Постанова

від 28.09.2017 по справі 910/8957/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р. Справа№ 910/8957/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Палій Ю.В.;

відповідача: Штадлер А.О., Міщенко М.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово- будівельного кооперативу "Кристал-19"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.07.2017

у справі №910/8957/17 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-19"

про стягнення 102 967,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

02.06.2017 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-19" (далі - відповідач) заборгованості за договором №25-0548 від 17.10.2000 у загальній сумі 102 967,29 грн. (з них: 51 870,46 грн. - основний борг, 4 639,44 грн. - 3% річних, 46 457,39 грн. - інфляційні втрати), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/8957/17 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 51 870,46 грн., 3% річних у розмірі 4 639,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 46 457,39 грн. та судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/8957/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- позивач надав суду документ під назвою "стан розрахунків за спожиту теплову енергію". Такий документ не є ані актом звірки розрахунків, ані платіжною вимогою-дорученням - він є недопустимим доказом, оскільки був складений у порушення укладеного між сторонами договору та є неналежним доказом, оскільки винятково акти звірки розрахунків та платіжні вимоги-доручення можуть підтверджувати зазначені обставини. При цьому, позивачем не було надано суду жодного акту звірки за весь спірний період, тобто з 01.11.2014 по 01.05.2017, та жодної платіжної вимоги-доручення за спірний період;

- розрахунок фактично використаної відповідачем теплової енергії повинен здійснюватися відповідно до п.23 Правил та Додатку №4 до укладеного між сторонами договору і може бути підтвердженим винятково належним чином оформленими картками обліку (табуляграмами) фактичного споживання теплової енергії за попередній період;

- надані позивачем "Відомості обліку теплової енергії" є недопустимим доказом, оскільки вони були оформлені позивачем в порушення порядку розрахунків між сторонами за Додатком №4 Договору;

- позивач не довів факту та обсягів споживання теплової енергії відповідачем, не довів факту проведення взаєморозрахунків між сторонами, факту нарахування відповідачу сум до сплати за споживання теплоенергії та факту наявності у відповідача заборгованості.

10.08.2017 апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.09.2017.

В судовому засіданні 28.09.2017 представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017р. у справі №910/8957/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.09.2017 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 28.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.10.2000 між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як абонентом, було укладено договір №25-0548 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 23-35).

За умовами Договору (п.1.1) предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Зобов'язання сторін визначені у розділі 2 Договору, відповідно до п.п.2.2.1 якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

В той же час абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.п.2.3.1 Договору).

В розділі 5 Договору сторони погодили порядок здійснення обліку теплової енергії, згідно з п.5.1 якого облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

В п.п.8.1, 8.4 Договору передбачено, що останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

В п.п.1, 2, 4 Додатку №4 до Договору, яким визначено порядок розрахунків за теплову енергію, передбачено, що розрахунки за теплову енергію, яка споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: у Районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37/48, розрахункова група, тел. 416-13-64: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплата за вказаними в п.2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.2 Додатку №4 до Договору абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за поставлену позивачем на підставі Договору теплову енергію, внаслідок чого за період з листопада 2014 року по червень 2015 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 51 870,46 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 46 457,39 грн. інфляційних втрат та 4 639,44 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ст. 714 Цивільного кодексу України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.1 ст. 275, ч.ч.6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду з'ясовано, що на виконання умов Договору за період з 01.11.2014 по 30.06.2015 позивач поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 366 776,59 грн., з них: за листопад 2014 року - 49 498,84 грн., за грудень 2014 року - 64 743,71 грн., за січень 2015 року - 77 539,98 грн., за лютий 2015 року - 58 548,18 грн., за березень 2015 року - 64 713,89 грн., за квітень 2015 року - 39 812,96 грн., за травень 2015 року - 3 765,10 грн., за червень 2015 року - 8 153,93 грн.

На підтвердження викладеного позивач надав суду облікові картки за Договором, складені за спірний період з листопада 2014 року по червень 2015 року.

За умовами Договору (п.4 Додатку №4 до Договору) відповідач повинен був здійснювати оплату за поставлену позивачем теплову енергію не пізніше 25 числа поточного місяця. Однак відповідач лише частково розрахувався з позивачем, здійснивши оплату поставленої позивачем теплової енергії за період з листопада 2014 року по червень 2015 року у загальному розмірі 300 646,49 грн., на підтвердження чого суду надано довідку про надходження коштів від відповідача за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року. Окрім того, здійснена відповідачем оплата отриманої теплової енергії відображена у розрахунку позовних вимог.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом, який розглядається у даній справі до суду, у відповідача виникла заборгованість за поставлену позивачем у період з листопада 2014 року по червень 2015 року теплову енергію у загальному розмірі 51 870,46 грн. (з урахуванням наявної станом на 01.11.2014 переплати у сумі 14 259,64 грн.).

Фактично доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що позивачем не підтверджено ані обсягів споживання теплової енергії відповідачем, ані проведення взаєморозрахунків між сторонами, ані нарахування відповідачу сум до сплати за споживання теплоенергії, ані наявності у відповідача заборгованості.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто, укладаючи Договір, сторони погодили всі його істотні умови, зокрема, порядок проведення розрахунків.

Як уже зазначалося вище, за умовами п.п.1, 2, 4 Додатку №4 до Договору саме відповідач, як абонент, був зобов'язаний щомісячно самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту №3 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплата за вказаними документами мала бути здійснена абонентом не пізніше 25 числа поточного місяця.

Тобто, у разі, якщо відповідач вважав, що позивачем було невірно визначено обсяги спожитої теплової енергії, розмір здійсненої відповідачем оплати, тощо відповідач мав можливість самостійно надати документи, необхідні для визначення відповідних показників, але не зробив цього.

Відповідач зазначав про те, що позивач повинен був надати суду акти звірки на підтвердження наявності у відповідача заборгованості. Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які свідчать про обсяги та розмір поставленої позивачем у спірний період теплової енергії (зокрема, обліковім картки), а також розміри сплачених відповідачем грошових коштів (довідка про стан розрахунків за Договором).

Окрім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі №910/8957/17 відповідача було зобов'язано надати суду докази здійснення оплати за Договором за спірний період (банківські виписки, платіжні доручення, тощо). Однак, відповідач вимог ухвали суду не виконав, жодних доказів здійснення оплати за Договором суду не надав, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами та прийняв як належний і допустимий доказ здійснення відповідачем часткових оплат надану позивачем довідку про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплову енергії за спірний період, з якої вбачається, що за період з листопада 2014 року по червень 2015 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію за Договором на загальну суму 366 776,59 грн., а відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 300 646,49 грн., а відтак борг відповідача перед позивачем становить 51 870,46 грн.

Належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення розрахунків з позивачем в порядку та строки, встановлені в Договорі, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

З урахуванням наведених обставин в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 51 870,46 грн. основного боргу.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками позивача, з відповідача підлягає стягненню 4 639,44 грн. 3% річних та 46 457,39 грн. інфляційних втрат.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, укладеним з позивачем, нарахування 3% річних та інфляційної складової заборгованості є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з арифметичною правильністю розрахунку позивача та місцевого господарського суду відносно стягнення з відповідача 46 457,39 грн. інфляційних втрат та 4 639,44 грн. 3% річних, у зв'язку з чим в цій частині вимог позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Однак відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/8957/17 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-19" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/8957/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/8957/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8957/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова