2016р. №86, Відповідачем на виконання умов Договору оплачено 1312,92грн. з призначенням платежу - оренда за листопад 2016р.; від 27.12.2016р. №89 - 1312,92грн. - за вересень 2016р.; від 10.03.2017р. №22 - 14593,32грн. - за 2015р. Згідно квитанцій: від 23.02.2016р. №ПН1756 Відповідачем на виконання умов Договору оплачено 1303,79грн. з призначенням платежу - орендна плата за січень 2016р.; від 29.11.2016р. №ПН804 - 1312,92грн. - за жовтень 2016р.; від 09.03.2017р. №ПН455 - 9875,49грн. - за 2014р.; від 10.03.2017р. №ПН2911 - 9199,57грн. - за 2016р. Наведені оплати визнано Прокурором (яким також додано докази зарахування зазначених оплат) та Позивачем. Всього (з призначенням платежу - оплати за 2014-2016 роки) Відповідачем сплачено 38910,93грн .

Як зазначено Прокурором у додаткових поясненнях від 10.03.2017р. вх.№9671/17, сплачені Відповідачем кошти були зараховані за 2013р.

При цьому Прокурором не взято до уваги призначення платежу у вищеописаних розрахункових документах.

З приводу заяви Прокурора про зменшення розміру позовних вимог Відповідачем у відзиві на заяву про зменшення позовних вимог зазначено, що при поданні зведених таблиць нарахування орендної плати за 2014-2016 роки Прокурор зазначив, що за вказаний період нараховано 38856,61грн., а сплачено 33668,38грн., однак наведене, згідно доводів Відповідача, не відповідає дійсності, оскільки Відповідачем за вказаний період сплачено 38910,93грн., що підтверджує і Прокурор у заяві про уточнення позовних вимог, відтак, Відповідач зазначає про відсутність заборгованості за 2014-2016 роки.

Враховуючи те, що нарахування по орендній платі за заявлений Прокурором до стягнення період (2014-2016р.р.) складали 38856,59грн ., беручи до уваги здійснення Відповідачем оплати (з призначенням платежу - оплати за 2014-2016 роки) 38910,93грн ., суд зазначає про відсутність станом на час вирішення спору заборгованості у Відповідача за Договором за період 2014-2016р.р.

Вимоги ж про стягнення заборгованості по орендній платі за 2013р. не були предметом даного позову.

20.09.2017р. за вх.№32006/17 Відповідачем подано клопотання, в якому наявна заява наступного змісту: Суми проплати за 2013 р неможуть бути зараховані тому що минуло три роки (позовна давність)… .

З даного приводу Прокурор пояснив, що договором про відстрочення грошових зобов'язань від 03.12.2015р. №1, який підписано, в тому числі, Відповідачем, було відстрочено Орендареві сплату грошових зобов'язань за Договором, в тому числі зобов'язань зі плати орендної плати за 2013р. Наведене Прокурор зазначає як вчинення Відповідачем дій, які свідчать про визнання ним свого боргу, відтак, в силу вимог ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за 2013р. перервався заново та станом на час подання позовної заяви не сплив.

Суд з даного приводу зазначає наступне.

У позовній заяві (з врахуванням прийнятої судом заяви Прокурора від 25.04.2017р. вх.№1853/17) про зменшення розміру позовних вимог, Прокурор просить стягнути з Відповідача саме на користь Позивача 5188,23грн. заборгованості за Договором.

Орендодавцем за Договором від 01.12.2012р. №16 є Відділ фінансово-господарської діяльності. Позивач є власником майна, проте не є стороною Договору.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Прокурором не доведено наявність правових підстав до стягнення заборгованості з орендної плати з Відповідача саме на користь Самбірської районної ради, яка не є управненою стороною укладеного Договору, відтак, в позові в частині стягнення з Відповідача саме на користь Самбірської районної ради 5188,23грн. заборгованості за Договором слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що вимоги про стягнення з Відповідача на користь Відділу фінансово-господарського забезпечення Самбірської районної ради заборгованості зі сплати орендної плати не є предметом розгляду по даній справі.

З врахуванням відсутності доведення порушеного права саме Самбірської районної ради в частині невиконання Відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати за Договором, суд приходить до висновку і про відсутність правових підстав для вирішення питання щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

20.09.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 25.09.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, в тому числі тривалої (більше трьох років) несплати орендної плати, неповернення орендованого Майна, суд приходить до висновку, що судові витрати слід покласти на Відповідача та стягнути з Відповідача на користь Прокуратури 3200грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -3 , 4 -5 , 4 -7 , 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 4, 17, 18, 19, 22 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов'язати Телерадіоорганізацію Телефакт (81400, Львівська обл., м.Самбір, вул.Мазепи, 8/64, ідентифікаційний код 13803093) звільнити нежитлове приміщення (кабінети №96,97,98) загальною площею 56,4м 2 , що знаходяться за адресою: Львівська обл., м.Самбір, вул.Мазепи, 8 на 4 поверсі адміністративного будинку Самбірської районної ради та повернути дане приміщення Відділу фінансово-господарського забезпечення Самбірської районної ради (81400, Львівська обл., м.Самбір, вул.Мазепи, 8, код ЄДРПОУ 25263002) за актом приймання-передачі.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Телерадіоорганізації Телефакт (81400, Львівська обл., м.Самбір, вул.Мазепи, 8/64, ідентифікаційний код 13803093) на користь Прокуратури Львівської області (79005, Львівська область, м.Львів, пр.Шевченка, буд.17/19; ідентифікаційний код 02910031) 3200грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя-головуючий Фартушок Т. Б.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Манюк П.Т.