Ухвала

від 27.09.2017 по справі 127/25931/13-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ухвала

іменем україни

27 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Дем'яносова М.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ситнік О.М., за участю представника ПАТ Укрсоцбанк - Савінського К.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя в натурі, виділення майна, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, треті особи: Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк , про визнання боргових зобов'язань спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ, стягнення грошових коштів, визнання права власності на майно, виділення майна, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до відповідача та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила суд поділити майно, що набуте під час шлюбу і належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності.

У грудні 2013 року ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічним позовом стягнути з ОСОБА_7 на його користь грошову компенсацію в сумі 14 427,65 доларів США, визнати боргові зобов'язання за договором кредиту об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити їх по Ѕ частини кожному з подружжя, виділити в натурі ОСОБА_7 меблі та побутову техніку, що знаходяться у квартирі АДРЕСА_1 стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію у розмірі 1/2 частки їх вартості, провести поділ квартири АДРЕСА_1 відповідно до принципу рівності часток.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2016 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_7 про поділ майна відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_8задоволено.

Визнано боргові зобов'язання за договором кредиту № 057/38-219, який укладено 07 травня 2008 року між ОСОБА_8 та АКБ СР Укрсоцбанк об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділено їх по Ѕ частці кожному з подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 грошовий еквівалент 14 427,65 доларів США, що станом на 24 травня 2016 року складає 362 422 грн 57 коп.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, на 1/2 частку нежилого приміщення комори приміщення № XLI на VII поверсі 6 під'їзду по АДРЕСА_1 та на 1/2 частку будинку АДРЕСА_2

Виділено ОСОБА_8 автомобіль Оpel Astra, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль ВАЗ 21104, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, при цьому стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію 61 000 грн.

Виділено ОСОБА_7 меблі та побутову техніку, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_1, при цьому стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 грошову компенсацію 17 799,79 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у відшкодування витрат зі сплати судового збору 3 768,70 грн за проведення судових експертиз 4 120,50 грн.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2016 року визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 та на Ѕ частку будинку АДРЕСА_2

Не погодившись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_7 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 12 липня 2016 рокута направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_7 не виконано вимоги ухвали апеляційного суду та не усунуто недоліки апеляційної скарги, зокрема не сплачено судовий збір у повному обсязі.

Однак погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, у червні 2016 року ОСОБА_7 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 24 травня 2016 року і надала квитанцію про сплату судового збору на суму 1 000 грн та просила відстрочити сплату судового збору на суму 3 145,57 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2016 року в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, зокрема щодо доплати судового збору у сумі 14 158 грн.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір із змінами, внесеними згідно із Законом від 22 травня 2015 року, який набрав чинності 01 вересня 2015 року (далі - Закон), ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви , іншої заяви і скарги.

Підпунктом 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (у редакції станом на час подання первісного та зустрічного позовів) за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3 441 грн 00 коп.).

У разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

Як убачається з матеріалів справи, під час звернення до суду з позовом у жовтні 2013 року ОСОБА_7 було сплачено судовий збір у розмірі 3 441 грн 00 коп , під час звернення із зустрічним позовом у грудні 2013 року ОСОБА_8 - 3 441 грн 00 коп., відповідно ставка судового збору за подання апеляційної скарги складає 7 570 грн 20 коп., а ОСОБА_7 надано квитанцію на суму 1 000 грн. Таким чином, необхідно було доплатити лише 6 570 грн 20 коп.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про доплату судового збору у розмірі 14 158 грн суперечить вимогам Закону, змісту статті 292 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого спору.

З урахуванням викладеного ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню із направленням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 липня 2016 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Дем'яносов Судді: Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.М. Ситнік